18 листопада 2025 року справа №320/10276/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Порядком №260 від 07.06.2018, у розмірі 100 000 гривень за період липень - вересень 2024 років;
- зобов'язати Міністерство оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Порядком №260 від 07.06.2018, у розмірі 100 000 гривень за період липень - вересень 2024 років;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 належного йому щомісячного грошового забезпечення в розмірі за останньою займаною посадою перед отриманням травми (поранення), з урахуванням щомісячних його додаткових видів: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премії за період січень-вересень 2024 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 належне йому щомісячне грошове забезпечення в розмірі за останньою займаною посадою перед отриманням травми (поранення), з урахуванням щомісячних його додаткових видів: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премії за період січень-вересень 2024 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що проходячи військову службу за контрактом у складі військової частини НОМЕР_1 , він двічі отримував поранення під час бойових дій, що підтверджується відповідними медичними документами та довідками про обставини поранень. У зв'язку з другим пораненням, позивач з 30.12.2022 по 25.09.2024 перебував на лікуванні в університетській клініці Гіссена та Марбурга (Федеративна Республіка Німеччина), що підтверджується свідоцтвом про хворобу №6585 від 07.11.2024.
Позивач зазначає, що наказом від 30.12.2024 №381-РС його було звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Водночас, наказом №325 від тієї ж дати було визначено перелік належних до виплати сум, зокрема щомісячну премію, надбавки, грошову компенсацію за невикористані щорічні та додаткові відпустки, одноразову грошову допомогу при звільненні, а також компенсацію за речове майно. Частина з цих сум була виплачена, що підтверджується розрахунковими документами, однак, за твердженням позивача, грошове забезпечення за період січень - вересень 2024 року, а також додаткова винагорода у розмірі 100 тис. грн щомісяця за поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, за період липень - вересень 2024 року виплачені не були.
Позивач вважає, що припинення виплат відповідачем є наслідком протиправної бездіяльності останнього, яка полягала у невидачі направлення на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) дистанційно під час перебування позивача на лікуванні за кордоном. Позивач посилається на положення пунктів 6.1 та 6.13 розділу ІІ Наказу МО №402 від 14.08.2008, згідно з якими направлення на ВЛК здійснюється прямими начальниками від командира військової частини, а також може проводитися дистанційно за направленням командира частини. Позивач стверджує, що такого направлення він не отримував, а отже, не мав можливості пройти ВЛК та надати відповідну довідку, яка, за твердженням відповідача, була необхідною умовою для продовження виплат.
Крім того, позивач посилається на пункт 11 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який передбачає збереження грошового забезпечення під час лікування протягом 12 місяців, а також на Окреме доручення Міністра оборони №3740/уд від 22.06.2024, яким встановлено, що для військовослужбовців, які перебували на лікуванні до 05.10.2023, строк лікування обчислюється саме з цієї дати. Позивач вважає, що до нього має застосовуватись саме цей порядок, а отже, строк 12 місяців не був вичерпаний станом на січень 2024 року, коли було припинено виплати.
Позивач також зазначає, що відповідач не надав йому належним чином оформлених наказів про припинення виплат, попри відповідні звернення. Позивач вважає, що перекладення обов'язку ініціювати проходження ВЛК на самого військовослужбовця є неправомірним, оскільки саме командування військової частини мало ініціювати відповідні дії. Як наслідок, відповідач не підготував проєкти наказів для здійснення виплат грошового забезпечення у 2024 році, що, на думку позивача, є проявом протиправної бездіяльності.
Позивач просить суд визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди протиправною, а також зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії для виплати належних сум.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом надання уточненої позовної заяви, з урахуванням вказаних судом зауважень, в якій чітко визначити відповідача (чів) по справі, зазначивши ідентифікаційний код (якщо він наявний), місцезнаходження, засоби зв'язку, офіційну електронну адресу, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, та уточнити прохальну частину позову.
07.05.2025 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача про усунення недоліків позову, яку подано через підсистему "Електронний суд" 06.05.2025, до якої, зокрема, додано уточнену позовну заяву від 06.05.2025 з додатками.
В уточненій позовній заяві від 06.05.2025 ОСОБА_1 звертається до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України код ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Порядком №260 від 07.06.2018, у розмірі 100 000 гривень за період липень - вересень 2024 років;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України код ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Порядком №260 від 07.06.2018, у розмірі 100 000 гривень за період липень - вересень 2024 років;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України код ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 належного йому щомісячного грошового забезпечення в розмірі за останньою займаною посадою перед отриманням травми (поранення), з урахуванням щомісячних його додаткових видів: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премії за період січень-вересень 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України код ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 належне йому щомісячне грошове забезпечення в розмірі за останньою займаною посадою перед отриманням травми (поранення), з урахуванням щомісячних його додаткових видів: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премії за період січень-вересень 2024 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у справі від відповідача.
25.07.2025 представником відповідача через підсистему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, в якому військова частина НОМЕР_1 заперечує проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним з огляду на низку правових та фактичних обставин.
По-перше, відповідач вказує на пропуск позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
По-друге, відповідач звертає увагу суду на те, що частина позовних вимог, заявлених у цій справі, вже є предметом іншої адміністративної справи №320/5141/25, яка перебуває на розгляді того ж суду. Зокрема, у справі №320/5141/25 позивач просить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату надбавки за особливості проходження служби за 2021-2024 роки, що частково дублює вимоги в цій справі щодо виплати грошового забезпечення за січень-вересень 2024 року. Відповідач вважає, що подання двох позовів з аналогічним предметом і підставами є зловживанням процесуальними правами, що суперечить статтям 44-45 КАС України, і просить суд застосувати передбачені законом заходи, зокрема залишити позов без розгляду.
По-третє, відповідач обґрунтовує правомірність припинення виплат грошового забезпечення та додаткової винагороди. Згідно з його позицією, у 2022-2023 роках за позивачем зберігалось грошове забезпечення за останньою займаною посадою під час перебування на лікуванні за кордоном. Однак з січня 2024 року виплати були припинені у зв'язку з тим, що позивач не надав до військової частини висновків військово-лікарської комісії (ВЛК) про потребу в продовженні тривалого лікування. Відповідач посилається на положення Окремого доручення Міністра оборони України №3740/уд від 22.06.2024, яким встановлено, що для продовження виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн після чотирьох місяців лікування необхідна наявність висновку ВЛК. Оскільки такого висновку не було надано, з серпня 2024 року виплата додаткової винагороди була припинена.
Крім того, відповідач вказує, що підрозділи військової частини діяли відповідно до чинного законодавства, зокрема Порядку №260, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018, та постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Виплати, які були здійснені у 2024 році, зокрема додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн щомісяця з січня по червень, підтверджуються відповідними довідками та банківськими виписками. Водночас, відсутність висновку ВЛК після липня 2024 року, на думку відповідача, унеможливлює продовження виплат.
З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
04.08.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому останній, зокрема, просить суд розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 11.05.2022 у бою отримав тяжке поранення - проникаюче корнео-склеральне ушкодження обох очей, що було кваліфіковане як пов'язане із захистом Батьківщини. На підставі свідоцтва про хворобу №6585 від 07.11.2024 встановлено, що позивач проходив лікування з 30.12.2022 по 25.09.2024 в університетській клініці Гіссена та Марбурга (ФРН), а згодом був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. У березні 2025 року йому присвоєно статус особи з інвалідністю першої групи внаслідок війни.
Позивач посилається на положення пункту 11 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з яким загальний строк безперервного перебування військовослужбовця на лікуванні із збереженням грошового забезпечення не може перевищувати 12 місяців, а огляд ВЛК щодо потреби у тривалому лікуванні має проводитися не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Цей припис деталізовано в Окремому дорученні Міністра оборони України №3740/уд від 22.06.2024, яким встановлено, що для військовослужбовців, які перебували на лікуванні до визначених термінів, строк лікування слід обчислювати з 05.10.2023. Позивач вважає, що саме цей порядок має застосовуватись до нього.
Позивач наголошує, що під час перебування на лікуванні за кордоном не отримував направлення на проходження ВЛК дистанційно, що суперечить пункту 6.1 розділу ІІ Наказу МО №402 від 14.08.2008, згідно з яким направлення на медичний огляд здійснюється прямими начальниками від командира окремої частини. Позивач також зазначає, що положення пункту 6.5 цього наказу, яке дозволяє направлення на медичний огляд фахівцями закладу охорони здоров'я, набуло чинності лише після внесення змін 14.10.2024, тобто вже після завершення його лікування. Таким чином, позивач не мав можливості самостійно ініціювати проходження ВЛК, а відповідач не виконав обов'язок щодо видачі відповідного направлення, що призвело до відсутності підстав для продовження виплат.
Позивач вважає, що саме бездіяльність відповідача щодо невидачі направлення на ВЛК дистанційно спричинила непідготовку проєктів наказів для здійснення виплат грошового забезпечення у 2024 році. Позивач звертає увагу на те, що факт його тривалого лікування за кордоном не заперечується відповідачем, що підтверджується свідоцтвом про хворобу, виданим за розпорядженням відповідача.
Позивач також вказує на суперечності у фінансових документах відповідача щодо строків припинення виплат. Зокрема, у відзиві зазначено, що виплати припинено з липня 2024 року, тоді як розрахункова картка за 4 квартал 2024 року містить дані про виплати за вересень і жовтень. Це, на думку позивача, свідчить про відсутність належного наказу про припинення виплат та неузгодженість у фінансовій звітності.
Позивач також заперечує твердження відповідача про зловживання процесуальними правами, вказуючи, що вимоги у справі №320/5141/25 є похідними та стосуються інших обставин, зокрема неправомірного переведення з посад. Позивач вважає, що відповідач безпідставно перекладає відповідальність за свої дії на позивача.
Окремо позивач звертає увагу суду на невиконання відповідачем ухвали суду від 09.07.2025 щодо надання витребуваних доказів, зокрема копії телеграми Міністра оборони та витягу з Положення про бригаду. Позивач також зазначає, що наказ про припинення виплат додаткової винагороди не був наданий суду.
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд задовольнити його клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив, а також розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням сторін для забезпечення ефективного захисту його прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 клопотання представника позивача від 04.08.2025 задоволено, вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи №320/10276/25 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 03.10.2025. Витребувано докази у справі від відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 та від Міністерства оборони України.
18.09.2025 на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2025 від Міністерства оборони України надійшли докази у справі.
02.10.2025 відповідачем через підсистему "Електронний суд" подано витребувані судом докази.
03.10.2025 судове засідання знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді Кушнової А.О. у відпустці. Призначено наступне судове засідання на 24.10.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи №320/10276/25 в режимі відеоконференції за участю представника відповідача поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв'язку.
У судове засідання, призначене на 24.10.2025, з'явились позивач, представник позивача, представник відповідача (в режимі відеоконференції).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 витребувано докази у справі від Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України. Повторно витребувано докази від ІНФОРМАЦІЯ_1 . Залучено до участі у справі спеціаліста - начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 . Відкладено судове засідання на 07.11.2025. Зобов'язано відповідача забезпечити явку спеціаліста - начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 в судове засідання на 07.11.2025.
05.11.2025 позивачем через підсистему "Електронний суд" подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач повідомив, що предметом спору в межах даної адміністративної справи є ненарахування та невиплата йому щомісячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою перед отриманням травми (поранення), а також додаткової грошової винагороди за період липень - вересень 2024 року.
Позивач зазначив, що відповідач фактично визнає його право на отримання грошового забезпечення за період січень - серпень 2024 року, що підтверджується письмовими доказами, наданими відповідачем до суду. Водночас, відповідач, за твердженням позивача, відмовляється виконати свій обов'язок щодо виплати належних сум, що і є предметом спору в межах цієї справи.
З метою уточнення та конкретизації позовних вимог, позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України код ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Порядком №260 від 07.06.2018, у розмірі 100 000 гривень за період липень - вересень 2024 років;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України код ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Порядком №260 від 07.06.2018, у розмірі 100 000 гривень за період липень - вересень 2024 років;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України код ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 належного йому щомісячного грошового забезпечення в розмірі за останньою займаною посадою перед отриманням травми (поранення), з урахуванням щомісячних його додаткових видів: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премії за період січень-вересень 2024 року, без урахування надбавки за особливості проходження служби в розмірі 100% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, встановленої щорічно за 2021-2024 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України код ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 належне йому щомісячне грошове забезпечення в розмірі за останньою займаною посадою перед отриманням травми (поранення), з урахуванням щомісячних його додаткових видів: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премії за період січень-вересень 2024 року, без урахування надбавки за особливості проходження служби в розмірі 100% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, встановленої щорічно за 2021-2024 роки;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.
Позивач також надав копії документів, які, на його думку, підтверджують викладені обставини, зокрема наказ №253-РС від 27.12.2022 та копію позовної заяви у справі №320/5141/25, що, за його твердженням, підтверджує відмінність предмету спору у двох справах.
Крім того, 05.11.2025 позивачем через підсистему "Електронний суд" подано заяву про поновлення процесуального строку.
07.11.2025 відповідачем через підсистему "Електронний суд" подано додаткові пояснення у справі, згідно з якими військова частина НОМЕР_1 на виконання ухвали суду від 24.10.2025 обґрунтовує правомірність припинення виплати щомісячного грошового забезпечення та додаткової винагороди позивачу, посилаючись на норми чинного законодавства, внутрішні нормативні акти та фактичні обставини справи.
Згідно з Порядком №260, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за останньою займаною посадою протягом перших чотирьох місяців перебування на лікуванні. Для продовження виплат після цього строку необхідно надати висновок військово-лікарської комісії (ВЛК) про потребу у тривалому лікуванні. Відповідач зазначає, що позивач вибув на лікування за кордон 31.12.2022, і відповідно до пункту 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону №3379 від 06.09.2023), загальний строк перебування на лікуванні за кордоном не може перевищувати 12 місяців. У зв'язку з завершенням цього строку 01.01.2021, виплату щомісячного грошового забезпечення було припинено.
Відповідач наголошує, що для продовження виплат після чотирьох місяців лікування необхідні три умови: висновок ВЛК, наказ командира військової частини про продовження виплат та відповідність прийнятих рішень чинному законодавству. Попри наявність висновку іноземного медичного закладу та наказів командира про нарахування додаткової винагороди, відсутність висновку ВЛК, отриманого в дистанційному порядку, унеможливила продовження виплати щомісячного грошового забезпечення.
Водночас, відповідач посилається на відповідь Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 24.05.2024, в якій зазначено, що норма Закону №3379 набрала чинності з 05.10.2023. Відповідно, строк перебування на лікуванні за кордоном для цілей виплати додаткової винагороди слід обчислювати з цієї дати. На підставі цього роз'яснення у червні 2024 року командуванням військової частини було прийнято рішення про здійснення виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, які перебували на лікуванні за кордоном, за умови наявності довідки про обставини поранення та відповідного наказу командира. Позивачу було здійснено доплату додаткової винагороди за період січень - травень 2024 року, а також за червень 2024 року.
Однак, наприкінці липня 2024 року до військової частини надійшла телеграма Міністерства оборони України №3740/уд від 22.06.2024, якою роз'яснено, що для продовження виплати додаткової винагороди також необхідна наявність висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні понад чотири місяці. У зв'язку з відсутністю такого висновку у позивача, виплату додаткової винагороди було припинено.
Відповідач також зазначає, що позивач повернувся в стрій 26.09.2024, що підтверджується наказом №242 від 26.09.2024, і з цього моменту виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди була відновлена до дати виключення зі списків особового складу - 30.12.2024.
На підтвердження викладених обставин відповідач надав розрахункову картку щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, а також докази направлення позивачу листа від 08.11.2024 №12586 через оператора поштового зв'язку.
У судове засідання, призначене на 07.11.2025, з'явились позивач (в режимі відеоконференції), представник позивача, представник відповідача, спеціаліст (в режимі відеоконференції).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 витребувано докази у справі від Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України. Відкладено судове засідання на 18.11.2025.
11.11.2025 канцелярією суду зареєстровано лист відповідача від 10.11.2025 №1054дск, яким надано витребувані ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 документи.
17.11.2025 через підсистему "Електронний Суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач зазначає, що ще в рапорті від 29.10.2024 він просив надати копії наказів про припинення виплат додаткової грошової винагороди у 2023-2024 роках. У відповіді від 08.11.2024 відповідач не надав таких наказів, зокрема наказу №346 від 30.12.2022 про вибуття на лікування, який, за позицією відповідача, визначав перебіг строку. Позивач наголошує, що наказ від 09.10.2024 №3956-АД про припинення виплат грошового забезпечення був наданий лише в суді на початку жовтня 2025 року. Суть цього наказу полягала у непідтвердженні факту лікування позивача за кордоном, і складений він був після повернення позивача з лікування. Таким чином, позивач дізнався про існування цього документа лише в жовтні 2025 року під час судового розгляду цієї справи, тоді як у листі відповідача від 08.11.2024 жодної згадки про нього не було.
Позивач звертає увагу, що у документі про припинення виплат зазначено посаду, яку він обіймав до отримання поранення, тоді як фактичні виплати здійснювались за іншою посадою, на яку його було виведено у розпорядження у травні 2022 року та повторно у січні 2023 року. У відповіді відповідача від 08.11.2024 наведена інформація про виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди, яка, на думку позивача, не відповідає фактичним обставинам справи.
Позивач посилається на положення Окремого доручення Міністра оборони України №3740/уд від 22.06.2024, відповідно до якого строк перебування на лікуванні у 12 місяців має обчислюватися з 05.10.2023, а не з 31.12.2022, як зазначає відповідач. У відповіді відповідача було визначено, що для продовження виплат необхідно надати висновок медичного закладу або військово-лікарської комісії про потребу у продовженні лікування. Позивач наголошує, що у матеріалах справи наявні накази відповідача про продовження виплат грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування, зокрема за період з січня по червень 2024 року, і в додатках до цих наказів міститься графа "Дата і номер висновку медичного закладу", де зазначені відповідні документи, які позивач надавав.
Щодо проходження дистанційної військово-лікарської комісії, позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 10.09.2025 №1125 "Про реалізацію експериментального проекту щодо організації проходження лікарської, військово-лікарської експертизи особами із складових сектору оборони та сил безпеки, які перебувають на тривалому лікуванні в іноземних закладах охорони здоров'я". Згідно з цим Порядком, для дистанційного проведення експертизи військовослужбовець передає командиру військової частини копії медичних документів іноземного закладу охорони здоров'я, що підтверджують діагноз. Позивач зазначає, що такі документи він надавав щомісячно протягом усього часу перебування на лікуванні за кордоном. Водночас, направлення на ВЛК за рішенням командира військової частини відповідачем не було оформлено, а доступу до системи електронного документообігу позивач не мав.
Позивач також зазначає, що лише розпорядженням відповідача від 27.09.2024 №41320 він був направлений на ВЛК, за результатами чого отримав свідоцтво про хворобу №6585 від 07.11.2024, у якому його визнано непридатним до військової служби. При цьому позивач стверджує, що протягом усього часу перебування на лікуванні за кордоном не отримував від відповідача направлення на ВЛК і не відмовлявся від його проходження. Позивач підкріплює свої доводи доданими до пояснень документами, серед яких довідки про обставини поранення, направлення на ВЛК, свідоцтво про хворобу, копії скрінів підтвердження відправлення документів, а також копію постанови Кабінету Міністрів України №1125.
18.11.2025 через підсистему "Електронний Суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач зазначає, що позивач з 31.12.2022 перебував за межами України на лікуванні. Протягом 2023 року за ним зберігалося грошове забезпечення, а також здійснювалася виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн щомісячно. У зв'язку з очікуваними змінами до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та введенням нової вимоги щодо наявності висновку військово-лікарської комісії як умови для продовження виплат, 05.04.2024 військова частина НОМЕР_1 направила запит до Міністерства закордонних справ України з метою отримання інформації та документів про перебування військовослужбовців, у тому числі позивача, на лікуванні за кордоном. Відповідач зазначає, що відповідь на цей запит, а також будь-які медичні документи іноземних закладів охорони здоров'я від Міністерства закордонних справ України отримані не були.
Далі відповідач повідомляє, що 10.05.2024, після внесення змін до Положення №402, було оформлено направлення на проходження позивачем дистанційного ВЛК до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь". До направлення були долучені копії медичних документів іноземного закладу охорони здоров'я, надані самим позивачем. 27.05.2024 військова частина направила повторне направлення на проходження дистанційного ВЛК. 31.05.2024 отримано відповідь про можливість направлення позивача для проходження дистанційного ВЛК лише за умови надання завірених у встановленому порядку копій медичних документів, перекладених українською мовою. Відповідач наголошує, що аналогічні відповіді були отримані щодо інших військовослужбовців, які перебували на лікуванні за кордоном. У подальшому військова частина не отримувала від позивача належним чином завірених копій медичних документів іноземних закладів охорони здоров'я, перекладених українською мовою.
Відповідач посилається на положення Наказу Міністерства оборони України №402, відповідно до якого військово-лікарські комісії можуть проводити огляди дистанційно у випадках лікування за кордоном. При цьому пункт 6.13 Наказу №402 встановлює, що загальний час безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні із збереженням грошового забезпечення не може перевищувати дванадцяти місяців, а медичний огляд ВЛК щодо потреби у тривалому лікуванні має проводитися не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Відповідач зазначає, що для проведення такого огляду дистанційно необхідно подавати належним чином оформлені медичні документи, у тому числі завірені копії документів іноземних закладів охорони здоров'я, перекладені українською мовою, а також військово-облікові документи. На думку відповідача, саме відсутність таких документів унеможливила проведення дистанційного ВЛК позивача.
Крім того, відповідач посилається на Порядок направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалих у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування за кордон, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 №411. Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 9 цього Порядку супровід військовослужбовців під час лікування за кордоном та повернення після завершення лікування здійснює Міністерство закордонних справ України через закордонні дипломатичні установи, за сприяння Міністерства охорони здоров'я, Міністерства оборони, представників Європейського Союзу та інших організацій. Військова частина наголошує, що саме відсутність належної взаємодії з МЗС та ненадання позивачем завірених документів стали причиною неможливості оформлення висновку ВЛК у встановленому порядку.
18.11.2025 сторони в судове засідання не з'явились, через підсистему Електронний суд 18.11.2025 надійшли заяви позивача та представника відповідача про розгляд справи без їх участі.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії. У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про залишення позову без розгляду, яке викладено у відзиві на позовну заяву від 25.07.2025 відмовлено.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_4 (а.с. 14-16) проходив військову службу за контрактом у складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, на яку був зарахований наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №277 від 27.12.2019 (а.с. 17) та наказом командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади (по особовому складу) №208-РС від 27.12.2019 (а.с. 75) на посаду номера обслуги 1 гранатометного відділення протитанкового взводу 1 механізованого батальйону.
Відповідно до послужного списку позивача 02.03.2021 позивач призначений на посаду стрільця-снайпера механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону НОМЕР_5 окремої механізованої бригади ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (наказ командира НОМЕР_5 ОМБр №29-РС від 02.03.2021) (т.2, а.с.31).
Відповідно до послужного списку позивача з 18.05.2022 по 07.12.2022 позивач перебував у розпорядженні командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (наказ командира НОМЕР_5 ОМБр №58-РС від 18.05.2022) (т.2, а.с.32).
Відповідно до послужного списку позивача з 07.12.2022 по 27.12.2022 позивач перебував на посаді стрільця-снайпера механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону НОМЕР_5 окремої механізованої бригади ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (наказ командира НОМЕР_5 ОМБр №235-РС від 07.12.2022) (т.2, а.с.32).
Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 №343 від 27.12.2022 продовжено дію контракту понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації з 27.12.2022, що слідує з послужного списку позивача (т.2, а.с.32).
Відповідно до послужного списку позивача з 27.12.2022 по 03.01.2023 позивач перебував на посаді стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону НОМЕР_5 окремої механізованої бригади ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (наказ командира НОМЕР_5 ОМБр №253-РС від 27.12.2022) (т.2, а.с.32).
03.01.2023 позивач зарахований у розпорядження командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (наказ командира НОМЕР_5 ОМБр №2-РС від 03.01.2023) (т.2, а.с.32).
Під час виконання службових обов'язків у зоні бойових дій позивач двічі отримував поранення, що підтверджується відповідними медичними документами (т.1, а.с. 23-28) та довідками командування.
09.03.2022 позивач отримав перше поранення, а саме закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 15.07.2022 №4388, як видана військовою частиною НОМЕР_1 (т.2, а.с.115). Після чого позивач був направлений на лікування до військової частини НОМЕР_6 . Висновком військово-лікарської комісії (ВЛК) від 19.03.2022 №113 (т.1, а.с. 18) встановлено, що поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини, і позивача було направлено до батальйону осіб, які видужують. Після завершення лікування позивач повернувся до строю.
11.05.2022 позивач отримав друге поранення - проникаюче корнео-склеральне ушкодження обох очей, перелом стінок лівої орбіти, перелом нижньої стінки правої орбіти, лікуовані оперативно, (ПХО поранення на обої очаї, енуклеація на правому оці), у вигляді анофтальми праворуч, субатрофія лівого ока. Травма тяжка, що підтверджено свідоцтвом про хворобу №6585 від 07.11.2024 (т.1, а.с. 19-20) та Довідкою №6360 від 14.09.2022, складеною командиром військової частини НОМЕР_1 (т.2, а.с.115). Згідно свідоцтва про хворобу №6585 від 07.11.2024 Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
18.05.2022 наказом командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади (по особовому складу) №58-РС (т.1, а.с. 21) відповідно до підпункту 15 статті 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10.12.2008 №1153/2008, Інструкції з організації обліку особового складу ЗСУ позивача було увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади.
26.08.2022 позивачу було видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_7 (т.1, а.с. 22).
27.12.2022 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №343 від 27.12.2022 (а.с. 77) ОСОБА_1 , стрільцю - снайперу механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , продовжено дію контракту понад встановлений строк на період оголошення демобілізації з 27.12.2022.
30.12.2022 позивач вибув на лікування до університетської клініки Гіссена та Марбурга (Федеративна Республіка Німеччина), що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 №346. Лікування тривало до 25.09.2024. Свідоцтвом про хворобу №6585 від 07.11.2024 (т.1, а.с. 19-20) підтверджено факт лікування позивача за кордоном, а також встановлено непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Протягом 2023 року позивачу здійснювались виплати грошового забезпечення, включаючи додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн щомісяця. З січня 2024 року військова частина НОМЕР_1 припинила виплату щомісячного грошового забезпечення, посилаючись на завершення одного року перебування на лікуванні та відсутність висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні.
24.05.2024 Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України надав роз'яснення, що норма Закону України №3379 набрала чинності з 05.10.2023, і строк лікування за кордоном слід обчислювати з цієї дати. На підставі цього у червні 2024 року командуванням військової частини було прийнято рішення про здійснення виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, які перебували на лікуванні за кордоном, за умови наявності довідки про обставини поранення та відповідного наказу командира. Позивачу було здійснено виплату додаткової винагороди за період січень - травень 2024 року, а також за червень 2024 року, що позивачем не оспорюється.
22.06.2024 Міністерство оборони України видало Окреме доручення №3740/уд, яким встановлено, що для продовження виплати додаткової винагороди після чотирьох місяців лікування необхідна наявність висновку ВЛК. У зв'язку з відсутністю такого висновку, з серпня 2024 року виплата додаткової винагороди позивачу була припинена.
26.09.2024 позивач повернувся в Україну з довготривалого лікування в Німеччині та повернувся в стрій, що сторонами не заперечується. З цього дня до 30.12.2024 (дня звільнення) позивачу було відновлено виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди.
30.12.2024 наказом командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади №381-РС (по особовому складу) позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров'я - на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) за пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (т.2, а.с. 109).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2024 №325 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а також визначено перелік належних до виплати сум, зокрема: щомісячна премія за особистий внесок у загальні результати служби, надбавки, компенсації за невикористані щорічні та додаткові відпустки, одноразова грошова допомога при звільненні, компенсація за речове майно (т.1, а.с. 29-30).
Судом встановлено, що позивач є собою з інвалідністю 1 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_8 , виданим 07.03.2025 (т.1, а.с. 246). Дата встановлення інвалідності - 02.12.2024, безстроково.
У жовтні 2024 року позивач звернувся до відповідача з рапортом про надання копій наказів про припинення виплат (а.с. 48).
09.01.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 зі зверненням (а.с. 44), в якому просив письмово повідомити про виплату всіх сум, що належать йому при звільненні та відсутність заборгованості по виплатах перед позивачем.
У відповідь на зазначені звернення відповідач надав письмові відповіді:
- від 08.11.2024 №вих.12586 (т.1, а.с. 49-51), в якій відповідач повідомив, що виплати припинено з січня 2024 року (грошове забезпечення) та з серпня 2024 року (додаткова винагорода) через відсутність висновку ВЛК;
- 28.01.2025 відповідач надав розрахункову картку Позивача за 4 квартал 2024 року, в якій зазначено: за вересень 2024 року - 16 666,67 грн з призначенням "Лікування по пораненню"; за жовтень 2024 року - 100 000 грн додаткової винагороди;
- від 04.02.2025 №1272 вих (т.1, а.с. 41), в якій відповідач повідомив, що виплату грошового забезпечення припинено з січня 2024 року у зв'язку із завершенням одного року перебування на лікуванні; додаткову винагороду виплачували до липня 2024 року включно, а з серпня 2024 року її виплату припинено на підставі телеграми (Окремого доручення) Міністерства оборони України №3740/уд від 22.06.2024, яка встановлює необхідність наявності висновку ВЛК для продовження виплат; накази про припинення виплат не надавались, оскільки виплати припинялись автоматично у зв'язку з відсутністю підстав для їх продовження.
Позивач також зазначає, що у 2024 році, перебуваючи на лікуванні за кордоном, він не отримував направлення на проходження ВЛК дистанційно.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частиною 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом частини 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі, визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до часини 1 статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 ухвалена Постанова №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
У спірні періоди порядок виплати додаткової винагороди регламентувався окремим дорученням Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення №912/з/29).
Відповідно до пунктів 6, 10 Окремого доручення №912/з/29, накази про виплату військовослужбовцям додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця; підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.
При цьому, у пункті 7 Окремого доручення вказано, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Аналогічні норми містить і Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).
Так, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
У довідці обов'язково зазначати: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травма, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн за час цієї відпустки.
Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №520/16191/23 та від 27.11.2024 у справі №380/20587/23.
09.03.2022 позивач отримав перше поранення, а саме закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 15.07.2022 №4388, як видана військовою частиною НОМЕР_1 (т.2, а.с.115). Після чого позивач був направлений на лікування до військової частини НОМЕР_6 . Висновком військово-лікарської комісії (ВЛК) від 19.03.2022 №113 (т.1, а.с. 18) встановлено, що поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини, і позивача було направлено до батальйону осіб, які видужують. Після завершення лікування позивач повернувся до строю.
11.05.2022 позивач отримав друге поранення - проникаюче корнео-склеральне ушкодження обох очей, перелом стінок лівої орбіти, перелом нижньої стінки правої орбіти, ліковані оперативно, (ПХО поранення на обох очах, енуклеація на правому оці), у вигляді анофтальми праворуч, субатрофія лівого ока. Травма тяжка, що підтверджено свідоцтвом про хворобу №6585 від 07.11.2024 (т.1, а.с. 19-20) та Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №6360 від 14.09.2022, складеною командиром військової частини НОМЕР_1 (т.2, а.с.115). Згідно свідоцтва про хворобу №6585 від 07.11.2024 Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
Травма, отримана позивачем 11.05.2022 була кваліфікована як пов'язана із захистом Батьківщини, отримана під час безпосередньої участі у бойових діях. Поранення сталося внаслідок вогневого ураження під час виконання службових обов'язків у складі Збройних Сил України, не пов'язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення та не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Як слідує з матеріалів справи, позивач перебував на тривалому стаціонарному лікуванні за кордоном (у клініці Гіссена та Марбурга (Федеративна Республіка Німеччина) у період з 30.12.2022 по 25.09.2024. Факт лікування підтверджується свідоцтвом про хворобу №6585 від 07.11.2024, виданим на підставі направлення відповідача (розпорядження №41320 від 27.09.2024), а також іншими медичними документами, долученими до матеріалів справи.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №6360 від 14.09.2022, поранення було отримане під час виконання ним обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, поранення позивача є бойовим, а його лікування у період з 30.12.2022 по 25.09.2024 є безперервним та документально підтвердженим. За змістом Постанови №168 та Окремого доручення Міністра оборони України №3740/уд від 22.06.2024, військовослужбовці, які перебувають на лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн щомісяця за період лікування.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №340/5387/22.
Водночас судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 не заперечує факт перебування позивача на тривалому стаціонарному лікуванні за кордоном у період з 30.12.2022 по 25.09.2024, а також визнає, що поранення, отримане позивачем 11.05.2022, є бойовим, тяжким і пов'язане із захистом Батьківщини.
Щодо припинення виплати щомісячного грошового забезпечення, суд зауважує, що відповідач посилається на пункт 11 статті 10-1 Закону №2011-XII (в редакції Закону №3379-IX від 06.09.2023), відповідно до якого військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово- лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо припинення виплати щомісячного грошового забезпечення позивачу з 01.01.2024 у зв'язку з начебто завершенням річного строку перебування на лікуванні, який, за твердженням відповідача, слід обчислювати з дати вибуття Позивача на лікування за кордон - 31.12.2022.
Суд не бере до уваги таке тлумачення, оскільки воно суперечить офіційній позиції уповноваженого органу - Міністерства оборони України, викладеній у телеграмі (Окремому дорученні) т.в.о. Міністра оборони України №3740/уд від 28.06.2024, надісланій Департаментом соціального забезпечення МОУ на адресу військових частин (т.1, а.с.213-216).
Так, пунктом 1 телеграми (Окремого доручення) т.в.о. Міністра оборони України №3740/уд від 28.06.2024 визначено, що слід виплачувати за час перебування військовослужбовців на лікуванні грошове забезпечення (в тому числі і додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць, що виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини) за останніми займаними посадами.
Відповідно до пункту 2 вказаної телеграми військовослужбовцям, які перебували на лікуванні до вищевказаних термінів, строк перебування на лікуванні слід обчислювати за кордоном - з 05.10.2023.
Суд наголошує, що Закон №3379-IX від 06.09.2023, яким було внесено зміни до статті 10-1 №2011-XII, набрав чинності 05.10.2023, і саме з цієї дати починається облік строку лікування, який не може перевищувати 12 місяців. Відповідно, станом на 01.01.2024 позивач перебував на лікуванні менше чотирьох місяців у межах дії оновленої норми, а отже, не було правових підстав для припинення виплати щомісячного грошового забезпечення з цієї дати.
Суд також звертає увагу на те, що відповідач не надав жодного наказу або розпорядчого документа, яким би було оформлено рішення про припинення виплат з 01.01.2024, а також не надав доказів того, що позивачу було вручено повідомлення про припинення виплати грошового забезпечення.
Відповідачем надано до суду копії наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2024 №3536А-АД та від 09.10.2024 №3956А-АД, відповідно до пункту 4 яких припинити виплату грошового забезпечення за останніми займаними посадами за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою особовому складу військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на довготривалому лікуванні за кордоном, якому не підтверджено статус довготривалого лікування, зокрема солдату ОСОБА_1 (т.1, а.с.188-190).
Суд зазначає, що дані накази не є підставою для припинення виплати грошового забезпечення і додаткової винагороди позивачу з 01.01.2024 у зв'язку з відсутністю правових підстав для припинення відповідних виплат.
Водночас, у картці особового рахунку військовослужбовця №6922 за 2024 рік, наданій відповідачем, зазначено, що позивачу було нараховано 16 666,67 грн грошового забезпечення за вересень 2024 року з позначенням "лікування по пораненню" (т.2, а.с.8), що свідчить про визнання факту перебування на лікуванні за кордоном та наявність підстав для виплат, починаючи з 26.09.2024, тобто з дати повернення позивача в Україну.
Суд вважає, що формальне тлумачення відповідачем строку лікування без урахування дати набрання чинності відповідною нормою закону, а також без врахування приписів, що містяться в телеграмі (Окремому дорученні) т.в.о. Міністра оборони України №3740/уд від 28.06.2024, є юридично необґрунтованим і суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, був зобов'язаний діяти відповідно до чинного законодавства та офіційних роз'яснень уповноваженого органу, а не застосовувати власне тлумачення строків, яке не має нормативного підтвердження.
Крім того, суд враховує, що телеграма №3740/уд від 28.06.2024 була надіслана до військової частини НОМЕР_1 під час припинення виплат, а отже, відповідач мав об'єктивну можливість керуватись її змістом при прийнятті рішень щодо нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди. Ігнорування цього роз'яснення свідчить про недотримання принципу належного адміністративного управління та порушення обов'язку діяти добросовісно, пропорційно та в інтересах захисту прав військовослужбовця, який отримав тяжке бойове поранення, внаслідок якого повністю втратив зір на обидва ока та отримав статус особи з інвалідністю 1 групи.
Таким чином, суд доходить висновку, що припинення виплати щомісячного грошового забезпечення позивачу з 01.01.2024 було здійснено без належного правового обґрунтування, з порушенням офіційної позиції Міністерства оборони України, та є формою протиправної бездіяльності, що порушує право позивача на належне матеріальне забезпечення під час лікування, пов'язаного з бойовим пораненням. Суд вважає, що строк лікування позивача, який підлягає обліку для визначення права на щомісячне грошове забезпечення, має обчислюватися з 05.10.2023, а не з 31.12.2022, як стверджує відповідач.
Водночас суд бере до уваги, що у період з січня по червень 2024 року позивачу фактично здійснювалась виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, що підтверджується карткою особового рахунку військовослужбовця, банківськими виписками, довідками про нарахування та відповідями відповідача на адвокатські запити, долученими до матеріалів справи та не заперечується позивачем.
Зокрема, у червні 2024 року відповідач здійснив поновлення виплат додаткової винагороди за січень-травень 2024 року та виплатив позивачу 500 000 грн. та у липні 2024 року здійснив виплату додаткової винагороди за червень 2024 року у розмірі 100 000 грн на підставі офіційного роз'яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (телеграма №3740/уд від 28.06.2024), яким було встановлено, що строк лікування за кордоном для цілей застосування пункту 11 статті 10-1 Закону України слід обчислювати з 05.10.2023 - дати набрання чинності Законом №3379-IX.
Таким чином, відповідач визнав право позивача на отримання додаткової винагороди за період січень - червень 2024 року, що підтверджується як фактом здійснення виплат, так і відсутністю спору щодо цього періоду.
Водночас, з липня 2024 року виплата додаткової винагороди була припинена відповідачем з посиланням на абзац 2 пункту 1 телеграми (Окремого доручення) т.в.о. Міністра оборони України №3740/уд від 28.06.2024, згідно з яким грошове забезпечення після чотирьох місяців (але не більше ніж за дванадцять місяців поспіль) безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні виплачувати на підставі висновку (постанови) ВЛК про продовження тривалого лікування. Висновок ВЛК про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця на лікуванні після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні, а отже і для виплати грошового забезпечення за цей період (але не більше ніж за дванадцять місяців поспіль), з приводу чого суд зазначає таке.
Відносини з проведення військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України унормовані приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402), яке поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членів їх сімей, громадян, які добровільно вступають на військову службу (навчання) за контрактом у Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, та осіб, звільнених з військової служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, для яких військово-лікарська експертиза проводиться військово-лікарськими комісіями, утвореними в закладах охорони здоров'я Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та при закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Суд зазначає, що за визначенням підпункту 1.2 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Положення №402 медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:
до військової служби призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);
військовослужбовців до військової служби;
військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;
військовослужбовців, призовників, військовозобов'язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення;
кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів;
кандидатів до військової служби за контрактом;
кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу;
військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ) та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;
військовослужбовців до служби у спеціальних спорудах;
а також з метою визначення:
можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;
необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров'я;
потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);
потреби у тривалому лікуванні
Згідно з абзацом 1 пункту 6.1 Розділу ІІ Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Відповідно до абзацу 6 пункту 6.13 Розділу ІІ Положення №402 з метою визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовців за кордоном, медичний огляд може проводитися дистанційно, гарнізонними ВЛК НВМКЦ "ГВКГ", ВМКЦ регіонів за направленням командирів військових частин за місцем їх служби або посадових осіб, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці. У таких випадках до ВЛК разом з направленням на медичний огляд подаються медичні документи військовослужбовця (документи, що підтверджують направлення на лікування за кордон, виписки із медичних карт стаціонарного хворого, консультативні висновки лікарів-спеціалістів, результати додаткових методів досліджень, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), медичні документи іноземних закладів охорони здоров'я (завірені в установленому законодавством порядку копії, перекладені українською мовою) та військово-облікові документи (довідки про проходження військової служби, у тому числі за кордоном, про безпосередню участь у бойових діях тощо).
У цьому зв'язку суд доходить висновку, що питання проходження позивачем військово-лікарської комісії дистанційно під час перебування на лікуванні за кордоном має ключове значення для вирішення спору про правомірність припинення виплат грошового забезпечення та додаткової винагороди. З матеріалів справи вбачається, що позивач щомісячно надавав відповідачу копії медичних документів закладу охорони здоров'я, які підтверджували діагноз та факт тривалого лікування. Водночас відповідач не оформив та не вручив позивачу направлення на ВЛК у період перебування позивача на лікуванні за кордоном, що суперечить вимогам пункту 6.13 Положення №402, який прямо передбачає можливість дистанційного проведення військово-лікарської експертизи за рішенням командира військової частини.
Разом з тим, суд бере до уваги доводи відповідача про те, що у травні 2024 року ним було направлено документи до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь", однак отримано відповідь про необхідність надання завірених у встановленому порядку копій медичних документів, перекладених українською мовою. Відповідач стверджує, що таких документів від позивача не надходило, що унеможливило проведення дистанційного ВЛК. Суд оцінює ці пояснення у сукупності з тим, що обов'язок організації направлення на ВЛК покладається саме на командування військової частини, яке має забезпечити належну взаємодію з іншими органами державної влади, у тому числі Міністерством закордонних справ України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 №411.
Отже, суд, оцінивши фактичні обставини справи, доходить висновку, що саме відповідач, як орган, у розпорядженні якого перебував позивач, був зобов'язаний ініціювати процедуру направлення на проходження військово-лікарської комісії, у тому числі дистанційно. Судом встановлено, що позивач не був виведений за штат, не переведений до іншої військової частини, не переданий до іншого органу управління, а отже, залишався під адміністративним підпорядкуванням відповідача протягом усього періоду лікування за кордоном і саме на відповідача покладено обов'язок видати відповідне направлення на проходження позивачем ВЛК дистанційно.
Відповідач не заперечував цього факту у відзиві, однак не вжив жодних дій для оформлення направлення позивача на ВЛК, попри те, що саме від наявності відповідного висновку залежала можливість продовження виплат щомісячного грошового забезпечення та додаткової винагороди після чотирьох місяців лікування. Водночас, відповідач не надав жодних доказів того, що позивачу було запропоновано або надано можливість пройти ВЛК дистанційно, не повідомив його про необхідність подання медичних документів, не ініціював збір пакета документів для направлення до ВЛК, і не обґрунтував, чому така процедура не була реалізована.
Таким чином, саме бездіяльність відповідача щодо оформлення позивачу направлення на ВЛК дистанційно стала причиною того, що позивач не зміг отримати висновок про потребу у продовженні довготривалого лікування, що, своєю чергою, стало формальною підставою для припинення виплат грошового забезпечення та додаткової винагороди.
Суд вважає, що така бездіяльність є неправомірною, оскільки вона суперечить обов'язку державного органу діяти добросовісно, послідовно та в інтересах захисту прав військовослужбовця, який отримав тяжке бойове поранення під час виконання завдань із захисту Батьківщини. Відсутність направлення на ВЛК у цьому випадку не може бути покладена на самого військовослужбовця, який перебував на лікуванні за кордоном і не мав процесуальної можливості самостійно ініціювати цю процедуру без участі командування.
Отже, суд встановлює, що обов'язок організації проходження військово-лікарської комісії, у тому числі дистанційно, покладається на командування військової частини. Надання позивачем медичних документів закладу охорони здоров'я підтверджується матеріалами справи, однак відповідач не забезпечив належного оформлення направлення та не організував взаємодію з компетентними органами для проведення військово-лікарської експертизи. Посилання відповідача на відсутність завірених і перекладених документів не звільняє його від обов'язку ініціювати та забезпечити процедуру проходження ВЛК дистанційно, оскільки саме командування мало вживати заходів для отримання необхідних матеріалів та оформлення направлення на ВЛК.
Невиконання цього обов'язку призвело до припинення виплат позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 25.09.2024 (включно) та додаткової винагороди за липень - вересень 2024 року. Таким чином, суд кваліфікує дії відповідача як бездіяльність, що має правове значення для оцінки законності припинення грошового забезпечення та додаткової винагороди позивачу.
Як встановлено судом 26.09.2024 позивач повернувся в Україну з довготривалого лікування в Німеччині та повернувся в стрій до військової частини НОМЕР_1 , що сторонами не заперечується. Враховуючи, що саме з 26.09.2024 позивачу після повернення з лікування продовжено виплату грошового забезпечення, позовні вимоги в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 належного йому щомісячного грошового забезпечення в розмірі за останньою займаною посадою перед отриманням травми (поранення), з урахуванням щомісячних його додаткових видів: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премії за період з 26.09.2024 року, без урахування надбавки за особливості проходження служби в розмірі 100% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, встановленої щорічно за 2021-2024 роки, задоволенню не підлягають, оскільки з 26.09.2024 року позивачу продовжено виплату грошового забезпечення.
Позовні вимоги в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 належного йому щомісячного грошового забезпечення за період з 26.09.2024 року по 30.09.2024 року задоволенню не підлягають, адже судом встановлено, що відповідач нарахував та виплатив позивачу спірні суми за період з 26.09.2024.
При цьому позивач правомірно просить не враховувати надбавку за особливості проходження служби в розмірі 100% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, встановленої щорічно за 2021-2024 роки, виплата якої здійснювалась позивачу, коли він обіймав посаду стрільця-снайпера механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону НОМЕР_5 окремої механізованої бригади ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в той час як в даній справі суд розглядає вимоги про виплату грошового забезпечення за останньою займаною посадою перед отриманням травми (поранення), а саме за посадою стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону НОМЕР_5 окремої механізованої бригади ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на яку позивача призначено наказом командира НОМЕР_5 ОМБр №253-РС від 27.12.2022, оскільки виплата такої надбавки є предметом спору у справі №320/5141/25.Я
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, докази понесення ним інших судових витрат у справі відсутні, у зв'язку з чим розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Порядком №260 від 07.06.2018, у розмірі 100 000 гривень за період липень - вересень 2024 року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Порядком №260 від 07.06.2018, у розмірі 100 000 гривень за період липень - вересень 2024 року.
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) належного йому щомісячного грошового забезпечення в розмірі за останньою займаною посадою перед отриманням травми (поранення), з урахуванням щомісячних його додаткових видів: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премії за період з 01.01.2024 по 25.09.2024 (включно), без урахування надбавки за особливості проходження служби в розмірі 100% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, встановленої щорічно за 2021-2024 роки.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) належне йому щомісячне грошове забезпечення в розмірі за останньою займаною посадою перед отриманням травми (поранення), з урахуванням щомісячних його додаткових видів: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премії за період з 01.01.2024 по 25.09.2024 (включно), без урахування надбавки за особливості проходження служби в розмірі 100% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, встановленої щорічно за 2021-2024 роки.
6. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.