Дата документу 25.11.2025
Справа № 334/9902/25
Провадження № 1-кс/334/2973/25
25 листопада 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні у залі Дніпровського районного суду м. Запоріжжя клопотання слідчого СВ Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, Луганської області, українця, громадянина України, який має середню-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 18.02.2025 Заводським районним судом міста Запоріжжя за ч. 4 ст. 185 КК України визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, визначивши йому іспитовий строк тривалістю в 1 (один) рік.
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.185, ч.1 ст.361 КК України
До Дніпровського районного суду м.Запоріжжя надійшло клопотання слідчого СВ Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.185, ч.1 ст.361 КК України.
Клопотання погоджено прокурором заступником керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи своє клопотання слідчий зазначає, що у провадженні СВ Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №12024082030000604 від 10.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. ч. 1, 2 ст. 190, ч. 1 ст. 361 КК України.
У вчиненні кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Луганськ, Луганської області.
25.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 185, ч. ч. 1, 2 ст. 190, ч. 1 ст. 361 КК України.
Під час проведення досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою відповідає нормам національного та міжнародного законодавства.
З вищенаведених підстав, просив суд задовольнити клопотання та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про застосування саме такого запобіжного заходу, з підстав вказаних у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_5 не заперечував проти застосування відносно нього найсуворішого запобіжного заходу.
Дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши думку учасників кримінального провадження, оцінивши докази у їх сукупності, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Нормативними вимогами частини 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
За змістом частини 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України.
У свою чергу вимогами пункту 4 частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Імперативними положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Законним є арешт за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Нормою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та / або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення дія встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється.
Відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд встановлює, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
-недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м'які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов'язків та його належної поведінки.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що у провадженні СВ Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №12024082030000604 від 10.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. ч. 1, 2 ст. 190, ч. 1 ст. 361 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.06.2024 приблизно о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці на території м. Запоріжжя, маючи єдиний злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій ОСОБА_6 використовуючи соціальну мережу «Інстаграм» зі свого акаунту з нікнеймом « ОСОБА_7 » ( ОСОБА_8 ), достовірно усвідомлюючи, що отримані грошові кошти він наміру повертати не має, звернувся до потерпілої з проханням позичити гроші на лікування, запевнивши, що поверне їх згодом після отримання. Так, потерпіла, будучи введеною в оману, 15.06.2024 о 17:41 годині здійснила переказ коштів зі своєї банківської карти № НОМЕР_1 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 108 грн. на надану ОСОБА_5 банківську карту № НОМЕР_2 , емітовану АТ «Універсал Банк» на його ім'я.
Надалі, продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, шляхом обману, ОСОБА_5 повторно звернувся до потерпілої з аналогічним проханням про допомогу на лікування. Потерпіла, будучи введеною в оману, 17.06.2024 о 19:56 годині здійснила переказ зі своєї банківської картки № НОМЕР_1 у сумі 500 грн. на вказану ним картку № НОМЕР_2 , після чого ОСОБА_5 здійснив переказ коштів у сумі 500 грн. на свою банківську карту № НОМЕР_3 , емітовану АТ «ПУМБ», з якої здійснив покупки в магазині.
У подальшому, перебуваючи на території Вознесенівського району м. Запоріжжя, ОСОБА_5 , використовуючи месенджер «Telegram» та номер мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_4 , повторно звернувся до потерпілої ОСОБА_6 , повідомивши, що нібито бажає повернути борг, проте гроші знаходяться на електронному гаманці та для їх виведення потрібно, щоб потерпіла здійснила переказ коштів на його банківську картку.
Внаслідок цього потерпіла, будучи введеною в оману, 26.09.2024 о 12:17 годині переказала зі своєї банківської картки № НОМЕР_1 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» кошти у сумі 511 грн на картку № НОМЕР_5 , емітовану АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_5 .
Надалі, ОСОБА_5 продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_6 , повідомив останній, що для виведення коштів з електронного гаманця, необхідно поповнити картку на більшу суму, внаслідок чого потерпіла, будучи введеною в оману, зі своєї банківської картки № НОМЕР_1 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» здійснила перекази коштів, а саме: 26.09.2024 о 13:58 годині у сумі 435 грн., 26.09.2024 о 19:12 годині у сумі 505 грн., 26.09.2025 о 19:44 годині у сумі 598 грн. на надану ОСОБА_5 банківську карту № НОМЕР_5 , емітовану АТ «Універсал Банк» на його ім'я.
В подальшому, ОСОБА_5 продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_6 , повідомив останній, що для того, щоб розблокувати кошти на картці та для підтвердження того, що банківська картка не має ніякого відношення до шахрайських дій, необхідно переказати ще кошти. На що, ОСОБА_6 будучи введеною в оману, здійснила 26.09.2024 о 20:09 годині переказ коштів у сумі 264 грн. зі своєї банківської картки № НОМЕР_1 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» на надану ОСОБА_5 банківську картку № НОМЕР_5 .
Наступного дня, ОСОБА_5 продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_6 , перебуваючи на території Вознесенівського району м. Запоріжжя, під приводом повернення грошових коштів, скориставшись довірою та необізнаністю потерпілої у механізмах міжбанківських переказів, знову ввів її в оману, повідомивши, що для повернення грошових коштів, необхідно потерпілій знов переказати кошти на його банківську карту, внаслідок чого, ОСОБА_6 , будучи введеною оману переказала зі своєї банківської карти № НОМЕР_1 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» на надану ОСОБА_5 банківську карту № НОМЕР_2 , емітовану АТ «Універсал Банк» на його ім'я, а саме: 27.09.2024 о 12:22 годині у сумі 750 грн., 27.09.2025 о 14:05 годині у сумі 300 грн., 27.09.2025 о 17:09 годині у сумі 130 грн.
Після отримання ОСОБА_5 грошових коштів від потерпілої ОСОБА_6 , розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив останній майнову шкоду на загальну суму 4101 гривню.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
22.07.2024, приблизно о 17 годині 45 хвилин, ОСОБА_5 , маючи прямий умисел на викрадення грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках потерпілого ОСОБА_9 , діючи повторно, в умовах воєнного стану, який введено в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно - небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи інтернет банкінгу «Приват24» АТ КБ «ПриватБанк», знаходячись в палаті № 13 терапевтичного відділення КНП «Міська лікарня № 6» ЗМР, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 34, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілого ОСОБА_9 та інших осіб, взяв належний потерпілому мобільний телефон та за допомогою комбінації *161# дізнався номер телефону останнього. Після цього, ОСОБА_5 завантажив на свій мобільний телефон застосунок «Приват24», здійснив реєстрацію в системі з використанням номеру телефону потерпілого, а саме оператора ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_6 , та отримав доступ до банківських карток і коштів потерпілого.
Далі, ОСОБА_5 , у період з 25.07.2024 по 09.08.2024, отримавши доступ до банкінгу потерпілого, таємно, незаконно здійснював переказ коштів з банківської карти № НОМЕР_7 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_9 на свою банківську карту № НОМЕР_2 , емітовану АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_5 , тим самим вчинив крадіжку грошових коштів у потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму 10248 грн. 50 коп., якими в подальшому розпоряджався на власний розсуд. Окрім цього, 06.08.2024 о 11:34 годині ОСОБА_5 здійснив поповнення мобільного рахунку оператора стільникового зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» за номером НОМЕР_8 на суму 8 грн. та 09.08.2024 о 14:27 годині останній здійснив поповнення мобільного рахунку оператора стільникового зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» за номером НОМЕР_9 на суму 6 грн., які належали та якими користувався ОСОБА_5 .
Своїми злочинними діями ОСОБА_5 спричинив майнову шкоду потерпілій ОСОБА_10 на загальну суму 10262 грн. 50 коп.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
22.07.2024, приблизно о 17 годині 45 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись в палаті № 13 терапевтичного відділення КНП «Міська лікарня № 6» ЗМР, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 34, разом з потерпілим ОСОБА_9 , переслідуючи прямий умисел, направлений на несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи «Приват 24» з керуванням банківськими рахунками АТ КБ «ПриватБанк», діючи з корисливих мотивів, достовірно знаючи, пароль від телефону потерпілого ОСОБА_9 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, а також будучи обізнаним в роботі з онлайн-банкінгами, отримав, таким чином, доступ до мобільного телефону потерпілого ОСОБА_9 , за допомогою комбінації *161# дізнався номер телефону останнього.
