Справа № 320/9055/24 Суддя першої інстанції: Парненко В.С.
25 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Приватного підприємства «Самсоне» та Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Самсоне» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень, -
У лютому 2024 року Приватне підприємство «Самсоне» (далі - позивач, ПП «Самсоне») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування:
- наказу ГУ ДПС у м. Києві від 24.08.2023 №4173-п «Про проведення фактичної перевірки суб'єктів господарювання» в частині проведення фактичної перевірки ПП «Самсоне»;
- податкових повідомлень-рішень від 24.10.2023 №00663120901 на суму 1 006 999,50 грн та №00663150901 на суму 203 916,85 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 позов задоволено частково - визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві: №00663120901 від 24.10.2023 року на суму 1006999,50 грн; №200663150901 від 24.10.2023 року на суму 203916,85 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У червні 2024 року ПП «Самсоне» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просило ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 250 грн.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 заяву задоволено частково та стягнуто з ГУ ДПС у м. Києві на користь ПП «Самсоне» судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ряд послуг, включених до заявленої до відшкодування суми, не пов'язані з безпосереднім представництвом адвоката в суді, зумовлені неналежним складанням позовної заяви та не пов'язані з розглядом справи, а підготовка позовної заяви з огляду на незначну складність цієї справи об'єктивно не могла займати ту кількість часу, яка зазначена в акті надання правничої допомоги.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його в частині відмови у задоволенні заяви позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 29 250 грн та в частині скасованого додаткового рішення прийняти нове, яким вимоги заяви задовольнити повністю.
Свою позицію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції всупереч численної практики Верховного Суду самостійно застосував критерій співмірності без відповідної заяви відповідача. Зазначає, що складання адвокатських запитів належить до витрат із збору доказів, позиція щодо подальшої сплати судового збору була узгоджена з клієнтом як і те, що подання позовної заяви здійснюватиметься адвокатом особисто до суду, а відтак указані витрати також підлягали присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Окремо звертає увагу, що суд першої інстанції фактично позбавив позивача можливості отримувати професійну правничу допомогу у подальшому.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2025 відкрито провадження за вказаною апеляційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву не неї.
Крім того, не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволення вимог та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні вимог.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що відсутність детального опису наданих адвокатом послуг та здійснених ним витрат, а також незначна складність справи у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34 250 грн.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2025 відкрито провадження за вказаною апеляційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву не неї.
Відзивів на апеляційні скарги від учасників справи не надійшло.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 25.11.2025.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилами п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положення ч. 3 ст. 134 КАС України закріплюють для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Матеріали справи свідчать та судом першої інстанції встановлено, що позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом у цій справі у сумі 34 250 грн, було надано:
- копію договору від 08.01.2024 №08/01/24 про надання правової (правничої) допомоги, пунктом 3.2 якого передбачено, що вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику за цим договором, визначаються з урахуванням додатку №1 до договору «Вартість правничої допомоги». Фактично надані послуги фіксуються в актах надання правничої допомоги, які підписуються сторонами поетапно, протягом 3 робочих днів після кожного фактичного надання послуг. Вартість наданих послуг оплачується замовником на розрахунковий рахунок виконавця, що зазначений у реквізитах даного договору, на підставі рахунку (рахунків), який (які) формуються виконавцем у відповідності з актами наступними етапами: 3.2.1 При представництві інтересів замовника у суді першої інстанції - протягом 20 календарних днів з дня винесення рішення по суті справи, закриття провадження по справі, залишення позову без розгляду;
- копію рахунку на оплату від 19.06.2024 №01 на загальну суму 34 250 грн;
- копії актів надання правничої допомоги від 10.01.2024 №01, від 19.01.2024 №02, від 27.01.2024 №03, від 23.02.2024 №04, від 04.03.2024 №05, від 19.06.2024 №06.
Колегія суддів звертає увагу, що у силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Отже послуги, пов'язані із складанням процесуальних документів (у спірному випадку позовної заяви) охоплюються видами адвокатської діяльності, зазначеними у ст. 19 згаданого Закону.
Верховний Суд у постанові від 10.11.2022 у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відтак, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У постанові від 10.11.2022 у справі № 640/24023/21 Верховний Суд також звернув увагу на те, положення КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Хоча цим правом, як свідчать матеріали справи, ГУ ДПС у м. Києві скористалося, однак з огляду на правову позицію Верховного Суду (постанова від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22) це не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з огляду на приписи ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» підготовка та направлення адвокатом ряду запитів про отримання документів у ГУ ДПС у м. Києві, більшість з яких, як свідчать матеріали справи, мала перебувати у розпорядженні ПП «Самсоне» (зокрема, наказ від 24.08.2023 №4173, акт перевірки) не свідчить про неминучість таких витрат, а відтак їх включення в сумі 3 000 грн до обсягу витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом цієї справи, є необґрунтованим.
Щодо консультування клієнта (2 000 грн) колегія суддів зазначає, що такий вид адвокатської діяльності не пов'язаний з розглядом цієї справи самостійно, оскільки є складовою підготовки адвоката до представництва інтересів платника податків у суді.
Приїзд адвоката до Київського окружного адміністративного суду для подання позову до канцелярії суду не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені у ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». А тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу. Більше того, законодавець передбачив альтернативні способи подання позовної заяви до суду шляхом як її направлення засобами поштового зв'язку, так і подання через підсистему «Електронний суд», а тому такі витрати в сумі 1 500 грн не можна віднести до неминучих безвідносно до домовленості адвоката з клієнтом.
З аналогічних підстав не відноситься до витрат, які можуть бути присуджені за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, витрати з підготовки і направлення до Київського окружного адміністративного суду заяви про усунення недоліків позовної заяви (500 грн).
Не підлягають включенню до витрат, пов'язаних з розглядом справи, й витрати на з підготовки заяви про долучення доказів понесення витрат позивача на професійну правничу допомогу та винесення додаткового рішення (8 500 грн), оскільки за позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
З урахуванням наведеного, перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як правильно зазначено судом першої інстанції, ця справа належить до справ незначної складності (є малозначна), її розгляд здійснювався судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження та щодо спірних правовідносин склалася усталена судова практика. Викладене, на переконання судової колегії, об'єктивно свідчить про правильність висновків суду першої інстанції про те, що розмір заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу в частині підготовки позовної заяви в сумі 18 750 грн є явно завищеним, а обсяг витраченого адвокатом часу 12,5 годин - необґрунтованим.
Таким чином, враховуючи категорію складності цієї справи (малозначна), ненадання доказів виняткового значення цієї справи для позивача та обґрунтувань неминучості і обов'язковості понесених останнім витрат саме у такому розмірі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що останні з огляду на обґрунтованість, належність до цієї справи, а також обсяг виконаних адвокатом робіт, підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві на користь ПП «Самсоне» у розмірі 5 000 грн.
Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача про неврахування судом першої інстанції принципу пропорційності витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до присудження позивачем.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Приватного підприємства «Самсоне» і Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 25 листопада 2025 року.