Дата документу 05.11.2025 Справа № 323/4617/13-ц
Єдиний унікальний № 323/4617/13-ц Головуючий у 1-й інстанції: Худіна О.О.
Провадження № 22-ц/807/1664/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
05 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
при секретарі: Бєловій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2025 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», стягувач - Акціонерне Товариство «Універсал Банк», боржник - ОСОБА_1 , про заміну стягувача у виконавчому листі,
У червні 2025 року представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулася до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, в обґрунтування якої зазначала, що суддею Оріхівського районного суду Запорізької області ухвалено рішення по справі № 323/4617/13-ц за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № BL5403 від 09.06.2008 року.
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10.05.2022 року № 29/0/9-22 змінено територіальну підсудність справ Оріхівського районного суду Запорізької області з визначенням територіальної підсудності їх справ за Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.
29.05.2015 року по справі № 323/4617/13-ц видано виконавчий документ про стягнення заборгованості за Кредитним договором № BL5403 від 09.06.2008 року на користь АТ «Універсал Банк». Крім цього, 09.05.2024 року в межах виконавчого провадження № 48109678 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за виконавчим листом № 323/4617/13-ц державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
14.03.2017 року між ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, укладено Договір відступлення прав вимоги № UB-OP/17-018, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками ПАТ «Універсал Банк», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № BL5403 від 09.06.2008 року.
Посилаючись на вказані обставини, представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просила суд замінити стягувача у виконавчому документі № 323/4617/13-ц з ПАТ «Універсал Банк» на його правонаступника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2025 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», стягувач - Акціонерне Товариство «Універсал Банк», боржник - ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалите нове судове рішення, яким задовольнити заяву про заміну стягувача у виконавчому листі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що 09.05.2024 року в межах виконавчого провадження № 48109678 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за виконавчим листом №323/4617/13-ц державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, де зазначено строк повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання, яку разом з оригіналом виконавчого документу №323/4617/13-ц передано ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» від АТ «Універсал Банк».
Зазначає, що строк повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання - 09.05.2027 року.
Також вказує, що строк пред'явлення виконавчого листа у справі №323/4617/13-ц до виконання станом на дату звернення до суду із заявою про зміну стягувача у виконавчому листі не пропущено.
Крім того, на момент подання заяви про зміну стягувача у виконавчому листі по справі №323/4617/13-ц, виконавчий лист повторно не пред'явлений на виконання, а оригінал виконавчого листа перебуває у правонаступника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Зауважує, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у заяві про заміну стягуюча заявляли вимоги щодо заміни стягувача саме у виконавчому документів № 323/4617/13-ц, а не у виконавчому провадженні № 48109678.
Звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України, положення ст. 442 ЦПК України застосовується також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог процесуального законодавства, до апеляційного суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Частиною першою статті 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Окрім того, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина перша статті 372 ЦПК України).
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року по справі № 361/8331/18 зазначено, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд виходить із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), можливість розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.
Зважаючи на вказане, колегія суддів у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності представників ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», АТ «Універсал Банк», Пантюх І.В. Неявка зазначених осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки заявником не порушується питання про відновлення закритого виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), без позитивного вирішення якого відсутня процесуальна мета правонаступництва сторони у виконавчому листі, тому відсутні підстави для задоволення заяви ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до виконавчого листа від 29 травня 2014 року рішенням суду від 05 лютого 2014 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариство «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № BL5403 від 09 червня 2008 року у розмірі 175921,93 гривень, сплачений судовий збір у розмірі 1759,22 гривень, а всього стягнуто 177681,15 гривень. Рішення набрало законної сили 16 лютого 2014 року, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 25 травня 2016 року, відповідно до відміток державного виконавця 09.05.2024 на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» утримань не проводилось.
14.03.2017 року між ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», було укладено Договір відступлення прав вимоги № UB-OP/17-018, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками ПАТ «Універсал Банк», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № BL5403 від 09.06.2008 року.
Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 09.05.2024 ВП №48109678 виконавчий лист № 323/4617/13-ц (2/323/82/14), виданий Оріхівським районним судом Запорізької області 29.05.2015 про стягнення з ОСОБА_1 боргу повернуто стягувачу. Виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 09.05.2027.
Заявник ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» просило суд замінити стягувача у виконавчому листі № 323/4617/13-ц з ПAT «Універсал Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Однак суд відмовив у заміні сторони виконавчого провадження, але у заяві про виконавче провадження не йдеться.
Заявник звернувся з заявою про заміну сторони правонаступником, тобто йдеться про процесуальне правонаступництво.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Підставою для заміни сторони судового процесу або виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах .
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року справа №2-7763/10, провадження №14-197 цс 21 зазначено: Пункт 81. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Пункт 105. У справі № 2-230/11 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін, зокрема, постанову апеляційного суду, якою частково змінена ухвала суду першої інстанції, замість заміни сторони виконавчого провадження, яке не відкривалось, здійснено заміну стягувача саме у виконавчому документі. У зв'язку із цим відсутні підстави вважати, що правовідносини у цій справі є подібними до справи, що розглядається, а висновок Верховного Суду протирічить висновкам Великої Палати Верховного Суду у цій справі.
Таким чином, для заміни стягувача його правонаступником (процесуальне правонаступництво) не має значення відкрите або закрите виконавче провадження, а отже не має й перешкод для задоволення заяви про таку заміну, суд повинен перевірити лише правові підстави такої заміни (ст. 512 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При таких обставинах апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню через передчасність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»про заміну стягувача у виконавчому документі № 323/4617/13-ц з ПAT «Універсал Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 , оскільки суд відмовив у заміні сторони виконавчого провадження, але у заяві про виконавче провадження не йдеться.
За вказаних обставин оскаржувану ухвалу у цій справі не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому на підставі ст. 379 ЦПК України, ухвала підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
Статтею 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2025 рокуу цій справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков