Справа № 216/6022/25
провадження №2/216/2802/25
19 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді: Чирського Г.М.,
за участю секретаря судового засідання: Смолдирева М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Кривого Рогу, в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Примаков Костянтин Олексійович, до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,-
До Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся адвокат Примаков Костянтин Олексійович в інтересах ОСОБА_1 з відповідною позовною заявою до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Раніше зазначений житловий будинок, а також земельна ділянка розміром 0,0288 га., на якій знаходиться житловий будинок, згідно до Договору купівлі-продажу від 16.10.1999 року належала ОСОБА_2 . ОСОБА_2 придбав зазначений житловий будинок та земельну ділянку у ОСОБА_3 . ОСОБА_3 належав житловий будинок на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого 10.02.1998 року Криворізьким райвиконкомом на підставі рішення №29 від 12.01.1996 року. Земельна ділянка площею 0,0288 га., з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарчими спорудами, на якій знаходиться житловий будинок з господарчими спорудами, належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю (серія IV-ДП №127573) виданого виконкомом Криворізької міської ради 10.08.1999 року на підставі рішення №199 від 12.05.1999 року, зареєстроване у Книзі записів держактів на право правної власності на землю за №10324.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 серпня 2021 року визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю. На земельну ділянку право власності не визнано.
Право власності на житловий будинок за ОСОБА_1 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2021 року реєстраційний номер №2475096212060.
На теперішній час позивач вирішила отримати кадастровий номер на земельну ділянку, та з цього приводу звернулася до відповідної землевпорядної організації, однак отримала відмову в виготовленні землевпорядної справи та отриманні кадастрового номеру на земельну ділянку, оскільки вона не є власником земельної ділянки.
Ухвалою суду від 22.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Крім того, за клопотанням представника позивача витребувано у Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з книги реєстрації актів цивільного стану про смерть копію реєстрації актового запису про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 606 від 29.04.2008 року.
07.10.2025 року на адресу суду на виконання ухвали надішли витребувані докази.
Представник позивача, адвокат Примаков К.О., в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача - Виконавчого комітету Криворізької міської ради, в судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення, відповідно до положень ст.ст. 280, 282 ЦПК України.
Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи мається достатня кількість доказів для вирішення справи по суті, суд відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі та без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 16.10.1999 року між ОСОБА_3 , як «Продавцем», та ОСОБА_2 , як «Покупцем», укладено договір купівлі-продажу.
Згідно договору купівлі-продажу від 16 жовтня 1999 року ОСОБА_2 набув у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , до складу якого входить глинобитний будинок А-1, житловою площею 24,0 кв.м., загальною площею 40,3 кв.м., цегляної вбиральні В, водоколонки 1. Також була набута земельна ділянка площею 0,0288 га за цією адресою.
Відповідно до змісту зазначеного договору купівлі-продажу, земельна ділянка належить Продавцю ( ОСОБА_3 ) на підставі державного акту на право приватної власності на землю (серія IV-ДП № 127573), виданого виконкомом Криворізької міської Ради народних депутатів 10.08.99 року, на підставі рішення №199 від 12.05.1999 року, зареєстрованого у Книзі записів держактів на право приватної власності на землю за №10324.
Згідно копії актового запису про смерть № 606 від 29 квітня 2008 року, наданого на запит суду Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.08.2021 року (справа № 216/964/17) визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 , до складу якого входить: житловий будинок А-1 житловою площею 24,0 кв.м., загальною площею 40,3 кв.м., цегляна вбиральня В, водоколонка І, які належали на праві приватної власності ОСОБА_2 . Рішення набрало законної сили 02.09.2021 року.
Як вбачається із вищезазначеного рішення, позов задоволено частково та відмовлено в визнані права власності на земельну ділянку, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 119 ЗК України, право громадянина на визнання права власності за набувальною давністю на земельну ділянку, виникає через 15 років, а такий термін не настав.
Право приватної власності на житловий будинок за ОСОБА_1 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.10.2021 року реєстраційний номер №2475096212060, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2021 року.
Позивачка бажає оформити землевпорядну документацію та отримати кадастровий номер на земельну ділянку площею 0,0288 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарчими спорудами, на якій знаходиться житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Але не може реалізувати своє право, у зв'язку із тим, що вона не є власником зазначеної земельної ділянки, тому звернулася до суду.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
На підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.08.2021 року (справа № 216/964/17) ОСОБА_1 набула право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 , до складу якого входить: житловий будинок А-1 житловою площею 24.0 кв.м., загальною площею 40,3 кв.м., цегляна вбиральня В, водоколонка І, які належали на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст.380 ЦК України).
Враховуючи вищезазначене, житловий будинок, будівля або споруда не можуть бути відокремлені від земельної ділянки без їх пошкодження або істотного знецінення. Такі об'єкти є фактично складовою частиною земельної ділянки.
Водночас якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (ч.1 ст.188 ЦК України).
Фізично земельна ділянка і будинок (будівля, споруда) ідентифікуються як окремі речі, які в сукупності є однією річчю. Адже будинок (будівлю, споруду) неможливо використовувати без земельної ділянки, і навпаки - земельна ділянка втрачає своє функціональне призначення при зміні (знищенні) того чи іншого об'єкта нерухомості, розміщеного на ній.
Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Відповідно до частини четвертої ст.26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038 право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Крім того, як установлено у ч.3 ст.79 ЗК України та ч.3 ст. 373 ЦК України, право власності на земельну ділянку поширюється на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту, і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Земельна ділянка під будинком АДРЕСА_1 рахується за попереднім власником - ОСОБА_2 , який набув її відповідно до договору купівлі-продажу від 16.10.1999 року.
За положеннями статті 2 ЦК України земельні відносини регулюються земельним законодавством.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України (2021 року) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земельні ділянки є об'єктами права приватної власності. (стаття 79 ЗК України 2021 року).
Положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку та споруд).
Стаття 120 ЗК України в редакції, чинній станом на вересень 2021 року, визначала особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.
Так, частина перша статті 120 ЗК України (у відповідній редакції) передбачала, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові від 19.05.2021 року, справа № 706/323-16-ц, Верховний Суд зазначає: «Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року № 6-814цс15».
Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Також у даному випадку доцільним є посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18, а саме, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, провадження № 12-143гс18 (пункт 8.17); від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, провадження № 14-458цс18 (пункт 61); від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, провадження № 14-438цс19 (пункт 42)).
За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 76, 81, 109, 141, 264-265 ЦПК України, ст. 377 ЦК України, 120 ЗК України, суд -
Позовні вимоги - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0288 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарчими спорудами, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.
Суддя Г.М. Чирський