24 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/15475/24 пров. № А/857/7972/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.,
Запотічного І. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Щербаков В.В.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Рівне 14 січня 2025 року у справі № 460/15475/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
18.12.2024 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - Управління, відповідач), в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні розрахунку пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV; зобов'язати відповідача провести розрахунок та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в економіці України, з якої сплачено страхові внески, за 2019, 2020, 2021 роки з 18.06.24 із застосуванням коефіцієнтів збільшення такої заробітної плати за правилами частини 1 та 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком, оскільки має місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року та позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що з 03.06.2011 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01.03.2022 їй призначено пенсію за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за останні три роки. Вважає, що відповідачем помилково нараховано розмір пенсії за віком на умовах переходу з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком призначається їй вперше й раніше за нею вона не зверталася. За таких обставин, вважає, що має право на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, за період 2019, 2020, 2021 роки.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача, з 03.06.2011 їй призначено пенсію за віком на умовах Закону України «Про державну службу».
З 01.03.2022 позивача переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без застосування середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення з 18.06.2024 пенсії за віком, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом відповідач відмовив у задоволенні вимог її заяви. Зазначив, що з 18.06.2024 позивача переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки позивач реалізувала своє право на призначення пенсії за віком та з 03.06.2011 обрала отримання пенсії згідно Закону України «Про державну службу», підстави для обчислення її пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019, 2020, 2021 роки, відсутні.
Не погоджуючись з зазначеними діями відповідача та вважаючи, що, при розрахунку призначеної їй пенсії за віком, відповідач повинен був застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частина третя статті 4 Закону №1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
Як установлено судом першої інстанції, позивач з 03.06.2011 отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу».
11.10.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, яким, зокрема, доповнено розділ XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV пунктами 4-3, 4-4 та 4-7.
Згідно з п.4-3 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Відповідно до п.4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України, в тому числі Закону України «Про державну службу» розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
З урахуванням наведених законодавчих норм, з 01.10.2017 позивачу проведено перерахунок пенсійної виплати автоматично, без його звернення, із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки.
Як це встановлено судом першої інстанції, з 01.03.2022 позивача переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без застосування середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки.
Водночас, згідно із пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.
Проаналізувавши вищевказані норми законодавства, апеляційний суд зазначає, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлений порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що пенсія державного службовця є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку.
З огляду на наведене, переведення позивача на той же вид пенсії (пенсія за віком) не є призначенням пенсії повторно на підставі положень Закону № 1058-IV, тому не може бути застосовано при обчисленні перерахованої пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який просить позивач.
Оскільки мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, апеляційний суд зазначає, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» (Закон № 3723-XII) на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV) має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 29 листопада 2022 року у справі № 560/4589/21, від 27 червня 2023 року у справі № 500/4392/22.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для врахування при обчисленні розміру пенсії показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки, оскільки зміни виду пенсії не відбулось, а відтак доводи позивача та представлені ним докази не спростовують вказаних висновків суду.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови у задоволенні позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі № 460/15475/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний