Справа № 570/3558/25
Номер провадження 2/570/1772/2025
21 листопада 2025 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярошик І.Р.,
учасники справи:
представник позивача - не з'явився,
відповідач - не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Рівненського районного суду Рівненської області звернулося Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (далі - позивач, АТ "ПУМБ") із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якій просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованість у сумі 93501,26 грн,а також понесені судові витрати.
Короткий зміст заяв по суті справи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що між АТ "ПУМБ" та відповідачем 17.02.2022 було укладено кредитний договір №1002097094001, на підставі якого відповідачу було видано споживчий кредит у розмірі 8000,00 грн. Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, видавши відповідачу кредитну картку та надавши грошові кошти. Проте, відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 03.03.2025 складає 93501,26 грн, яка складається з: 64839,67 грн заборгованість за кредитом, 16,43 грн заборгованість по процентам, 28645,16 грн - заборгованість за комісією. Позивач направив письмову вимогу відповідачу про повернення заборгованості за адресою місця його проживання, однак до теперішнього часу заборгованість відповідачем не погашена.
Від представника відповідача - адвоката Панчелюги Катерини Миколаївни до суду надійшов відзив на позов, в якому вказує, що відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме в частині основної суми боргу (тіла кредиту), яка станом на 03.03.2025 складає 64839,67 грн. Але відповідач вважає, що їй неправомірно нарахована комісія за кредитним договором в сумі 28645,16 грн та процентів у розмірі 16,43 грн поза строком дії кредитного договору. Відповідач стверджує, що будь-яке нарахування позивачем процентів та комісії за обслуговування кредиту за договірною ставкою після 17.02.2024 (закінчення строк дії договору) є неправомірним. Розрахунок заборгованості в цій частині є необґрунтованим, а заявлена до стягнення сума - завищеною. Відповідач не може нести відповідальність за виконання зобов'язань у вигляді сплати процентів та комісій, які позивач нарахував всупереч закону та правовим позиціям вищої судової інстанції. З огляду на викладене, наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки він містить неправомірно нараховані суми та не відображає дійсний розмір зобов'язань відповідача. Крім того, зазначає, що негайне стягнення повної суми боргу (64 839,67 грн) стане для відповідача надмірним фінансовим тягарем та може унеможливити виконання рішення взагалі. Водночас, встановлення розстрочки виконання рішення дозволить, з одного боку, реально захистити права позивача, який гарантовано отримуватиме кошти на погашення боргу, а з іншого - забезпечить відповідачу можливість виконати свої зобов'язання без ризику повної неплатоспроможності, що відповідає принципам розумності, справедливості та балансу інтересів сторін. Враховуючи викладене, відповідач просить розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення основної суми боргу строком на 1 (один) рік, встановивши щомісячний платіж у розмірі 5403,31 грн (64839,67 грн / 12 місяців).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 11.08.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, призначено судове засідання з участю сторін на 09:00 год. 12.09.2025.
У зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання 12.09.2025 розгляд справи відкладено на 10:00 год. 07.10.2025.
07.10.2025 у зв'язку з поданням клопотання відповідачем про відкладення розгляду справи розгляд справи відкладено на 12.11.2025.
12.11.2025 розгляд справи відкладено на 21.11.2025.
У судове засідання 21.11.2025 сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи. Проте, до позовної заяви представником позивача долучено заяву про розгляд справи без участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо винесення заочного рішення та просить справу розглянути без участі представника позивача.
Від представника відповідача - адвоката Панчелюги Катерини Миколаївни надійшла заява, в якій остання просила розглянути справу за відсутності відповідача та його представника. Вказано, що позицію викладену у відзиві на позовну заяву, підтримують у повному обсязі. Просить суд визнати позовні вимоги частково, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
17.02.2022 між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ "Перший Український Міжнародний Банк", було укладено кредитний договір №1002097094001.
Підписанням цієї заяви відповідач беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ "Перший Український Міжнародний Банк" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ "Перший Український Міжнародний Банк" pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що мають бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку).
Відповідно до цієї заяви відповідач отримала кредит у розмірі 80000,00 грн строком на 24 місяці, розмір процентної ставки 0,010 % річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,22%, цільове призначення кредиту: на загальні споживчі цілі.
Відповідно до платіжної інструкції від 17.02.2022 АТ "Перший український міжнародний банк" перерахував кошти в сумі 80000,00 грн за кредитним договором №1002097094001 від 17.02.2022 ОСОБА_1 .
Користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою за період з 17.02.2022 по 03.03.2025.
В порушення умов кредитного договору №1002097094001 від 17.02.2022 відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка згідно з розрахунком станом на 03.03.2025 з урахуванням суми заборгованості за кредитом, процентами та комісією за обслуговування кредитної заборгованості склала загальну суму 93501,26 грн.
03.03.2025 позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу (повідомлення) про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №1002097094001 від 17.02.2022 протягом 30 днів з дня отримання повідомлення, надавши можливість позичальниці добровільно врегулювати заборгованість за кредитним договором, однак дана вимога не виконана, заборгованість не погашена.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.
Згідно ч.1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що 17.02.2022 виникли договірні відносини між сторонами внаслідок підписання відповідачем заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ "Перший Український Міжнародний Банк" № НОМЕР_1 .
Так як відповідачем порушено умови кредитного договору № 1002097094001 від 17.02.2022 суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення із відповідача, як боржника, заборгованості за вказаним договором, що підтверджується наданими доказами, які долучено до матеріалів справи.
Проте банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором просив, крім тіла кредиту, стягнути й заборгованість за комісією по обслуговуванню кредиту.
Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність і безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Так, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Нікчемний правочин (ч.2 ст.215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (abinitio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipsoiure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (ergaomnes).
Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (exofficio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.
Такі висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №359/12165/14-ц.
Тлумачення ч. 1 ст. 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених ст. 4 ЦК України. Проте, більшість законодавчих актів носять комплексний характер і в них поряд із приватно - правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно - правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно - правових нормах.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №613/1436/17.
Суд звертає увагу, що в кредитному договорі №1002097094001 від 17.02.2022 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія. Також АТ "ПУМБ" не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення таких щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування".
У заяві №1002097094001 від 17.02.2022 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування".
Враховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення кредитного договору про зобов'язання позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,22% щомісячно є нікчемними.
Тож позовна вимога про стягнення заборгованості за комісією згідно з кредитним договором у розмірі 28645,16 грн задоволенню не підлягає.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості, вбачається, що позивачем нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами поза строками дії кредитного договору №1002097094001 від 17.02.2022.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1002097094001 від 17.02.2022, заборгованість за відсотками розрахована за період з 17.02.2022 по 01.03.2025, в той час як дія цього договору скінчилася 17.02.2024. А тому суд приходить до висновку, що за вказаним кредитним договором з відповідача підлягають стягненню відсотки за користування кредитним коштами лише за період з 17.02.2022 по 17.02.2024, що відповідно до поданого розрахунку становить 9,95 грн. У стягненні іншої частини відсотків за період з 18.02.2024 по 01.03.2025 необхідно відмовити.
За таких обставин, враховуючи часткове визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 64839,67 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією № 277 від 11.07.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.
Оскільки позов майнового характеру задоволено на 69,35 % (64839,67/93501,26 х 100), то судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1679,93 грн (69,35 % від 2422,40 грн).
Щодо розстрочення виконання рішення суду.
Разом з тим, згідно ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Разом з тим, ч. 5 ст. 435 ЦПК України передбачена, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Так, у відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Панчелюга Катерина Миколаївна просить суд розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення основної суми боргу строком на 1 (один) рік, встановивши щомісячний платіж у розмірі 5403,31 грн (64 839,67 грн/12 місяців), суд вважає за доцільне задоволити дане клопотання з огляду на наступне.
Поточна економічна ситуація, зумовлена триваючою збройною агресією російської федерації проти України, негативно впливає на платоспроможність громадян. За таких умов одноразове виконання рішення про стягнення кредитної заборгованості може бути надмірно обтяжливим для відповідача. Отже, надання розстрочки сприятиме належному та своєчасному виконанню судового рішення.
Керуючись 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 242, 259, 263-265, 268, 273-289 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" заборгованість по кредитному договору у розмірі 64839,67 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1679,93 грн.
Розстрочити виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21.11.2025 у справі № 570/3558/25 за позовом Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 64839,67 на 12 місяців з 21.11.2025 зі сплатою заборгованості рівними частинами по 5403,31 грн щомісячно.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25 листопада 2025 року.
Сторони справи:
Позивач: Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (місцезнаходження: вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14282829);
Відповідач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Гладишева Х.В.