Провадження № 11-сс/803/2156/25 Справа № 201/13482/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 30 жовтня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого від 10.10.2025 про закриття кримінального провадження № 12025047130000181 від 23.05.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 30 жовтня 2025 року, відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого від 10.10.2025 про закриття кримінального провадження № 12025047130000181 від 23.05.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
В обґрунтування рішення слідчий суддя зазначив, що з досліджених у судовому засіданні матеріалів скарги, а саме постанови слідчого про закриття кримінального провадження встановлено, що слідчим проведено необхідні процесуальні дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин справи, зокрема отримано відомості з офіційних джерел щодо місця перебування та майнового стану ОСОБА_8 яка, за даними слідства, не працевлаштована, офіційних доходів не отримує, зареєстрованого на неї майна не має. Отже, органом досудового розслідування встановлено об'єктивну відсутність дій чи бездіяльності, які б свідчили про злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей, як того вимагає об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
Вказує, що матеріали провадження не містять доказів умисного ухилення чи приховування доходів з боку ОСОБА_8 , а лише свідчать про її фактичну відсутність постійного місця роботи та майнових ресурсів, що виключає наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу якою скасувати постанову прокурора про закриття кримінального провадження.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги в частині поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що ухвалу сулу отримано на електронну пошту 04.11.2025 року
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у ОСОБА_8 є нерухоме майно у власності, за рахунок якого можливо сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей. Досудове розслідування було проведено не досконало, поверхнево, без додержання вимог кримінального процесуального законодавства.
Вказує, що органом досудового розслідування свідомо не були вжиті реальні заходи щодо пошуку ОСОБА_8 та її опитання, а тому закриття кримінального провадження є передчасним. Також не був допитаний на досудовому засідання заявник, який міг надати відомі йому відомості про майновим стан ОСОБА_8 .
Позиції учасників судового провадження.
Адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Мотиви апеляційного суду.
Дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя мотивував таке рішення тим, що з досліджених у судовому засіданні матеріалів скарги, а саме постанови слідчого про закриття кримінального провадження встановлено, що слідчим проведено необхідні процесуальні дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин справи, зокрема отримано відомості з офіційних джерел щодо місця перебування та майнового стану ОСОБА_8 яка, за даними слідства, не працевлаштована, офіційних доходів не отримує, зареєстрованого на неї майна не має. Отже, органом досудового розслідування встановлено об'єктивну відсутність дій чи бездіяльності, які б свідчили про злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей, як того вимагає об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
З таким висновком ухвали слідчого судді колегія суддів не погоджується.
Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законного та неупередженого рішення.
Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосується цього провадження у сукупності.
Крім того, постанова слідчого про закриття кримінального провадження згідно з положеннями ст. 110 КПК України має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи.
Під слідчою (розшуковою) дією, відповідно до вимог, зазначених в ст. 223 КПК України, слід розуміти передбачений Кримінальним процесуальним кодексом захід, який застосовується компетентними особами для збирання, дослідження, оцінки та використання доказів під час конкретного кримінального провадження. Вони мають пізнавальний і водночас процесуальний характер та розшукову спрямованість, сутність якої полягає у намаганні процесуальної особи розшукати й належним чином зафіксувати у відповідних процесуальних джерелах фактичні дані, що мають значення для кримінального провадження. Не менш важливою метою слідчих (розшукових) дій є перевірка раніше отриманих у кримінальному провадженні доказів або інших встановлених фактів.
Дізнання чи досудове розслідування в усякому разі визнаються однобічними і неповними, в разі, якщо не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи або, якщо необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді .
При цьому слід врахувати, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина перша статті 84 КПК). Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина друга статті 84 КПК).
Чинним КПК України встановлений процесуальний порядок, форма та певна послідовність дій при прийнятті кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій.
Законодавцем у ст. 91 КПК України викладено перелік обставин, що відносяться до предмета доказування у кримінальному провадженні, як сукупності фактів і обставин об'єктивної дійсності, що мають матеріально-правове, цивільно-правове, кримінальне процесуальне значення та є необхідними і достатніми фактичними обставинами для вирішення кримінального провадження по суті. Аналіз змісту зазначеної статті вказує на те, що в ній йдеться про обставини, які вказують на наявність або відсутність у досліджуваному діянні складу злочину, що впливають на визначення міри покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності або є підставами для закриття кримінального провадження.
Після виконання вимог ст. 91 КПК України щодо встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, досудове розслідування визнається закінченим, тобто, якщо немає необхідності у проведенні ще будь-яких слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на збирання, перевірку та оцінку доказів, коли жодна з версій, які виникли, не залишилась неперевіреною.
Однією з форм закінчення досудового розслідування, зокрема, є закриття кримінального провадження. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Разом з тим, колегія суддів бере до уваги, що слідчий, відповідно вимог ч. 5 ст. 40 КПК України, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, а положення глави 19 КПК України, визначають форму та регламентують порядок проведення досудового слідства і не встановлюють переліку процесуальних та слідчих дій, які обов'язково належить здійснити під час досудового розслідування для його закінчення, але, вони повинні бути достатніми для прийняття вмотивованого рішення, яке буде відповідати вимогам ст. 110 та 284 КПК України.
Як убачається з системного аналізу наданих матеріалів кримінального провадження, сектором дізнання ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області проводилось дізнання у кримінальному провадженні № 12025047130000181 від 23.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України
З матеріалів кримінального вбачається, що постановою дізнавача ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області від 10 жовтня 2025 року вищезазначене кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення.
Статтею 164 КК України передбачена кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Разом з цим, зі змісту постанови дізнавача про закриття кримінального провадження вбачається, дізнавачем особисто не було допитано ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та не перевірені у повному обсязі доводи щодо обставин події кримінального правопорушення, не перевірені обставини наявності у ОСОБА_8 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , приватного підприємства “Доктор Хелсі» розташованого а АДРЕСА_2 , директором та власником якого є ОСОБА_8 , 1/4 частини житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_3 .
Таким чином, колегія суддів зазначає, що дізнавач формально підійшов до проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та прийняв рішення, без врахування наявності у ОСОБА_8 вищезазначеного майна.
А тому, в даному випадку погодитись з обґрунтованістю висновків дізнавача про наявність підстав для закриття даного кримінального провадження не можна, оскільки, ним не вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин, зазначених в заяві про скоєння кримінального правопорушення, внаслідок чого, прийняв передчасне рішення щодо закриття кримінального провадження.
При цьому, колегія суддів враховує, що дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, відповідно до вимог ч. 5 ст. 40 КПК України, а тому апеляційний суд не визначає конкретного обсягу процесуальних дій, необхідних слідчому для прийняття рішення про закриття кримінального провадження, яке б відповідало вимогам, вказаним в ст. 110 КПК України внаслідок дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Зазначені обставини вказують на те, що органом досудового розслідування не в повному обсязі виконані вимоги кримінального процесуального закону, досудове розслідування проведене неповно, що обумовлювало необхідність задоволення скарги слідчим суддею та скасування постанови про закриття кримінального провадження як такої, що прийнята передчасно.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали про скасування постанови слідчого та направленням матеріалів кримінального провадження прокурору відповідно до ч. 2 ст. 36 КПК України, для організації подальшого розслідування.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 30 жовтня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого від 10.10.2025 про закриття кримінального провадження № 12025047130000181 від 23.05.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою скаргу адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на постанову дізнавача ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області від 10 жовтня 2025 року про закриття кримінального провадження - задовольнити.
Постанову дізнавача ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області від 10 жовтня 2025 року про закриття кримінального провадження № 12025047130000181 від 23.05.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України - скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4