20 листопада 2025 рокусправа № 380/6298/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Брильовського Р.М.
при секретарі судових засідань - Горбунову О.С.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Петришина А.М.
представника відповідача 2 - Небесної М.В.
представника відповідача 3 - Лильо І.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Управління освітньої інфраструктури Департаменту освіти та культури Львівської міської ради, Департаменту освіти та культури Львівської міської ради, за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача середньої загальноосвітньої школи №96 МЖК 1 та за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Департаменту освіти та культури Львівської міської ради, Управління освітньої інфраструктури Департаменту розвитку Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Середньої загальноосвітньої школи № 96 МЖК-1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 у якій з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог , просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора Середньої Загальноосвітньої Школи № 96 МЖК-1, оформлене протоколом №3 Засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора середньої загальноосвітньої школи № 96 МЖК-1 від 08.03.2024 року; визнати протиправним та скасувати Наказ «Про призначення на посаду директора середньої загальноосвітньої школи №96 МЖК-1 Ярини Нечепурної» від 12.03.2024 року №72-к; зобов'язати Департамент освіти та культури Львівської міської ради та Управління освітньої інфраструктури Департаменту освіти та культури Львівської міської ради вирішити питання про припинення трудових відносин із директором Середньої Загальноосвітньої Школи № 96 МЖК-1 Нечепурною Яриною Богданівною, із урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення про проведення конкурсу приймається засновником державного чи комунального закладу загальної середньої освіти або уповноваженим ним органом посадовою особою), не менше ніж за два місяці до завершення строкового трудового договору, укладеного з керівником закладу загальної середньої освіти (ч. 2 ст. 39 Закону). Відповідач оголошує конкурс на заміщення посади директора школи на наступний день після звільнення позивача, що на її думку порушує її трудові права та порядок проведення конкурсу на посаду директора закладу загальної середньої освіти. Вказує, що при проведенні конкурсу взагалі не було дотримано вимог щодо його етапності та послідовності. З аналізу протоколів № 1,2,3 конкурсної комісії для проведення конкурсу на директора СЗШ № 96 МЖК -1 вбачається, що до числа осіб, як входили в конкурсну комісію взагалі не включено представників інститутів громадянського суспільства (громадських об'єднань керівників закладів освіти, професійних об'єднань педадогогічних працівників, районної (міської) профспілкової організації та інших громадських формувань, а також експертів, фахівців у сфері загальної середньої освіти. Стверджує, що оскільки конкурсну комісію було сформовано з порушенням вимог чинного законодавства, то будь-які рішення, прийняті такою комісію, є протиправними і не можуть породжувати відповідні правові наслідки, навіть за умови наявності підстав для їх прийняття отримання визначеної у законі або іншому нормативно-правовому акті процедури. Вказує, що рішення конкурсної комісії було є необгрунтованим. Вважає, що рішення конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора ЗШ № 96 МЖК-1, оформлене протоколом №3 від 08.03.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню. Стверджує, що Протокол було підписано не уповноваженими на це особами. Просив позов задовольнити.
Львівська міська рада (надалі Відповідач - 1) подала пояснення на позовну заяву, в якому проти позову заперечила та зазначила, що конкурсна комісія утворена наказом управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради від 20.02.2024 № 100р відповідно до вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту» та Положення про конкурс на заміщення вакантної посади керівника закладу загальної середньої освіти Львівської міської ради. Вказує, що умови проходження конкурсу були однаковими для усіх конкурсантів, а дії конкурсної комісії не містили ознак надання переваги чи створення кращих умов для окремих конкурсантів. Позивач за весь час з моменту оголошення конкурсу до моменту оголошення його результатів не заперечувала проти складу конкурсної комісії, не вказувала про будь-які ознаки упередженого чи необ'єктивного ставлення, відводів членам комісії не заявляла, а про протиправність її формування зазначила лише після визначення переможця шляхом подання вказаного позову. Стверджує, що Позивач не надав доказів того, що вказаний склад конкурсної комісії безпосередньо впливав на права Позивача, обмежував їх або спричиняв будь-які інші негативні наслідки. Щодо тверджень Позивача про порушення процедурних питань в частині порушення Відповідачем строку оприлюднення оголошення про проведення конкурсу, який визначений у частині третій статті 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту», зазначає, що процедурні порушення в залежності від їх характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Позивач у своєму позові жодним чином не підтвердила, що недотримання відповідачем вимог частини третьої статті 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту» безпосередньо вплинули на права Позивача, обмежили її право або спричинили будь-які інші негативні наслідки. Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу «Про призначення на посаду директора середньої загальноосвітньої школи № 96 МЖК-1 Ярини Нечепурної» від 12.03.2024 № 72-к зазначає, що наказ управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради «Про призначення на посаду директора середньої загальноосвітньої школи № 96 МЖК-1 Ярини Нечепурної» від 12.03.2024 № 72-к є правовим актом індивідуальної дії, право оскаржити який мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Позивач не належить до суб'єктів правовідносин, які виникають у зв'язку з призначенням ОСОБА_2 на посаду, а тому такі дії відповідача не порушують прав, свобод або інтересів позивача. Щодо позовної вимоги про зобов'язання управління вирішити питання про припинення трудових відносин із ОСОБА_2 вважає, що вона не підлягає до задоволення, оскільки суд не може підміняти інший орган влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу влади. Суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підміняти його і перебирати на себе повноваження надані Конституцією України та Законами України. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач -3 -- Управління освітньої інфраструктури Департаменту освіти та культури Львівської міської ради подав до суду пояснення та додаткові пояснення на позов, в якому проти позову заперечив та зазначив наступне. Щодо тверджень Позивачки про порушення процедурних питань в частині порушення строку оприлюднення оголошення про проведення конкурсу, який визначений у частині третій статті 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту», зазначає, що цьому твердженню суд надав висновок у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі №380/22595/24 за позовом Позивачки. Процедурні порушення в залежності від їх характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Стверджує, що позивачка жодним чином не підтвердила, що недотримання відповідачем вимог частини третьої статті 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту» безпосередньо вплинули на права позивача, обмежили її право або спричинили будь-які інші негативні наслідки, а тому недотримання строку оголошення конкурсу жодним чином не вплинуло на права позивачки, яка не висловлювала заперечень при подачі документів на конкурс та взяла у ньому участь. Вважає, що порушення відповідачем строку прийняття рішення про проведення конкурсу, не можуть бути підставою для визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення конкурсної комісії та наказу. Позивачка обґрунтовує позов тим, що оголошення конкурсу з порушенням строку для його проведення та всупереч вимогам частини першої статті 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту» порушило право позивачки на належну підготовку та участь у конкурсі. Стверджує, що умови проходження конкурсу були однаковими для усіх конкурсантів, а дії конкурсної комісії не містили ознак надання переваги чи створення кращих умов для окремих конкурсантів. Позивачка за весь час з моменту оголошення конкурсу до моменту оголошення його результатів, не заперечувала проти складу конкурсної комісії, не вказувала про будь-які ознаки упередженого чи необ'єктивного ставлення, відводів членам комісії не заявляла, а про протиправність її формування зазначила лише після визначення переможця шляхом подання даного позову. В той же час позивачка подала заяву та прийняла участь у вказаному конкурсі, жодних зауважень та пропозицій від позивача ні під час подання документів на участь у конкурсі, ні під час конкурсного відбору, щодо проведення конкурсу, не надходило. З позовом позивачка звернулася лише після того, як конкурс було завершено та його переможцем було визнано іншу особу.
Представник позивача подав до суду пояснення та додаткові пояснення, в яких вказав про те, що управління освіти прийняла рішення у вигляді наказу від 24.01.2024 про оголошення конкурсу, а не про проведення конкурсу, як цього вимагає Закон. Стверджує, що конкурс відбувся без законом затвердженого Положення про конкурс. Конкурс відбувся 08 березня 2024 року, а Положення вступило у законну дію 15 квітня 2024 року. Саме до таких висновків позивач приходить, оскільки на запит суду подано саме це Положення. Стверджує, що рішення прийнято з порушенням 2х місячного принципу; конкурсна комісія сформована та затверджена з порушеннями закону, що встановлено рішенням суду; оголошення про конкурс оголошено у невідповідний спосіб; прийняття документів в Нечепурної прийнято з порушенням Закону, станом на дату прийому у ОСОБА_2 взагалі не було сертифікату про знання української мови; конкурсні бали (оцінювання) відбулося без обґрунтувань. Зазначає, що листки оцінювання повинні були містити належні та достатні обґрунтування, які б дозволяли встановити дійсні підстави виставлення того чи іншого балу претенденту на посаду, а не формальне виставлення балів. Зазначає, що Управління освіти порушило строки щодо прийняття рішення про проведення конкурсу, оскільки його взагалі не приймалося, і не існує в правовій природі. А рішення щодо оголошення конкурсу, ухвалено менше ніж за два місяці до завершення строкового трудового договору. Вважає, що оскільки конкурсна комісія була сформована порушуючи принципи об'єктивності, тому слід на думку позивача прийти до висновку щодо необґрунтованості рішень конкурсної комісії при виставленні оцінок, балів. Стверджує, що конкурс на посаду директора середньої загальноосвітньої школи №96 МЖК-1, що відбувся 08 березня 2024 року, регулювався Положенням суб'єкта (юридичної особи), яка не мала жодного стосунку до даної процедури. Бо не може Положення затверджене Управлінням освіти Департаментом гуманітарної політики Львівської міської ради регулювати діяльність в питаннях конкурсів Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради. Управління освіти приймаючи від ОСОБА_2 пакет документів, припустилося порушення норм Закону "Про повну загальну середню освіту", оскільки заява ОСОБА_2 датована 13 лютого 2024 року, того ж 13.02.2024 ОСОБА_2 власним підписом підтверджено отримання документів, головою конкурсної комісії, а Державний сертифікат про рівень володіння державною мовою датовано 14.02.2024. Завершення строку на подачу документів визначено 16.02.2024 року. Проте, докази оприлюднення саме Львівською міською радою переліку осіб, допущених до участі у конкурсному відборі у конкурсі на посаду директора СЗШ №96 відсутні. А відтак така бездіяльність Управління освіти на думку позивачки є прямим порушенням Закону. Відповідно до Наказу №100р від 20.02.2024 «Про внесення змін до наказу управління освіти від 10.08.2021 за №422р «Про внесення змін у склад Конкурсної комісії для проведення конкурсів на посади керівників закладів загальної середньої освіти Львівської міської ради», формувало та затверджувало конкурсну комісію Управління освіти, а не засновник - Львівська міська рада, що є грубим порушенням Закону. Вказує, що членів конкурсної комісії призначено 6. Однак, виходячи із займаних посад зазначених членів паритетність явно порушена. Що вплинуло на об'єктивність оцінювання результатів конкурсу. Щодо оцінки презентацій перспективного плану ОСОБА_2 існують значні зауваження. Стверджує, що ОСОБА_1 належно виконувала свої обов'язки керівника СЗШ №96 до моменту звільнення. Однак, Управління освіти як уповноважений орган, не продовжив строк дії договору ще на чотири роки як це передбачено Законом. А навпаки, вдавшись до проявів дискримінації, що напряму заборонено Конституцією України звільнив її. Наголошує увагу суду на тому, що засідання Конкурсної комісії, яке оформлене Протоколом №1 від 23.02.2024 року, відбулося раніш ніж згадуваний наказ начальника управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради від 24.02.2024 за №353р «Про оголошення конкурсу на посаду директора середньої загальноосвітньої школи №96 МЖК-1». Просив позов задовольнити.
Ухвалою судді від 9.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Клопотання представника позивача про перехід із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження - задовольнити.
Ухвалою від 19.08.2024 суд перейшов до розгляду справи № 380/6298/24 за правилами загального позовного провадження та призначив у справі підготовче судове засідання на 26 вересня 2024 року о 11:00 год.
Ухвалою суду від 26.11.2024 зупинено провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача середньої загальноосвітньої школи №96 МЖК 1 та за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення до набрання законної сили рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/22595/24.
Ухвалою суду від 30.09.2025 поновлено провадження у справі №380/6298/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача середньої загальноосвітньої школи №96 МЖК 1 та за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення; наступне підготовче засідання призначено на 14 жовтня 2025 року на 8 год 30 хв.
Протокольною ухвалою суду від 4.11.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 20.11.2025.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог, зміну підстави возову, зміну предмету позову та просили позов задовольнити, представники відповідача-2 та 3 проти позову заперечили, просили у задоволенні позову відмовити.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача середньої загальноосвітньої школи №96 МЖК 1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Заслухавши доводи позивача, представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідачі посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, що подані сторонами суд встановив такі правовідносини та відповідне їм правове регулювання.
ОСОБА_1 працювала директором СЗШ № 96 МЖК-1 (м. Львів) на підставі строкового трудового договору, укладеного 01 січня 2022 року, строком на два роки з 04.02.2022 по 03.02.2024.
Наказом Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 19-к від 24.01.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади директора СЗШ № 96 МЖК -1 у зв'язку з закінченням строку дії строкового трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Наказом Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради від 24.01.2024 №53р «Про оголошення конкурсу на посаду директора середньої загальноосвітньої школи № 96 МЖК -1» оголошено конкурс на посаду директора середньої загальноосвітньої школи № 96 МЖК -1; завідувачу сектору правової роботи та управління персоналом Управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради доручено підготувати повідомлення про оголошення конкурсу та організувати його опублікування 25.01.2024 на вебсайтах Львівської міської ради, Управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради та середньої загальноосвітньої школи № 96 МЖК -1.
Протоколом № 1 від 23.02.2024 засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора СЗШ № 96 МЖК -1 до участі в конкурсі допущено двох осіб: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Протоколом № 2 від 7.03.2024 засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора СЗШ № 96 МЖК -1 затверджено перелік тестових питань та ситуаційного завдання для вирішення кандидатами на посаду директора СЗШ № 96 МЖК-1.
Протоколом №3 від 8.03.2024 засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора СЗШ № 96 МЖК -1 вирішено вважати таким, що відбувся конкурс на посаду директора СЗШ № 96 МЖК-1 та рекомендовано начальнику управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради призначити ОСОБА_2 на посаду директора СЗШ № 96 МЖК -1.
Наказом Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради «Про призначення на посаду директора середньої загальноосвітньої школи №96 МЖК-1 Ярини Нечепурної» від 12.03.2024 №72-к ОСОБА_2 призначено на посаду директора середньої загальноосвітньої школи №96 МЖК-1.
Не погодившись із діями та рішеннями Львівської міської ради та Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.
Вирішуючи вказаний спір суд зазначає наступне.
Правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти визначає Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-IX (далі - Закон №463-IX).
Згідно з частиною першою статті 36 Закону №463-IX управління закладом загальної середньої освіти здійснюють: засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган; керівник закладу освіти; педагогічна рада; вищий колегіальний орган громадського самоврядування закладу освіти.
Відповідно до частини другої статті 37 Закону №463-IX засновник закладу загальної середньої освіти або уповноважений ним орган (посадова особа), зокрема, затверджує положення про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти та склад конкурсної комісії; приймає рішення про проведення конкурсу на посаду керівника закладу загальної середньої освіти.
Частиною першою статті 38 Закону №463-IX передбачено, що керівником закладу загальної середньої освіти може бути особа, яка є громадянином України, вільно володіє державною мовою, має вищу освіту ступеня не нижче магістра, стаж педагогічної та/або науково-педагогічної роботи не менше трьох років (крім керівників приватних, корпоративних закладів освіти), організаторські здібності, стан фізичного і психічного здоров'я, що не перешкоджає виконанню професійних обов'язків, пройшла конкурсний відбір та визнана переможцем конкурсу відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону №463-IX керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти обирається на посаду за результатами конкурсу, що проводиться відповідно до вимог цього Закону та положення про конкурс, затвердженого засновником або уповноваженим ним органом (посадовою особою).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з конкурсом на заміщення вакантної посади директора середньої загальноосвітньої школи №96 МЖК-1, участь в якому взяла також і позивачка.
Звертаючись до суду, позивачка стверджує, що саме рішення про проведення конкурсу засновником державного чи комунального закладу загальної середньої освіти або уповноваженим ним органом (посадовою особою) дотичного до проведення конкурсу СЗШ №96 МЖК-1 ніколи не приймалося.
Щодо цього твердження позивачки суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 статті 39 Закону України "Про повну загальну середню освіту" рішення про проведення конкурсу приймається засновником державного чи комунального закладу загальної середньої освіти або уповноваженим ним органом (посадовою особою): зокрема, не менше ніж за два місяці до завершення строкового трудового договору, укладеного з керівником закладу загальної середньої освіти.
Згідно з ч.2 статті 39 Закону України "Про повну загальну середню освіту" оголошення про проведення конкурсу оприлюднюється на офіційному вебсайті засновника та на офіційному вебсайті закладу освіти (за наявності) наступного робочого дня після прийняття рішення про проведення конкурсу
Вказане твердження ОСОБА_1 не заслуговує на увагу, оскільки згідно з наказом від 24.01.2024 № 53 «Про оголошення конкурсу на посаду директора середньої загальноосвітньої школи №96 МЖК-1» було оголошено конкурс на посаду директора середньої загальноосвітньої школи №96 МЖК-1 і такий було проведено, що підтверджується протоколами №1, 2 та 3 засідань конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора СЗШ № 96 МЖК -1. Вжите в наказі формулювання «оголошення» замість формулювання «проведення» не може бути свідченням того, що рішення про проведення конкурсу ніколи не приймалося.
Суд погоджується з твердженням позивачки про те, що Управлінням освіти порушено строки щодо прийняття рішення про проведення конкурсу.
Як було вище зазначено, що відповідно до ч.2 статті 39 Закону України "Про повну загальну середню освіту" рішення про проведення конкурсу приймається не менше ніж за два місяці до завершення строкового трудового договору, укладеного з керівником закладу загальної середньої освіти.
ОСОБА_1 працювала директором СЗШ № 96 МЖК-1 (м. Львів) на підставі строкового трудового договору, укладеного 01 січня 2022 року, строком на два роки з 04.02.2022 по 03.02.2024.
Як вбачається з матеріалів справи наказом Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 19-к від 24.01.2024 ОСОБА_1 звільнено 3 лютого 2024 з посади директора СЗШ № 96 МЖК -1 у зв'язку з закінченням строку дії строкового трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Наказом Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради від 24.01.2024 №53р «Про оголошення конкурсу на посаду директора середньої загальноосвітньої школи № 96 МЖК -1» оголошено конкурс на посаду директора середньої загальноосвітньої школи № 96 МЖК -1.
В той же час суд вважає, що вважає, що порушення порядку проведення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, якщо воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Суд зазначає, що порушення відповідачем вимог строку щодо оголошення конкурсу, не може нівелювати результати проведення конкурсу та у вказаному випадку йдеться про порушення суто формальні, і крім того позивачка в позові не конкретизувала та не обгрунтувала, яким чином порушення строку про оголошення конкурсу вплинуло на її права та інтереси та що воно мало негативні наслідки для ОСОБА_1 та не надала докази та аргументи в підтвердження своїх доводів.
Щодо твердження позивачки про те, що Положення яким керувалося Управління освіти, є нікчемним та не могло братися до уваги при проведенні конкурсу, оскільки як бачимо з документів конкурс проводило Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради, а Положення яке використовувала для підготовки та проведення Конкурсу регулювало проведення конкурсу Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
Суд встановив, що Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради відповідно до ухвали Львівської міської ради від 30.09.2022 №2577 було перейменоване на Управління освіти Департаменту розвитку.
