Справа № 560/15838/24
Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
24 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
у жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - період з 03.10.2018 року по 26.09.2024 року (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100;
- зобов'язати 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, - період з 03.10.2018 року по 26.09.2024 року (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просив оскаржене рішення скасувати, постановити нове - про задоволення позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу в 4 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.
Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 03.10.2018 №537 ОСОБА_1 звільнено із служби цивільного захисту з 03.10.2018.
У день звільнення відповідач не здійснив виплату сум індексації грошового забезпечення, що зумовило неодноразове звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Так, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі №560/3584/23 зобов'язано 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Також зобов'язано 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.10.2018 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року у справі №560/3584/23 відповідачем 04.10.2023 року виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 114486,83 грн.
Позивач вважаючи, що з ним вчасно не проведено остаточний розрахунок при звільненні, звернувся в суд з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.01.2024 адміністративний позов у справі №560/19036/23 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2018 по 03.04.2019.
Стягнуто з 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2018 по 03.04.2019 в розмірі 24 861 (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят одна) грн. 31 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №560/19036/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Відмовлено у задоволенні апеляційної скарги 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року скасовано.
Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 , задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2018 по 03.10.2023 та стягнуто з 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2018 по 03.10.2023 в розмірі 243802,61 грн, з відрахуванням з такої суми податків та інших обов'язкових платежів.
Крім того, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.01.2024 року у справі №560/19426/23, яке, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2024 залишено без змін, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо неврахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої ч.2 ст.129 Кодексу цивільного захисту України за 2015, 2016, 2017, 2018 роки.
Визнано протиправною бездіяльність 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо не врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7 розділу XXVII Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623.
Визнано протиправною бездіяльність 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо неврахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки.
Зобов'язано 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої ч.2 ст.129 Кодексу цивільного захисту України за 2015, 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7 розділу XXVII Інструкції «про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623 з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.01.2024 року у справі №560/19426/23 відповідачем нараховано позивачу 12620,95 грн. грошового забезпечення, яку виплачено 30.07.2024, та 49048,03 грн. грошового забезпечення виплачено 26.09.2024 року.
Позивач вважаючи, що з ним вчасно не проведено остаточний розрахунок при звільненні і по вказаним сумам, 25.10.2024 року звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.10.2018 року по 26.09.2024 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у задоволенні позову - відмовлено.
Відмовляючи, суд першої інстанції зазначив, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №560/19036/23 уже стягнутий з 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2018 по 03.10.2024 в сумі 243802,61 грн, тому у відповідності з статтею 117 Кодексу законів про працю України стягнення з роботодавця середнього заробітку за період більш як шість місяців чинним законом не передбачене.
Суд послався як на аналогічну правова позицію зазначену в постанові Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №200/3662/23.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг позивача.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення визначає закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Разом з тим, цим Законом не передбачена відповідальність за порушення строків розрахунку при звільненні.
Водночас така відповідальність врегульована Кодексом законів про працю України.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Тому, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Кодексу законів про працю України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у по справі №813/356/16.
Статтею 47 КЗпП України установлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
За змістом ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Отже, ч.1 ст.117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Водночас, ч.2 ст.117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 ст.117 КЗпП України).
У цьому випадку факт вирішення спору не може вважатись фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником.
Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.
Рішенням суду від 19.01.2024 року у справі №560/19426/23 встановлене право позивача при звільненні з військової служби на отримання індексації на суми виплат - грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки.
Після виконання зазначеного рішення відповідач не звільняється від встановленої статтею 117 КЗпП України відповідальності у виді виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період невиплати належних позивачу при звільненні сум.
Отже, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 КЗпП України.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.
Судом встановлено, що позивач звільнений зі служби цивільного захисту з 03.10.2018, тому відлік строку затримки щодо виплати позивачу заробітної плати розпочинається з 04.10.2018, з дня, наступного за днем, у якому позивачу не виплачена в повному обсязі зазначена частина грошового забезпечення. Відтак, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби з 04.10.2018 по 26.09.2024.
Водночас, 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022, яким викладена в новій редакції стаття 117 КЗпП України. Цією нормою в редакції з 19.07.2022 передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
У постанові від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22 Верховний Суд зазначив, що стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього. Період до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, з 19.07.2022 регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, з огляду на таке.
