24 листопада 2025 року Справа № 280/8179/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 16.06.1986 по 27.11.1986 та обчислення йому пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 16.06.1986 по 27.11.1986 згідно із записами в його трудовій книжці, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки, з 21.07.2025.
Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, після досягнення пенсійного віку та за наявності необхідного страхового стажу позивач у 2025 році звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). До призначення пенсії за віком позивач отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ). При призначені пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки, замість необхідного показника середньої заробітної плати при призначенні пенсії за віком за 2022-2024 роки, тобто три роки, що передують року призначення пенсії. Крім того, відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період з 16.06.1986 по 27.11.1986 згідно із записами в його трудовій книжці. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач 07 жовтня 2025 року надав до суду відзив на позовну заяву. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не погоджується з позовними вимогами, та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав. Позивачу призначена пенсія з 2020 року з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 8913,83 грн, то для обчислення пенсії з середньої заробітної плати (доходу) в Україні 15057,09 грн, з якої сплачені страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023, 2024 роки, підстав для здійснення перерахунку призначеної пенсії у 2025 році за нормами частини другої ст. 40, 42 Закону №1058-IV відсутні. До страхового стажу не зараховані періоди роботи з 16.06.1986 по 27.11.1986 згідно записам трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1983, оскільки номер наказу на звільнення містить виправлення, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці від 20.06.1974 № 162. Відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з 13.04.2020 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 21.07.2025 позивачу призначено пенсію за віком на підставі Закону №1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 8913,83 грн.
На звернення позивача, відповідач листом від 10.09.2025 № 0800-0219-8/102670 повідомив, що у відповідності до норм статті 45 Закону №1058-IV при переведені з пенсії за вислугу років на пенсію за віком при обчисленні розміру пенсії застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки. Підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки при переведені на інший вид пенсії відсутні. До страхового стажу позивача не зараховано період його роботи з 16.06.1986 по 27.11.1986 згідно записів його трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1983, оскільки номер наказу на звільнення містить виправлення.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування при призначенні пенсії за віком, середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014 - 2016 роки, а також щодо відмови зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 16.06.1986 по 27.11.1986, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 09.04.1992 року № 2262-XII.
Виходячи з системного аналізу норм Закону №1058-IV та Закону № 2262-XII, виплата пенсії за віком згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не входить до правового регулювання Закону №1058-IV, а регулюється виключно Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Статтею 10 Закону №1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.
Судом встановлено, що позивачу первинно 13.04.2020 призначено пенсію за вислугу років за нормами Закону №1788-XII, яким передбачені інші умови і порядок призначення та обчислення пенсії.
Суд зазначає, що Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що у випадку, якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2020 р. у справі №127/7522/17, від 18.08.2020 р. у справі №263/6611/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, відповідачем протиправно при призначенні позивачу пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки, при обчисленні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV відповідач повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (тобто за 2022-2024 роки), оскільки за призначенням пенсії за віком відповідно до норм вказаного Закону позивач звернувся вперше у 2025 році.
Суд зазначає, що позовні вимоги в частині призначення позивачу пенсії за віком не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до матеріалів справи такий вид пенсії вже призначений позивачу, відтак, відповідача необхідно зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії у належний спосіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Поряд з цим, суд зазначає, що на час заповнення трудової книжки позивача, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі -Інструкція).
Відповідно до п.1.2 Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідачем не зарахований спірний стаж з 16.06.1986 по 27.11.1986, оскільки записи внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме номер наказу на звільнення містить виправлення.
При цьому, цей період роботи позивача підтверджується відповідними записами в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 дата заповнення 01.08.1983 (записи 8-9).
Суд зазначає, що трудова книжка позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження роботи позивача у спірних періодах.
Доказів протилежного відповідачем не надано.
Щодо тверджень відповідача, що до страхового стажу не зараховано вказаний згідно трудової книжки період роботи, оскільки номер наказу на звільнення містить виправлення, суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванні заробітної плати на конкретну посаду, яку позивач займав у той чи інший період його роботі підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає позивачу право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
В силу положень статті 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсійні виплати.
В той же час пункт 43 Порядку гарантує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Крім того, відповідно до приписів статті 64 Закону № 1058-IV відповідач наділений правом, зокрема, проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями.
Разом з тим, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено відсутність доказів, що відповідачем вчинялись дій, спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, оскаржувані дії відповідача щодо відмови зарахування до загального страхового стажу періоду роботи періоду з 16.06.1986 по 27.11.1986, є протиправними.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», інших витрат позивачем не заявлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 16.06.1986 по 27.11.1986 та обчислення йому пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 16.06.1986 по 27.11.1986 згідно із записами в його трудовій книжці НОМЕР_1 дата заповнення 01.08.1983, та здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки, з 21.07.2025.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюються.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26 м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427).
Повне судове рішення складено 24.11.2025.
Суддя Б.В. Богатинський