Справа № 216/7575/25
провадження 2/216/3447/25
іменем України
про зупинення провадження у справі
20 листопада 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді Чирського Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Смолдирева М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
В провадженні суду перебуває вищезазначена цивільна справа.
Ухвалою суду від 29.09.2025 року у цивільній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
24.10.2025 року на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 , згідно змісту якої він з березня 2022 року та по теперішній час проходить військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджується довідкою форми 5, тому просить зупинити провадження у справі.
У судове засідання сторони не з'явилися. Позивачка та третя особа надали письмові заяви, в яких просили розглянути справу у їх відсутність. Позивачка щодо заяви відповідача про зупинення провадження у справі покладається на розсуд суду.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вирішуючи клопотання відповідача про зупинення провадження по справі та дослідивши матеріали справи, враховує наступне.
За приписами пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Велика Палата ВС у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) зазначила, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України).
З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення ЗСУ та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан».
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі.
Окрім того, коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на цій підставі, в оцінці процесуального обов'язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово був продовжений. Станом на момент постановлення цієї ухвали воєнний стан не скасований.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 31.07.2025 року і по теперішній час, що підтверджується довідкою від 12.10.2025 року № 1601.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина третя статті 13 ЦПК України).
За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов'язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
Оскільки відповідач подав клопотання по зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, оскільки не має можливості приймати участі у розгляді даної справи, у зв'язку зі службою в лавах ЗСУ, суд приходить до висновку про зупинення провадження у справі.
На підставі викладеного та керуючись п.2 ч.1 ст.251, п.2 ч.1 ст.253 ЦПК України, суд,-
Провадження в цивільній справі № 216/7575/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан, тобто до закінчення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Зобов'язати ОСОБА_2 повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Г.М.Чирський