з питань встановлення судового контролю
Справа № 500/5746/21
25 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Р.П. Грицюк, розглянувши заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Тернопільського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України про встановлення судового контролю,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Тернопільського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 грошову суму у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 330019 (триста тридцять тисяч дев'ятнадцять) гривень 28 (двадцять вісім) копійок, з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів.
До суду позивачкою подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання ДСА України подати до Тернопільського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №500/5746/21.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що існують об'єктивні підстави вважати, що за відсутності заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним, а тому враховуючи особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати, позивачка вважає за необхідне зобов'язати ДСА України протягом одного місяця з дати набрання законної сили ухвали суду подати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі №500/5746/21.
Ухвалою суду від 19.11.2025 постановлено розгляд заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення здійснювати в порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу Державній судовій адміністрації України подати письмові пояснення щодо поданої заяви, зокрема щодо виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 у даній справі та їх документальне підтвердження, встановивши строк для подання до суду пояснень та документів (разом із доказом направлення їх копій заявнику) до 24.11.2025.
Відзив на заяву про встановлення судового контролю у визначений в ухвалі від 19.11.2025 строк до суду не надходив.
Дослідивши матеріали справи, виходячи з меж поданої заяви, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд при вирішенні питання про судовий контроль за виконанням судового рішення враховує наступне.
Згідно із ч. 2, 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (ч.1 ст.370 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За приписами ч.1-3, 10, 11 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Як встановлено судом, Державна казнечейська служба України листами від 05.03.2025 № 5-11-11/5113, від 07.02.2024 №5-11-11/2818, від 22.09.2023 №5-11-11/17301 у відповідь на звернення позивачки повідомила, що виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у межах її фінансування відповідно до законів України про Державний бюджет України на відповідний рік згідно затвердженого кошторису. Виконавчий лист у справі №500/5746/21 взято на облік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" по другій черзі заборгованості.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлює Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI (далі Закон №4901-VI).
Частиною 1 ст.2 Закону №4901-VI визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, державний орган.
Статтею 3 Закону №4901-VІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеному державному органі відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Так, відповідно до п.2 Порядку №845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно із п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Згідно із п.п. 25, 26 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. Безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
Відповідно до п.47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
Пунктом 48 Порядку №845 передбачено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п.47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Крім того, ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Таким чином, виплата нарахованих заявнику на виконання рішення суду у даній справі коштів фактично на даному етапі залежить не від дій ДСА України, а від фінансування відповідних органів та бюджетних програм Державним бюджетом України.
Наведені обставини спростовують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі щодо ДСА України.
Верховний Суд у постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Отже, як слідує з матеріалів справи на тепер відповідачем у передбаченому законом порядку здійснюється виконання згаданого рішення суду і погашення заборгованості, а відтак слід вважати, що відповідачем вжито усі залежні від нього заходи щодо виконання рішення суду у цій справі. При цьому, доказів того, що відповідач не виконує судового рішення і таке невиконання в частині виплати належних позивачу сум залежить від відповідача, що стало б підставою для встановлення судового контролю за його виконанням, позивачем не доведено і судом не здобуто.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, а відтак заяву про встановлення судового контролю слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 241, 248, 382 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №500/5746/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Тернопільського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 25 листопада 2025 року.
Головуючий суддя Грицюк Р.П.