про повернення позовної заяви
м. Вінниця
25 листопада 2025 р. Справа № 120/15443/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Бошкова Юлія Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Предметом позову визначено протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не нарахування та не виплати пенсії за період з 13.03.2020 по 29.05.2024, яка мала бути призначена та виплачуватись, як пенсія за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку з 13.03.2020.
Ухвалою суду від 10.11.2025 адміністративний позов залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та надано позивачу строк для надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду.
14.11.2025 позивачем до суду подано заяву про усунення недоліків, яку обгрунтував тим, що позивач мав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку з 13.03.2020 - після досягнення ним 58- річного віку. Проте, страховий стаж позивача, який давав йому право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку був підтверджений лише 13.03.2025 в судовому порядку рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/10640/24.
Ухвалою суду від 19.11.2025, визнано не поважними причини пропуску до суду вказані у заяві від 14.11.2025 та продовжено строк на виконання вимог ухвали від 10.11.2025.
21.11.2025 позивачем до суду подано заяву про усунення недоліків, у якій наведено ті ж підстави для поновлення строку звернення до суду що й у заяві від 14.11.2025, а саме зазначено, що страховий стаж позивача, який давав йому право на призначення пенсії за віком раніше ніж в 63 роки був підтверджений лише 13.03.2025 року в судовому порядку рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/10640/24, яке набуло законної сили 13.04.2025 року.
Так, на підставі вказаного рішенням, позивачу донараховано пенсію за період, коли він мав її отримати за віком - з 29.05.2024 року (дати звернення до пенсійного фонду). В той же час, вказаним судовим рішенням встановлено та додано до страхового стажу позивача стаж (29 років 5 місяців 19 днів), який становить навіть більш ніж необхідні 28 років стажу, якого було б достатньо для призначення йому пенсії з березня 2020 року на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку - по досягненню 58 років.
Отже, належним чином підтверджені підстави для звернення до пенсійного фонду з метою отримання пенсійних виплат на пільгових підставах починаючи з березня 2020 року виникли у позивача лише після набуття законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2025 року у справі №120/10640/24.
Тому, позивач лише 15.09.2025 року і звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату належної йому пенсії за період з 13 березня 2020 року по 29 травня 2024 року.
Як зауважує позивач, що саме відмовою відповідача в задоволенні заяви від 15.09.2025 року про нарахування пенсії були порушені його права. А позивачу стало відомо про таке порушення його прав з листа відповідача від 09.10.2025 року №12810-11123/П-02/8- 0200/25.
Разом з тим, суд наголошує, що зазначеним твердженням, ухвалою суду від 19.11.2025 надано оцінку та визнано не поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Отже, ч. 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
В даному випадку, позивач просить визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо не нарахування та не виплати пенсії за період з 13.03.2020 по 29.05.2024, яка мала бути призначена та виплачуватись йому, як пенсія за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку з 13.03.2020 року.
Крім того, у позовних вимогах позивач просить зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області нарахувати і виплатити пенсію за період з 13.03.2020 по 29.05.2024.
Разом із тим, як зазначено в ухвалі суду від 19.11.2025 року, про відмову у призначенні пенсії з 13.03.2020 позивачу було достовірно відомо з рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №023830012196 від 12.01.2021 року, яке отримано ним, зокрема на підставі того, що до страхового стажу не було зараховано період роботи з 19.11.2003 року по 26.06.2007 року.
Однак, зазначене рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області позивачем у судовому порядку не оскаржувалося. Тобто з наведеного вбачається, що позивач, будучи обізнаним про порушення свого права ще у 2021 році, жодних юридично значимих дій, спрямованих на його захист, не вчиняв, чим фактично допустив тривалу необґрунтовану пасивність.
Крім того, у 2023 році позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії, на яку також отримав відмову, викладену в рішенні від 24.04.2023 року № 2000-0302-9/52307. Зазначене рішення, як і попереднє, позивачем до суду не оскаржувалося, а пасивна поведінка була продовжена.
Таким чином, встановлені обставини свідчать, що позивачу протягом тривалого часу з моменту першої відмови у 2021 році та повторної у 2023 році було відомо про порушення свого права, однак не скористався належним способом його захисту. Відсутність своєчасного звернення до суду, за наявності об'єктивної обізнаності щодо причин відмови, підтверджує пропуск встановленого законом строку звернення без поважних причин, що свідчить про недобросовісність правозастосування та несумлінність у реалізації права на судовий захист.
У подальшому, лише 29.04.2024 року позивач втретє звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, на що отримав відмову, викладену в рішенні від 06.06.2024 року № 02330012196, яке вже було оскаржене у судовому порядку.
Необхідно звернути увагу на те, що причини відмови у призначенні пенсії у всіх трьох випадках були тотожними - незарахування певного періоду роботи позивача до страхового стажу, що, у свою чергу, свідчило про недостатність такого стажу для набуття права на пенсійне забезпечення.
Тобто, кожне наступне звернення не ґрунтувалося на нових обставинах, а повторювало суть первинної відмови, відомої позивачу ще у 2021 році.
Таким чином, встановлені обставини підтверджують, що позивач протягом тривалого періоду з 2021 по 2024 роки, усвідомлював підстави відмови у призначенні пенсії, проте своєчасно не скористався правом на судовий захист та продовжував повторно звертатися до Пенсійного фонду, фактично підтримуючи пасивну позицію щодо оскарження рішень, які безпосередньо впливали на його права.
Разом з тим, звертаючись 09.08.2024 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у справі № 120/10640/24, позивачем було заявлено вимоги про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.06.2024 № 023830012196;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію за віком з 29.05.2024 року, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 19.11.2003 по 26.06.2007.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2025 року у справі № 120/10640/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи, зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.11.1979 року, з 19.11.2003 року по 26.06.2007 року та повторно розглянути заяву від 29.05.2024 року про призначення пенсії за віком.
Водночас слід зазначити, що навіть звертаючись до суду 09.08.2024 року, позивач не ставив питання про поновлення свого попередньо порушеного права та не заявляв вимоги про призначення пенсії з 13.03.2020 року, хоча саме ця дата була первинною датою відмови та, відповідно, датою виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, сам зміст заявлених вимог свідчить, що позивач не вважав своє право порушеним у частині ненарахування пенсії саме з 13.03.2020 року, а також не намагався його відновити у судовому порядку, що додатково підтверджує відсутність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду та подальшу пасивність позивача щодо захисту свого права.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
У силу частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Однак, за змістом наведених норм, строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, у спірних же правовідносинах суми пенсії пенсійним органом нараховані не були.
Водночас пенсія стає «нарахованою» у момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
Отже, до даних правовідносин застосовується загальний - шестимісячний строк звернення до суду.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Верховного Суду, який у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 справа № 127/13736/16-а (№ К/9901/42788/18) зазначає, що «незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.»
Відтак, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не навів обставин, які можна визнати поважними та об'єктивними причинами пропуску вказаного строку.
Статтею 123 КАС України передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першої цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
В силу вимог частини другої статті 123 Кодексу, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що заява не містить належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд доходить висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.
Будь-яких інших належним та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем не надано.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовна заява та заяви на усунення недоліків позовної заяви не містять поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Частиною п'ятою статті 169 КАС України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки, про які зазначено в ухвалі від 10.11.2025 та від 19.11.2025, а вказані в заяві про поновлення строку звернення до суду підстави його пропуску не визнані судом поважними, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна