Справа № 500/1204/25
25 листопада 2025 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Свірського Тараса Володимировича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги,
В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 у задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено повністю, зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 08.03.2024 №0039465-2407-1915-UA61040150000098181, №0039463-2407-1915-UA61040150000098181 та №0039462-2407-1915-UA61040150000098181, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області форми "Ф" від 22.08.2024 № 0004796 -1303-1900, стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. сплаченого судового збору.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Свірський Тарас Володимирович подав до суду заяву, в якій просить ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути із Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.
Ухвалою суду від 13.11.2025 призначено судове засідання з розгляду заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Свірського Тараса Володимировича про ухвалення додаткового рішення на 24.11.2025 о 11:00 год.
Представник Головного управління ДПС у Тернопільській області подав до суду клопотання, в якому просить зменшити заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу.
У судове засідання, призначене на 24.11.2025 о 11:00 год. представник Головного управління ДПС у Тернопільській області подав клопотання, в якому просить розгляд заяви представника ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу здійснити в порядку письмового провадження без участі сторони ГУ ДПС; задовольнити клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області про зменшення правових витрат.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Свірський Т.В. у відкрите судове засідання подав до суду заяву, в якій просить розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №500/1204/25 проводити в порядку письмового провадження, вимоги заяви підтримує у повному обсязі.
Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження.
Розглянувши вказану заяву, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частин другої - п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 , з однієї сторони , та адвокатом Свірським Т.В. з іншої сторони, укладено Договір про надання правничої допомоги від 20.03.2025.
У відповідності до п.2.1 розділу 3 вказаного Договору, вартість послуг адвоката (гонорар у фіксованому розмірі) по наданню професійної правничої допомоги Клієнту, пов'язаної із судовим провадженням (судовими провадженнями) в суді першої інстанції у справі (справах), сторонами по якій (яких) є Клієнт та Головне управління ДПС у Тернопільській області, та які стосуються нарахованого Клієнту податку на нерухоме майно, становить 15000,00 гривень (орієнтовно 15% від суми податку) та включає в себе вартість усіх послуг (необхідних процесуальних дій) в рамках цього судового провадження. При цьому Сторони домовились не визначати вартість кожної окремої послуги, наданої Адвокатом. Також сторони домовились про те, що Послуги вважатимуться наданими Адвокатом з моменту підписання Сторонами акту наданих послуг, який, в свою чергу, складається після ухвалення рішення суду у вище вказаному (вказаних) судовому провадженні (судових провадженнях).
На підтвердження понесених позивачем судових витрат адвокатом надано також копію Акту надання - отримання послуг від 05.11.2025.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником відповідача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем у суді в розмірі 15000,00 грн, є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Вказана сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу представником відповідача в розмірі 15000,00 грн є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, значним обсягом матеріалів справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин суд вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Керуючись статтями 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Свірського Тараса Володимировича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні заяви представника Головного управління ДПС у Тернопільській області про зменшення заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу - відмовити повністю.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 25.11.2025.
Реквізити учасників справи:
позивач - відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46003 код ЄДРПОУ 44143637);
відповідач - позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Головуюча суддя Дерех Н.В.