Провадження № 1-кп/734/374/25 Справа № 734/3185/25
іменем України
25 листопада 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
представника власника арештованого майна - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62025100150001844 від 27.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грушківка Кам'янського району Черкаської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
встановив:
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15.05.2025 № 21 о/с солдата ОСОБА_7 призначено на посаду стрільця третього навчально - стройового відділення першого навчально - стройового взводу навчально-стройової роти Почесної варти військової частини НОМЕР_1 .
26.05.2025 приблизно о 21:10 год. хвилин ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки НYNDAI SONАТА, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись у селі Єрків Чернігівського району Чернігівської області по автомобільній дорозі у напрямку від м. Києва до м. Чернігова зі швидкістю, яка перевищує максимально допустиму швидкість в межах населеного пункту 50 км/год, а саме зі швидкістю біля 77.51-83.97 км/год, точна швидкість не встановлена, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність, в порушення п.п.1.3., 1.5., 2.3. б), 2.3 (д), 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, неправильно оцінив дорожню обстановку, перед нерегульованим пішохідним переходом не зменшив швидкість, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, та не відновив рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка переходила проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході поблизу буд. 37 по вул. Гагаріна у с. Єрків Чернігівського району Чернігівської області, зліва на право по ходу руху вказаного транспортного засобу.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала тілесні ушкодження у виді політравми, а саме закрита черепно-мозкова травма: переломи кісток основи черепу, травматичний субарахноїдальний крововилив, садно на обличчі, відкритий перелом малогомілкової та великогомілкової кісток лівої гомілки, закритий перелом лівої плечової кістки, множинні сипці та садна на верхніх і нижніх кінцівках, закрита травма грудної клітки: множинні переломи ребер зліва та справа по різним анатомічним лініям, переломи грудини, перелом правої лопатки, перелом грудного відділу хребта з розривом спинного мозку, розрив навколосерцевої сумки, розрив діафрагми, розриви обох легень, множинні садна на грудній клітці, закриті множинні переломи кісток тазу, закрита травма живота: множинні розриви печінки, які зумовлені комплексом однієї травми в умовах дорожньо-транспортної пригоди, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_10 .
Причиною смерті ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є комплекс тілесних ушкоджень: закрита черепно-мозкової травма - переломи кісток основи черепу, крововилив в м'які мозкові оболонки/ субарахноїдальний крововилив, закрита травма грудної клітки, закрита травми живота, відкриті переломи малогомілкової та великогомілкової кісток лівої гомілки, закритий перелом лівої плечової кістки, множинні переломи кісток тазу, які зазвичай супроводжуються плевропульмональним та травматичним шоком.
У прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (зі змінами та доповненнями), а саме:
- п. 1.3. згідно з яким учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
- п. 1.5., який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3 (б) відповідно до якого, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 2.3 (д), згідно з яким, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
- п. 18.1., який вказує, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі погреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
У судовому засіданні ОСОБА_7 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтвердивши під час допиту обставини, викладені в обвинувальному акті. Водночас ОСОБА_7 не визнав позовні вимоги потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , вважаючи їх необгрунтованими.
У подальшому, під час судових дебатів захисник зазначив про визнання позовних вимог потерпілої ОСОБА_5 в частині завданої матеріальної шкоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким із учасників процесу не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_7 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_7 , дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому діяння повністю доведене і вірно кваліфіковане за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої.
Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_7 є щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_7 , не встановлено.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно ст. 12 КК України є тяжким злочином; особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні одну малолітню дитину та приймає участь у вихованні та утриманні двох малолітніх дітей дружини від попереднього шлюбу, є військовослужбовцем, позитивно характеризується в сім'ї, що під час допиту з цього питання в якості свідка в суді підтвердила дружина обвинуваченого ОСОБА_12 , позитивно характеризується за місцем служби; наявність однієї обставини, яка пом'якшує покарання за відсутності обставин, що обтяжують покарання; зміст досудової доповіді; думку потерпілих, яка для суду є вагомою, але не вирішальною, і вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Щодо цивільних позовів потерпілих.
Згідно з 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
При цьому, відповідно до ч. 5 вказаної норми процесуального закону цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб; може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ (смерті).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
З питань цивільних позовів судом допитано в якості свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Так, ОСОБА_13 повідомила, що є сусідкою ОСОБА_5 . Також поряд в селі проживала ОСОБА_17 . Про чоловіка ОСОБА_18 свідку нічого невідомо, оскільки загибла не була товариською. ОСОБА_19 бачила лише один раз на похороні, люди казали, що то чоловік ОСОБА_20 , він плакав.
ОСОБА_14 показала, що з потерпілою ОСОБА_5 перебуває в недружніх відносинах. З ОСОБА_21 дружили приблизно 30 років. З ОСОБА_22 познайомилася в день похорон. ОСОБА_20 в Києві у ОСОБА_23 винаймала квартиру, потім він пішов на війну. Менше року тому ОСОБА_20 з ОСОБА_23 розписалися, проживали в останнього в Києві. Коли ОСОБА_20 приїжджала в село, то проживала в батьківській хаті. ОСОБА_24 в селі ні разу не було. ОСОБА_20 хотіла подавати на розлучення, оскільки ОСОБА_23 її бив. На похороні ОСОБА_25 запитувала в неї ( ОСОБА_14 ) про те, де знаходяться гроші, банківські картки ОСОБА_20 , вигнала з похорон. ОСОБА_20 із сестрою ОСОБА_26 не вели спільне господарство. ОСОБА_20 мала лише город. ОСОБА_20 зустрічалася з ОСОБА_15 упродовж 7-8 років.
ОСОБА_15 повідомив, що з ОСОБА_5 перебуває в добрих відносинах, ОСОБА_24 не знає та не бачив. Перебував у дружніх відносинах із ОСОБА_21 , зустрічався з нею до її одруження. Після цього ОСОБА_20 з чоловіком проживали у Києві. Про смерть ОСОБА_20 повідомила її сестра ОСОБА_26 , якій повідомив ключ для розблокування телефону ОСОБА_20 . Померла дружила з ОСОБА_27 .
Староста Бобруйківського старостинського округу ОСОБА_16 повідомила, що між ОСОБА_21 та ОСОБА_28 були близькі родинні відносини, вони вели спільне господарство - обробляли городи, торгували вирощеною продукцією. ОСОБА_29 організовувала ОСОБА_28 .
Потерпілим ОСОБА_11 (чоловіком загиблої внаслідок ДТП ОСОБА_10 ) подано позов про стягнення з ОСОБА_7 600000 грн завданої моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він з дружиною завжди знаходились разом, вели спільне господарство. Обвинувачений, вчинивши кримінальне правопорушення, завдав йому моральну шкоду, спричинену моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у її житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, емоційні негативні реакції при згадуванні, неспроможність сконцентрувати увагу, що призвело до суттєвого погіршення психологічного стану. Потерпілий пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості та страху у зв'язку з втратою рідної людини.
Потерпілою ОСОБА_5 , яка є рідною сестрою загиблої ОСОБА_10 , подано позов про стягнення з ОСОБА_7 27940 грн витрат на поховання та 500000 грн завданої моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що потерпіла із сестрою тривалий час проживали разом, їх будинки знаходились поруч, вели спільне господарство. Вона ( ОСОБА_5 ) поховала та поминала сестру за власні кошти, на що витратила 27940 грн. Обвинувачений, вчинивши кримінальне правопорушення, завдав їй моральну шкоду, спричинену моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у її житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, емоційні негативні реакції при згадуванні, неспроможність сконцентрувати увагу, що призвело до суттєвого погіршення психологічного стану. Потерпіла пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості та страху у зв'язку з втратою рідної людини.
З огляду на те, що неправомірні дії обвинуваченого спричинили потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_5 моральні страждання, у зв'язку із втратою відповідно дружини та рідної сестри і втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню; відновити попередній стан життя позивачів неможливо, ураховуючи глибину моральних страждань, зважаючи на ступінь родинного зв'язку між потерпілими та загиблою ОСОБА_10 , приймаючи до уваги, що кримінальне правопорушення вчинено з необережності, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що достатнім розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_11 є грошова сума 250000 грн, ОСОБА_5 - 200000 грн.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_11 , суд також ураховує його право на отримання відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю його дружини внаслідок ДТП, у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Крім того, ураховуючи визнання позовної вимоги потерпілої ОСОБА_5 щодо стягнення витрат на поховання у розмірі 27940 грн, така підлягає задоволенню.
Процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні у розмірі 10696.80 грн підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Накладений згідно з ухвалою слідчого судді від 29.05.2025 арешт на майно слід скасувати, а питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не встановлено.
Керуючись ст. 349, 371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Початок строку відбування ОСОБА_7 покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 10696 гривень 80 копійок.
Накладений згідно з ухвалою слідчого судді від 29.05.2025 арешт на автомобіль марки Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_2 , велосипед - скасувати.
Речові докази:
автомобіль марки Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути власнику ОСОБА_30 ;
велосипед - повернути потерпілому ОСОБА_11 ;
уламки лакофарбового покриття автомобіля білого кольору - знищити.
Позовну заяву ОСОБА_11 до ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 250000 гривень у відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 200000 гривень у відшкодування моральної шкоди та 27940 гривень у відшкодування витрат на поховання.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із моменту його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_31