25 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/30041/24
адміністративне провадження № К/990/44973/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі №160/30041/24, за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
? визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невжиття заходів по отриманню інформації та відповідних документальних підтверджень перебування громадянина України ОСОБА_1 на медичних оглядах (військово-лікарських експертизах) військово-лікарських комісій у військовій частині НОМЕР_2 та військово-лікарської НВМКЦ «ГВКГ», в умовах стаціонарів закладів охорони здоров'я (лікарняних закладів);
? визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставної нерегулярної (не щомісяця) та не в повному обсязі (розмірі) виплати щомісячних основних видів грошового забезпечення за період з 01 квітня 2024 року по 12 грудня 2024 року громадянину України ОСОБА_1 шляхом видання відповідних наказів;
? визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ігнорування письмових звернень рапортами громадянина України ОСОБА_1 шляхом відмови у поновленні виплат щомісячних основних видів грошового забезпечення громадянину України ОСОБА_1 та невидання відповідних наказів про поновлення виплат;
? визнати протиправним наказ військової частини НОМЕР_1 №951 від 04 грудня 2024 року в частині позбавлення премії за листопад 2024 року громадянина України ОСОБА_1 та скасувати його в частині, що стосується позивача;
? зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 заборгованість з щомісячних основних видів грошового забезпечення за квітень 2024 року, травень 2024 року, серпень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року у загальній сумі 119755,17 грн або стягнути на користь громадянина ОСОБА_1 ;
? зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку про суми, нараховані та виплачені військовослужбовцю при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні);
? визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік) громадянину України ОСОБА_1 за відповідним рапортом від 14 травня 2024 року шляхом відмови і невидання відповідного наказу, а також недоплаченої різниці допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік;
? зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік у сумі 22297, 80 грн та недоплачену різницю допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у сумі 334,19 грн або стягнути на користь позивача;
? визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану громадянину України ОСОБА_1 , згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України №2483 від 10 грудня 2024 року шляхом невключення ОСОБА_1 до відповідних наказів командира (начальника) та зобов'язати командира (начальника) військової частини НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 до відповідного наказу про виплату додаткової винагороди під час воєнного стану за періоди з 15 липня 2023 року по 29 серпня 2023 року, з 18 вересня 2023 року по 27 листопада 2023 року;
? зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду під час воєнного стану за періоди з 15 липня 2023 року по 29 серпня 2023 року з 18 вересня 2023 року по 27 листопада 2023 року у сумі 381720, 00 грн або стягнути на користь позивача;
? визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про недоотримане речове майно та його вартість, непроведення розрахунку вартості недоотриманого речового майна та невиплати компенсації за недоотримане речове майно ОСОБА_1 за рапортом від 09 грудня 2024 року (вхідний №1663/12727 від 10 грудня 2024 року).
? зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку про недоотримане майно та його вартість за формою встановленою додатком до «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони» грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178;
? зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію за недоотримане речове майно на підставі відповідної довідки за формою встановленою додатком до «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони» грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178;
? визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо затримки виплати всіх сум, які належать ОСОБА_1 та повинні були виплачені в день звільнення 12 грудня 2024 року;
? зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати всіх належних сум на загальну суму 470809,52 або стягнути її на користь позивача;
? зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди загальною сумою 73333,53 грн або стягнути її на користь позивача;
? зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати штрафні санкції (пеня, неустойка тощо) за прострочення виплат та не виплату щомісячних основних видів грошового забезпечення громадянину України ОСОБА_1 та зобов'язати виплатити їх позивачу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року позов задоволено частково:
? визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставної нерегулярної (не щомісяця) та не в повному обсязі (розмірі) виплати щомісячних основних видів грошового забезпечення за період з 01 квітня 2024 року по 12 грудня 2024 року громадянину України ОСОБА_1 шляхом видання відповідних наказів.
? визнано протиправним наказ військової частини НОМЕР_1 №951 від 04 грудня 2024 року в частині позбавлення премії за листопад 2024 року громадянина України ОСОБА_1 та скасувати його в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
? зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 заборгованість з щомісячних основних видів грошового забезпечення за квітень 2024 року, травень 2024 року, серпень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року на загальну суму 119755,17 грн;
? зобов'язано військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку про суми нараховані та виплачені військовослужбовцю при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні);
? визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік) громадянину України ОСОБА_1 за відповідним рапортом від 14 травня 2024 року шляхом відмови і невидання відповідного наказу, а також недоплаченої різниці допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік;
? зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік у сумі 22297,80 грн та недоплачену різницю допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у сумі 334,19 грн;
? визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану громадянину України ОСОБА_1 , згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України №2483 від 10 грудня 2024 року шляхом не включення ОСОБА_1 до відповідних наказів командира (начальника) та зобов'язати командира (начальника) військової частини НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 до відповідного наказу про виплату додаткової винагороди під час воєнного стану за періоди з 15 липня 2023 року по 29 серпня 2023 року, з 18 вересня 2023 року по 27 листопада 2023 року;
? зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду під час воєнного стану за періоди з 15 липня 2023 року по 29 серпня 2023 року, з 18 вересня 2023 року по 27 листопада 2023 року;
? визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про недоотримане речове майно та його вартість, непроведення розрахунку вартості недоотриманого речового майна та невиплати компенсації за недоотримане речове майно ОСОБА_1 за рапортом від 09 грудня 2024 року (вхідний №1663/12727 від 10 грудня 2024 року);
? зобов'язано військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку про недоотримане майно та його вартість за формою, встановленою додатком до «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони» грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178;
? зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за недоотримане речове майно на підставі відповідної довідки за формою, встановленою додатком до «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони» грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178;
? визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 грудня 2024 року по день прийняття рішення у цій справі;
? зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 грудня 2024 року по 31 березня 2025 року в сумі 79686,63 грн;
? у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2025 року рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року скасовано в частині:
? визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 №951 від?04 грудня 2024 року в частині?позбавлення ОСОБА_1 премії за листопад 2024 року;
? визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо?невиплати? ? ОСОБА_1 одноразових додаткових видів грошового забезпечення? ?(грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік) за відповідним рапортом від 14 травня 2024 року шляхом відмови і невидання відповідного наказу, а також недоплаченої різниці допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік;
? зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік у сумі?22297,80 грн та?недоплачену різницю допомоги на вирішення соціально-побутових? ?питань за 2024 рік у сумі 334,19 грн;
? визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо? ?ненарахування і невиплати? ОСОБА_1 додаткової винагороди під час дії воєнного стану, згідно з довідкою про?безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення? ?оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у? ?зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України №2483 від 10 грудня 2024 року шляхом невключення ОСОБА_1 до відповідних наказів командира (начальника) та зобов'язання командира (начальника)?військової частини НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 до відповідного наказу?про виплату додаткової винагороди під час воєнного стану за періоди з? 15 липня 2023 року по 29 серпня 2023 року, з 18 вересня 2023 року по 27 листопада 2023 року;
? зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду під час воєнного стану за періоди з? ?15 липня 2023 року по 29 серпня 2023 року, з 18 вересня 2023 року по 27 листопада 2023 року.
Ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні цієї частини позовних вимог.
В іншій частині рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року залишено без змін.
03 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі №160/30041/24.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 від 14 червня 2012 року призваний за мобілізацією на особливий період з 25 лютого 2022 року.
Відповідно до копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №205 від 13 липня 2023 року позивач з 14 липня 2023 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді солдата резерву 54 запасної роти.
Відомостей про те, що позивач є особою, що проходила військову службу у військовому званні генерал-майора, контр-адмірала, генерал-лейтенанта, віце-адмірала, генерал-полковника, адмірала, генерала армії України, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
У касаційній скарзі скаржник посилається на підпункти «а», «в» , «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що розгляд цієї справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Суд відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на таке.
У Рішенні від 22 листопада 2023 року у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23,188/23) Конституційний Суд України зазначив, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний критерій ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Про якісний критерій свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд зазначає, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими.
Суд зазначає, що справа, яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судом апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципу правової визначеності з метою гарантування передбачуваності судового рішення.
Водночас касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених критеріїв. Заявником у касаційній скарзі також не наведено вимог, що дають підстав вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для необмеженого кола осіб. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Крім того, скаржник посилаючись на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначає, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Суд зазначає, що відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями Закону України «Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня, а отже, ця справа є справою незначної складності.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду.
Судом також установлено, що касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд також ураховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі «Азюковська проти України» (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті провадження необхідно відмовити.
З огляду на зазначене, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішується.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі №160/30041/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович