Рішення від 25.11.2025 по справі 160/30144/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 рокуСправа №160/30144/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з оюмеженою відповідальністю "Експорт-Альянс" до Південно-східної митниці про визнання протиправним та скасування рішень,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» з позовом до Південно-Східної митниці, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Південно-Східної митниці:

UA110050/2025/000062/1 від 26.05.2025; UA110050/2025/000063/1 від 28.05.2025;

UA110050/2025/000080/1 від 25.06.2025; UA110050/2025/000083/1 від 01.07.2025;

UA110050/2025/000085/1 від 04.07.2025; UA110050/2025/000086/1 від 07.07.2025;

UA110050/2025/000092/1 від 23.07.2025; UA110050/2025/000094/1 від 06.08.2025;

UA110050/2025/000096/1 від 08.08.2025; UA110050/2025/000099/1 від 13.08.2025;

UA110050/2025/000102/1 від 19.08.2025; UA110050/2025/000103/1 від 20.08.2025;

UA110050/2025/000103/1 від 26.08.2025; UA110050/2025/000107/1 від 02.09.2025;

UA110050/2025/000108/1 від 02.09.2025; UA110050/2025/000109/1 від 03.09.2025;

UA110050/2025/000116/1 від 15.09.2025; UA110050/2025/000117/1 від 16.09.2025;

UA110050/2025/000118/1 від 23.09.2025; UA110050/2025/000119/1 від 29.09.2025;

UA110050/2025/000121/1 від 30.09.2025; UA110050/2025/000123/1 від 06.10.2025;

UA110050/2025/000124/1 від 07.10.2025; UA110050/2025/000125/1 від 09.10.2025;

UA110050/2025/000127/1 від 13.10.2025; UA110050/2025/000131/1 від 21.10.2025.

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Південно-Східної митниці:

UA110050/2025/000098 від 26.05.2025; UA110050/2025/000101 від 28.05.2025;

UA110050/2025/000135 від 25.06.2025; UA110050/2025/000139 від 01.07.2025;

UA110050/2025/000141 від 04.07.2025; UA110050/2025/000143 від 07.07.2025;

UA110050/2025/000152 від 23.07.2025; UA110050/2025/000156 від 06.08.2025;

UA110050/2025/000158 від 08.08.2025; UA110050/2025/000163 від 13.08.2025;

UA110050/2025/000166 від 19.08.2025; UA110050/2025/000167 від 20.08.2025;

UA110050/2025/000171 від 26.08.2025; UA110050/2025/000173 від 02.09.2025;

UA110050/2025/000174 від 02.09.2025; UA110050/2025/000176 від 03.09.2025;

UA110050/2025/000184 від 15.09.2025; UA110050/2025/000185 від 16.09.2025;

UA110050/2025/000188 від 23.09.2025; UA110050/2025/000190 від 29.09.2025;

UA110050/2025/000193 від 30.09.2025; UA110050/2025/000197 від 06.10.2025;

UA110050/2025/000201 від 07.10.2025; UA110050/2025/000203 від 09.10.2025;

UA110050/2025/000205 від 13.10.2025; UA110050/2025/000213 від 21.10.2025.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що ТОВ «Експорт-Альянс» з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці електронні митні декларації, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за електронними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України (надалі - МК України).

Крім того позивач зауважив на тому, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митниця не зазначила обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтувала неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та застосування резервного методу.

Ухвалою від 27.10.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду ві д 17.11.2025 року продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 24.11.2025 року включно.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач надав до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при перевірці поданих ТОВ «Експорт-Альянс» митних декларацій, а також документів, долучених до декларацій, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності:

1. Декларант під кодом документу «4100» - позначив символ «m», що означає, що зовнішньоекономічний контракт надавався раніше та знаходиться у митного органу; однак зовнішньоекономічний контракт до митного оформлення фактично не надавався.

2.Заявлений товар - не є новим, оскільки гр..31 МД містить інформацію про те, що він був у використанні, 3 категорії, ступінь зносу 30%. Проте, товаросупровідні документи не містять підтвердження якості товару, зокрема категорію та ступінь зносу, оскільки сертифікат якості на товар декларантом Позивача не подавався;

3.Відповідно до пункту 5.1 контракту, умови сплати за товар повинні вказуватися в додатку на кожну окрему поставку товару. Сторони додатково визначають умови оплату кожної поставки. Комерційні рахунки містять відомості щодо умов оплати за товар - протягом 14 днів після отримання рахунку.

4.Відповідно до п.2 ст.53 МК України, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

5.Відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки EXW та FCA згідно Інкотермс 2010.

Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) за терміном EXW покупець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару. Відповідно базису поставки EXW покупець несе всі види ризиків та всі витрати по переміщенню товару з території продавця. Отже, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари згідно з ч.10 ст.58 МК України додаються такі витрати (складові митної вартості): витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, розвантаження, перевантаження, витрати на митне оформлення експортованого товару,витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно правил Інкотермс -2010 перевезення товару на умовах поставки FCA означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару;

6. рахунок на товар не оплачений;

7. декларантом не надано документів, які б підтверджували вартість транспортування товару до кордону України; замовлення на перевезення товару та акт виконаних робіт до митного оформлення не надано.

Також відповідач наголосив на тому, що суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.

Згідно із положеннями статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступнетаке.

ТОВ «Експорт-Альянс» укладено наступні контракти:

- SIA DAMIJA уклали контракт купівлі-продажу товарів №R 07/23 від 07.08.2023 р.,

- CLOTHES RELIEF LTD уклали контракт купівлі-продажу товарів №E 17/25 від 17.01.2025 р.,

- Knebel Textilrecycling Gbmh уклали контракт купівлі-продажу товарів № 1-KN від 01.04.2022 року,

- Green World Recycling Limited уклали контракт купівлі-продажу товарів № S 09/25 від 18.09.2025 року,

- Heinrich GLAESER Nachf. GmbH уклали контракт купівлі-продажу товарів №Е 09/24 від 01.09.2024 р.

Предметом цих контрактів є поставка товарів, перелік яких, разом із кодами КВЕД додатково, має зазначатися в інвойсах до Контракту. При цьому в інвойсах на підставі п. 4.1. Контракту зазначається також ціна, що підлягає сплаті на його умовах.

Всі витрати на території країни призначення несе імпортер, крім випадків, коли встановлена поставка неякісного товару, в таких випадках постачальник повертає всі витрати імпортеру, пов'язані з поставкою неякісного товару.

Загальна вартість контракту складається з сум, визначених в інвойсах та/або специфікаціях до контракту. Умови поставки: умови, визначені в інвойсах на кожну партію окремо.

На виконання взятих на себе зобов'язань контрагенти поставили товар, а ТОВ “Експорт-Альянс» з метою розмитнення товару визначило за першим методом йогомитну вартість в порядку, передбаченому ч. 1. ст. 57 МК України, та подало до Дніпровської митниці оформлені у відповідності до вимог ч. 2 ст. 53 МК України декларації та первинну документацію на підтвердження відповідної господарської операції та ціни товару.

Під час розмитнення партій товару за деклараціями позивач на підтвердження митної вартості товару надав до митного органу: контракти, інвойси, специфікації, декларації про походження товару, сертифікати дезінфекції товару, договори про перевезення товару, міжнародні автотранспортні накладні.

Митна вартість товару ТОВ «Експорт-Альянс» визначена за основним методом - за ціною договору.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості цього товару за контрактами митний орган виявив розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару повідомленням: 1) рахунок-проформу; 2) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; 9) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 10) копію декларації країни виробника.

У відповідь на повідомлення митного органу ТОВ «Експорт-Альянс» повідомлено про неможливість надати додаткові документи.

Відповідчем прийняті рішення про коригування митної вартості, якими до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний та скориговано загальну вартість товарів.

Прийняті митницею рішення про коригування митної вартості товару обгрунтовані такими обставинами:

6. рахунок на товар не оплачений;

7. декларантом не надано документів, які ю підтверджували вартість транспортування товару до кордону України; замовлення на перевезення товару та акт виконаних робіт до митного оформлення не надано.

За наслідком прийняття рішень про коригування митної вартості товарів відповідач відмовив позивачу у прийнятті митних декларацій шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погоджуючись з такими висновками митного органу та прийнятими ним рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права.

Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 МК України).

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: форматно-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 статті VІІ «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як видно зі спірних рішень про коригування митної вартості товарів, підставою для їх прийняття став результат опрацювання відповідачем всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зробив такі висновки.

Щодо відсутності в інвойсі даних про виробника, то відомості про виробника є одним із додаткових джерел інформації про оцінюванні товари.

Інвойс, з огляду на його призначення, є документом, що підтверджує митну вартість оцінюваного товару при цьому, відсутність в інвойсі даних про виробника не може бути достатньою підставою для висновку про неналежність цього документа, як і не може заперечувати вірогідності усіх інших товаросупровідних документів, які надано до митного оформлення, при цьому відомості, що дають змогу ідентифікувати оцінюваний товар, містяться в інвойсах, прейскурантах, сертифікатах якості.

Враховуючи, що контракт двосторонній, відсутність відомостей щодо виробника в товаросупровідних документах жодним чином не може свідчити про наявність ще однієї сторони.

Посилання відповідача на відсутність в наданих позивачем товаросупровідних документах умов оплати товару, а також відсутність документів, що засвідчують згоду сторін щодо умов сплати ціни за товар, суд до уваги не приймає, оскільки умови оплати договору передбачені контрактом, а всі інші дані щодо сплати коштів за товар наявні в наданих позивачем інвойсах і не впливають на митну вартість товару.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна та інші складові митної вартості товару, при цьому умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв'язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей даних про митну вартість товару.

Жодним нормативним актом, як національного, так і міжнародного законодавства, не встановлено обмеження строків відстрочення платежу для міжнародних договорів купівлі-продажу.

Відповідно до норм Митного кодексу України митна вартість - ціна товару, яку учасник зовнішньоекономічної діяльності пред'являє представнику митного органу при перетині вантажем митного кордону України. Коли заповнюється вантажна митна декларація (ВМД) (нині іменована декларацією на товари - ДТ) в одній з граф необхідно вказати митну вартість товару.

Митна вартість безпосередньо впливає на витрати при митному оформленні товарів, так як митні збори, збори і митний ПДВ сплачуються виходячи з величини митної вартості товару.

Митна вартість товарів і відомості, пов'язані з її визначенням, повинні гуртуватись на кількісно обумовленою і документально підтвердженої достовірної інформації. Процедура визначення митної вартості товарів повинна бути загальне застосування, тобто не відрізнятися в залежності від джерел постачання товарів.

Згідно із ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується тільки в разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Кодексу.

Як слідує з матеріалів справи, позивач обрав перший метод визначення митної вартості товару, тобто за ціною контракту, оскільки немає ніяких обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, щодо ціни оцінюваних товарів, відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів за ціною контракту, жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів, покупцем не зробить прямо або опосередковано продавцеві, покупець і продавець не пов'язані між собою особи.

Ціна товару (продукції) є найважливішою його характеристикою і істотною умовою угоди. Ціна (вартість) товару повинна бути вказана з необхідною і достатньою точністю і повнотою опису з усіма роз'ясненнями та застереженнями. Саме ціна (вартість) товару, певна в зовнішньоторговельному контракті (договорі) і є вихідною базою (основою) для визначення митної вартості товару.

При встановленні ціни товару в контракті купівлі-продажу визначаються: одиниця виміру товару, рівень ціни, базисні умови поставки (базис ціни), валюта ціни, спосіб фіксації ціни, наявність знижок і / або умови платежу.

Для уніфікації розуміння прав і обов'язків сторін розроблені базисні умови поставки, які визначають обов'язки продавця і покупця по доставці товарів, установлюють момент переходу ризику випадкової загибелі або псування товару з продавця на покупця. Умови називаються базисними тому, що вони встановлюють структуру ціни в залежності від того, включаються витрати з доставки в ціну товару чи ні.

Суд встановив, що на виконання статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, позивач надав митному органу.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб'єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України Про валюту і валютні операції.

Відповідно до частини 1 статті 14 цього ж Закону всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України.

Враховуючи викладене, суд зробив висновок про відсутність підстав вважати, що визначений сторонами контракту порядок розрахунків суперечить нормам національного або міжнародного законодавства та унеможливлює підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Згідно п. 3, 4 та 10 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта; тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів; інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, що відмінні від тих, які стоять під відповідним зовнішньоекономічним договором, є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

За вказаних обставин, саме інвойс є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

Водночас суд звертає увагу, що жодних обґрунтувань як вказані недоліки впливають на визначення митної вартості заявлених до митного оформлення товарів митний орган не навів. Належних та допустимих аргументів щодо наявності ознак підробки вказаних документів відповідач під час прийняття оскаржуваних рішень також не навів.

Надаючи оцінку доводам митного органу про непідтвердження позивачем транспортних витрат, суд враховує сформовану Верховним Судом правозастосовчу практику в подібних правовідносинах, відповідно до якої, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати, тощо є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

В спірному випадку позивач на підтвердження витрат на перевезення зокрема надав договори перевезення, а також довідки про транспортні витрати, які не містять розбіжностей та відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

У пункті 14 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, вказано, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Усе вищенаведене доводить, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості товарів, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

В свою чергу, позивач надав відповідачу усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Вказане дає підстави для висновку, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивач відповідно до приписів Митного кодексу України надав документи, що підтверджують митну вартість. Також додатково декларант повідомив митний орган про те, що надані всі наявні на момент декларування документи, інші документи надаватися не будуть.

Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Суд зазначає, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зробив висновок про протиправність оскаржуваних рішень відповідача, як таких, що не відповідають критеріям, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та через те, що відповідач не довів обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надав доказів правомірності дій при прийнятті рішень про коригування митної вартості, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 33 308 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією, яка міститься у матеріалах справи.

Суд зазначає, що судовий збір за оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення додатково не сплачується як за немайнову вимогу, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 27.08.2024 року у справі № 120/15468/23.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено, то сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 30280,00 грн.

Позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж передбачено законодавством у розмірі 3028 грн., а тому дана сума судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету України за заявою позивача.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» (49098, м. Дніпро, вул. Сонячна Набережна, 2, башта А 4-7, прим. № 8, код ЄДРПОУ 42391504) до Південно-Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними рішень, карток відмови та їх скасування - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Південно-Східної митниці: