ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" листопада 2025 р. справа № 300/5281/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Хомич Іван Олександрович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє представник Хомич Іван Олександрович (далі - представник позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі- відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі- відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи з 03.04.2025.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.04.2025 позивач звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за Списком №2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 11.04.2025 №046350019115 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Відповідачем до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки №282 від 21.02.2025, оскільки, визначення права на зарахування даного періоду роботи можливо провести після отримання акту зустрічної перевірки. На думку представника позивача вказане рішення є протиправним, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а довідки мають надаватися у разі відсутності в трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пільгову пенсію. Крім того вважає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відтак, просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
14.08.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пільгової пенсію за Списком №2. Заяву позивача було направлено для опрацювання в Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яким було ухвалено рішення №046350019115 від 11.04.2025 про відмову у призначенні пенсії. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.02.2025 №282. Визначення права на зарахування даного періоду роботи можливо провести після отримання акту зустрічної перевірки. Також, в записах трудової книжки посада не відповідає вказаній посаді в довідці, а саме в трудовій книжці позивача (запис №22) зазначено посаду електрогазозварювальник четвертого розряду, а в довідці від 21.02.282 зазначено посаду електрогазозварник на ділянці з ремонту забійного обладнання. При цьому вказана у довідці від 21.02.2025 №282 посада не відповідає посаді, передбаченої вказаними Списками, зокрема в розділі ХХХІІІ постанови КМУ від 24.06.2016 №461, а тому відповідно до пільгової довідки від 21.02.2025 №282 ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» виробничого структурного підрозділу «ШАХТОУПРАВЛІННЯ імені Героїв КОСМОСУ» спірний період роботи з 15.11.2016 по 21.02.2025 відповідачем не зараховано до пільгового стажу за Списком №2.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 14.08.2025. Представниця зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.04.2025 №046350019115 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. До пільгового стажу роботи за Списком №2 не зараховано період роботи відповідно до пільгової довідки від 21.02.2025 №282, оскільки потрібна перевірка пільгового характеру роботи. В записах трудової книжки посада не відповідає вказаній посаді в довідці, а саме в трудовій книжці позивача (запис №22) зазначено посаду «електрогазозварювальник четвертого розряду», а в довідці від 21.02.282 зазначено посаду «електрогазозварник на ділянці з ремонту забійного обладнання». Зауважено, що в розділі ХХХІІІ постанови КМУ від 24.06.2016 №461 професія «електрогазозварник на ділянці з ремонту забійного обладнання» відсутня, а тому спірний період роботи з 15.11.2016 по 21.02.2025 не підлягаю зарахування до пільгового стажу за Списком №2.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 03.04.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 11.04.2025 №046350019115 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.02.2025 №282. Визначення права на зарахування даного періоду роботи можливо провести після отримання акту зустрічної перевірки. Також до страхового стажу не зараховано період роботи з 12.11.1993 по 10.06.1994, оскільки період роботи не відповідає даті заповнення трудової книжки, період навчання з 01.09.1985 по 14.06.1988, відповідно до дублікату диплому НОМЕР_1 від 11.07.1995, виданого на прізвище « ОСОБА_2 », оскільки не відповідає паспортним даним (а.с.31).
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Згідно із ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом ч.1 ст.114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п."б" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Під час розгляду справи встановлено, що станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, останній досяг 55 річного віку.
Положеннями ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із положеннями п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу наведеної норми слід дійти висновку про те, що виключно у випадку, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про період роботи, що дає право на пільгове призначення пенсії, надаються довідки із зазначенням відповідних відомостей.
Судом встановлено, що у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивача вчинено такі записи про спірні період роботи:
- №22 від 15.11.2016 про переведення електрогазозварювальником четвертого розряду;
- №23 від 12.12.2024 про переведення на посаду електрогазозварником 5-го розряду (а.с.22-26).
Відповідно до довідки про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.02.2025 №282 підтверджено, що позивач дійсно працює у ВСП «Шахтоуправління імені Героїв космосу» Прат «ДТЕК Павлоградвугілля» з 15.11.2016 по теперішній час за професією, посадою електрогазозварник на ділянці з ремонту забійного обладнання з повним робочим днем», що передбачена Списком №2 розділ 33 підрозділ 23200000-19756, затверджена постановою КМУ від 24.06.216 №461 (а.с.30).
Згідно з наказом від 06.02.1995 №31 щодо затвердження списків робіт, професій та посад, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, професія газоелектрозварювальник, віднесена до професій передбачених Списком №2 (а.с.29).
Крім того, відповідно до додатку №1 до наказу №1940 від 31.082017 професія електрогазозварник з ремонту забійного обладнання відноситься до професій за Списком №2, розділ ХХХІІІ, загальні професії (а.с.27 на звороті- 28).
При цьому, чинним на період роботи позивача законодавством право на пільгове пенсійне забезпечення передбачалося:
- для газозварників, електрозварників ручного зварювання, електрогазозварників, зайнятих різанням та ручним зварюванням, що передбачено розділом XXXIII Списку №2, затвердженого постановою КМУ № 36 від 16.01.2003;
- для газозварників, електрозварників ручного зварювання, електрогазозварників, зайнятих різанням та ручним зварюванням, що передбачено розділом XXXIII Списку №2, затвердженого постановою КМУ № 461 від 24.06.2016.
Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 16.01.1985 №17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об'єднує назви професій пов'язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.
Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №535/103/17 та постанові від 27.03.2020 у справі №607/1266/17.
Таким чином, починаючи з дати набрання чинності постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах" і до цього часу професії зварювальника/електрозварник/електрогазозварник/ газоелектрозварник передбачені Списками №2 як такі, зайнятість на якій під час виконання трудових обов'язків дає право особі на пенсію за віком на пільгових умовах.
Також, в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №174/658/16-а, яка в силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню судом при вирішенні справи, вказано, що "електрогазозварник" і "газоелектрозварник" - це різні найменування однієї професії, тому при документальному підтвердженні їх зайнятості протягом повного робочого дня, особи, які працювали на таких посадах мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, за умови наявності достатнього спеціального стажу.
Відмінність у написанні посади позивача "електрогазозварник", "газоелектрозварник", "газозварник", "електрозварник", суттєвого значення не має, оскільки це різні найменування однієї професії. Крім того, розбіжності в написанні найменування посади не нівелюють характеру та виду виконуваної позивачем роботи, яка за умовами шкідливості та важкості надає право на право за віком на пільгових умовах.
Отже, незважаючи на різне написання посад, які займав позивач протягом спірних періодів роботи, вони всі означають найменування однієї професії (яка пов'язана зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах), а отже і передбачені Списком №2 та дають право позивачу на пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить усі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, оскільки спірні періоди роботи самі по собі містять відомості про характер та умови роботи, а періоди роботи передбачені Списками, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, постановою КМУ № 461 від 24.06.2016. Дані записи не є неправильними чи містять неточні записи про період роботи.
Отже, відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, періоди роботи з 15.11.2016 по 21.02.2025.
Також судом встановлено, що у період з 05.05.2009 по 28.04.2011 працював на посаді слюсарем-ремонтником 5 розряду що підтверджено записами №13-14 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.07.1995 (а.с. 22-26).
Відповідно до довідки від 14.05.2012 №46 встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді слюсарем-ремонтником з 05.05.2009 по 28.04.2012, яка відносить до посад передбачених Списком №1, розділ ІІІ, підрозділ 2, позиція 3.2.а-3.
Крім того, посада слюсаря-ремонтника передбачена як пільгова чинним у період роботи позивача Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ № 36 від 16.01.2003, розділом ІІІ, підрозділом 2, позиція 3.2.а-3.
З наведеного суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 05.05.2009 по 28.04.2012 на посаді слюсаря-ремонтника передбачений Списком № 1 та є підставою для врахування до пільгового стажу за Списком №1.
Проте, такий період не може бути врахований до пільгового стажу за Списком №2.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що рішення від 11.04.2025 №046350019115 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Стосовно вимоги позивача визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, то така вимога задоволенню не підлягає, оскільки рішенням, яке безпосередньо впливає на права позивача, є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.04.2025 №046350019115, яке і підлягає скасуванню.
Водночас суд зазначає, що дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної норми у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Разом з тим, суд зауважує таке.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом пенсійного органу визначено ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у відповідача прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, враховуючи положення ч.2 ст. 9 КАС України, а також враховуючи те, що призначення, перерахунок та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, суд дійшов висновку, що з метою захисту порушеного права позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як орган, який за принципом екстериторіальності уповноважений на вирішення питання щодо призначення пенсії позивача, зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 15.11.2016 по 21.02.2025 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 03.04.2025 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, даний позов підлягає частковому задоволенню.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України)
Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн (50%), понесення яких підтверджується квитанцією від 24.07.2025, яка міститься серед матеріалів справи.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від від 11.04.2025 №046350019115.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 15.11.2016 по 21.02.2025 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 03.04.2025 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.