25 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1109/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву відповідача про заміну сторони виконавчого провадження та відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 року у справі №340/1109/23 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 окремий мотопіхотний батальйон ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, грошового забезпечення за липень, серпень, листопад, грудень місяці 2022р. та за січень, лютий місяці 2023 р., а за червень, вересень, жовтень місяці 2022р. в повному обсязі та зобов'язано військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 окремий мотопіхотний батальйон ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за липень, серпень, листопад, грудень місяці 2022 р., за січень, лютий місяці 2023 р., а за червень, вересень, жовтень місяці 2022р. в повному обсязі.
Вказане рішення суду набрало законної сили 16.05.2024.
До суду 06.11.2025 року надійшла заява представника військової частини НОМЕР_5 , в якій він просить суд замінити військову частину НОМЕР_2 , яка ліквідована, на її правонаступника - військову частину НОМЕР_5 - та відстрочити їй виконання рішення суду у цій справі.
Ухвалою судді від 19.11.2025 заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.11.2025 року.
У судове засідання учасники справи не прибули, що відповідно до частини 2 статті 378 КАС України не перешкоджає судовому розгляду заяви у письмовому провадженні.
Розглянувши питання про заміну сторони виконавчого провадження, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У цій справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою військовою частиною НОМЕР_2 у повній мірі грошового забезпечення позивачу ОСОБА_1 .
На час ухвалення рішення суду у цій справі відповідач - військова частина НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 окремий мотопіхотний батальйон) підпорядкувалася військовій частині НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), і входили до складу Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " Сухопутних військ Збройних Сил України. Військова частина НОМЕР_2 діяла як відокремлений структурний підрозділ військової частини НОМЕР_5 і перебувала на її фінансовому забезпеченні.
Задовольняючи позов, суд у рішенні від 11.08.2023 зобов'язав військову частину НОМЕР_2 , у якій ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні, виплатити позивачеві грошове забезпечення в повній мірі.
Військова частина НОМЕР_5 повідомила суд, що як розпорядник бюджетних коштів третього рівня, замовила ці кошти у розпорядника бюджетних коштів другого рівня, якому направила розрахунки потреби в коштах за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" бюджетної програми 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни". Станом на листопад 2025 року на її бюджетному рахунку відсутні кошти на фінансування видатків за КЕКВ 2800.
При цьому відповідач не заперечує того, що рішення суду наразі не виконане.
Суд зазначає, що військова частина - це базова організаційна одиниця Збройних Сил України (або інших військових формувань, утворених відповідно до законів України), яка утримується за рахунок державного бюджету. Військова частина має окремий штат (структуру) і може виконувати визначені завдання самостійно або у складі вищого рівня управління. Військові частини утворюються як юридичні особи публічного права (КОПФГ 425 - державна організації (установа, заклад)), або як їх відокремлені підрозділи (КОПФГ 610 - філія (інший відокремлений підрозділ)), що дозволяє їм мати відокремлене майно (закріплене на праві оперативного управління), вести фінансову діяльність та відповідати за своїми зобов'язаннями коштами, що надходять на їх рахунок.
Військові частини (юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб) є суб'єктами Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а їх відомчий облік як суб'єктів, відомості про які становлять державну таємницю, ведеться відповідними центральними органами виконавчої влади.
Наказом Міністерства оборони України від 12.03.2024 року №173 з метою ідентифікації юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів Міністерства оборони України та Збройних Сил України, їх обліку, здійснення моніторингу за структурними та організаційно-штатними змінами в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, які відбуваються під час формування, переформування та розформування військових частин, затверджено Інструкцію з організації ведення відомчого обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів Міністерства оборони України та Збройних Сил України. Організацію ведення відомчого обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів Міністерства оборони України та Збройних Сил України покладено на Управління корпоративного менеджменту (Орган управління). Відомчий облік ведеться Органом управління на підставі наказів (директив) про проведення організаційних заходів (для включення до відомчого обліку та виключення з нього).
Виключення військової частини з відомчого обліку здійснюється після виконання всіх заходів, передбачених вимогами Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.10.2022 року №22дск, щодо розформування військової частини.
На підставі прийнятого рішення про розформування військової частини та виконання всіх заходів, командир (начальник) заповнює і подає до Органу управління ліквідаційну картку встановленого зразка (додаток) та оригінал довідки з відомчого обліку, що є підставою для виключення військової частини з відомчого обліку та анулювання ідентифікаційного коду ЄДР.
У разі переформування, перейменування військової частини за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.
Пунктами 8.2.1, 8.2.2 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300, передбачено, що військова частина (з'єднання) розформовується на підставі директиви (наказу) відповідного командування, у якій визначаються: строк розформування та її правонаступник; термін закінчення фінансування та час закриття поточного і бюджетного рахунків в установах Держказначейства; терміни (з обов'язковим погодженням з Контрольно-ревізійним департаментом Міністерства оборони України) проведення обревізування військової частини (з'єднання).
На підставі директиви (наказу) про розформування командир військової частини зобов'язаний видати наказ по військовій частині, у якому визначити перелік (з обов'язковим погодженням з Державним галузевим архівом Міністерства оборони України) та терміни передачі правонаступнику первинних документів, регістрів і звітності, що не здаються до Державного галузевого архіву Міністерства оборони України.
Відповідальним за розформування військової частини (з'єднання) і ліквідацію військового господарства є командир частини (з'єднання).
Розділом 3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України №280 від 22.05.2017 року, передбачено, що джерелом фінансового забезпечення військової частини є кошти Державного бюджету України, що виділяються Міністерству оборони України та надходять на утримання і забезпечення її діяльності, а також інші джерела, передбачені законодавством. Фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до затверджених у встановленому порядку кошторисів за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України. Кошти загального фонду за кошторисом Міністерства оборони України виділяються військовій частині забезпечувальним фінансовим органом і спрямовуються тільки на ті потреби, на які вони призначені, відповідно до затверджених кошторисів, планів асигнувань, кодів економічної та програмної класифікації видатків та кодів видатків за кошторисом Міністерства оборони України. Вони використовуються військовою частиною протягом того бюджетного року, на який призначені.
Суд установив, що упродовж червня - вересня 2025 року на виконання спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 07.06.2025 року №321/78/ДСК, директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 21.06.2025 року №Д-38/ДСК, директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_4 " від 31.07.2025 року №Д-49/ДСК, наказів командира військової частини НОМЕР_7 від 17.06.2025 року №11/ДСК, від 01.08.2025 року №16/ДСК відбулися організаційні заходи в Збройних Силах України, внаслідок яких військова частина НОМЕР_8 була розформована (ліквідована), а військова частина НОМЕР_5 була переформована (змінила управління). У зв'язку з цим військова частина НОМЕР_2 виключена з відомчого обліку Міністерства оборони України, а її ідентифікаційний код анульовано. Особовий склад військової частини НОМЕР_2 зарахований на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_5 . За актом приймання-передачі справ (документів) ця військова частина також прийняла усе військове майно, дебіторську і кредиторську заборгованість розформованої (ліквідованої) військової частини НОМЕР_2 .
Отже у зв'язку зі структурними та організаційно-штатними змінами в ЗСУ військова частина НОМЕР_2 , яка була відповідачем у цій справі, припинила діяльність, втратила статус суб'єкта владних повноважень і адміністративну процесуальну правосуб'єктність, а відтак не може бути учасником адміністративної справи.
Статтею 52 КАС України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Наразі військова частина НОМЕР_2 , яка діяла як відокремлений підрозділ військової частини НОМЕР_5 , вибула зі спірних правовідносин, пов'язаних із виплатою позивачці коштів грошового забезпечення. На військову частину НОМЕР_5 покладені усі фінансові (грошові, майнові) зобов'язання її ліквідованого відокремленого підрозділу, у тому числі його грошові зобов'язання як боржника перед стягувачами за виконавчими документами.
Військова частина НОМЕР_5 є юридичною особою, має рахунки в установах Державної казначейської служби України, є розпорядником бюджетних коштів третього рівня. Саме до її компетенції наразі належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивачки.
Тож на стадії виконання рішення суду ця військова частина має бути залучена до участі у справі як процесуальний правонаступник первісного відповідача та суб'єкт владних повноважень, відповідальний за виконання рішення суду про виплату коштів позивачці.
Щодо відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Такі ж норми передбачені статтею 370 КАС України.
Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
За правилами статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Частиною 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є виняткові обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим виконання судового рішення в адміністративній справі. Ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення.
Представник військової частини НОМЕР_5 повідомив суд, що військова частина НОМЕР_5 як розпорядник бюджетних коштів третього рівня замовила ці кошти у розпорядника бюджетних коштів другого рівня, якому направила розрахунки потреби в коштах за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" бюджетної програми 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни". Станом на листопад 2025 року на рахунки військової частини НОМЕР_5 кошти на фінансування видатків за КЕКВ 2800 від забезпечувального органу не надійшли. Тож, посилаючись на Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України, просить суд відстрочити виконання судового рішення строком на один рік, але не менше ніж як до дня отримання військовою частиною НОМЕР_5 від розпорядника бюджетних коштів другого рівня коштів на виконання рішення суду у цій справі.
Суд зазначає, що відсутність у боржника (бюджетної установи) коштів на рахунку, а так само особливості фінансового забезпечення військових частин, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, не є тими виключними підставами (непереборними обставинами), з якими пов'язується можливість відстрочення виконання судового рішення щодо виплати коштів на користь фізичної особи.
Керуючись статтями 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Замінити сторону (відповідача) у справі №340/1109/23 та боржника у відповідному виконавчому провадженні - військову частину НОМЕР_2 - її правонаступником - військовою частиною НОМЕР_5 .
У задоволенні заяви військової частини НОМЕР_5 про відстрочення виконання судового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК