Справа № 564/4355/25
Рядок статзвіту № 69
24 листопада 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді Грипіч Л. А.
з участю секретаря Вознюк Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і визначити їх у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що згідно рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 14.03.2017 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісячно, починаючи з 30.01.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі даного рішення Костопільським районним судом Рівненської області було видано виконавчий лист, який разом з заявою про відкриття виконавчого провадження був направлений до Кремінського відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, після чого, а саме 17.08.2017 року було відкрито виконавче провадження №54528900.
Зазначила, що з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів минуло 8 років. За цей час суттєво збільшилися витрати на утримання сина, зросли розміри платежів за комунальні послуги, продукти харчування, проїзд, побутові послуги та інше. Також значно збільшився розмір мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму. Станом на сьогоднішній день щомісячного утримання в розмірі 800 грн. недостатньо для забезпечення нормального рівня життя та гармонійного розвитку дитини, оскільки син відвідує відділення футболу Костопільської дитячо - юнацької спортивної школи Костопільської міської ради, що також потребує додаткових витрат на купівлю спортивної форми, спеціального взуття для занять з футболу, а також на поїздки на різні заходи та змагання.
В зв'язку із збільшенням витрат на утримання дитини, вона змушена була звернутися до суду з даним позовом, оскільки всі обов'язки щодо забезпечення та виховання дитини покладені виключно на неї.
Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від сім'ї в м. Києві, аліменти сплачує нерегулярно та має заборгованість зі сплати аліментів, хоча має регулярний дохід (неофіційний), на своєму утриманні інших дітей та непрацездатних осіб немає.
З врахуванням вищевикладеного, просила суд позов задовольнити та збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача за рішенням Костопільського районного суду.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 23.10.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, про що повідомлено сторони.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, скерувала на адресу суду письмову заяву, в якій просила суд проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити їх. Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечувала.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом вчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик особи на офіційному сайті Судової влади України.
Своїм правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
При цьому за змістом ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Відповідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно із положенням ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7, 8 ст.7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
З матеріалів справи судом встановлено, що від спільного подружнього життя сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 05.05.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області. В свідоцтві про народження дитини в графі батько записаний відповідач ОСОБА_2 , що ніким не оспорюється.
Неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 , окремо від відповідача, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади №2025/013992851 від 24.09.2025 року.
Згідно рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 14.03.2017 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісячно, починаючи з 30.01.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
При ухваленні рішення судом було враховано мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину та мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, а також матеріальне становище відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішення суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовими рішеннями або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Як на підставу для збільшення розміру стягнутих аліментів, позивач вказує ті обставини, що розмір стягуваних з відповідача аліментів є недостатнім для забезпечення нормального рівня життя та гармонійного розвитку дитини, а також те, що у відповідача покращилось матеріальне становище, оскільки він на сьогоднішній день працює та має хоч не офіційний, однак регулярний дохід, на своєму утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб немає.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно абз. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України, тобто 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Так, у відповідності до ст.7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що розмір прожиткового мінімуму з 01 січня 2025 року для дiтей вiком до 6 рокiв становить 2563 грн., а для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 грн.
Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує інтереси та матеріальне становище дитини, яка проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні, матеріальне становище відповідача, а також враховуючи ту обставину, що на даний час мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому суд вважає за необхідне змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача та визначити їх у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно позов підлягає до задоволення.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач при зверненні до суду з даним позовом від сплати судового збору звільнена законом. Таким чином, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути 1211 грн. 20 коп. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 180-182, 184, 192 СК України, ст. ст. 10, 11, 12, 80, 81, 82, 141, 211, 178, 258, 265, 279, 280 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - задовольнити.
Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), відповідно до рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 14.03.2017 року на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити їх у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) в дохід держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районним судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущенного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач:
ОСОБА_1 (жителька АДРЕСА_1 ), РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач:
ОСОБА_2 , (житель АДРЕСА_2 ), РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повне рішення складено
25 листопада 2025 року.
СуддяЛ. А. Грипіч