Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8284/25
Номер провадження2/711/3681/25
15 жовтня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого-судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Бутовської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з майна,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з майна.
Позов обгрунтовує тим, що вона, діючи в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до нотаріуса з заявою про відкриття спадкової справи після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2
Їй було повідомлено про те, що в спадщину вступити не буде можливо, так як на все майно боржника накладено арешт державною виконавчою службою, а саме: Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ( на теперішній час назва Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ))
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкта нерухомого майна за №416485132 від 05.03.2025 року, накладено такі обтяження: №4926505 від 11.03.2014 на все майно боржника в межах суми 510,00 грн. Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №31475058, виданий 05.03.2014 року, особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_3 ; №10551065 від 30.11.2010 року на: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА №967837, виданий 05.11.2010 року, особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_3 .
28.11.2019 року вона звернулася до Другого відділу ДВС у м.Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про зняття арешту, але отримала відмову з підстав того, що вона не являється стороною виконавчого провадження
На підставі наведеного просить суд зобов'язати Другий відділ ДВС у м.Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) зняти арешти:
- №416485132 від 05.03.2025 року, накладено такі обтяження: №4926505 від 11.03.2014 на все майно боржника в межах суми 510,00 грн. Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №31475058, виданий 05.03.2014 року, особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_3 ;
- №10551065 від 30.11.2010 року на: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА №967837, виданий 05.11.2010 року, особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_3 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.09.2025 року відкрите спрощене позовне провадження у справі.
24.09.2025 року року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача при розгляді справи поклався на розсуд суду.
У відзиві вказує на те, що перевіркою АСВП встановлено, що на примусовому виконанні в Центральному відділі ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та Придніпровському відділі ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебували виконавчі провадження про стягнення заборгованості а саме:
- виконавче провадження 21146712 з виконавчого листа № 2-1907 від 16.04.2009, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь КП "СУБ "Митниця" боргу в сумі 653,88 грн. 31.01.2014. виконавче провадженя повернено стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст.47 (боржник чи майно не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку);
- виконавче провадження 30975766 з виконавчого листа № 3-2889 від 04.11.2011, про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штраф в сумі 340 грн.. 25.12.2012 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 (відсутність у боржника майна);
- виконавче провадження 31475058 з виконавчого листа № 292196 від 13.01.2012, виданого ВДАІ м. Черкаси стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штраф в сумі 510 грн . 05.03.2014 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 (відсутність у боржника майна);
- виконавче провадження 31909651 з виконання постанови № 3-3294 від 28.12.2011, про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штраф в сумі 425 грн. 25.12.2012 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 (відсутність у боржника майна);
- виконавче провадження 36342891 з виконання постанови № 019445 від 29.12.2012, виданого ВДАІ м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штраф в сумі 680 грн. 31.01.2014 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 (відсутність у боржника майна);
- виконавче провадження 53857968 з виконання постанови № 297653 від 11.11.2016, виданого УПП про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штраф в сумі 510 грн. 26.07.2017 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»;
- виконавче провадження 54392458 з виконання постанови № 756372 від 28.05.2017, виданого УПП про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штраф в сумі 850 грн. 29.08.2017 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»;
- виконавче провадження 54687749 з виконання постанови № 711/4313/17 від 16.06.2017, виданого Придніпровський районний суд м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штраф в сумі 10200,00 грн. 30.10.2017 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»;
- виконавче провадження 54692111 з виконання постанови № 711/4313/17 від 16.06.2017; виданого Придніпровський районний суд м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штраф в сумі 320,00 грн. 27.10.2017 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»;
- виконавче провадження 55237268 з виконання постанови № 756372 від 28.05.2017, виданого Управління патрульної поліції в м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штраф в сумі 850,00 грн. 22.12.2017 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»;
- виконавче провадження 58356812 з виконання постанови № 711/8141/17 від 21.11.2018, виданого Придніпровський районний суд м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПРАТ "Черкаське хімволокно" ВП "Черкаська ТЕЦ" борг у сумі 18 612,53 грн. 06.07.2022 виконавче провадження закрито на підставі п.3 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження»;
- виконавче провадження 61832928 з виконання постанови № 711/8389/19 від 13.03.2020, виданого Придніпровський районний суд м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ "Приватбанк" боргу у сумі 122088,70 грн. та судового збору у сумі 1921,00 грн. 06.07.2022 виконавче провадження закрито на підставі п.3 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження»;
- виконавче провадження 67100300 з виконання постанови № 59042982 від 08.05.2019, виданого Придніпровський ВДВС у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ) про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 811,29 грн. 06.07.2022 виконавче провадження закрито на підставі п.3 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження»;
- виконавче провадження 67100304 з виконання постанови № 58104724 від 23.09.2021, виданого Придніпровський ВДВС у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ) про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 866,70 грн. 06.07.2022 виконавче провадження закрито на підставі п.3 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».
- виконавче провадження 67100325 з виконання постанови № 59042982 від 21.09.2021, виданого Придніпровський ВДВС у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ) про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави витрат виконавчого провадження у сумі 146,30 грн. 06.07.2022 виконавче провадження закрито на підставі п.3 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження»;
- виконавче провадження 67100328 з виконання постанови № 58104724 від 21.09.2021, виданого Придніпровський ВДВС у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ) про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави витрат виконавчого провадження у сумі 146,30 грн. 06.07.2022 виконавче провадження закрито на підставі п.3 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження»;
- виконавче провадження 67391322 з вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2924-25У від 08.02.2021, виданого ГУ ДПС у Черкаській області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ГУ ДПС у Черкаській області у боргу (недоїмки) у сумі 10 676,94 грн. 15.11.2022 виконавче провадження закрито на підставі п.3 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Державний виконавець не має юридичної можливості винести постанову про зняття арешту, оскільки не може встановити, в межах якого провадження арешт був накладений, і чи виконане воно в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимог підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на родилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . ЇЇ батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Вказане підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.08.2015 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
Постановою державного нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори Перкалюк С.В. від 22.07.2025 року відмовлено ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що складається з: частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , квартири АДРЕСА_3 , що залишились після смерті батька її дочки ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до зняття арештів.
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (№ інформаційної довідки 416485132, дата та час формування 05.03.2025 16:20:27) зареєстровані наступні обтяження:
- №4926505 від 11.03.2014 на все майно боржника в межах суми 510,00 грн. Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №31475058, виданий 05.03.2014 року, особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_3 ;
- №10551065 від 30.11.2010 року на: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА №967837, виданий 05.11.2010 року, особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_3 .
Листом від 05.03.2024 року Другий відділ ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) повідомив позивача про те, що підстави для надання їй інформації відносно ОСОБА_3 відсутні, оскільки вона не є стороною виконавчого провадження та не наділена правами представника сторін виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч.1 ст 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно з ч.3 ст 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно з ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу ХШ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником спадщини з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За змістом частин 1, 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Пунктом 2 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах при зняття арешту з майна» встановлено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або інші законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Згідно з частиною 1 статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не згадати закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23 січня 2014 року).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги № 19620/05, 41487/05, 17613/08 и 19316/08) від 05.03.2019 року, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд прийшов до висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном).
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.
Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності скаржника, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.
Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).
За таких обставин суд приходить до висновку зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №31475058 від 05.03.2014 року та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА №967837 від 05.11.2010 року.
Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Скасувати арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №31475058 від 05.03.2014 року та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА №967837 від 05.11.2010 року.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Р. В. Демчик