про відмову у забезпеченні позову
25 листопада 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/2256/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву Ципліцького Дмитра Олеговича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом адвоката Ципліцького Дмитра Олеговича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Ципліцького Дмитра Олеговича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);
-визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.
Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просив:
-заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів, пов?язаних із нібито надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди за вересень 2025 року, - до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи;
-зупинити проведення відповідачем службової перевірки для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди із розрахунку 50 тис. грн. на місяць за період з червня 2023 року по серпень 2025 року, в частині виплат позивачу, - до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи та вирішення питання законності нарахування додаткової грошової винагороди з тих самих підстав, що були зазначені у позові;
-зупинити проведення перевірки, призначеної розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) від 13 листопада 2025 року №613/20/23468, у частині, що стосується виплати позивачу додаткової грошової винагороди з розрахунку 50000 грн. за період з червня 2023 по серпень 2025 роки, - до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи та вирішення питання законності нарахування додаткової грошової винагороди з тих самих підстав, що були зазначені у позові;
-заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів, пов'язаних з надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди із розрахунку 50 тис. грн. за період червня 2023 по серпень 2025 року включно, а також видавати накази, розпорядження чи інші документи, що можуть призвести до фактичного обмеження чи погіршення майнового стану позивача, - ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 з 17.07.2025 по цей час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника начальника відділення об'єднаної вогневої підтримки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 № 4856/ДСК сформовано штаб, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами (в тому числі приданими), що ведуть воєнні (бойові) дії, організувавши систему пунктів управління.
Позивач протягом 4 днів вересня 2025 року був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі штабу військової частини НОМЕР_1 , який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони.
За період протягом 4 днів вересня 2025 року позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду з розрахунку 50 000 грн пропорційно дням участі, що відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, якими встановлено виплату додаткової винагороди в розмірі 50000 грн - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Військовою частиною НОМЕР_1 проведено службову перевірку, за результатами якої встановлено, що позивачу здійснено переплату додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року.
За результатами службової перевірки видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 другим пунктом якого внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» та визначено нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань (взамін належних 50 000 грн) та третім пунктом даного наказу визначено утримати з грошового забезпечення позивача надмірно нараховані та виплачені кошти додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року.
Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його майнові права, у зв'язку з чим звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу.
Підставою для проведення службової перевірки, за результатами якої винесено оскаржуваний наказ, став акт перевірки фінансово-господарської діяльності від 31 жовтня 2025 року, якою встановлено, що в порушення вимог пункту 1-1 Постанови № 168 та пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, додаткова винагорода за вересень 2025 року із розрахунку 50 000 грн нарахована військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , які не обіймали (тимчасово не виконували) посади визначені штатом у складі командування та штабу військової частини (в тому числі позивачу), що призвело до переплати грошового забезпечення.
У вказаному акті зазначено про необхідність призначити службову перевірку для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди із розрахунку 50 тис грн на місяць за період з червня 2023 року по серпень 2025 року.
Також позивачу стало відомо від відповідача, що розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 від 13 листопада 2025 року №613/20/23468, яка є вищим органом військового управління військової частини НОМЕР_1 , призначено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 щодо виплати додаткової винагороди з розрахунку 50 000 грн за період з червня 2023 року по серпень 2025 року.
Зазначена службова перевірка за період з червня 2023 року по серпень 2025 року створює реальну загрозу масового та безпідставного утримання коштів, які були правомірно виплачені позивачу відповідно до Постанови КМУ №168 та Наказу МОУ №260.
У разі виконання таких дій командуванням, відновлення майнових прав позивача навіть у разі позитивного рішення суду буде істотно ускладнене, оскільки повернення коштів залежатиме від фінансових процедур, перерозподілу бюджетних асигнувань та внутрішніх обмежень військово-фінансової системи.
Оскільки саме результати службових перевірок є підставою для підготовки наказів про утримання або коригування виплат за червень 2023 - серпень 2025 років, продовження таких перевірок створює безпосередню небезпеку заподіяння майнової шкоди. Це відповідає критерію реальної та безпосередньої загрози правам позивача, який є обов'язковим для застосування заходів забезпечення згідно зі ст. 150-151 КАС України.
Зупинення службової перевірки в межах червня 2023 - серпня 2025 років в частині, що стосується позивача, є необхідним також тому, що предмет перевірок виходить далеко за межі одного місяця (вересня 2025 року), який є предметом спору в основній справі. Це створює ризик повторного перегляду виплат за попередні періоди, де позивач також отримував додаткову винагороду на підставі бойових розпоряджень та рапортів за аналогічними підставами.
Таким чином, без втручання суду військовим командуванням може бути прийняте сукупне рішення щодо всього періоду 2023-2025 років, що призведе до значного та протиправного погіршення майнового стану позивача, які будуть надто складні та тривалі для усунення, що в свою чергу, як наслідок, призведе до повторного звернення до суду для захисту інтересів позивача.
Просив вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_1 .
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Як уже наголошувалося судом, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі № 826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі № 1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19.
Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Слід вказати, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам), виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів.
При цьому, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Натомість розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення.
Тому, сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення (дій) та порушення таким рішенням (діями) прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19, серед іншого дійшов висновку, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є вкрай вагомими підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, оскільки, як вже наголошувалося вище, такі обставини підлягають встановленню та доведенню в процесі розгляду справи по суті. Тому твердження заявника про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є тим висновком, до якого суд ставиться з певною пересторогою, оскільки він може свідчити про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у лише виключних випадках, доведених «поза обґрунтованим сумнівом».
Як свідчать матеріали справи, у заяві про забезпечення позову представник позивача просив:
-заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів, пов?язаних із нібито надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди за вересень 2025 року, - до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи;
-зупинити проведення Відповідачем службової перевірки для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди із розрахунку 50 тис. грн. на місяць за період з червня 2023 року по серпень 2025 року, в частині виплат Позивачу, - до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи та вирішення питання законності нарахування додаткової грошової винагороди з тих самих підстав, що були зазначені у позові;
-зупинити проведення перевірки, призначеної розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) від 13 листопада 2025 року №613/20/23468, у частині, що стосується виплати позивачу додаткової грошової винагороди з розрахунку 50000 грн. за період з червня 2023 по серпень 2025 роки, до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи та вирішення питання законності нарахування додаткової грошової винагороди з тих самих підстав, що були зазначені у позові;
-заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів, пов'язаних з надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди із розрахунку 50 тис. грн. за період червня 2023 по серпень 2025 року включно, а також видавати накази, розпорядження чи інші документи, що можуть призвести до фактичного обмеження чи погіршення майнового стану Позивача, - ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи.
Підставою для утримання з грошового забезпечення позивача коштів, є пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.
Суд звертає увагу позивача, що закон не передбачає можливості забезпечення позову, якщо спосіб забезпечення є практично вирішенням позову по суті. Заборона відповідачу утримувати з грошового забезпечення позивача коштів буде фактично вирішенням заявленого позову по суті, оскільки внаслідок скасування пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 відповідач не зможе здійснювати утримання із грошового забезпечення позивача грошових коштів.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що забезпечення позову можливе, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суд робить висновок про відсутність таких обставин, оскільки, навіть у випадку виконання даного наказу та утримання із грошового забезпечення позивача грошових коштів, якщо в подальшому відповідний наказ судом буде скасовано, то у позивача виникне право на безспірне отримання від відповідача, вже протиправно утриманих сум.
Також, варто звернути увагу, що позивачем не надано суду доказів про те, що утримання із грошового забезпечення відбувається.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності дій та рішень відповідача, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Так, заява про забезпечення позову містить тільки загальні покликання на протиправність дій відповідача виключення його із списікв осіб, яким нараховується додаткова грошова винагорода та утримання із грошового забезпечення позивача сум надміру сплаченої додаткової винагороди, однак не визначає конкретних підстав для прийняття рішення про забезпечення позову.
Крім того, проведення відповідачем службових перевірок для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди із розрахунку 50 тис. грн. на місяць за період з червня 2023 року по серпень 2025 року, в частині виплат позивачу, не є взагалі предметом розгляду по даній справі.
Отже, у контексті наведених обставин, судом не встановлено підстав для забезпечення позову, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись статтями 151, 154, 156, 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Ципліцького Дмитра Олеговича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом адвоката Ципліцького Дмитра Олеговича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяН.М. Басова