25 листопада 2025 рокум. Ужгород№ 260/8846/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_3 , НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_6 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
04 листопада 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ), яким просить суд: "1. Визнати підстави пропуску строку звернення до суду поважними; 2. Поновити пропущений строк на звернення до суду з позовною заявою; 3. Прийняти позовну заяву до розгляду; 4. Розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; 5. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) у відношенні до ОСОБА_1 , які полягають у застосуванні у період з 29 січня 2020 року по 07 березня 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн.), при нарахуванні місячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки; 6. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 07 березня 2022 року місячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року - 2102 грн., на 01 січня 2021 року - 2270 грн., на 01 січня 2022 року - 2481 грн., із врахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до гі. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; 7. Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) у відношенні до ОСОБА_1 , які полягають у застосуванні у період з 08 березня 2022 року по серпня 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн.), при нарахуванні місячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік; 8. Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 08 березня 2022 року по 18 серпня 2022 року місячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року - 2481 грн., із врахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; 9. Визнати протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_5 ) у відношенні до ОСОБА_1 , які полягають у застосуванні у період з 19 серпня 2022 року по травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн.), при нарахуванні місячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік; 10. Зобов'язати НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 19 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року місячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року - 2481 грн., на 01 січня 2023 року - 2684 грн., із врахуванням раніше виплачених сум. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; 11. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_6 ) у відношенні до ОСОБА_1 , які полягають у застосуванні розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн.), при нарахуванні компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік за 40 днів, за 2023 рік - 40 календарних днів, за 2024 рік - 25 календарних днів, за 2025 рік - 40 календарних днів, компенсації за 154 календарних дні невикористаної додаткової щорічної відпустки, передбаченої для учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023,2024, 2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 9 повних календарних роки; 12. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_6 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік за 40 днів, за 2023 рік - 40 календарних днів, за 2024 рік - 25 календарних днів, за 2025 рік - 40 календарних днів, компенсацію за 154 календарних дні невикористаної додаткової щорічної відпустки, передбаченої для учасника бойових дій за 2015. 2016, 2017, 2018, 2019, 2020. 2021, 2022, 2023,2024, 2025 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні за 9 повних календарних роки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року - 3028 грн., із врахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від листопада 2025 року у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду було відмовлено.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачами було протиправно при визначенні розміру посадового окладу, у період, з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року застосовано розмір прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року. На думку позивача, при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, на основі яких визначалися та визначаються розміри інших складових грошового забезпечення у період 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, повинен застосовуватися прожитковий мінімум станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року. На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
До суду надійшли відзиви на позовну заяву від відповідачів, в яких останні заперечують проти задоволення позовних вимоги, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити. Зазначили, що зазначено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунку розмірів цих окладів у спірний період не застосовується. Посилання позивача на те, що відповідач начебто мав застосувати зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 є безпідставним, оскільки примітка застосовується безпосередньо для супроводу та зв'язку з нормою. При цьому, пунктом 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 визначав, що при обчисленні розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в даній адміністративній справі було надіслано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_6 ) з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 02 липня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 44).
Проте відповідачем відзив на позов у встановлений судом строк не подано, про причини неподання суд не повідомлено, про продовження процесуальних строків для подання такого не клопотав.
Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу в 27, НОМЕР_2 , НОМЕР_4 прикордонних загонах та в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18 січня 2025 року №25-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (а.с.а.с. 24, 25).
Листами відповідачів, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, останнього було повідомлено про те, що грошове забезпечення та всі інші додаткові одноразові види грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби, та зокрема починаючи з 01 січня 2020 року нараховувалися та виплачувалися з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн, що еквівалентно прожитковому мінімуму станом на 01 січня 2018 року (а.с. 14-18).
Позивач вважає, що під час проходження військової служби та звільнення із неї відповідачами з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплату йому грошового забезпечення та інших виплат, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду за захистом свого права із цим позовом
Вирішуючи даний адміністративний позов по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі по тексту - Постанова № 704) затверджено: а) тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток №1); б) схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток №14).
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" за № 103 (далі по тесту Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13 і 14.".
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14".
Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
При цьому Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-ІІІ (далі по тексту - Закон України № 2017-ІІІ) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону України № 2017-ІІІ).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із статтею 92 частиною 2 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Відтак, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення.
Разом з цим Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" № 2629-VІІІ було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-ІХ, Закон України № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" № 1928-ІХ та Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" № 2710-ІХ таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік, 2021 рік 2022 рік та 2023 рік відповідно - не містить.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-ІХ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Отже, з огляду на визначені в статті 7 частині 3 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, шо не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Саме такі правові висновки сформував Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року, що ухвалена у справі № 400/6214/21. Зокрема Верховний Суд, покликаючись на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах вказав, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно- правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік) і такі висновки, в силу статті 242 частини 5 КАС України є обов'язкові до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Аналогічні правові висновки сформував Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2022 року, що ухвалена у справі № 500/1813/21.
Крім того, застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року є протиправним також з огляду на те, що 29 січня 2020 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Отже, зміни внесені Постановою № 103, зокрема до пункту 4 Постанови № 704, в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункт 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, зокрема, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13, 14.
Правові висновки щодо дії Постанови № 704 у попередній редакції із огляду на скасування судовим рішенням внесених змін зробив Верховний Суд у Постанові від 17 грудня 2019 року у зразковій справі № 160/8324/19, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі від 24 червня 2020 року.
Таким чином, на час проходження позивачем військової служби у період із 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року відповідачі мали би нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 шляхам множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, як судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, посадовий оклад та оклад за військовим званням встановлений значно нижче, ніж мав би бути розрахований відповідно до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Додатком 16 до Постанови № 704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.
Також Постановою № 704 встановлено для військовослужбовців виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Зокрема вказаною постановою встановлено виплату надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу, а також разові виплати, допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, передбачені відповідно статтею 10-1 частиною 1 та статтею 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення.
Таким чином відповідачами у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року протиправно нараховано та виплачено позивачу грошове забезпечення та відповідно протиправно нараховано та виплачено всі належні суми.
Так, відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму на 01 січня 2018 року встановлено на рівні 1762 грн, а станом на 01 січня 2020 року відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" такий встановлено на рівні 2102 грн, станом на 01 січня 2021 року встановлено на рівні 2270 грн, станом на 01 січня 2022 року встановлено на рівні 2481 грн, станом на 01 січня 2023 року встановлено на рівні 2684 грн.
Таким чином, під час проходження військової служби та при звільненні із неї позивачу виплачено у меншому, ніж законодавчо належало розмірі щомісячне грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, оскільки відповідачами неправильно обраховано розмір місячного грошового забезпечення, який є розрахунковою величиною для вказаних виплат, так як грошове забезпечення нараховувалося із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2018 року, а не на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, відповідно.
Із огляду на зазначене, встановлення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням із січня 2020 року та розрахунок місячного грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року та відповідно нарахування інших видів грошового забезпечення, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням, здійснено у значно меншому розмірі, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованих Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" отримання грошового забезпечення та інших виплат у законодавчо визначеному розмірі.
Крім того, згідно пунктом 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (далі - Порядок №44), відповідач зобов'язаний провести позивачу виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
Згідно із пунктом 1 Порядку № 44, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально- виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
У позовні заяві, позивач вказує, що під час проходження військової служби та при звільненні із нього позивачу виплачено у меншому, ніж законодавчо належало розмірі щомісячне грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення з 2020 по 2023 роки, компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік за 40 днів, за 2023 рік - 40 календарних днів, за 2024 рік - 25 календарних днів, за 2025 рік - 40 календарних днів компенсацію за 154 календарних дні невикористаної додаткової щорічної відпустки, передбаченої для учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, одноразова грошова допомога при звільненні за 9 повних календарних роки.
Як вбачається із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18 січня 2025 року №25-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, а також було проведено розрахунок при звільненні з військової служби та здійснено відповідні виплати, зокрема, позивачу було виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік за 40 днів, за 2023 рік - 40 календарних днів, за 2024 рік - 25 календарних днів, за 2025 рік - 40 календарних днів компенсацію за 154 календарних дні невикористаної додаткової щорічної відпустки, передбаченої для учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, одноразова грошова допомога при звільненні за 9 повних календарних роки (а.с.а.с. 24, 25).
Як судом було вже вказано, що з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 (далі - Постанова КМУ №481), що набрала законної сили 20.05.2023, якою було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тобто, з 20.05.2023 у зв'язку із внесенням постановою КМУ №481 змін до постанови Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою КМУ від 21 лютого 2018 року № 103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, у цьому випадку станом на 01.01.2023, 01.01.2024.
У межах справи №320/29450/24 оскаржено пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка є нормативно-правовим актом, стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка є нормативно-правовим актом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі №320/29450/24, яке набрало законної сили відповідно до Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Водночас, з системного аналізу положень КАС України та теорії права є відмінність у правових наслідках «визнання протиправним та скасування» і «визнання протиправним та нечинним» відповідного адміністративного акта.
Так, відповідно до вимог статті 5 КАС України, статті 245 частини 2 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до пункту 10.2 абзаців 3, 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату ним чинності з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили або з іншого, визначеного судом моменту.
Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними. Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов'язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.
У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно положень статті 265 частини 2 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, яке набуло законної сили 18 червня 2025 року, не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.
На підставі викладеного суд враховує, що під час заявленого спірного періоду станом на дату звільнення позивача зі служби - 08 січня 2025 року Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 була діючою, а отже посадовий оклад позивача при звільненні з військової служби правомірно визначався виходячи з розміру 1762 гривні.
З врахуванням наведеного, у задоволенні позовних вимог у вказаній частині щодо протиправності нараховування та виплати позивачу грошового забезпечення меншому розмірі при звільненні позивача з військової служби - 08 січня 2025 року, необхідно відмовити.
За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 пункту 13 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) у відношенні до ОСОБА_1 , які полягають у застосуванні у період з 29 січня 2020 року по 07 березня 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні місячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 07 березня 2022 року місячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, із врахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) у відношенні до ОСОБА_1 , які полягають у застосуванні у період з 08 березня 2022 року по 18 серпня 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні місячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік.
Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 08 березня 2022 року по 18 серпня 2022 року місячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, із врахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Визнати протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_5 ) у відношенні до ОСОБА_1 , які полягають у застосуванні у період з 19 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні місячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік.
Зобов'язати НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 19 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року місячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, із врахуванням раніше виплачених сум. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
У задоволенні позову у частині решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко