Справа №949/993/25
про направлення справи за підсудністю
17 листопада 2025 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., оглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Тарасюка Олександра Геннадійовича про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом,
14 листопада 2025 року до Дубровицького районного суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Тарасюка Олександра Геннадійовича про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним позовом розподілено судді Отупор К.М.
Частиною 6 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Також, частиною 8 статті 187 Цивільного процесуального кодексу Українипередбачено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
У відповідності до інформації отриманої судом з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (відповідь №1354048).
За наслідком отриманих відомостей та оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Цивільний процесуальний Кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (частина 1 статті 1 Цивільного процесуального кодексу України).
Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини 1 статті 411 Цивільного процесуального кодексу України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України).
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 Цивільного процесуального кодексу України).
За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.
Крім того, у відповідності до аналізу норм законодавства, особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини 1 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже в нормах Цивільного процесуального кодексу України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Вищевказаний висновок суду узгоджуєтсья з висновками Верховного Суду викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23).
Приймаючи викладене суд зазначає, що позивачем у позовній заяві не зазначено жодної підстави та не надано до суду жодних доказів на підтвердження наявності підстав для застосування правил підсудності за місцем проживання позивача до даної справи. Позивач у позовній заяві взагалі не зазначає, чому саме та на яких підставах вказана справа підсудна Дубровицькому районному суду Рівненської області.
За наслідком чого, суд вважає відсутніми підстави для визначення територіальної юрисдикції справи за Дубровицьким районним судом Рівненської області, тому визначення підсудності у даній справі слід здійснити за загальними правилами, передбаченими частиною 1 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі отриманих відомостей судом встановлено зареєстроване місце проживання відповідача, яке територіально належить до підсудності Рівненського міського суду Рівненської області.
За наслідком чого, суд доходить до висновку про не підсудність справи Дубровицькому районному суду Рівненської області.
При цьому, направлення справи за підсудністю є обов'язком, а не правом суду у разі, якщо справа належить до територіальної юрисдикції іншого суду. Крім цього, направлення справи за підсудністю не є обмеженням позивача у праві доступу до правосуддя, оскільки учасники справи не позбавлені можливості приймати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції або через уповноваженого представника, а також подавати заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини" інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Приймаючи вищевикладене, оскільки справа Дубровицькому районно суду Рівненської області не підсудна, а відповідач зареєстрований у м. Рівне, суддя вважає, що матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Тарасюка Олександра Геннадійовича про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, слід передати у відповідності до вимог пункту 1 частини 1 статт 31 Цивільного процесуального кодексу України на розгляд до Рівненського міського суду Рівненської області.
Відповідно до частини 3 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Згідно частини 2 статті 32 Цивільного процесуального кодексу України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись статтями 27, 31, 32, 187, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Передати матеріали цивільної справи №949/993/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Тарасюка Олександра Геннадійовича про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, за підсудністю до Рівненського міського суду Рівненської області (м. Рівне, вул. Шкільна, 1).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу судді протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Передачу справи на розгляд іншому суду здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду Отупор К.М.