Так, відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем 26.09.2024, виплативши на виконання рішення суду у справі №560/19423/23 кошти в сумі 49 048,03 грн. та 31.07.2024 у сумі 12 620, 95.
Згідно з наданою відповідачем довідкою про заробітну плату позивача, йому нараховано за серпень - вересень 2018 року 18447,33 грн. Сукупна кількість календарних днів за цей період складає 62 дні.
Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 297,54 грн (18447,33 грн : 62 календарний день).
Вирішуючи позовні вимоги щодо розміру середнього заробітку, який підлягає виплаті позивачу за період з 03.10.2018 по 18.07.2022, суд встановив, що відповідно до довідки 4 Державногно пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області середній заробіток позивача складає 297,54 (18447,33 грн / 62 день).
У цій справі судом першої інстанції обґрунтовано враховано норми ст.117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 щодо періоду з 03.10.2018 по 18.07.2022 та після цієї дати щодо періоду з 19.07.2022 по 26.09.2024.
Водночас, колегія суддів враховує позицію сформовану у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2024 року по справі № 440/6856/22, зокрема, що до 19.07.2022 період стягнення середнього заробітку регулюється редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців, проте період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Так, період затримки розрахунку при звільненні з 03.10.2018 по 18.07.2022, становить 1385 днів. При цьому, позивачу належало до виплати при звільненні 394 314, 39 гривень (в тому числі - 118 856, 25 - одноразова грошова допомога при звільненні) на виконання інших судових рішень у справі №560/3584/23 виплачено 137 151,73 гривень, на виконання рішення суду у справі №560/19424/23 - 15 678,20 гривень, на виконання рішення суду у справі №560/19424/23 - 60 959, 23 гривень.
За період з 03.10.2018 по 26.06.2024 коштів пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні позивача, складатиме 650 422,44 грн. (297, 54 грн. х 2186 днів).
Затримка розрахунку при звільненні за період з 03.10.2018 по 18.07.2022 становить 1385 календарних днів.
Частка коштів, яка не була вчасно виплачена позивачу згідно доказів наданих до суду становить 0,22% (61 668, 98/ 275 458, 14 х 100%).
Отже, сума заборгованості, визначеної відповідно до ст.117 КЗпП України, становитиме: 297, 54 гривень (середньоденна зарплата) х 0,22% (частка заборгованості) х 1385 (дні затримки по 18.07.2022) = 90 660, 44 гривні, враховуючи принципи пропорційності та співмірності сформований Верховним Судом у вищевказаних справах.
Щодо застосування редакції КЗпП України, яка діє з 19.07.2022 для періоду з 19.07.2022 по 26.09.2024, який обмежується 6-ма місяцями, судом першої інстанції доречно враховано позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06 грудня 2024 року по справі № 440/6856/22.
Крім того, відповідно до висновків Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, у зв'язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку шістьма місяцями, застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-IX, не є можливим.
Водночас Верховний Суд зауважив, що належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові №420//11416/23 від 15.02.2024 (також вказує позивач у позові) з направленням справи на розгляд апеляційної інстанції, яка у постанові від 21.05.2024 застосувала за період до 18.07.2022 принцип співмірності, а з 19.07.2022 чинну редакцію статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження строку виплати працівникові шістьма місяцями.
Відтак, позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 19.07.2022 по 18.01.2023, який за 184 календарних днів (6 місяців), становитиме 184 (днів) х 297, 54 грн. середньоденний заробіток) = 54 747,36 гривень.
Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Відтак, розрахунок невиплаченого позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 03.10.2018 по 18.07.2022 становить 90 660, 44 грн., а за період з 19.07.2022 по 26.09.2024 ( 18.01.2023, 6 місяців) у розмірі 54 747,36 грн.
Таким чином, враховуючи встановленні судом обставини колегія суддів приходить до висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення з 02.03.2020 по 13.02.2025 року підлягає виплаті у розмірі 145 407 грн. 80 коп.
Виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги позивача є частково слушними та підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог із присудженням суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року скасувати.
прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати протиправною бездіяльність 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - період з 03.10.2018 року по 26.09.2024 року (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100;
Зобов'язати 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, - період з 03.10.2018 року по 26.09.2024 року (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100, у розмірі 145 407 грн. 80 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.