Ухвалою Львівської міської ради від 18.11.2022 №1094 затверджено Положення про Управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради та його структури.
Положення про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти затверджено наказом Управління освіти від 19.06.2020 №226р із змінами, внесеними наказом Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 02.10.2020 №356.
Суд зазначає, що процедурні порушення в залежності від їх характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд дійшов висновку, що формальне не внесення в Положення про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти змін щодо назви Департаменту: з Департаменту гуманітарної політики на Департамент розвитку за встановлених обставин не жодним чином не вплинуло на права позивачки під час усієї процедури організації і проведення конкурсного відбору.
Стосовно твердження позивачки про те, що при подачі 13.02.2024 документів на конкурс ОСОБА_2 не було долучено Державного сертифікату про рівень володіння державною мовою, а такий був датований 14.02.2024 та долучений 14.02.2024. Позивачка стверджує, що Управління освіти приймаючи від ОСОБА_2 пакет документів, допустило порушення ч. 5 статті 39 Закону України "Про повну загальну середню освіту", якою встановлено визначено, що учасником конкурсу також подається документ, що підтверджує вільне володіння державною мовою.
Повідомлення про оголошення конкурсу опубліковане 25.01.2024 на вебсайті Львівської міської ради. Термін для прийняття документів встановлений до 16.02.2025.
Відповідно до п.4 ст. 10 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» документ, що засвідчує рівень володіння державною мовою, подається особою до обрання чи призначення на посади, визначені частиною першою статті 9 цього Закону.
Згідно з ч.5 ст.39 Закону України "Про повну загальну середню освіту" для участі в конкурсі подаються документи, зокрема, документ, що підтверджує вільне володіння державною мовою.
Суд встановив, що ОСОБА_2 подала документи для участі у конкурсі 13.02.2025, а Державний сертифікат про рівень володіння державною мовою НОМЕР_1 подала 14.02.2024, тобто у терміни що встановленні для подання документів для участі в конкурсі.
Суд зазначає, що процедурні порушення в залежності від їх характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Суд зазначає, що позивачка жодним чином не підтвердила, що неподання ОСОБА_2 13.02.2024 Державного сертифікату про рівень володіння державною мовою разом з пакетом документів для участі в конкурсі, безпосередньо вплинули на права позивачки, обмежили її право або спричинили для неї будь-які інші негативні наслідки.
Стосовно твердження позивачки про те, що оцінки ОСОБА_4 та Нечепурній були виставлені без обґрунтувань. На що ОСОБА_1 неодноразово звертала увагу як комісії так і керівництву Управління освіти ЛМР. Адже на її переконання, оцінювання не повинно трактуватися довільним чином і виключно на розсуд членів комісії, а оцінювання позивачки як претендентки на посаду повинно бути суворо регламентованою, з метою недопущення свавілля, для чого його рішення (у даному випадку щодо оцінювання) повинно в будь-якому разі бути належним чином обґрунтованим.
Положення про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти затверджено наказом Управління освіти від 19.06.2020 №226р із змінами, внесеними наказом Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 02.10.2020 №356 р.
Відповідно до вказаного Положення, Конкурс складається з таких етапів:
-прийняття рішення про проведення конкурсу та затвердження складу конкурсної комісії;
-оприлюднення оголошення про проведення конкурсу на офіційному вебсайті засновника та на офіційному вебсайті закладу освіти;
-прийняття документів від осіб, які виявили бажання взяти участь у конкурсі;
-перевірка поданих документів на відповідність вимог установлених законодавством;
-допущення кандидатів до участі у конкурсному відборі;
-оприлюднення на офіційному вебсайті засновника переліку осіб, допущених до участі у конкурсному відборі (далі - кандидати);
-ознайомлення кандидатів із закладом загальної середньої освіти, його трудовим колективом та представниками органів громадського самоврядування такого закладу;
-проведення конкурсного відбору;
- визначення переможця конкурсу;
- оприлюднення результатів конкурсу.
Конкурсний відбір складається з двох етапів:
Перший етап - тестова перевірка знань та вирішення ситуаційного завдання:
Тестова перевірка знань мала здійснюватися відповідно до примірного переліку питань затвердженого наказом Міністерством освіти і науки України від 19 05.2020 № 654. Загальний час для проведення іспиту повинен становити не більш як 1 година 30 хвилин. Кожне питання тесту оцінюється в нуль цілих п'ять десятих (0,5) бала. Відповідно неправильна відповідь оцінюється в нуль (0) балів.
Результат перевірки знань та професійних компетентностей щодо вирішення ситуаційних завдань оцінюється у 5 балів за такою системою:
5 балів виставляються кандидатам, які виявили глибокі знання та успішно справились із ситуаційним завданням;
4 бали виставляються кандидатам, які виявили знання, в обсязі достатньому для подальшої роботи;
3 бали виставляються кандидатам, які виявили розуміння поставленого завдання та вирішили його на задовільному рівні;
2 бали виставляється кандидатам, які вирішили завдання на низькому рівні;
1 бал виставляється кандидатам, які вирішили завдання не в установлений час;
0 балів виставляється кандидатам, які не виконали ситуаційне завдання.
Оцінювання ситуаційного завдання повинно здійснюватися шляхом визначення середньоарифметичного значення індивідуальних балів членів конкурсної комісії, які вносяться у відомість. Варіанти відповідей на завдання першого етапу конкурсу оприлюдненню не підлягають. Після завершення письмової частини конкурсу у встановлений термін, комісія засідає для визначення результатів першого етапу конкурсу. Бали кандидата (ів) заносяться до екзаменаційної відомості. Якщо учасник конкурсу не набирає 50% балів на першому етапі конкурсу, то до наступного етапу він не допускається.
З результатами оцінювання тестування та вирішення ситуаційного завдання кандидат ознайомлюється під підпис.
Другий етап - публічна та відкрита презентація державною мовою перспективного плану розвитку закладу загальної середньої освіти кандидата проходить в той самий день, що і перший етап за таким регламентом: виступ кандидата - до 20 хв.; запитання та обговорення - до 20 хв.
Презентація проводиться з метою оцінки відповідності досвіду, досягнень, компетенції, особистих якостей вимогам до професійної компетентності кандидата відповідно вимог до чинного законодавства України.
Презентація перспективного плану розвитку закладу загальної середньої освіти оцінюється за шкалою від 0 до 20 балів.
Оцінювання проводиться за такими критеріями:
ступінь володіння змістом презентованого перспективного плану розвитку закладу загальної середньої освіти;
культура мовлення й володіння презентаційними навичками;
повнота та аргументація відповідей на запитання.
Оцінювання результатів презентації здійснюється шляхом визначення середньоарифметичного значення індивідуальних балів членів конкурсної комісії, які вносяться у відомість.
Підсумковий рейтинг кандидатів визначається шляхом підбиття підсумку: тестування, вирішення ситуаційного завдання та презентації шляхом додавання балів за тестування та середніх арифметичних значень індивідуальних балів членів конкурсної комісії за вирішення ситуаційного завдання та презентації. Загальна сума балів мала б вноситися у відомість та фіксуватися у протоколі.
За результатами конкурсних випробувань конкурсна комісія шляхом голосування визначає переможця конкурсу або визнає конкурс таким, що не відбувся.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.
Згідно з ч.5 статті 39 статті 39 Закону України "Про повну загальну середню освіту" Конкурсна комісія та її члени діють на засадах неупередженості, об'єктивності, незалежності, недискримінації, відкритості, прозорості, доброчесності. Не допускаються будь-які втручання в діяльність конкурсної комісії, тиск на членів комісії та учасників конкурсу.
Отже, ураховуючи завдання адміністративного судочинства та юрисдикцію адміністративних судів, під час розгляду та вирішення адміністративної справи суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оспорюваного рішення суб'єкта владних повноважень не лише на предмет його законності, тобто чи було таке рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, але й з точки зору дотримання інших критеріїв, перелік яких наведено у частині другій статті 2 КАС України.
За загальним правилом під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за вказаних обставин. Отже, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття.
Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, зокрема, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала прокурора під час проведення співбесіди, тобто встановити мотиви ухваленого рішення. Особливо виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про непроходження прокурором атестації, з огляду на наслідки, які це тягне.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 826/6528/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18, від 10 січня 2020 року у справі № 2040/6763/18).
У позовній заяві ОСОБА_1 не погоджується з виставленими членами комісії оцінками кандидатам на посаду директора школи.
Суд зазначає, що повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду директора школи є дискреційними та є виключною компетенцією Комісії.
Суд уважає, що у вимірі обставин цієї справи оцінка професійної компетентності кандидатів під час тестування, виконання ситуаційного завдання, презентації перспективного плану та під час проведення співбесіди на засіданні конкурсної комісії, не є істотним процедурним порушенням, яке впливає на результати конкурсу, оскільки оцінка професійної компетентності кандидатів за кожною окремою вимогою здійснюється кожним членом конкурсної комісії індивідуально, а не шляхом ухвалення такою комісією колегіального рішення.
Голослівним, необґрунтованим та безпідставним є твердження позивачки про те, що у Протоколі №1 від 23.02.2024 та №3 від 08 березня 2024 року містяться підписи члена конкурсної комісії ОСОБА_5 , і як чітко вбачається неозброєним оком два підписи є абсолютно різними.
Щодо твердження позивачки про те, що конкурсна комісія, яка визначала переможця конкурсу, була сформована з істотними порушеннями, що мали вплив на об'єктивність, незалежність та неупередженість конкурсної комісії, адже не було дотримано паритету її персонального складу з урахуванням вимог частини четвертої статті 39 Закону №463-IX. Будь-які рішення, прийняті такою комісію, сформованою без дотримання вимог чинного законодавства, є протиправними і не можуть породжувати відповідні правові наслідки. Рішення конкурсної комісії з конкурсного відбору, що оформлене протоколом №3, як таке, що прийнято протиправно сформованою конкурсною комісією, є відповідно протиправним та підлягає скасуванню.
Абзацами 1-10 частини четвертої статті 39 Закону №463-IX передбачено, що для проведення конкурсу засновник формує та затверджує конкурсну комісію чисельністю від 6 до 15 осіб, до складу якої на паритетних засадах входять представники:
-засновника (посадові особи органу державної влади чи депутати відповідного представницького органу місцевого самоврядування (не більше однієї особи від однієї фракції чи групи);
-відповідної місцевої державної адміністрації чи територіального органу центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти (державні службовці);
-інститутів громадянського суспільства (громадських об'єднань керівників закладів освіти, професійних об'єднань педагогічних працівників, районної (міської) профспілкової організації та інших громадських формувань, а також експертів, фахівців у сфері загальної середньої освіти тощо).
Вимоги до членів конкурсної комісії та порядок її формування визначаються положенням про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти.
До складу конкурсної комісії не може бути включена особа, яка:
- визнана в установленому законом порядку недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена;
- має судимість або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення;
- відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» є близькою особою учасника конкурсу або особою, яка може мати конфлікт інтересів.
У роботі конкурсної комісії з правом дорадчого голосу можуть брати участь представники органів громадського самоврядування закладу освіти, на посаду керівника якого оголошено конкурс.
Абзацом 16 частини четвертої статті 39 Закону №463-IX передбачено, що конкурсна комісія та її члени діють на засадах неупередженості, об'єктивності, незалежності, недискримінації, відкритості, прозорості, доброчесності. Не допускаються будь-які втручання в діяльність конкурсної комісії, тиск на членів комісії та учасників конкурсу.
Вказаному положенню відповідає вимога абзацу 9 частини четвертої статті 39 Закону №463-IX, відповідно до якої до складу конкурсної комісії не може бути включена особа, яка відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» є близькою особою учасника конкурсу або особою, яка може мати конфлікт інтересів.
Позивач вказує, що членів конкурсної комісії призначено 6. 2-х представників інститутів громадянського суспільства в склад комісії залучено так і не було. Виходячи із займаних посад зазначених членів порушено принцип формування, зокрема паритет представників заінтересованих сторін, що вплинуло на об'єктивність оцінювання результатів конкурсу.
Суд зазначає, що позивач, пройшовши всі етапи конкурсу, які складаються, в свою чергу, із тестування та співбесіди, фактично погодився зі складом конкурсної комісії, оскільки брав безпосередню участь у цьому конкурсі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у близьких за змістом фактичних обставинах справи у постанові від 20 грудня 2018 року у справі №815/4701/16.
В той же час, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі №380/22595/24 визнано протиправним та скасовано наказ Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради від 20.02.2024 № 100 р «Про внесення змін до наказу управління освіти від 10.08.2021 № 422 р «Про внесення змін у склад Конкурсних комісій для проведення конкурсів на посади керівників закладів загальної середньої освіти Львівської міської ради» включно (разом) з додатком №1 до наказу управління освіти ДГП ЛМР №100р від 20.02.2024.
У рішенні від 25.06.2025 у справі №380/22595/24 суд дійшов висновку, що “включення до складу конкурсної комісії за квотою інститутів громадянського суспільства фахівця у галузі освіти, який займає керівну посаду в організації, заснованій Львівською міською радою, яка і проводить конкурс на керівника закладу освіти, створює суперечність між службовими обов'язками ОСОБА_6 як директора Центру професійного розвитку педагогічних працівників, тобто посадової особи заснованої Львівською міською радою організації та її повноваженнями як представника громадськості у конкурсній комісії, адже інтереси органу управління закладом освіти та представників громадянського суспільства можуть істотно відрізнятися…Включення до складу конкурсної комісії Приставської Олександри Ігорівни створює ризик порушення вказаного балансу на користь засновника, оскільки Центр професійного розвитку педагогічних працівників заснований Львівською міською радою… Включення до складу конкурсної комісії Приставської Олександри Ігорівни - директора Центру професійного розвитку педагогічних працівників порушує вимоги абзаців 9, 16 частини четвертої статті 39 Закону №463-IX…Суд приходить до висновку, що відповідачами не дотримано всіх передбачених Законом України “Про повну загальну середню освіту», Законом України “Про запобігання корупції» та Положення про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти, засновником якого є Львівська міська рада, норм проведення конкурсного відбору».
Відповідно до ч.4.ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд погоджується з твердженням позивачки про те, що комісію з конкурсного відбору було сформовано з порушенням вимог чинного законодавства.
У спорах, пов'язаних із оскарженням учасниками конкурсів на зайняття посад публічної служби результатів конкурсу, судам необхідно не лише перевіряти чи було дотримано процедуру проведення конкурсу, а й досліджувати питання щодо того, чи є встановлені порушення такими, що мали можливість вплинути на результат проведеного конкурсу (постанови Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі №804/639/18, від 29 листопада 2019 року у справі №359/7194/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі №210/3268/15-а ).
У цих постановах Верховний Суд указував на те, що межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення та неістотне, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення за умови дотримання передбаченої законом процедури.
Суд також враховує, що процедурні порушення в залежності від їх характеру можуть мати наслідком оспорюваність результатів конкурсу, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його результати.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Суд зазначає, що порушення процедури проведення конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти було істотним, адже призвело до обрання складу конкурсної комісії, що не відповідає основоположним принципам її формування.
Суд дійшов висновку, що рішення конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора Середньої Загальноосвітньої Школи № 96 МЖК-1, оформлене протоколом №3 засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора середньої загальноосвітньої школи № 96 МЖК-1 від 08.03.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу «Про призначення на посаду директора середньої загальноосвітньої школи №96 МЖК-1 Ярини Нечепурної» від 12.03.2024 року №72-к, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що наказом управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради «Про призначення на посаду директора середньої загальноосвітньої школи № 96 МЖК-1 Ярини Нечепурної» від 12.03.2024 № 72-к, ОСОБА_2 було призначено на посаду директора середньої загальноосвітньої школи № 96 МЖК-1.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
ОСОБА_1 не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв'язку з призначенням на посаду ОСОБА_2 .
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Так, правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Водночас правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
Оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, стосується призначення на посаду конкретної особи ОСОБА_2 , установлює незагальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до відповідних осіб ( ОСОБА_2 ) , а тому жодним чином не стосується прав та обов'язків позивачки в публічно-правових відносинах його із суб'єктом владних повноважень та їх не порушує.
Право оскаржити Наказ від 12.03.2024 № 72-к мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Отже, наказ від 12.03.2024 № 72-к створює юридичні наслідки лише для ОСОБА_2 та роботодавця, але не для позивачки. Тому правом на оскарження такого наказу наділена лише ОСОБА_2 .
У цьому контексті Суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 у справі № 823/2491/18 про те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.
Водночас зі змісту оскаржуваного наказу не вбачається, що такий містить конкретні приписи, які стосуються виключно позивачки чи впливає на її права, свободи та інтереси. Незгода позивачки із наказом відповідача не породжує у неї права на звернення до суду адміністративної юрисдикції із вимогами про визнання такого наказу протиправним, оскільки захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.
Щодо законодавчих обмежень стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії, Суд зауважує, що такі обмеження не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки. Однією із цілей таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів, зокрема як у цій справі. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, учинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (стаття 55 Конституції України).
Суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу «Про призначення на посаду директора середньої загальноосвітньої школи №96 МЖК-1 Ярини Нечепурної» від 12.03.2024 року №72-к не підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги зобов'язати Департамент освіти та культури Львівської міської ради та Управління освітньої інфраструктури Департаменту освіти та культури Львівської міської ради вирішити питання про припинення трудових відносин із директором Середньої Загальноосвітньої Школи № 96 МЖК-1 ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
У постанові від 23.05.2018 у справі №825/602/17 Верховний Суд аналізував поняття «дискреційних» повноважень і дійшов такого правового висновку:
«…На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким».
Як зазначено у рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді № R(80)2, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, суб'єкт може вільно обирати між двома чи більшою кількістю альтернатив, кожна з яких буде правомірною. Якщо ж правомірним може вважатися лише один варіант поведінки, дискреційні повноваження відсутні.
Суд зазначає, що кожен орган влади, використовуючи визначені законом саме для нього владні повноваження, зобов'язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання органом прав особи, що звернулася за захистом, на кожній стадії такого провадження та за його наслідками.
Суд звертає увагу, що дії Департаменту освіти та культури Львівської міської ради та Управління освітньої інфраструктури Департаменту освіти та культури Львівської міської ради належать до їх дискреційних повноважень.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання Департаменту освіти та культури Львівської міської ради та Управління освітньої інфраструктури Департаменту освіти та культури Львівської міської ради вирішити питання про припинення трудових відносин із директором Середньої Загальноосвітньої Школи № 96 МЖК-1 Нечепурною Я.Б. не підлягає до задоволення, оскільки вказане питання належить до дискреційних повноважень вказаних установ.
Щодо заяви представника позивача про постановлення окремої ухвали у вказаній справі, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 ст.249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб, вона може стосуватись будь-якого суб'єкта, зокрема й того, який не бере участь у справі.
Таким чином, окрема ухвала це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.
Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства і захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.
За цих обставин слід зазначити, що суд має право, а не зобов'язаний постановити окрему ухвалу.
Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо).
Аналізуючи викладене, обов'язковими умовами для винесення окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акту із чітким зазначенням такої норми та обґрунтування у чому саме полягає таке порушення.
Оскільки, у цьому випадку «порушення», що стали підставою для звернення ОСОБА_1 з позовом до суду усунені шляхом розв'язання спору по суті, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали у вказаній справі.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Судові витрати, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора Середньої Загальноосвітньої Школи № 96 МЖК-1, оформлене протоколом №3 Засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора середньої загальноосвітньої школи № 96 МЖК-1 від 08.03.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 403,73 грн судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту освіти та культури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 403,73 грн. судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління освітньої інфраструктури Департаменту освіти та культури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 403,73 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович