25.11.25
22-ц/812/2075/25
Провадження №22-ц/812/2075/25
Іменем України
25 листопада 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу №490/4901/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Саламатіна Олександра Вікторовича у приміщенні цього суду 19 вересня 2025 року, дата складання повного тексту не зазначена, за позовом Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
У червні 2025 року Комунальне підприємство «Миколаївкомунтранс» (далі - КП «Миколаївкомунтранс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що КП «Миколаївкомунтранс» є офіційним виконавцем послуг з поводження з побутовими відходами (вивезення) на території зокрема, Центрального району м. Миколаєва, згідно наказу Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради від 15 червня 2021 року№ 171 з 01 лютого 2022 року по 01 лютого 2032 року.
Згідно витягу з Реєстру територіальної громади міста Миколаєва станом на 01 лютого 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано три особи, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Право на пільги жодна з вищезазначених осіб не має.
За адресою АДРЕСА_1 надання послуг з управління (поводження) побутовими відходами здійснюється за ручною схемою збирання та вивезення відходів.
29 грудня 2021 року було оприлюднено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами, який набрав чинності з 01 лютого 2022 року. Позивач стверджує, що протягом всього часу дії Типового індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами, жоден з боржників жодного разу не звертався до позивача з приводу неякісного надання послуги з управління (поводженням) побутовими відходами (вивезення), надання її не в повному обсязі або не ненадання взагалі.
Крім того боржники жодного разу не здійснювали оплату за надану КП «Миколаївкомунтранс» послугу з управління (поводження) побутовими відходами (вивезення) та абонентської плати, в зв'язку з чим згідно із розрахунком заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01 лютого 2022 року по 30 квітня 2025 року виникла заборгованість перед позивачем за фактично надану комунальну послугу з управління (поводження) побутовими відходами та абонентської плати в розмірі 6623,63 грн. Несплата коштів за надану послугу з управління (поводження) побутовими відходами (вивезення) в повному обсязі ставить під загрозу належне санітарне утримання території, зокрема, Центрального району м. Миколаєва обслуговування якого здійснює КП «Миколаївкомунтранс» та власне і фінансово-економічне благополуччя підприємства.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів на свою користь вищевказану заборгованість в солідарному порядку та 3028 грн. судового збору.
У відзиві на позовну заяву представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Єнова Л.М. просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що між відповідачкою, яка є власником будинку по АДРЕСА_1 , та позивачем відсутній укладений договір про надання таких послуг. Не укладався такий договір і з іншими особами, які зареєстровані за тією ж адресою, що і вона. Про зміну виконавця послуг з поводження з побутовими відходами ОСОБА_1 нічого не знала, не слідкувала та не слідкує за публікаціями на веб-сайтах Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради. Більш того, навіть в 2023-2025 році вона продовжувала сплачувати за дану послугу ТОВ «Велан», з яким раніше був укладений договір на вивезення побутових відходів. Сплачені кошти жодного разу їй не поверталися, ТОВ «Велан» не повідомляло про припинення договору. Також жодного разу стягувач не повідомляв, що на законній підставі надає дані послуги.
Представник зазначила, що у боржників взагалі виникають сумніви щодо належного та вчасного виконання стягувачем своїх обов'язків з прибирання та вивезення побутових відходів за їх адресою, оскільки в період декількох місяців з початку війни в 2022 році по м. Миколаєву взагалі було відсутнє будь-яке пересування транспорту та вивезення побутових відходів, бо місто було паралізоване через часті обстріли агресором. Факт, належного та вчасного вивезення сміття за адресою проживання відповідачів стягувачем в позові не доведено.
Щодо стягнення суми судового збору з боржників у рівній частині представниця боржниці зазначила, що стягувач безпідставно пов'язує в цій справі всі свої витрати, які він поніс по двом судовим процесам. Стягнення всіх сум сплаченого позивачем судових зборів по різним справам в цій справі є неприйнятним та не передбачається нормами ЦПК України. Більш того, стягувач не надав сторонам до позову копій квитанцій про сплату ним жодного судового збору, тому вони мають сумніви про його сплату взагалі.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 19 вересня 2025 року позовні вимоги задоволені.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Миколаївкомунтранс» заборгованість за надані послуги з управління побутовими відходами за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 лютого 2022 року по 30 квітня 2025 року у розмірі 6623 грн. 63 коп., а також по 1009 грн. 33 коп. судового збору з кожного з відповідачів.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач - КП «Миколаївкомунтранс» було визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів.
Типовий індивідуальний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами, що є публічним договором приєднання, був оприлюднений на сайті Миколаївської міської ради за посиланням https://mkrada.gov.ua/content/kp-mikolaivkomuntrans.html, який набрав чинності 01 лютого 2022 року.
Згідно п. 3 Типового індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до договору), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги тощо або мовчання. Відповідно до публічної оферти до Типового індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами на територіях Центрального, Інгульського та Заводського районів міста Миколаєва нарахування плати за надання послуги з поводження з побутовими відходами (управління побутовими відходами) здійснюється виходячи з кількості осіб, згідно з державною реєстрацією місця проживання у житловому приміщенні.
Згідно витягу з Реєстру територіальної громади міста Миколаєва станом на 01 лютого 2022 року встановлено, що кількість осіб, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 складає три особи, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
У зв'язку із вищезазначеним, враховуючи частину 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, кожен з відповідачів 01 лютого 2022 року фактично приєдналися до Типового індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами та Типового індивідуального договору про надання послуг з управління побутовими відходами.
Оскільки відповідачі отримували відповідні послуги, надані позивачем, але їх вартість не сплачували, суд вважав доведеними позовні вимоги про стягнення заборгованості, яка нарахована відповідно до затверджених для міста Миколаєва тарифів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що не згодна зі стягненням нарахованого позивачем боргу, оскільки між нею як власником будинку АДРЕСА_1 та позивачем договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами не укладався. Про зміну виконавця таких послуг відповідачці нічого не було відомо, протягом 2023-2025 років вона продовжувала сплачувати за вивіз побутових відходів попередньому виконавцю - ТОВ «Велан», який відмовляється повернути безпідставно отримані кошти. Про Типовий індивідуальний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами позивачка також не була обізнана, рахунків від позивача не отримувала, про відкриття особового рахунку за адресою її проживання їй не відомо. За такого, як вважає відповідачка, її вини щодо виникнення заборгованості не має. Через повномасштабне вторгнення у відповідачки є сумніви щодо виконання позивачем умов договору у 2022 році. Також відповідачка вважає, що суд мав розглядати стягнення судового збору лише того, що сплачений у цій справі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що суд на підставі повно встановлених обставин справи, з дотриманням вимог закону ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Також позивач зазначає, що після подання апеляційної скарги позивачка сплатила КП «Миколаївкомунтранс» спірну заборгованість.
Справа з урахуванням ціни позову та положень частини 1 статті 369 ЦПК України призначена до розгляду апеляційним судом без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, оцінивши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частково задоволенню із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним положенням закону не повною мірою.
Як вбачається з матеріалів справи, власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується записом у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 липня 2018 року (а.с. 71).
Згідно витягу з Реєстру територіальної громади міста Миколаєва станом на 01.02.2022 року встановлено, що кількість осіб, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 складає три особи, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Право на пільги жодна з вищезазначених осіб не має.
Відповідно до пункту 9.8 Правил благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в місті Миколаєві, затверджених рішенням Миколаївської міської ради №12/21 від 19 квітня 2007 року, зі змінами та доповненнями, на території міста Миколаєва впроваджено дві схеми збирання та вивезення відходів: контейнерний збір та ручне завантаження.
Згідно з Графіком вивозу побутових відходів по приватному сектору Центрального району, що здійснюється за безконтейнерною схемою, який розміщений на офіційному веб-сайті Миколаївської міської ради та погоджений з департаментом житлово- і затверджений КП комунального господарства Миколаївської міської ради «Миколаївкомунтранс», надання послуги з управління (поводження) побутовими відходами (вивезення) з території місцезнаходження одноквартирного будинку з присадибною ділянкою за відсутності одного або двох з видів благоустрою (каналізації та/або опалення), який розташований по АДРЕСА_1 , здійснюється щовівторка.
За результатами проведеного на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1173 від 16 листопада 2011 року «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 року № 318) конкурсу з визначення виконавця послуг з вивезення твердих побутових відходів та оцінювання на предмет відповідності кваліфікаційним вимогам конкурсної документації КП «Миколаївкомунтранс» пройшло конкурсний відбір та згідно наказу Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради «Про визначення виконавців послуг з вивезення побутових відходів на території м. Миколаєва» від 15 червня 2021 року № 171 (далі - Наказ Департаменту ЖКГ ММР № 171 від 15.06.2021) визначено виконавцем послуг із вивезення побутових відходів на території, зокрема, Центрального району міста Миколаєва на десять років.
23 червня 2021 року КП «Миколаївкомунтранс» уклало з Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради договір № 339 на надання послуг з вивезення побутових відходів на території Центрального району міста Миколаєва.
Відповідно до пункту 11 вище вказаного договору, договір набуває чинності тільки після затвердження відповідного тарифу на поводження з побутовими відходами (вивезення побутових відходів) для переможця проведеного у 2021 році конкурсу.
Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради здійснив публікування на своєму офіційному веб-сайті рішення конкурсної комісії щодо визначення переможця конкурсу на території, зокрема, Центрального району м. Миколаєва.
22 грудня 2021 року Виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення № 1307 «Про встановлення тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами (вивезення), яким підприємствам-виконавцям послуг з вивезення побутових відходів, зокрема, КП «Миколаївкомунтранс», встановлено тариф на послуги з поводження з побутовими відходами (вивезення). Це рішення введене в дію з 01 лютого 2022 року.
Враховуючи викладене, договір № 339 від 23 червня 2021 року набув чинності з 01 лютого 2022 року, з дня набрання чинності відповідного тарифу на поводження з побутовими відходами (вивезення побутових відходів) для виконавця послуг КП «Миколаївкомунтранс», відтак цей договір діє з 01 лютого 2022 року по 01 лютого 2032 року.
Таким чином, на підставі вищевикладеного КП «Миколаївкомунтранс» є виконавцем послуг з поводження з побутовими відходами (вивезення) на території міста Миколаєва.
Між сторонами у справі, яка переглядається, виникли правовідносини з вивезення побутових відходів, які регулюються законами України «Про відходи», який втратив чинність 09 липня 2023 року, «Про управління відходами», який набрав чинності 09 липня 2023 року, «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з поводження з побутовими відходами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070, які втратили чинність 15 серпня 2023 року, Правилами надання послуги з управління побутовими відходами та типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2023 року № 835, які набрали чинність 15 серпня 2023 року.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов'язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
Положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини 2 статті 7, частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
В силу частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до положень частин 2-4 статті 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів.
Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами..
Частиною 2 статті 31 Закону України «Про управління відходами» передбачено, що утворювачі побутових відходів зобов'язані, зокрема, укладати договори з виконавцем послуги з управління побутовими відходами.
Згідно із статтею 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Частиною 3 статті 156 ЖК України передбачено, що повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.
Відповідно до статті. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з управління побутовими відходами є адміністратор послуги з управління побутовими відходами, а у разі його відсутності - визначений у встановленому законодавством порядку суб'єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів.
Згідно статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний в тому числі оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно зі частиною 1 статті 15 Закону України «Про відходи» передбачено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов'язані вносити в установленому порядку плату за послуги з поводження з побутовими відходами.
Відповідно до положень частини 2 статті 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами. Аналогічні обов'язок вносити у встановленому порядку плату за послугу з управління побутовими відходами покладений частиною 2 статті 31 Закону України «Про управління відходами» на утворювачів побутових відходів.
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на вивіз побутових відходів, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати відповідної послуги.
Суд першої інстанції встановив, що Типовий індивідуальний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами, що є публічним договором приєднання, був офіційно оприлюднений на сайті Миколаївської міської ради за посиланням https://mkrada.gov.ua/content/kp-mikolaivkomuntrans.html, який набрав чинності 01 лютого 2022 року.
Згідно із пунктом 3 Типового індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до договору), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги тощо або мовчання. Відповідно до Публічної оферти до Типового індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами на територіях Центрального, Інгульського та Заводського районів міста Миколаєва нарахування плати за надання послуги з поводження з побутовими відходами (управління побутовими відходами) здійснюється виходячи з кількості осіб, згідно з державною реєстрацією місця проживання у житловому приміщенні.
За такого з урахуванням викладених фактичних обставин справи та правових норм суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач як виконавець послуги з поводження з побутовими відходами (вивезення) в м. Миколаєві має право на отримання оплати витрат за фактично надані послуги з відповідачів як утворювачами побутових відходів, які вважаються такими, що приєдналися до Типового індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами, фактом приєднання споживача до умов договору.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до вказаної правової норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою в статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаються законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
Щодо відсутності між сторонами договору на управління побутовими відходами.
З урахуванням наведених вище приписів закону, які регулюють правовідносини з надання житлово-комунальних послуг, апеляційний суд доходить висновку, що незважаючи на те, що між позивачем та ОСОБА_1 , яка є власником житлового будинку, не був підписаний договір про вивіз побутових відходів (з управління побутовими відходами), таке не звільняє останню та інших зареєстрованих разом з нею у житловому приміщенні осіб від сплати вартості наданих позивачем послуг, оскільки відповідачка ОСОБА_1 як власник будинку вважається такою, що уклала публічний договір приєднання про надання відповідної комунальної послуги, оскільки не довела, що протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник вчинила дії щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. Тому посилання в апеляційній скарзі на неукладання договору з позивачем щодо надання відповідних послуг не приймається колегією суддів.
Посилання відповідачки на наявність у неї сумнівів щодо виконання позивачем обов'язків із вивезення побутових відходів у 2002 році через початок повномасштабного вторгнення колегія суддів відхиляє, оскільки це є припущенням, яке не підтверджено жодним доказом, тоді як доказування в силу частини 6 статті81 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях.
Щодо доводів апеляційної скарги про помилкове стягнення судом судового збору, апеляційний суд частково їх приймає.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ № 523176 від 11 вересня 2024 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с. 70), а тому суд першої інстанції безпідставно стягнув з неї на користь позивача судовий збір, тоді як відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України мав компенсувати частину судового збору, яка підлягала б стягненню з відповідачки, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Натомість апеляційний суд відхиляє посилання відповідачки на те, що суд мав право стягнути на користь позивача лише судовий збір, який сплачений по цій справі.
Як зазначив позивач в позовній заяві, КП «Миколаївкомунтранс» вже зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121751160) судовим наказом від 19 вересня 2024 року Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/8119/24 було стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Миколаївкомунтранс» заборгованість за комунальні послуги з поводження з побутовими відходами (вивезення побутових відходів) за період з 01 лютого 2022 року по 31 липня 2024 року у розмірі 4462,65 грн.
Ухвалою того ж суду від 02 червня 2025 року заяву представниці ОСОБА_1 - адвоката Єнової Л.М. задоволено, скасовано судовий наказ №490/8119/24 виданий 19 вересня 2024 року.
Відповідно до частини 1 статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Тому, звернувшись з позовною заявою опісля скасування судового наказу до тих самих боржників, КП «Миколаївкомунтранс» обґрунтовано просило про стягнення судового збору у цій справі в сумі 3028 грн., який складається з 2725 грн. 20 коп., сплачених платіжною інструкцією №4258 від 17 червня 2025 року (а.с. 42) та 302 грн. 80 коп. сплачених платіжною інструкцією №1742 від 04 вересня 2024 року (а.с. 43).
Враховуючи, що при ухваленні рішення суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права щодо вирішення справи по суті, внаслідок чого прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову щодо стягнення заборгованості за надані позивачем послуги, але помилково застосував положення процесуального закону при розподілі судових витрат, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України наявні підстави для зміни рішення суду в цій частині та залишення його без змін в частині задоволення позовних вимог.
За такого апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційним судом рішення суду змінено лише в частині розподілу судових витрат, а відповідачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, відсутні підстави для покладення на неї судових витрат.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 19 вересня 2025 року змінити в частині розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» (код ЄДРПОУ: 32459822, р/р НОМЕР_4 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, адреса: 54034, м. Миколаїв, вул. Ковальська, буд. 199) по 1009 гривень 33 копійки судового збору з кожного.
Компенсувати Комунальному підприємству «Миколаївкомунтранс» (код ЄДРПОУ: 32459822, р/р НОМЕР_4 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, адреса: 54034, м. Миколаїв, вул. Ковальська, буд. 199) 1009 гривень 33 копійки судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повна постанова складена 25 листопада 2025 року