Справа № 947/27894/25
Провадження № 1-кс/947/17758/25
24.11.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 в кримінального провадження № 12025160000000816 від 27.07.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Березівка Березівського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: : АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді водія-електрика військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 -1 КК України,-
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000000816 від 27.07.2025 року відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,без визначення розміру застави.
Мотивуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий у клопотанні зазначив, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому провадженні, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання.
Досудовим розслідуванням установлено, щоОСОБА_4 , проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посадіводія-електрика військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», однак 08.02.2025 згідно з витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 вважається таким, що самовільно залишив військову службу.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Згідно із вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Відповідно до вимог ст. ст. ст. ст. 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, рядовий ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно із ст. 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 2014 року №548-ХІV, кожен військовослужбовець повинен додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобіганню захворюванню та травматизму.
Так, ОСОБА_4 , 26.07.2025 у невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння 1,29 % етилового спирту в крові, достеменно знаючи, що керування транспортними засобами під впливом алкоголю заборонено, приступив до керування автомобілем «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , тим самим позбавив себе можливості правильно орієнтуватися в дорожній обстановці, чим порушив вимоги п/п «а» п. 2.9. Правил дорожнього руху України (введені в дію 01.01.2002 постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001).
п. 2.9. «Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
У подальшому, в зазначений день, тобто 26.07.2025, приблизно о 23:20 год., у темний час доби, у суху погоду, без опадів, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи вищевказаним легковим автомобілем «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , при цьому здійснював перевезення пасажирів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебувала у салоні автомобіля на задньому пасажирському сидінні зліва та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебував у салоні автомобіля на задньому пасажирському сидінні справа.
Здійснюючи рух в межах села Софіївка Березівського району Одеської області, зі сторони села Гуляївка у напрямку села Златоустове, на ділянці проїзної частини вулиці Шевченка, навпроти будинку №91А, яка має асфальтобетонне, сухе, чисте, дорожнє покриття, на якій організований двосторонній рух, по одній смузі для руху у протилежних напрямках, без горизонтальної дорожньої розмітки та встановлених дорожніх знаків, наближаючись до заокруглення проїзної частини праворуч за напрямком руху, водій ОСОБА_4 не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, стан проїзної частини, стан свого здоров'я та своє самопочуття, свої практичні навички керування транспортними засобами, а також особливості завантаження і стан свого автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, діючи з необережності та в порушення вимог п.п. 1.5., 2.3. б), 12.1, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, які передбачають:
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.»,
п. 12.9 «б» «перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил», уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно не відреагував на зміну дорожньої обстановки, не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху до безпечної на даній ділянці автодороги, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух із попередньою швидкістю, в результаті чого на вищевказаній ділянці автодороги, не впорався із керуванням свого автомобіля і втратив контроль над його керуванням, внаслідок чого його автомобіль «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виїхав за межі проїзної частини, на ліве узбіччя, де в подальшому відбувся наїзд на нерухому перешкоду - дерево.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди:
Пасажир автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді:
а) відкритої черепно-мозкова травми: рани лобової ділянки зліва, садна та синці на обличчі, крововиливи під оболонками головного мозку, перелому кісток основи черепа (піраміди скроневої кістки ліворуч),
б) закритої травми грудної клітки: садна (2) на грудній клітці зліва, в проекції 7.8-го ребер по передній пахвовій лінії, поперечних переломів 5,6,7-го лівих ребер по середній пахвовій лінії, крововиливу в прикорневій ділянці лівої легені, розриву грудної частини аорти з крововиливом в плевральні порожнини (в лівій - 2200мл, в правій - 500мл темних еластичних згортків крові);
в) закритої травми живота: розриви-розміжчення нижньої поверхні правої частки печінки, підкапсульний крововилив селезінки на діафрагмальній поверхні, крововиливу в черевну порожнину - 100мл рідкої темно-червоної крові;
в) травми кінцівок: закритого сколкового перелому нижньої третини лівої стегнової кістки, садна: лівого плеча на задній поверхні, на задній поверхні правого ліктьового суглоба (2), лівого колінного суглоба по передній поверхні, лівої гомілки на передній поверхні (в 20см від підошовної поверхні стопи), правої гомілки на передньо-внутрішній поверхні (в 25см від підошовної поверхні стопи). Синці (3) правої кисті на тильній поверхні.
Смерть ОСОБА_7 перебуває в прямому причинному зв?язку з травмою зазначеною вище, яку вона отримала при дорожньо-транспортній пригоді та настала від комбінованого шока (гіповолемічного та травматичного), що підтверджується результатами розтину трупа.
Пасажир автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритих переломів 1,3,4 ребер праворуч та 3,5,6,7 ребер ліворуч, закритого перелому рукоятки грудини, лівобічного обмеженого пневмотораксу, забою легенів, множинних закритих переломів кісток тазу, тупої травми живота у вигляді скупчення вільного повітря в передній черевній стінці, забитої рани обличчя, лівого плечового суглобу, синця та садна тулуба, верхніх та нижніх кінцівок.
Виходячи з п.п. 4.8 та 4.9.5 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження складають поєднану травму голови, грудної клітки, живота, тазу, верхніх та нижніх кінцівок, що потягли за собою розлад здоров'я тривалістю понад 21 день і за цим критерієм, згідно пункту 2.2.2 «Правила», відносяться до середньої тяжкості.
Допущенні водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.п. 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1, 12.4 та 12.9 «б» «Правил дорожнього руху України», знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків, у вигляді спричинення смерті пасажира автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За викладених обставин, 31 липня 2025 року, та 18 листопада 2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Позиція сторін у судовому засіданні
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримала у повному обсязі та наполягала на його задоволенні. Зазначила, що, біль м'який запобіжний захід не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 просила долучити до матеріалів клопотання документи, які характеризують особу підозрюваного. Вважала, що ризики протиправної поведінки підозрюваного відсутні, повідомила, що підозрюваний співпрацює зі слідством та повністю визнає свою вину. Звернула увагу, що ОСОБА_4 на даний час ще проходить лікування після ДТП, у зв'язку з чим просила застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Також зазначила, що останній не має на меті переховуватися, з'явився за першою вимогою. На даний час вирішується питання, щодо відшкодування шкоди.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, проти задоволення клопотання заперечував, повідомив, що з підозрою погоджується та зазначив, що на даний час з потерпілою стороною тривають перемовини щодо відшкодування шкоди. Повідомив, що після виписки з лікарні продовжує лікування, пересувається за допомогою милиць.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.
Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз'ясненням її прав і обов'язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000000816 розпочато 27 липня 2025 року.
31 липня 2025 ОСОБА_4 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 286-1 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
18 листопада 2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, спричинили смерть потерпілого.
Отже, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.
Щодо обґрунтованості підозри
Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред'явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов'язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об'єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині підтверджується в сукупності наступними матеріалами кримінального провадження: протоколом огляду місця події від 27.07.2025 року та додатками до протоколу у вигляді схеми та фото таблиці, протоколом допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , протоколом огляду відеозаписів з портативних нагрудних камер поліцейських, які прибули на місце пригоди, та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов'язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, в межах даного кримінального провадження.
Також слідчий суддя враховує, що сам підозрюваний погоджується з підозрою та надає
покази.
Крім встановлення обґрунтованості пред'явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.
Щодо ризиків кримінального провадження
У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов'язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваного, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обов'язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні № 12025160000000816 від 27.07.2025 року стосовно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими або свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Слідчий суддя не може погодитись з доведенням наявності зазначених ризиків, оскільки сторона обвинувачення при доведенні їх існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню, а ризики знищення речей чи документів взагалі не вмотивований. Більш того слідчий суддя враховує і той факт, що з моменту ДТП пройшло майже чотири місяці, строк досудового розслідування спливає 28 листопада 2025 року, тобто досудове розслідування знаходиться на завершальній стадії.
Щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу
Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він досяг 25-річного віку, одружений, має на утримані малолітню дитину, на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді водія-електрика військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», позитивно характеризується за місцем мешкання; в результаті ДТП отримав травми, через що тривалий час проходить курс лікування, яке потребує і надалі, раніше не судимий.
Шодо міри запобіжного заходу.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_13 .
Згідно ст. 176 КПК України саме прокурор зобов'язаний довести, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Між тим в судовому засіданні прокурор не довів таких обставин які б вказували на необхідність обрання найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.
В ході розгляду цього клопотання, слідчим суддею встановлено, що підозрюваний співпрацює зі слідством, з підозрою погоджується, після ДТП переніс ряд операцій та наразі потребує реабілітації, пересувається за допомогою милиць.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні із домашнім арештом, за ступенем суворості є застава, особиста порука, особисте зобов'язання.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на свідків, є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.
Слідчий суддя, з огляду на наведені обставини, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри та ризиків протиправної поведінки підозрюваного, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі зазначені у п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає що прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчий суддя в даному конкретному випадку, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного ОСОБА_4 який співпрацює зі слідством вважає, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде занадто суворою для підозрюваного та не виправданою для кримінального провадження, зокрема для запобігання ризикам встановлених у судовому засіданні.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту у сукупності з покладеними на підозрюваного обов'язків, буде цілком здатний забезпечити як виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, так запобігти можливості вчинення спроб, перелічених у п. п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 28 листопада 2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 28 листопада 2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні з приводу обставин вчинення ним кримінального правопорушення;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1