24 листопада 2025 рокуСправа №160/26316/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
15 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах, яка оформлена Рішенням про відмову у призначенні пенсії № 047250026035 від 24.07.2025р., визнати право ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах згідно «Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» з 18 травня 2025 р., та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області, призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно «Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, з 18 травня 2025 р. та виплатити заборгованість, що утворилася з 18 травня 2025 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 для призначення пенсії в якості стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно «Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», періоди з 01.09.1985р. по 13.07.1988р., з 13.07.1988 по 11.11.1988;. з 18.11.1988 по 24.11.1990; з 01.11.1997 по 30.11.1998; з 01.04.1999 по 30.04.1999; 01.04.2000 по 30.04.2001. з 01.08.2001 по 31.03.2010; з 01.04.2010 по 22.12.2010 з 21.12.2010 по 17.05.2025 та зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди з 01.11.1997 по 30.11.1998; з 01.04.1999 по 30.04.1999; 01.04.2000 по 30.04.2001.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047250026035 від 24.07.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки він досяг необхідного віку, має достатній страховий та пільговий стаж, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 вересня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/26316/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та залучено в якості відповідача-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
22 вересня 2025 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
23 вересня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
04 жовтня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№52012/25, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.
За результатами розгляду, прийняте рішення від 24.07.2025 року №047250026035 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви Позивача про призначення пенсії за віком, відтак відповідальними за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідних рішень є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, саме рішення цієї установи оскаржуються в судовому порядку, відтак на останнього має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не є суб'єктом прийняття рішення.
З огляду на викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є неналежним відповідачем у даній справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, постанові від 24.05.2024 по справі №460/17257/23.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
07 листопада 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№52012/25, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до пільгового стажу; професія; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких відноситься цей період роботи; відомості про атестацію робочих місць; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка; зайнятість основною роботою протягом повного робочого дня.
Згідно наданих до заяви документів, страховий стаж позивача становить 39 років 3 місяці 27 днів; за Списком № 2 - 0 років 0 місяців 00 днів.
До пільгового стажу зараховані всі періоди роботи на пільгових умовах на підставі підтверджуючих документів.
До пільгового стажу не зараховано періоди згідно пільгової довідки, оскільки відсутня реєстрація довідки та дата видачі, також посада не відповідає розділу №1 “Гірничі роботи», підрозділ №1 “Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні», позиція 1.1а, підстава Постанова Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року.
Інших документів, які б підтверджували роботу на пільгових умовах за Списком № 2, Позивачем надано не було.
Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12. серпня 1993 року № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, ОК-5, трудова книжка, довідки про стаж роботи, диплом, військовий квиток) страховий стаж складає 36 років 8 місяців 2 дні, пільговий стаж складає 9 років 1 місяць 20 днів.
До страхового, та пільгового стажу враховано усі періоди роботи.
До пільгового стажу враховано періоди роботи згідно рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04 липня 2025 року №7.
Рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04 липня 2025 року №7 підтверджено ОСОБА_1 періоди роботи: з 11 січня 1991 року по 31 жовтня 1997 року, з 01 лютого 1998 року по 31 березня 1999 року, з 01 травня 1999 року по 07 грудня 1999 року, з 10 грудня 1999 року по 31 березня 2000 року, з 01 травня 2001 року по 31 липня 2001 року для зарахування до пільгового стажу за Списком №2.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04 липня 2025 року №7 підтверджено ОСОБА_1 періоди роботи: з 11 січня 1991 року по 31 жовтня 1997 року, з 01 лютого 1998 року по 31 березня 1999 року, з 01 травня 1999 року по 07 грудня 1999 року, з 10 грудня 1999 року по 31 березня 2000 року, з 01 травня 2001 року по 31 липня 2001 року для зарахування до пільгового стажу за Списком №2.
ОСОБА_1 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13.07.1988 року має підтверджений пільговий стаж за Списком №2:
з 01.09.1985 по 13.07.1988 року (Запис №1) - період навчання (Диплом серії НОМЕР_3 від 13.07.1988 року;
з 13.07.1988 по 11.11.1988 року (записи №2- №3);
з 18.11.1988 по 24.11.1990 року (Запис №4) - період служби в Радянській армії;
з 01.08.2001 по 31.03.2010 (записи №8 - №15);
з 01.04.2010 по 22.12.2010 (записи №16 - №17);
з 23.12.2010 по 12.02.2019 (запис №21 та останній запис трудової книжки №22).
16 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального управління Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", надавши підтверджуючий пакет документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047250026035 від 24.07.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю пільгового стажу.
Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12. серпня 1993 року № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, ОК-5, трудова книжка, довідки про стаж роботи, диплом, військовий квиток) страховий стаж складає 36 років 8 місяців 2 дні, пільговий стаж складає 9 років 1 місяць 20 днів.
До страхового та пільгового стажу враховано усі періоди роботи.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047250026035 від 24.07.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки він досяг необхідного віку, має достатній страховий та пільговий стаж, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 цього Закону: на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам.
Судом встановлено, що станом на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 позивач досяг віку 55 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Судом встановлено, що рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04 липня 2025 року №7 підтверджено ОСОБА_1 періоди роботи: з 11 січня 1991 року по 31 жовтня 1997 року, з 01 лютого 1998 року по 31 березня 1999 року, з 01 травня 1999 року по 07 грудня 1999 року, з 10 грудня 1999 року по 31 березня 2000 року, з 01 травня 2001 року по 31 липня 2001 року для зарахування до пільгового стажу за Списком №2, відтак вказані періоди не потребують додаткового зарахування до пільгового стажу за Списком №2.
ОСОБА_1 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13.07.1988 року має підтверджений пільговий стаж за Списком №2:
з 01.09.1985 по 13.07.1988 року (Запис №1) - період навчання (Диплом серії НОМЕР_3 від 13.07.1988 року;
з 13.07.1988 по 11.11.1988 року (записи №2- №3);
з 18.11.1988 по 24.11.1990 року (Запис №4) - період служби в Радянській армії;
з 01.08.2001 по 31.03.2010 (записи №8 - №15);
з 01.04.2010 по 22.12.2010 (записи №16 - №17);
з 23.12.2010 по 12.02.2019 (запис №21 та останній запис трудової книжки №22).
Період з 12.02.2019 року по 17.05.2025 року позивачем не підтверджено ні записами трудової книжки, ні записами довідки про відсутність записів в трудовій книжці, відтак судом не можу бути зарахований до пільгового стажу позивача за Списком №2.
До страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи.
Суд зазначає, що норми пункту 3 Порядку передбачають обов'язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, в той час як у трудовій книжці позивача містяться записи про роботу позивача у спірні періоди та наявні дані про його посаду та зазначені реквізити документів, на підставі яких такі відомості внесені, відтак суд зазначає, що в даному випадку неврахування відповідачем-1 вказаних періодів до пільгового стажу за Списком №2 та спірних періодів пільгового стажу роботи позивача є необґрунтованими.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".
Відповідності до пункту 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Отже, формальні неточності у документах за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини 1 статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.
Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.
Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, суд приходить до висновку, що неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення спірних періодів роботи зі страхового стажу позивача, тому вказані спірні періоди роботи позивача зараховуються до пільгового стажу роботи за Списком №2 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року.
У той же час, суд вважає належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047250026035 від 24.07.2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і як наслідок, необхідності зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоди ОСОБА_1 : з 01.09.1985 по 13.07.1988 року період навчання, з 13.07.1988 по 11.11.1988 року, з 18.11.1988 по 24.11.1990 року період служби в Радянській армії; з 01.08.2001 по 31.03.2010; з 01.04.2010 по 22.12.2010 року, з 23.12.2010 по 12.02.2019 року.
Зважаючи на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача, на думку суду, є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованих періодів пільгового стажу та висновків викладених в рішенні суду.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією АТ "Банк Кредит Дніпро" від 29 серпня 2025 року.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 900,00 грн. (дев'ятсот гривень нуль копійок).
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047250026035 від 24.07.2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, періоди: з 01.09.1985 року по 13.07.1988 року, з 14.07.1988 року по 11.11.1988 року, з 18.11.1988 року по 24.11.1990 року, з 01.08.2001 року по 31.03.2010 року, з 01.04.2010 року по 22.12.2010 року, з 23.12.2010 року по 12.02.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованих періодів пільгового стажу, та висновків викладених в рішенні суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 900,00 грн. (дев'ятсот гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник