Провадження № 11-сс/803/1529/25 Справа № 932/2741/25 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
10 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю
секретаря: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 25.07.2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 62025050030000102 від 15.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 426-1 КК України,-
Обставини встановлені судом першої інстанції:
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 25.07.2025 року, клопотання прокурора задоволено.
Накладено арешт намайно, вилучене 10.07.2025 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 , а саме: на мобільний телефон Iphone 14 Pro в корпусі сірого кольору Imei № НОМЕР_1 із сім картою мобільного оператора “Водафон» НОМЕР_2 ;витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_3 № 193 від 28.06.2025 про відрядження ОСОБА_5 на 1 -му арк.; контракт про проходження ОСОБА_5 військової служби у ЗСУ на 2-х арк.
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що вилучені документи стосуються ОСОБА_5 військової служби, отже мають значення для кримінального провадження.
У мобільному телефоні може міститись інформація, щодо кримінального правопорушення така, як фотознімки, переписка у месенджерах.
Доводи апеляційної скарги:
Не погодилась з таким рішенням слідчого судді представник власника майна ОСОБА_6 та оскаржила в апеляційному прядку. Всвоїй апеляційній скарзі, просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 ..
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в клопотанні про арешт майна, вилучений мобільний телефон разом із сім картою мобільного оператора “Водафон» НОМЕР_2 , який є власністю ОСОБА_5 жодним чином не фігурують.
Вилучені під час обшуку документи, не стосуються обставин кримінального провадження, оскільки стосуються саме проходження ОСОБА_5 військової служби.
Наголошує, що відомості про те що ОСОБА_5 причетний до інкримінованого правопорушення відсутні, зокрема останній не має будь якого статусу в даному кримінальному провадженні та з ним не проводились слідчі дії.
Крім того відсутні докази, що вказане майно було предметом, засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення чи зберегло на собі сліди кримінального правопорушення.
Крім того вилучене майно не було зазначено в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку.
В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що вказане майно набуто в протиправний спосіб.
Позиції сторін в суді :
Учасники судового провадження, належним чином повідомлені про день, місце та час судового розгляду, однак в судове засідання не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило. У зв'язку з чим, колегія суддів, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за їх відсутності.
Висновки суду:
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як вбачається із наданих матеріалів, до слідчого судді надійшло клопотання про накладення арешту на майно, яке обґрунтовано тим, що арешт зазначеного в клопотанні майна має значення для розгляду кримінального провадження, а саме для збереження його в якості доказів вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, який є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
Як вбачається з матеріалів провадження Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Маріуполі) ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 62025050030000102 від 15.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що військові особи в/ч НОМЕР_4 , одним з яких є командир ОСОБА_7 , можуть бути причетні до вказаного правопорушення, а саме користуючись своїми владними повноваженнями, всупереч інтересам служби перевищуючі надані військові службові обов'язки, залучили цивільних осіб на фіктивну службу до підрозділу ОБрТРО, які відповідно до поставлених завдань повинні виконувати бойові завдання з відсічі збройної агресії РФ на території Донецької області в районі ведення бойових дій. Особи, які можуть бути причетні до вчинення вказаного правопорушення, значну частину часу перебувають в м. Києві та Київській області за відсутності підстав отримують додаткові грошові винагороди передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальника складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» вказаними особами є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
10.07.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 04.07.2025 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 де проживає ОСОБА_5 , в ході обшуку виявлено та вилучено:
мобільний телефон Iphone 14 Pro в корпусі сірого кольору Imei № НОМЕР_1 із сім картою мобільного оператора “Водафон» НОМЕР_2 ;
витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_3 № 193 від 28.06.2025 про відрядження ОСОБА_5 на 1 -му арк.;
контракт про проходження ОСОБА_5 військової служби у ЗСУ на 2-х арк.
Згідно постанови слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією м. Маріуполі) ТУ ДБР у м. Краматорську від 11 липня 2025 року, вилучені під час обшуку речі визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню.
18 липня 2025 року прокурором скеровано до Шевченківського районного суду м. Дніпра клопотання про арешт вище вказаного майна, обумовлюючи тим, що вказані речі визнано речовими доказами, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, мають значення у якості доказів для подальшого досудового розслідування кримінального провадження та на які необхідно накласти арешт, шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження даним майном.
Ухвалою слідчого судді від 25 липня 2025 року задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, вилучене 10.07.2025 року в ході проведення обшуків у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 62025050030000102 від 15.01.2025 року.
Колегія суддів погоджується з думкою слідчого судді, що вилучені документи мають значення для кримінального провадження, а вилучений телефон може містити інформацію, щодо кримінального правопорушення таку, як фотознімки, переписка в месенджерах та можуть містити відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Перевіривши матеріали судової справи колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України та задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Колегія суддів зазначає, що незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Твердження апелянта, про те що вилучений мобільний разом із карткою мобільного оператора не містяться в переліку майна у клопотанні прокурора про накладення арешту на майно та додатках до нього, спростовується матеріалами кримінального провадження.
Клопотання прокурора про арешт майна відповідає вимогам ст. 171 КПК України, містить необхідну інформацію про кримінальне правопорушення та майно на яке необхідно накласти арешт в тому числі й мобільний телефон Iphone 14 Pro в корпусі сірого кольору Imei № НОМЕР_1 із сім картою мобільного оператора “Водафон» НОМЕР_2 , який вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 та який постановою слідчого визнано речовим доказом.
Колегія суддів вважає, що вказана постанова містить належне обґрунтування відповідності вилученого під час обшуку майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто у ній обґрунтовано визначено, що всі речі, які було вилучено під час обшуку зберегли на собі сліди вчинення злочину, а отже містять відомості, які можуть бути використані, як доказ обставин що встановлюються під час кримінального провадження.
Перевіряючи доводи, щодо відсутності дозволу в ухвалі слідчого судді про обшук на вилучення вказаних речей, колегія суддів зазначає, що ухвалою слідчого судді про проведення обшуку, було прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення в тому числі, засобів мобільного зв'язку та документів, які стосуються не проходження ОСОБА_5 військової служби.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурор звернувся до слідчого судді з клопотання про накладення арешту на майно, вилученого вході обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 та на підставі постанови слідчого, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Крім того прокурор в своєму клопотанні зазначає що необхідність накладення арешту на майно, обумовлена необхідністю встановлення та підтвердження фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, проведення необхідних експертиз, встановлення кола осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення.
Тобто звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно саме з метою забезпечення доказової бази по кримінальному провадженню.
Оскільки вилучені речі зберігають на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та наддадуть органам досудового розслідування можливість отримати докази, які в сукупності з іншими доказами матимуть суттєве значення для з'ясування обставин кримінального правопорушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, а тому доводи апелянта, стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі адвокат також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 25.07.2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 62025050030000102 від 15.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 426-1 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: