25 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/8706/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області в особі Ковельського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області в особі Ковельського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправними дії які пов?язані із викладеною у листі від 12 липня 2025 року за вих. №П-27/6/0717 відмовою в оформленні і видачі ОСОБА_1 , 2004 року народження, нового паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року замість непридатного для користування паспорта громадянина України у формі ID-картки, що підлягає обміну, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХII.
Зобов'язання Управління Державної міграційної служби України у Волинській області в особі Ковельського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_1 , 2004 року народження, новий паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року замість непридатного для користування паспорта громадянина України у формі ID-картки, що підлягає обміну, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, без надання згоди на обробку персональних даних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звернулась з письмовою заявою до Ковельського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області щодо оформлення їй паспорта громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки. У відповідь на вказану заяву відповідач листом повідомив про неможливість видати паспорт у формі книжечки за відсутності відповідного рішення суду. Позивач не згідна із діями органу міграційної служби, оскільки чинне законодавство України передбачає можливість видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. З наведених підстав просила позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. З прийняттям цього Закону паспорт громадянина України оформляється територіальними органами та підрозділами Державної міграційної служби України, що забезпечені відповідним обладнанням, всім визначеним законодавством категоріям громадян, починаючи з чотирнадцятирічного віку, тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Відповідач вважає, що жодних правових підстав для оформлення паспорта у формі книжечки немає, оскільки видачу паспортів зразка 1994 року згідно з вимогами чинного законодавства припинено.
Відповідач вказує, що усі бланки паспортів у вигляді книжечки були передані Управлінню ДМС України у Волинській області для знищення.
Заявник для оформлення паспорта не подала усіх необхідних документів, не заповнила заяву встановленого зразка та звернулася за оформленням документа, видача якого припинена згідно чинного законодавства.
Крім того, зазначає, що батько позивача ОСОБА_2 у 23 вересня 2017 року оформив паспорт громадянина України для виїзду за кордон, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і УНЗР у Реєстрі відносно позивача вже сформовано (20040606-01542), який не змінюється при наступних операціях у Реєстрі, а тому побоювання позивача, що внесення персональних даних при оформленні паспорта громадянина України у вигляді ID-картки спричинить шкоду її приватному життю, є необґрунтованими та очевидно надуманими.
На адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В поданому до суду запереченні відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В поданій до суду відповіді на заперечення позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.07.2018 року видано паспорт громадянина України № НОМЕР_1 .
На звернення позивача до Ковельського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області із заявою щодо обміну паспорта відповідач листом від 12.07.2025 №0717-457/0717.1-25 повідомив про те, що за відсутності відповідного рішення суду відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. Також відповідач повідомив позивача про те, що альтернативний вибір ОСОБА_1 зробила, оформивши паспорт громадянина України для виїзду за кордон, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і Унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР) відносно неї уже сформовано - 20040606-01542, який не змінюється при наступних операціях у Реєстрі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон України №5492-VI), постановою Верховної Ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ), постановою Кабміну України “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок №302), постановою Кабміну України “Про затвердження Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи» від 29.11.2014 №669 (далі - Порядок №669).
Відповідно до пунктів 2, 3 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Законом України №5492-VI визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 21 Закону України №5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються в тому числі особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2017 року законний представник ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 подав до Ковельського відділу УДМС України у Волинській області заяву-анкету №7070928 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
З поданої заяви-анкети вбачається, що позивачем надано згоду на внесення стосовно неї інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, а саме відцифрованого образу обличчя, відцифрованого підпису та відцифрованих відбитків пальців рук.
Крім того, 20 червня 2018 року позивач подала до Ковельського відділу УДМС України у Волинській області заяву-анкету №1982045 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв'язку із виготовленням паспорта громадянина України. Так, 06 липня 2018 року було оформлено паспорт громадянина України № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Тобто, позивачем надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру задовго до звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії облікової картки на особу, яка порушує клопотання про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, позивачу 30.10.2017 видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , зі строком дії до 30.10.2021.
Зазначений паспорт виданий позивачу на підставі її особистого звернення до Ковельського відділу УДМС України у Волинській області з наданням згоди на обробку її персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Слід зазначити, що наслідком подання позивачем заяви-анкети від 23 вересня 2017 року було присвоєння позивачу унікального номеру запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі 20040606-01542.
Суд погоджується з доводами представника відповідача, що оскільки фактично в даному випадку обставини справи свідчать про бажання позивача отримати паспорт громадянина України, зразка 1994 року у формі книжечки, дана справа не відповідає ознакам типової справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
Положенням пункту 21 частини першої статті 4 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 4 КАС України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
При цьому, частиною 3 статті 291 КАС України вказано, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи.
Висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Таким чином, визначені обставини, за наявності яких слід застосовувати норми матеріального права зазначені у зразковій справі, зокрема, встановлення факту ненаданням особою згоди на обробку її персональних даних.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України “Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Статтею 2 Закону №2297 визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини 5, 6 статті 6 Закону №2297).
Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Підписи позивача на заяві-анкеті від 23 вересня 2017 року свідчать про згоду на внесення інформації до ЄДДР та надання згоди на отримання відцифрованого образу обличчя, відцифрованого підпису та відцифрованих відбитків пальців рук.
Викладене в сукупності свідчить про помилковість тверджень позивача про те, що дана справа за суттю спору повністю збігається з зразковою справою №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) та про можливість врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон при виготовленні якого нею було надано згоду на обробку персональних даних та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.
Отже, з урахуванням встановленого факту надання позивачем згоди на обробку своїх персональних даних та внесення їх до ЄДДР, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи ОСОБА_1 листом від 12.07.2025 №0717-457/0717.1-25 в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, не допускав протиправних дій.
На думку суду, відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх дій, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то згідно з вимогами статті 139 КАС України судові витрати на користь позивача не стягуються.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області в особі Ковельського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Ю.Ю. Сорока