24 листопада 2025 року м. Рівне №460/15952/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
Комунального підприємства "Автобаза" Рівненської обласної ради
доЗахідного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
про визнання протиправними та скасувати припис, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «Автобаза» Рівненської обласної ради (далі іменується - позивач) до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати припис від 13.11.2024 №3Х/РВ/33073/133/П.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем за результатами проведення інспекційного відвідування складено акт №3Х/РВ/33073/133 та на підставі акту винесено припис про усунення виявлених порушень. Позивач вважає, що інспекційне відвідування проведено з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме: факти викладені в акті перевірки, що стали наслідком винесення припису про усунення виявлених порушень, є недостовірними, а висновки викладені в акті перевірки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України. Крім того, виконати припис не вбачається можливим, оскільки зміст порушення полягає у невиплаті звільненому працівнику компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки як одинокій матері, а нею такий статус ні за час роботи, ні за відповідним зверненням роботодавця, документально не підтверджено.
Тому позивач вважає, що вказані обставини свідчать про наявність передбачених законом підстави для скасування припису про усунення порушень.
Ухвалою суду від 31.12.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику ) учасників справи.
14.01.2025 Відповідачем подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого останній заперечує щодо задоволення позовних вимог.
В обґрунтування заперечень зазначає, що на запит щодо можливого допущення позивачем порушень з питань праці, посадовими особами проведено позаплановий захід державного нагляду, в ході якого встановлено, що в період роботи до 08 жовтня 2021 року, згідно з наказами комунального підприємства «Автобаза» Рівненської обласної ради ОСОБА_1 надані частково щорічні основні та додаткові відпустки - одинокій матері, яка має дитину за 2009-2015 роки, проте з 2016 року по день звільнення ОСОБА_2 не використовувала додаткову відпустку; відповідної компенсації при звільненні їй не виплачено.
Вказані обставини свідчать про вчинення позивачем порушення вимог законодавства про працю. Пояснює, що саме з цих підстав, інспектором праці було винесено оскаржуваний припис, яким зобов'язано директора комунального підприємства «Автобаза» Рівненської обласної ради усунути порушення вимог абзацу четвертого частини першої статті 12 Закону України №2136-IX, частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки».
За наведених обставин та з огляду на безпідставність аргументів позивача просить відмовити у задоволенні позову.
20.01.2025 позивачем подано відповідь на відзив, в якому викладено свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Зокрема, вказує, що основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримування дитини без участі батька. Просить суд врахувати, що чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити матері, що виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки. Тому для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку роботодавцю має бути пред'явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. Обов'язок оформлення таких документів лягає на працівника, а не на роботодавця. Жодного документу для підтвердження свого статусу одинокої матері ОСОБА_1 не надавала, із заявою про надання соціальної відпустки за ці роки не зверталася.
Крім того, вказує, що посилання в приписі на Закон №2136-1X від 15.03.2022р. є некоректним. Оскільки, на момент звільнення ОСОБА_1 (15.09.2021 року) Закон №2136- IХ не був прийнятий, а опублікований лише 24.03.2022 року, і набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Відповідачем подано письмові заперечення, зокрема в частині застосування норм Закону №2136-1X від 15.03.2022 в період дії воєнного стану та наявності в особової картці ОСОБА_1 інформації, якає достатньою для виплати компенсації.
27.01.2025 від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №ЗХ/РВ/33073/133/П від 13 листопада 2024 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Ухвалою суду від 27.01.2025 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
06.02.2025 та 29.05.2025 позивачем подано клопотання про долучення письмових доказів
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Комунальне підприємство «Автобаза» Рівненської обласної ради є діючою юридичною особою.
Основним видом діяльності за КВЕД 49.39 Iнший пасажирський наземний транспорт. н.в.і.у.
Другорядними видами діяльності є :
45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів
86.21 Загальна медична практика
47.30 Роздрібна торгівля пальним
49.32 Надання послуг таксі
52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту
68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи нерухомого майна
71.20 Технічні випробування та дослідження
77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів
47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах
47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет
47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами
Як вбачається з матеріалів справи, до Державної служби України з питань праці надійшло звернення від 17.10.2024 вх. № Т-3441-24а щодо можливого порушення законодавства про працю у Комунальному підприємстві "Автобаза" Рівненської обласної ради.
Листом від 21.10.2024 вих. № ЦА-53833/1.3/2.4.2-24а Державною службою України з питань праці повідомлено про надання погодження на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у Комунальному підприємстві "Автобаза" Рівненської обласної ради.
У зв'язку з наведеним, на підставі абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону № 877, Міжрегіональним управлінням видано наказ від 04.11.2024 №616/ЗХ-ЗК та направлення від 04.11.2024 №ЗХ/1/17053-24, якими інспектора праці уповноважено на проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі перевірки на предмет додержання вимог законодавства про працю з питань оформлення трудового договору, оплати праці, компенсації за невикористані дні відпустки, обліку робочого часу, припинення трудового договору.
Результати перевірки оформлено актом від 31.01.2025 №ЗХ/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/333/П023696, відповідно до висновків якого інспектором праці виявлено порушення абзацу 4 частини 1 статті 12 Закону України №2136-IX, у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому не виплачено грошову компенсацію відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».
На підставі зазначеного акту було винесено припис від 13 листопада 2024 року за № 3X/PB/33073/133/П, яким зобов'язано КП «Автобаза» в строк до 31.12.2024 виплатити звільненій 08.10.2021р. працівниці ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як одинокій матері, яка має дитину, за 2016- 2021 роки.
Позивач вважає таким припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Щодо підстав проведення заходу державного нагляду (контролю).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення № 96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (п.п. 6 п. 4 Положення №96).
Як визначено в п. 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи
Міжрегіональне управління є територіальним органом Держпраці і було утворене постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 р. № 14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці».
Таким чином, Міжрегіональне управління Держпраці є органом, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно преамбули Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877 (далі - Закон № 877) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Згідно частини п'ятої статті 2 Закону №877 заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Наразі такі особливості визначені статтею 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-1Х (далі - Закон № 2136).
Так, частина перша статті 16 Закону № 2136 передбачає, що у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.
Частиною 3 статті 16 Закону № 2136 встановлено, що позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються: за наявності підстав, визначених абзацами п'ятим, восьмим, дев'ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; у зв'язку з невиконанням суб'єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.
Як зазначалось вище судом, до Державної служби України з питань праці надійшло звернення фізичної особи від 17.10.2024 вх. № Т-3441-24а щодо можливого порушення законодавства про працю у Комунальному підприємстві "Автобаза" Рівненської обласної ради.
Листом від 21.10.2024 вих. № ЦА-53833/1.3/2.4.2-24а Державною службою України з питань праці повідомлено про надання погодження на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у Комунальному підприємстві "Автобаза" Рівненської обласної ради.
Відповідно, суд зауважує, що в контексті правового регулювання визначеного положеннями ст.16 Закону № 2136, відповідачем дотримано процедури призначення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у період дії воєнного стану.
Порядок проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) регламентовано положеннями статті 6 Закону № 877.
Зокрема, згідно частини третьої статті 6 Закону № 877 суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 877 строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається. Ч
Частиною 1статті 7 Закону № 877 передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
Відповідно до частини 6 статті 7 Закону № 877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, обов'язкові складові якого визначено нормами коментованої статті.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Відповідно до частини 7 статті 7 Закону № 877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. (частина 8 статті 7 Закону № 877)
Як зазначалось вище судом, в ході перевірки інспектором праці виявлено порушення абзацу 4 частини 1 статті 12 Закону України №2136-IX, у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому не виплачено грошову компенсацію відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» (акт від 31.01.2025 № ЗХ/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/333/П023696)
На підставі зазначеного акту було винесено припис від 13 листопада 2024 року за № 3X/PB/33073/133/П, яким зобов'язано КП «Автобаза» в строк до 31.12.2024 виплатити звільненій 08.10.2021р. працівниці ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як одинокій матері, яка має дитину, за 2016- 2021 роки.
По суті виявленого порушення, суд зауважує наступне.
Наказом КП «Автобаза» від 23.03.2009 № 45 прийнята на роботу ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера з 23 березня 2009 року з оплатою праці - з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.
Відповідно до інформації з особової картки працівника ОСОБА_1 є запис про дитину: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час роботи ОСОБА_1 користувалась державними гарантіями права працівників на відпустки.
Так, статтею 74 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (тут і надалі в редакції, що діяла станом на час звільнення позивача із служби в поліції, якщо окремо не буде зазначено інше), внормовано наступні види відпусток:
1) щорічні відпустки:
основна відпустка (стаття 6 цього Закону);
додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);
додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);
3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);
3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);
4) соціальні відпустки:
відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону);
відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону);
відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону);
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);
відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону);
5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Статтею 19 Закону України «Про відпустки» (в редакції Закону України від 15 квітня 2021 р. № 1401-ІХ, який набрав чинності з 09 травня 2021 р.), визначено, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Між тим, до 09 травня 2021 року стаття 19 Закону України «Про відпустки», була викладена в такій редакції: «Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України».
Як вбачається з наданих суду копій наказів та матеріалів, в тому числі вказані відомості внесено до особової катки ОСОБА_1 , за період з 23.09.2009 ОСОБА_1 надавались соціальні відпустки:
- тривалістю 10 календарних днів з 20.08.2010 по 30.08.2010 за 2009 pік (наказ №48)
- тривалістю 10 календарних днів з 08.08.2012 по 17.08.2012 за 2010 pік (наказ №97)
- тривалістю 10 календарних днів з 22.03.2017 по 31.03.2017 за 2011 pік (наказ №20)
- тривалістю 10 календарних днів з 06.04.2018 по 16.04.2018 за 2012 pік (наказ №34)
- тривалістю 10 календарних днів з 26.05.2019 по 17.05.2019 за 2013 pік (наказ №32)
- тривалістю 10 календарних днів з 18.12.2020 по 28.12.2020 за 2014 pік (наказ №79-К)
- тривалістю 10 календарних днів з 02.03.2021 по 12.03.2021 за 2015 pік (наказ №7-К)
Водночас, позивачем не заперечується, що ОСОБА_1 правом на виростання соціальних відпусток за 2016-2021 роки не скористалась.
Наказом КП Автобаза» від 15.09.2021 № 74-к ОСОБА_1 звільнена з роботи 08.10.2021 за угодою сторін, пункт 1 частини 1 статті 36 КЗпП України, з виплатою компенсації за 170 календарних днів не використаної відпустки, на підставі заяви ОСОБА_1 від 15.09.2021.
Положеннями статті 24 Закону України «Про відпустки», передбачено виплату грошової компенсація за невикористані щорічні відпустки. Зокрема, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
В ході проведення позапланового заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспекторами праці встановлено не виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні соціальної відпустки, як одинокій матері, яка має дитину за 2016-2021 роки.
Як зазначає позивач, з покликанням на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України (постанова від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів») право на додаткову соціальну відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька). Якщо жінка дійсно є одинокою матір'ю, то вона щороку з наданням роботодавцю заяви про додаткову соціальну відпустку одночасно надає відповідну довідку з органів реєстрації актів цивільного стану та інші будь-які офіційно складені, оформлені та засвідчені в установленому порядку документи, які з достовірністю підтверджують відсутність батька у вихованні дитини. Такими документами можуть бути: рішення суду про позбавлення батька батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук батька у справі за позовом про стягнення аліментів; акт дослідження ОСББ, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо. Обов'язок оформлення таких документів лягає на працівника, а не на роботодавця.
При цьому, позивач наголошує, що ОСОБА_1 жодного документу для підтвердження свого статусу одинокої матері щороку за період 2016-2021 р.р. під час перебування на посаді головного бухгалтера для КП «Автобаза» не надавала і з відповідною заявою про надання такої відпустки не зверталася.
В свою чергу підприємство, на виконання припису, КП «Автобаза» 25.11.2024 направило ОСОБА_1 лист, в якому рекомендувало надати документи, які можуть підтвердити її статус одинокої матері.
Листом від 24.12.24 ОСОБА_1 надала підприємству копії деяких документів, перелік яких міститься в листі, однак жодного зазначеного вище достовірного та належним чином оформленого документу, який би підтверджував її статус одинокої матері, не надала.
Відтак, позивач вважає, що підстави для нарахування і виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки як одинокій матері, а так само для виконання припису від 13 листопада 2024 року - відсутні.
Водночас, вирішуючи спір у цій справі, слід, насамперед визначити, чи має позивачка статус «одинокої матері», що гарантувало б їй право на отримання спірної компенсації.
Відповідно до статей 18-1 Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» одинокою матір'ю є особа, яка не перебуває у шлюбі з батьком дитини, виховує дитину без батька. Цей статус за одинокою матір'ю зберігається і у тому разі, коли вона уклала шлюб не з батьком дитини за умов, якщо діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).
У постанові від 18 березня 2021 року у справі № 818/1350/16 Верховний Суд зазначив, що одинока мати - це жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, що підтверджується випискою з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька малюка відповідно до абзацу 1 частини першої статті 135 Сімейного кодексу України; документом про народження дитини, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (для дітей, народжених за межами України), вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама, що підтверджується рішенням суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішенням органів опіки та піклування або суду щодо участі батька (матері) у вихованні дитини.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2025 року у справі №260/9387/23.
Наведена правова позиція свідчить, що статус одинокої матері має визначатись на підставі юридичних фактів у кожному конкретному випадку і має підтверджуватися відповідними юридичними документами.
Відповідно до інформації особової картки працівника ОСОБА_1 та свідоцтва про народження зазначено відомості про дитину: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з наявним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження від 17.12.2020 відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Наведене свідчить, що позивач мала статус «одинокої матері» та не потребувала додатково підтверджувати такий статут письмовими доказами, як зазначає позивач.
Щодо доводів позивача, що ОСОБА_4 не реалізувала своє право на відпустку за 2016-2021 роки як одинокій матері, не подававши відповідні заяви, суд зауважує, що чинним законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на додаткову соціальну відпустку. Тому, в контексті вищенаведеного правового регулювання, суд дійшов висновку, що якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на відпуску за попередній рік чи за кілька років, то має право використати її, а в разі звільнення (незалежно від підстав) йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні цієї відпустки.
Всупереч зазначеному, позивачем ні під час звільнення ОСОБА_4 , ні на виконання оскаржуваного припису компенсацію не виплачено.
Наведене на думку суду свідчить, що відповідачем, з дотриманням порядку проведення інспекційного відвідування встановлено порушення вимог законодавства про працю, яке не усунуто позивачем.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду справи, оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 24 листопада 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Комунальне підприємство "Автобаза" Рівненської обласної ради (вул. Князя Володимира, 72Б,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33013, код ЄДРПОУ 04014016)
Відповідач: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (пл. Міцкевича, буд. 8,м. Львів,Львівська обл.,79000, код ЄДРПОУ 44778105)
Суддя В.В. Щербаков