Провадження № 22-ц/803/245/25 Справа № 208/2640/23 Суддя у 1-й інстанції - Сушкова Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
24 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Новікової Г.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №208/2640/23 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Овчаренко Ольги Миколаївни на рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Сушкової Л.І.,-
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 12.11.2013 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредиту.
Відповідач не надала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, за кредитом, відсотками відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто, зобов'язання за вказаним договором не виконав.
У зв'язку з чим, просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка утворилася станом на 04.01.2023 року у розмірі 58078,43 грн., яка складається із: 47657,22 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10421.21 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.
Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року задоволено позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 58078,43 грн., яка складається із: 47657,22 грн. - заборгованість за тілом кредиту;10421,21 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 2 684грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Овчаренко О.М. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд встановивши істотне порушення договору з боку відповідача, не зазначив коли саме цей договір був укладений та за якими умовах була нарахована заборгованість за відсотками, чи узгоджувалось з іншою стороною договірних відносин підвищення відсоткової ставки передбачене Банком у його внутрішньо банківських документах.
Стягуючи заборгованість за нарахованими відсотками у сумі 10421,21 грн., суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що в ході виконання договірних відносин, Банком, одноособово, без погодження з позичальницею, змінювалась відсоткова ставка поточної заборгованості, в тому числі в сторону її підвищення, що є неприпустимим, відповідно до положень ст.1056-1 ЦК України.
Звертає увагу апеляційного суду, в силу ч.ч.2, 3 ст.1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи, змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
До того ж суд першої інстанції не взяв до уваги того, що жоден з представлених позивачем документів на обґрунтування позовних вимог не містить в собі інформацію про факт одержання відповідачем кредитної картки. Долучені представником позивача витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг» у АТ КБ «ПриватБанк» і витяг з «Тарифів», не підписані відповідачем.
У зв'язку з чим, просила, рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», а також відшкодувати судові витрати.
Позивач АТ КБ «ПриватБанк»,скориставшись своїм правом, подав відзив, в якому вважає апеляційну скаргу безпідставною та невмотивованою. Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди відповідача з ухваленим у справі судовим рішенням.
Зазначає, відповідач отримала кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з можливістю збільшення кредитного ліміту.
Відповідачем крім анкети-заяви підписано Паспорт споживчого кредиту від 01 вересня 2021 року, в якому відповідач підтвердила, що ознайомлена з умовами кредитування, в тому числі сума ліміту, строк кредитування, відсоткова ставка.
Звертає увагу апеляційного суду на банківську виписку, з якої вбачається, відповідач з моменту початку використання кредитного ліміту постійно використовула кредитні кошти з періодичними погашеннями, однак повне погашення кредитного ліміту відповідач здійснила востаннє 23 грудня 2021 року, після чого знову почала використовувати кредитний ліміт та здійснювала лише періодичні поповнення карти, що призвело до утворення заборгованості.
У зв'язку з чим, просив, рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 12.11.2013 року.
У Заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
Відповідно до умов договору, боржник зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms.
На підставі довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку був проведений 30.12.2014 року, з встановленням кредитного ліміту - 300 грн., 24.01.2020 року збільшено кредитний ліміт до 48000 грн.
Згідно з наданим банком розрахунком, за вказаним кредитним договором станом на 27.02.2023 року утворилась заборгованість в розмірі 58078,43 грн., яка складається з: 47657,22 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10421,21 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.
Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 порушує строки повернення заборгованості за кредитом, та строки сплати нарахованих відсотків, таким чином порушення строків повернення кредиту за договором та відсотків за його користування є істотним порушенням договору, тому фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Для вирішення спору в даній справі обов'язковим є з'ясування обставин щодо виникнення зобов'язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.
В апеляційній скарзі відповідач фактично оскаржує рішення суду в частині заборгованості по відсоткам, а саме порядку їх зміни (збільшення).
Слід зазначити, умови щодо процентної ставки за кредитним договором погоджені з позичальником ОСОБА_1 у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний позичальником ОСОБА_1 особисто 01.09.2021 року (а.с.24-28).
Паспорт споживчого кредиту в розділах «3. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» та «4. Інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки в межах пільгового періоду на рівні 0,00001% річних, простроченої ставки за межами пільгового періоду на рівні 51,09%, 51,76% річних залежно від суми кредиту і процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту на рівні 84,00%, 81,60% річних; та вказаний документ містить дату 01.09.2021 року і особистий підпис ОСОБА_1 .
Клопотань про призначення почеркознавчої експертизи відповідачем ні в суді першої, а ні апеляційної інстанції не заявлялось.
Отже, умови кредитування щодо сплати процентів і їх розмір передбачені безпосередньо у Паспорті споживчого кредиту, що особисто підписаний відповідачем. Зміст зобов'язання у Паспорті споживчого кредиту викладено зрозуміло, оскільки, системний аналіз Заяви позичальника, наданого банком розрахунку, банківської виписки та довідок дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що ОСОБА_1 погодилась з умовами з приводу процентної ставки за кредитом.
Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім'я ОСОБА_1 підтверджується старт карткового рахунку був проведений 30.12.2014 року, з встановленням кредитного ліміту - 300 грн., 24.01.2020 року збільшено кредитний ліміт до 48000 грн. (а.с.21).
З довідки банку вбачається, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» був підписаний кредитний договір №б/н, за яким були надані кредитні картки типу “Універсальна»: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 (а.с.22).
Таким чином, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є законними та обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неотримання нею кредитної картки від АТ КБ «ПриватБанк» спростовуються наявними в матеріалах справи вище вказаними довідками банку.
Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, пов'язані з незгодою з висновками суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскарженого судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існуютьу державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Овчаренко Ольги Миколаївни- залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року у цивільній справі №208/2640/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24 листопада 2025 року.
Судді: