ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" листопада 2025 р. справа № 640/32515/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного космічного агенства України про визнання протиправним та скасування наказу від 08.11.2021 № 245-к, поновлення на роботі, зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного космічного агенства України (далі - відповідач), в якому просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 08.11.2021 № 245-к про відсторонення від роботи та поновити позивача на роботі; зобов'язати Державне космічне агенство України виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 08.11.2021 ОСОБА_2 ознайомлено з наказом Державного космічного агенства України від 08.11.2021 № 245-к про відсторонення її від роботи, підставою для прийняття якого є посилання на постанову Кабінету Міністрів України та наказ Міністерства охорони здоров'я України. На думку позивач, її відсторонення від роботи є протиправним, оскільки відсторонення працівника від роботи проводиться виключно на підставі законів України і регулюється статтею 46 Кодексу законів про працю України, де надано перелік можливих підстав відсторонення з вказівкою, що додаткові підстави можуть встановлюватися тільки законом. Такою нормою є стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», в якій надано виключний перелік хвороб, профілактичні щеплення від яких є обов'язковими. В такому переліку відсутня зазначена в наказі від 08.11.2021 № 245-к хвороба. Окрім цього, позивач вказала на відсутність в Україні порядку відсторонення від посади внаслідок відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
14.12.2021 через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив Державного космічного агенства України від 08.12.2021 № 6561-8 на позовну заяву, в якому представник відповідач заперечує проти задоволення позову. У відзиві представник відповідача зазначив, що пунктами 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» керівникам державних органів у тому числі доручено забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових щеплень. У зв'язку з чим, на переконання представника відповідача, оскаржуваний позивачем наказ від 08.11.2021 № 245-к є правомірним та таким, що прийнятий у порядок, спосіб та в межах компетенції відповідача. За вказаних обставин, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову (а.с. 8-28).
15.12.2021 через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 15.12.2021 на відзив, в якій ОСОБА_2 вказала на безпідставність доводів, зазначених у відзиві (а.с. 30).
20.12.2021 через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло заперечення Державного космічного агенства України від 17.12.2021 № 6748-8, згідно якого представник відповідача зазначив, що щеплення від COVID-19 можуть не роботи лише ті працівники, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Відсторонення від роботи працівника здіснюється роботодавцем з підстав, передбачених законодавством з власної ініціативи. Такі підстави передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 1236 (а.с. 30-35).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 прийнято до провадження справу № 640/32515/21 та розпочато розгляд справи спочатку.
24.03.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Державного космічного агенства України від 21.03.2025 на позовну заяву, в якому представник відповідача вказав на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21, а також просив суд здійснювати розгляд справи № 640/32515/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 50-64).
24.03.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_2 від 21.03.2025, в яких позивач зазначила, що позов не втратив актуальності. Дія наказу від 08.11.2021 №245-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 » була зупинена наказом від 01.03.2022 №3-07/В, підставою для якого став наказ Міністерства охорони здоров'я України від 25.02.2022 №380 «Про зупинення дії наказу МОЗ України від 04.10.2021 №2153», але метою позову було не просто допуск позивача до роботи, а визнання незаконними та скасування дій відповідача, які позбавили ОСОБА_2 можливості заробити майже чотири місяці трудового стажу, отримувати заробітну плату за цей період та сплачувати податки (а.с. 65).
Ухвалою від 26.03.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника Державного космічного агенства України про розгляд справи № 640/32515/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 24.04.2025 витребувано у Державного космічного агенства України: довідку про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 на момент відсторонення від роботи; належним чином засвідчену копію посадової інструкції головного спеціаліста відділу наукових досліджень та інновацій департаменту космічної політики та розвитку Державного космічного агенства України; належним чином засвідчену копію положення про відділу наукових досліджень та інновацій департаменту космічної політики та розвитку Державного космічного агенства України; пояснення, чи можливо було встановлення ОСОБА_1 дистанційної (надомної) форми організації праці, виходячи з її посадових обов'язків?; пояснення, чи передбачалось відрядження ОСОБА_1 в період з листопада 2021 року по березень 2022 року згідно з планами роботи Державного космічного агенства України?
02.05.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення Державного космічного агенства України від 02.05.2025, згідноя ких представник відповідача зазначив, що на ім'я голови Державного космічного агенства України станом на 08.11.2021 не надходила письмова заява ОСОБА_1 про отримання дозволу виконувати завдання за посадою віддалено. Наказом від 01.03.2022 № 5-07/В зупинено дію наказу від 08.11.2021 № 245-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » з 28.02.2022 до завершення воєнного стану в Україні. Таким чином, позивач була відсторонена від роботи у період з 09.11.2021 по 27.02.2022. Окрім цього, з 07.04.2022 оголошено простій, а 14.02.2024 видано наказ № 26-07/В-к «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв'язку з виходом на пенсію. Також, на виконання вимог ухвали від 24.04.2025 відповідач надав суду витребувані докази (а.с. 78-106).
Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 займала посаду головного спеціаліста відділу наукових досліджень та інновацій департаменту космічної політики та розвитку Державного космічного агентства України (а.с. 21-25).
01.11.2021 головою Державного космічного агентства України доручено керівникам самостійних структурних підрозділів у тому числі надати список працівників та державних службовців, які здійснили вакцинацію від COVID-19, і список працівників та державних службовців, які мають медичні протипоказання до вакцинації проти COVID-19 в строк до 04.11.2021.
08.11.2021 складено акт «Про ненадання документів про вакцинацію та ознайомлення з наказом про відсторонення від роботи державних службовців», згідно якого виконуючим обов'язки начальника відділу персоналу та запобігання корупції проведено бесіду з головним спеціалістом відділу наукових досліджень та інновацій департаменту космічної політики та розвитку Державного космічного агентства України Євлашиною М.Л., якій ще раз запропоновано надати документ, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 або висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації. Також, згідно змісту вказаного акта позивача проінформовано про правові наслідки відмови або ухилення від обов'язкового профілактичного щеплення, зокрема про відсторонення від роботи з 09.11.2021, а також про те, що період відсторонення від роботи не входить до страхового стажу для призначення пенсії, оплати тимчасової непрацездатності, стажу, що дає право на щорічну відпустку (а.с. 26).
Наказом Голови Державного космічного агентства України від 08.11.2021 року №245-к ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09.11.2021 року у зв'язку з ухиленням від обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, на строк до усунення причини такого відсторонення, але не більше ніж до закінчення терміну дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
У пункті 2 вказаного наказу зазначено, що оплата праці ОСОБА_1 на час її відсторонення від роботи здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу». Підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236» (а.с. 3).
Наказом Державного космічного агентства України від 01.03.2022 №4-07/В зупинено дію наказу Державного космічного агентства України від 08.11.2021 №245-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » з 28.02.2022 до завершення воєнного стану в Україні (а.с. 55).
Наказом Державного космічного агентства України від 14.02.2024 №26-07/В-к звільнено ОСОБА_1 у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 58).
Вважаючи незаконним наказ відповідача від 08.11.2021 № 245-к про відсторонення від роботи ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом, в якому просить суд скасувати наказ від 08.11.2021 № 245-к, поновити позивача на роботі та зобов'язати Державне космічне агенство України виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами. Висновки суду:
Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров'я» від 19.11.1992 №2801-ХІІ (далі - Закон №2801-ХІІ) держава забезпечує планомірне науково обґрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань.
Особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, усуваються від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, і підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою в разі потреби допомоги по соціальному страхуванню. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов'язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до абзацу другого статті 12 Закону №1645-ІІІ працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб (інших порівняно з такими хворобами як дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, обов'язковість щеплень проти яких визначена абзацом 1 цієї статті). У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Положеннями статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 №4004-ХІІ (далі - Закон №4004-ХІІ) визначено, що обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до статті 10 Закону №2801-ХІІ, статті 12 Закону №1645-ІІІ, пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, Міністерством охорони здоров'я України 04.10.2021 видано наказ №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням».
Згідно з цим Переліком обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, зокрема, установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону №1645-ІІІ карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою цієї статті визначено, що питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 до 31.05.2022 на території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1096 від 20.10.2021 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020, зокрема, пунктом 41-6, відповідно до якого зобов'язано керівників державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяття до відома, що:
- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;
- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Статтею 72 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.
Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків приймається відповідно керівником державної служби або суб'єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі:
- наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження;
- впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи;
- перешкоджання в інший спосіб об'єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
В спірному випадку, предметом переданого на вирішення суду спору є правомірність наказу про відсторонення позивача від роботи у зв'язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 та медичного висновку про наявність абсолютних протипоказань до проведення вакцинації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №130/3548/21 дійшла висновку про те, що обов'язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом №4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 №1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».
Таким чином, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров'я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте потрібно з'ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення працівника від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети. Досліджуючи у справі № 130/3548/21 питання, чи було відсторонення позивачки від роботи нагально необхідним і пропорційним легітимній меті втручання в її право на повагу до приватного життя, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов'язків, зокрема, оцінки об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.
Враховуючи вищевикладені висновки Великої Палати Верховного Суду, з огляду на обставини цієї справи, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 займала посаду головного спеціаліста відділу наукових досліджень та інновацій департаменту космічної політики та розвитку Державного космічного агентства України та належила до працівників, які підлягали обов'язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 згідно з наказом Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 №2153.
Згідно з положенням про Відділ наукових досліджень та інновацій департаменту космічної політики та розвитку Державного космічного агентства України, затвердженого в.о. Голови Державного космічного агентства України 19.11.2019, основними завданнями відділу є: участь у реалізації державної політики щодо здійснення наукових космічних досліджень та застосування інновацій; участь у формуванні та супроводі державних космічних програм; участь у забезпеченні розвитку освіти та науки у сфері космічної діяльності (а.с. 118-122).
Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста відділу наукових досліджень та інновацій департаменту космічної політики та розвитку Державного космічного агентства України, затвердженої заступником Голови Державного космічного агенства України 18.04.2016, до основних посадових обов'язків ОСОБА_1 віднесені, зокрема: здійснює супроводження та забезпечення виконання державних замовлень на проведення наукових космічних досліджень відповідно до Плану НДДКР; забезпечує розроблення та науково-методичне забезпечення Загальнодержавних цільових науково-технічних космічних програм України; організує робочі наради щодо організації виконання робіт, закріплених за Відділом; виконує поточні завдання за розпорядженням та дорученням директора Департаменту та/або начальника Відділу; виконує вимоги Законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, нормативних актів Кабінету Міністрів України, положень про ДКА, Департамент та Відділ, наказів і розпоряджень Голови, його заступників за напрямками, завдання та доручення начальника Відділу; виконує усі діючі положення для державного службовця згідно Закону України «Про державну службу» та прийнятої Присяги; постійно підвищує свій професійний рівень, виконує вимоги внутрішнього розпорядку та режиму роботи ДКА (а.с. 123-125).
Матеріали справи не містять доказів надання роботодавцем індивідуальної оцінки виконуваних позивачем посадових обов'язків у розрізі об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми.
Відповідачем під час судового розгляду справи також не обґрунтовано наявності обставин, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні від роботи саме позивача.
Відповідачем не обґрунтовано, яким чином позивач, обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу наукових досліджень та інновацій департаменту космічної політики та розвитку Державного космічного агентства України могла спричинити поширення коронавірусної інфекції, у тому числі з урахуванням кількості соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); умов праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, у тому числі, з урахуванням потреби відбувати у внутрішні чи закордонні відрядження. Відповідачем також не обґрунтовано неможливість встановлення позивачу дистанційної/надомної форми організації праці тощо.
При цьому, можливість виконання державними службовцями Державного космічного агентства України завдань за межами адміністративної будівлі була передбачена в Державному космічному агентстві України, що підтверджується копією наказу від 09.04.2020 № 50, яким затверджено Порядок виконання державними службовцями завдань за посадою за межами адміністративної будівлі ДКА (а.с. 128-130).
Згідно зі змістом оскаржуваного наказу від 08.11.2021 № 245-к єдиною підставою для відсторонення позивача від роботи є перебування її у трудових відносинах з Державним космічних агентством України.
Ураховуючи наведене, таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров'я населення та самого позивача.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.03.2023 у справі №120/17495/21-а та сформованій за результатами розгляду справи у подібних правовідносинах.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що Державне космічне агенство України пртиправно прийняло наказ від 08.11.2021 № 245-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », а тому його належить скасувати.
Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З огляду на зміст оскаржуваного наказу від 08.11.2021 №245-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » оплату праці позивача на період її відсторонено вирішено здійснювати відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».
Частиною першою статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналогічні положення містяться у частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці».
Частиною третьою статті 5 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
У матеріалах справи відсутні докази нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період її відсторонення. Відсутність виплати позивачу заробітної плати за вказаний період відповідачем також не заперечується.
За вказаних обставин, а також зважаючи на протиправність відсторонення позивача від роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України.
Позиція суду щодо наявності підстав для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним відстороненням працівника від роботи, відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.12.2018 у справі №817/1088/17 та від 21.08.2019 у справі №712/3841/17.
У матеріалах справи наявний наказ Державного космічного агентства України від 01.03.2022 № 4-07/В «Про зупинення дії наказу ДКА від 08.11.2021 № 245-к», згідно з яким зупинено дію наказу Державного космічного агентства України від 08.11.2021 № 245-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » з 28.02.2022 до завершення воєнного стану в Україні (а.с. 55).
Встановлена судом протиправність відсторонення позивача від роботи зумовлює виникнення у роботодавця обов'язку із виплати заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, що у спірному випадку фактично охоплюється періодом з 09.11.2021 по 28.02.2022.
Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100).
Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 5 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою про середньоденну заробітну плату від 25.04.2025 №08/25, наданою відповідачем на виконання вимог ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.04.2025, розмір середньоденної заробітної плати позивача на момент відсторонення від роботи складав 831,98 грн. (а.с. 88).
Кількість робочих днів відсторонення за період з 09.11.2021 по 28.02.2022 складає 77 днів.
Таким чином, сума середнього заробітку, належна до виплати позивачу за час протиправного відсторонення від роботи, складає 64062,46 грн. (831,98*77).
Окрім цього, додатково суд зазначає таке.
Так, пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
При цьому, зобов'язання відповідача як роботодавця, який є податковим агентом сплачувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за працівників, встановлено Податковим кодексом України.
Так, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу, і ставку військового збору, встановлену підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами
Ставка військового збору визначена відповідно до підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Окрім цього, відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 05.08.2020 в справі № 817/893/17.
Отже, на користь позивача належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 64062,46 грн. з вирахуванням з цієї суми роботодавцем податків та обов'язкових платежів.
Отже, позов належить задовольнити повністю.
Враховуючи, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державного космічного агентства України від 08.11.2021 №245-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».
Стягнути з Державного космічного агентства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.11.2021 по 28.02.2022 у розмірі 64062 (шістдесят чотири тисячі шістдесят дві) гривні 46 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державне космічне агентство України, код ЄДРПОУ - 00041482, вулиця Острозьких Князів, 8, корпус 30, місто Київ, 01010.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.