24 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/21824/24 пров. № А/857/6953/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.,
Запотічного І. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гулкевич І.З.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Львів 17 січня 2025 року у справі №380/21824/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-Львів» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,
24.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-Львів» (далі - ТОВ «Ельпласт-Львів») звернулося в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (далі - Відділ), в якому просило визнати протиправними та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.10.2024 №ПШ107786.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що як тахограф, так й індивідуальна контрольна книжка водія виконують одну й ту ж функцію державного контролю за додержанням водієм режиму праці та відпочинку. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч вимогам законодавства не врахував під час рейдової перевірки транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_1 індивідуальну контрольну книжку водія, про ведення якої зазначав водій.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року та в задоволені позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскільки маса транспортного засобу позивача становить понад 3,5 тон то такий повинен бути обладнаний тахографом, і відповідно до вимог чинного законодавства позивач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій такого транспортного засобу повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Враховуючи наведене, спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з дотримання встановленої процедури та дотримання норм матеріального права через що відсутні підстави для її скасування.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 29.08.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки у Хмельницькій області, відповідно до направлення на перевірку №003262 від 23.08.2024, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, якими здійснюються перевезення пасажирів та вантажів.
Під час такої перевірки о 09 год 20 хв. 29.08ТАТА.2024 був зупинений транспортний засіб марки ТАТА LPT 613, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ “Ельпласт-Львів», під керуванням водія ОСОБА_1 .
За наслідком перевірки складено акт №053085 від 29.08.2024, в якому встановлено порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» при перевезенні вантажу згідно ТТН №1815 від 28.08.2024 повною масою 7250 т, автомобіль не обладнаний тахографом, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
В Акті №053085 у графі пояснення водія про причини порушень вказано: “книжка водія ведеться ».
09.10.2024 за результатами розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Д. Чиженко винесено постанови №ПШ107786 про застосування адміністративного-господарського штрафу, якою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельпласт-Львів» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. про перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 39 і 48 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Водночас, порядок прийняття постанови про застосування адміністративно-господарських штрафу не є спірним у справі.
Вважаючи зазначену постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Згідно з частиною 1 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (частина 2 статті 48 Закону №2344-III).
Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
За відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення перевезень вантажу у внутрішньому сполученні.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Згідно пунктів 1.1, 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15.03.2006 про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Пунктом 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 т повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
За визначенням абзацу дванадцятого пункту 1.5. Положення № 340, тахограф обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Інструкції № 385, виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами ЄУТР ( 994_016 ). ПСТ (пункти сервісу тахографів) установлюють тахографи на транспортні засоби, що перебувають в експлуатації, виконують роботи з технічного обслуговування тахографів згідно із замовленнями перевізників відповідно до вимог ЄУТР (994_016), а також виробників тахографів та транспортних засобів.
Згідно з положеннями пунктів 2.6., 2.7. Інструкції № 385, ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР (994_016) періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Пунктом 3.3 Інструкції № 385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
У відповідності до статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт», з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.
Так, згідно пункту 6.1. Положення, з 01.06.2015, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що виключень щодо критеріїв вказаних пункті 6.1 законодавством не передбачено, а індивідуальну контрольну книжку водія, яка передбачена пунктом 6.3 Положення, водій зобов'язаний вести, якщо він керує транспортними засобами, які не визначені пунктом 6.1.
Так, законодавцем було надано перевізникам, які використовують вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 т, адаптаційний період для забезпечення обладнання транспортних засобів діючими тахографами з 07.06.2010 по 01.06.2015. Отже, з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 т.
Як убачається з матеріалів справи, перевіркою було встановлено, що маса автомобіля позивача 7,250 т та такий не обладнаний тахографом, хоча повинен був таким обладнаний з проведеною повіркою.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку, передбаченому пунктом 6.1. Положення № 340, ведення водієм індивідуальної контрольної книжки не замінює обов'язок водія автомобільного перевізника експлуатувати для такого перевезення автомобіль, що обладнаний тахографом.
Отже, водій повинен мати відповідні документи, які підтверджують експлуатацію транспортного засобу обладнаного тахографом, а, враховуючи імперативні вимоги пункту 6.1. Положення № 340, саме для виконання внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 т встановлення та функціонування тахографів є обов'язком, а не правом перевізника.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що на момент виникнення спірних правовідносин, чинною редакцією «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», була редакція від 27.01.2023 року.
Разом з тим, наказом Міністерство розвитку громад та територій України від 06.12.2024 № 1432, «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв'язку України» (надалі - Наказ 1432), пункт 6.3 розділу VI Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340, викладено в такій редакції: «Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф».
Отже приймаючи зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв'язку України, затверджених Наказом 1432, законодавець усунув можливі різні тлумачення пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, уточнивши текстуальний вираз вказаної норми, водночас не змінюючи її змісту та сферу дії.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01 лютого 2024 року у справі №600/3906/22-а.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що не обладнаний тахографом автомобіль, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу у водія під час проведення рейдової перевірки є підставою для застосування до позивача відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ведення індивідуальної контрольної книжки водія за вище досліджених обставин не спростовує факт відсутності у водія транспортного засобу марки ТАТА LPT 613, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ “Ельпласт-Львів» станом на час перевірки протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, що є порушенням вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ та зумовлює накладення штрафу за таке порушення, а відтак суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв з дотриманням принципів, визначених ст. 2 КАС України, що має наслідком визнати оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.10.2024 №ПШ107786 правомірною, а позовні вимоги про її скасування безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі № 380/21824/24 скасувати та у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельпласт-Львів» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний