Провадження № 11-кп/803/3448/25 Справа № 202/4504/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу, з доповненнями, захисника ОСОБА_6 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
В провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України (далі-КК), ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 194 КК.
Під час судового засідання ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025 року, зокрема, продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів, тобто до 20 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Цим же рішенням суду відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м'який або визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з необґрунтованістю, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції прийняв до уваги лише доводи сторони обвинувачення, які не були підтверджені належними доказами, та повністю проігнорував докази, подані стороною захисту і не врахував, що ОСОБА_7 офіційно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно працевлаштований.
Також суд не обґрунтував своїх висновків щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 КПК.
В доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що у даному кримінальному провадженні обвинувачення пред'явлено ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . При цьому на підготовчому засіданні стороною обвинувачення подано клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на домашній арешт, яке задоволено судом.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025 року, відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а в разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити мінімальний розмір застави.
Обґрунтованість ухвали місцевого суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 та запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 сторонами не оскаржується.
В судове засідання апеляційного суду прокурор ОСОБА_11 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомив, але його неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.422-1 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а в разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити мінімальний розмір застави, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону не в повній мірі дотримано судом першої інстанції, з огляду на наступне.
За приписами ч.3 ст.331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч.2 ст.331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК, які згідно ст.12 КК є тяжкими та особливотяжкими злочинами, а також наявність існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, про наявність яких свідчить тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях, стадія судового розгляду, встановлена КПК процедура отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а також дані про особу обвинуваченого, який не одружений, не працевлаштований, має не зняті та не погашені судимості, у тому числі за злочини проти власності, та обвинувачується у вчиненні інших кримінальних правопорушень, які перебувають на розгляді в інших судах.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження.
З такими висновками місцевого суду погоджується й суд апеляційної інстанції.
Враховуючи положення статті 28 КПК, а також те, що судовий розгляд кримінального провадження по суті висунутого обвинувачення триває, по справі ще допитано учасників справі, свідків, не досліджено усіх доказів, тому суд апеляційної інстанції не вбачає надмірної тривалості тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою на даному етапі кримінального провадження.
З огляду на викладене колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст.197,199 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів, тобто до 20 грудня 2025 року включно. На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та відсутні підстави для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, на чому наполягає сторона захисту, оскільки вони не забезпечать його належної процесуальної поведінки на даному етапі кримінального провадження.
Отже доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК та підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою слід визнати необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини розширила дію гарантій частини 4 статті 5 Конвенції, яка зокрема згідно з доктриною Суду Конвенція вимагає періодичного перегляду тривалого тримання.
Так, аби відповідати вимогам Конвенції, такий перегляд повинен дотримуватись як матеріальних, так і процесуальних норм національного законодавства і, більше того, здійснюватись згідно з метою статті п'ятої Конвенції, тобто для захисту особи від свавілля. Остання вимога означає не тільки, що компетентний суд повинен приймати рішення «швидко», але також, що такі рішення мають прийматися з розумними інтервалами (рішення Herczegfalvy v.Austria, 1992 р.)
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
Позбавлення свободи та особистої недоторканості має бути обґрунтованим. Відсутність будь-яких підстав у рішеннях судових органів, які санкціонують тримання під вартою протягом тривалого періоду часу, може бути несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим п. 1 ст. 5 (рішення у справі «Сташайтіс проти Литви» від 21.03.2002 р.(пп. 66-67).
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічного з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а встановлені судом ризики не відпали та продовжують існувати.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому, на переконання апеляційного суду подальше продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 не порушує його права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також права, передбачені Конституцією України.
Разом з тим, з огляду на обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, введений на території країни правовий режим воєнного стану, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно визначити заставу, як альтернативний запобіжний захід, відповідно до ч.5 ст.182 КПК у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 302 800,00 грн., яка на цьому етапі кримінального провадження, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний (обвинувачений) може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого ОСОБА_7 .
За приписами ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу, з доповненнями, захисника ОСОБА_6 слід задовольнити частково, а ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025 року - скасувати на підставі п.п.2,3 ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.411, ч.1 ст.412 КПК, у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, та визначенням застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 302 800,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 182-183 та 404, 405, 407, 409, 411, 412, 418, 419, 422-1 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу, з доповненнями, захисника ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025 року в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - скасувати.
В цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20 грудня 2025 року включно.
Встановити заставу у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 302 800,00 гривень.
На підставі ч.5 ст.194 КПК у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави ОСОБА_7 підлягає негайному звільненню з-під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Встановити термін дії покладених судом на ОСОБА_7 обов'язків до 20 грудня 2025 року включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
Роз'яснити ОСОБА_7 , що у разі невиконання ним покладених на нього цією ухвалою обов'язків, застава звертається у дохід держави.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4