Після цього, ОСОБА_5 завантажив на свій мобільний телефон застосунок «Приват24», який, згідно Закону України «Про захист інформації в інформаційно - телекомунікаційних системах», є інформаційною (автоматизованою) системою, без дозволу та відома користувача інформації в системі - потерпілого ОСОБА_9 здійснив несанкціоновану реєстрацію в системі з використанням номеру телефону потерпілого, а саме оператора стільникового зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_6 , шляхом отримання СМС-повідомлення з одноразовим кодом для зміни пін-коду доступу до облікового запису, отримав несанкціонований доступ до «особистого кабінету» ОСОБА_9 в інтернет-банкінгу «Приват 24», зокрема до банківської карти потерпілого № НОМЕР_7 . Окрім цього,
ОСОБА_5 провів операцію зміни фінансового номера вказаної банківської картки з номера НОМЕР_6 на абонентський номер оператора мобільного зв?язку «ВФ Україна» НОМЕР_9 , який перебував у його користуванні.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, тобто: несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.
22.01.2025, приблизно о 13:40 годині, ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці на території Заводського району м. Запоріжжя, маючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому ОСОБА_11 , використовуючи соціальну мережу «ТікТок» зі свого акаунту з нікнеймом ОСОБА_12 , месенджер «Телеграм» до якого прив'язаний номер оператора стільникового зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_10 , який в подальшому був змінений на номер оператора стільникового зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_11 , достовірно усвідомлюючи, що отримані грошові кошти він наміру повертати не має, звернувся до потерпілого з проханням позичити гроші на лікування, запевнивши, що поверне їх згодом після отримання. Так, потерпілий, будучи введеним в оману, в період часу з 22.01.2025 по 24.01.2025 здійснив перекази грошових коштів з банківської картки № НОМЕР_12 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» на потерпілого ОСОБА_11 на банківську карту № НОМЕР_13 , емітовану АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_5 на загальну суму 2950 грн.
Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно звернувся до потерпілого ОСОБА_11 з аналогічним проханням про допомогу на лікування. Потерпілий, будучи введеним в оману, у період часу з 24.01.2025 по 26.01.2025 здійснив перекази грошових коштів з банківської картки № НОМЕР_12 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_11 на банківську карту № НОМЕР_14 , емітовану АТ «ПУМБ» на ім'я ОСОБА_5 в загальній сумі 2700 грн. та 24.01.2025 о 20:52 год. потерпілий зі своєї банківської карти № НОМЕР_15 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» на банківську карту № НОМЕР_16 , емітовану АТ «ПУМБ» на ОСОБА_13 , яка була не обізнана в злочинній діяльності ОСОБА_5 надавши реквізити банківської карти, здійснив переказ грошових коштів на загальну суму 12 000 грн.
В подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_11 , використовуючи мобільний телефон оператора стільникового зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_17 , прохав надати кошти в борг, для купівлі нового мобільного телефону. На що потерпілий, будучи введеним в оману, та впевненим у тому, що ОСОБА_5 тяжко хворіє, вирішив йому допомогти та 27.01.2025 о 20:52 годині здійснив переказ коштів зі своєї банківської картки
№ НОМЕР_12 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» на банківську карту № НОМЕР_16 , емітовану АТ «ПУМБ» на ОСОБА_13 у сумі 11500 грн. та 28.01.2025 о 17:41 годині здійснив переказ грошових коштів у сумі 500 грн. на ту ж саму банківську карту зі своєї банківської карти № НОМЕР_15 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк».
Надалі, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно звернувся до потерпілого з аналогічним проханням про допомогу на лікування. Потерпілий, будучи введеною в оману, в період з 29.01.2025
по 02.02.2025 здійснив переказ грошових коштів зі своєї банківської карти
№ НОМЕР_15 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» на банківську карту № НОМЕР_16 , емітовану АТ «ПУМБ» на ОСОБА_13 на загальну суму 18600 грн.
Продовжуючи свій єдиний злочинний умисел на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_11 , запропонував останньому придбати ноутбук у знайомих, які мешкають за кордоном, за хорошою ціною. Так, ОСОБА_11 будучи введеним в оману, та впевненим у тому, що ОСОБА_5 дійсно придбає для нього ноутбук, погодився на пропозицію останнього та у період часу з 05.02.2025 по 12.02.2025 здійснив переказ грошових коштів у загальній сумі 11500 грн. зі своєї банківської картки № НОМЕР_12 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» на банківську карту № НОМЕР_16 , емітовану АТ «ПУМБ» на ОСОБА_13 , яка не будучи обізнаною у злочинній діяльності ОСОБА_5 та на прохання останнього здійснила переказ коштів на банківську картку № НОМЕР_18 , емітовану на ОСОБА_14 . Далі, з вказаної банківської карти ОСОБА_5 здійснював обготівкування коштів у період часу з 27.01.2025 по 09.02.2025 у банкоматі АТ КБ «ПриватБанк» CAZA6763, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Історична, 22 у загальній сумі 35 200 грн., після чого розпоряджався коштами на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_5 спричинив майнову шкоду потерпілому ОСОБА_11 на загальну суму 48 250 гривень.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
15.02.2025, приблизно о 09 годині 12 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці на території Заводського району м. Запоріжжя, маючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій ОСОБА_15 використовуючи соціальну мережу «Тік-ток» зі свого акаунту з нікнеймом « ОСОБА_12 », представляючись ОСОБА_16 , месенджер «Телеграм» до якого прив'язаний номер оператора стільникового зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_4 , який в подальшому був змінений на номер оператора стільникового зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_11 , достовірно усвідомлюючи, що отримані грошові кошти він наміру повертати не має, повідомив їй неправдиві відомості про намір організувати спільну подорож до Туреччини, для чого запропонував потерпілій перераховувати йому грошові кошти нібито на оплату окремих витрат, пов'язаних із підготовкою подорожі. При цьому він запевнив потерпілу, що після отримання заробітної плати 10 березня 2025 року поверне їй усі кошти.
Потерпіла ОСОБА_15 , будучи введеною в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_5 , довіряючи йому, у період часу з 15.02.2025 по 01.03.2025 здійснила на його користь перекази грошових коштів з банківської карти № НОМЕР_19 емітованої АТ «ПУМБ» на загальну суму 11017 грн. та з банківського рахунку № НОМЕР_20 емітованого АТ «Юнекс Банк» на суму 650 грн., на банківську картку № НОМЕР_21 , емітовану АТ «ПУМБ» на ім'я ОСОБА_5 , а також здійснила поповнення мобільний рахунок № НОМЕР_11 , який належить ОСОБА_5 на суму 345 грн.
Після чого, вказані грошові кошти ОСОБА_5 використав на власний розсуд, чим злочинними діями спричинив майнову шкоду потерпілій ОСОБА_15 на загальну суму 12 012 гривень.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.361 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які досліджувалися судом, а саме:
-протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 , яка пояснила, що в період з 26.06.2024 по 27.09.2024 її знайомий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працював разом з нею на АТ «Укрзалізниці», в соціальній мережі «Інстаграм» звернувся до неї з проханням позичити кошти, так як він знаходиться у скрутному становищі.
В подальшому, ОСОБА_5 під приводом необхідності «підтвердження картки», «розблокування платежу» та наявності на його рахунку певної суми для виведення коштів, неодноразово прохав потерпілу здійснювати перекази на його банківські картки № НОМЕР_5 та № НОМЕР_2 . Не розуміючи справжнього механізму таких переказів, потерпіла повірила словам ОСОБА_5 та здійснила низку платежів в період 26.09.2024 по 27.09.2024 загальною сумою 4101 грн. При цьому ОСОБА_17 жодних підтверджень проведення ним «зворотних» платежів не надав, а після вимоги потерпілої надати квитанції - почав її ображати, вимагати додаткові 3000 грн. та погрожувати. Згодом він розмістив у «Instagram» її фото з неправдивими принизливими твердженнями. Грошові кошти потерпілій не повернуті;
-тимчасовим доступом до речей та документів, які перебувають у володінні юридичної особи АТ «УніверсалБанк», яким підтверджено зарахування коштів потерпілою та встановлено, що банківські карти № НОМЕР_5 та № НОМЕР_2 емітовані на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_22 , місце народження якого м. Луганськ, Луганська обл., зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , який в подальшому розпорядився коштами на власний розсуд;
-протоколом впізнання з потерпілою ОСОБА_6 за фотознімками ОСОБА_5 - підтверджено останнього, який здійснив шахрайські дії відносно ОСОБА_6 ;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 який пояснив, що в липні 2024 року перебував на лікуванні в палаті №13 терапевтичного відділення 6 МКЛ та мав при собі дві банківські картки - АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_23 (соціальні виплати ВПО) та АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_7 . До його палати був підселений молодий чоловік на ім'я ОСОБА_18 , якому потерпілий, через поганий зір та обмежені можливості, добровільно одноразово повідомив PIN-коди та двічі дозволяв зняти готівку у банкоматі Ощадбанку та один раз - у АТ КБ «ПриватБанк» виключно у його присутності, після чого картки та грошові кошти йому поверталися. Потерпілий пояснює, що інших доручень на зняття коштів або будь-які операції з картками не надавав, самостійно не користується онлайн-банкінгом і ніколи не здійснював перекази з картки на картку. Після виписки, отримавши банківську виписку, потерпілий виявив невідомі йому поповнення та перекази;
-тимчасовим доступом до речей та документів, які перебувають у володінні юридичної особи АТ «ПриватБанк», яким встановлено, що банківська карта відкрита на ОСОБА_9 , підтверджено авторизацію у застосунку «Приват24», зміну фінансового номеру та операції з переказів коштів потерпілого на банківські карти № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 та № НОМЕР_23 ;
-тимчасовим доступом до речей та документів, які перебувають у володінні юридичної особи АТ «Ощадбанк», яким встановлено, що банківська карта № НОМЕР_23 , емітована на ОСОБА_9 , на вказану картку відбулось зарахування коштів з іншої картки потерпілого та в подальшому ці кошти були обготівковані ОСОБА_5 без відома ОСОБА_9 ;
-тимчасовим доступом до речей та документів, які перебувають у володінні юридичної особи АТ «ПУМБ та АТ «УніверсалБанк», яким підтверджено зарахування коштів потерпілою та встановлено, що банківські карти № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 , емітовані на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_22 , місце народження якого м. Луганськ, Луганська обл., зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 який в подальшому розпорядився коштами на власний розсуд;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 який повідомив, що у січні 2025 року познайомився в «TikTok» із ОСОБА_16 , в подальшому спілкування продовжилось у «Telegram». ОСОБА_5 , зловживаючи довірою потерпілого, вигадував обставини про хворобу, проблеми в родині, потребу в лікуванні та покупках. У період з 22.01.2025 по 14.02.2025 потерпілий, введений в оману, переказав на надані ОСОБА_5 банківські картки грошові кошти. Після отримання коштів останній припинив спілкування та заблокував потерпілого;
-тимчасовим доступом до речей та документів, які перебувають у володінні юридичної особи АТ «ПУМБ, яким підтверджено зарахування коштів потерпілим та встановлено, що банківська карта № НОМЕР_21 , емітована на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_22 , місце народження якого м. Луганськ, Луганська обл., зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , який в подальшому розпорядився коштами на власний розсуд;
-тимчасовим доступом до речей та документів, які перебувають у володінні юридичної особи АТ «ПУМБ, яким підтверджено зарахування коштів потерпілою та встановлено, що банківська карта № НОМЕР_16 з якої було перераховано кошти на банківську карту № НОМЕР_18 емітована на ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку м. Нікополь, Дніпропетровської області;
-тимчасовим доступом до речей та документів, які перебувають у володінні юридичної особи АТ «ПУМБ, яким підтверджено зарахування коштів потерпілого та встановлено, що банківська карта № НОМЕР_18 з якої здійснено обготівкування коштів, емітована на ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 ;
-тимчасовим доступом до речей і документів, які перебувають у володінні юридичної особи АТ КБ «ПриватБанк», яким встановлено обготівкування коштів в банкоматі CAZA6763 ОСОБА_5 ;
-протоколом допиту потерпілої ОСОБА_15 , яка повідомила, що на початку січня 2025 року познайомилась у додатку «TikTok» з особою, яка представилась ОСОБА_16 та використовувала акаунт « ОСОБА_12 ». Надалі спілкування продовжилось у «Telegram», де ОСОБА_5 використовував номери НОМЕР_4 та НОМЕР_11 . Упродовж півтора місяця ОСОБА_5 шляхом численних вигаданих життєвих обставин, деталей про роботу та сім'ю, здобув довіру потерпілої. У середині лютого 2025 року підозрюваний запропонував потерпілій спільну поїздку до Туреччини, стверджуючи, що організовує подорож самостійно. Під приводом необхідності «доплат», «комісій» та інших витрат він неодноразово просив потерпілу переказувати йому грошові кошти, гарантувавши їх повернення після отримання заробітної плати. Так потерпіла, будучи введною в оману щодо намірів ОСОБА_5 та нібито організації поїздки, у період з 15.02.2025 по 01.03.2025 здійснила на надану банківську картку ОСОБА_5 № НОМЕР_21 АТ «ПУМБ», низку переказів на загальну суму 12 012 грн., у тому числі поповнення мобільного рахунку. Після отримання коштів у березні 2025 року ОСОБА_5 перестав виходити на зв'язок, заблокував потерпілу у всіх месенджерах та соціальних мережах, а також видалив переписки;
-протоколом впізнання з потерпілою ОСОБА_15 за фотознімками ОСОБА_5 - підтверджено останнього, який здійснив шахрайські дії відносно ОСОБА_15 ;
-іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 ОСОБА_19 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжких злочинів, про що свідчать зібрані докази за результатами здійснення досудового розслідування.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 згідно ст.177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ст.42 КПК України, а також запобігання спробам: незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 згідно ст.177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років, ч. 1 ст. 361 КК України, за які передбачено покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, підтверджується тим, що 18.02.2025 Заводським районним судом міста Запоріжжя за ч. 4 ст. 185 КК України визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, визначивши йому іспитовий строк тривалістю в 1 (один) рік. Однак, ОСОБА_5 не виконує покладений на нього обов'язок щодо прибуття до уповноваженого органу з питань пробації, у зв'язку з чим останнього оголошено в розшук. Така поведінка свідчить про свідоме ухилення від контролю уповноваженого органу, що вказує на реальну ймовірність уникнення ним кримінальної відповідальності та подальшого переховування від органів досудового розслідування й суду.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - може незаконно впливати на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні. Так, установлено, що свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 є знайомими ОСОБА_5 , тому, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, він може незаконно вплинути на них, у тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів, що вплине на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст.91 КПК України підлягають доказуванню.
Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З огляду на те, що підозрюваний вже має обвинувальний вирок в іншому кримінальному провадженні та звільнений від відбування покарання з випробуванням, однак свідомо ухиляється від виконання процесуальних обов'язків, покладених на нього судом, не прибуває до уповноваженого органу пробації та у зв'язку з цим оголошений у розшук, існують обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі, він і надалі може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, уникати явки, приховувати інформацію або створювати перешкоди встановленню істини.
Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується, зокрема тим, що ОСОБА_5 раніше був засуджений за аналогічне кримінальне правопорушення, а в межах цього кримінального провадження йому інкримінується повторність епізодів протиправної діяльності. Зазначені обставини свідчать про наявність у підозрюваного стійкої злочинної спрямованості та реальну небезпеку продовження кримінально протиправної поведінки.
Окрім того, органу досудового розслідування необхідно провести повне та всебічне розслідування скоєного злочину у зв'язку з чим до ОСОБА_5 , необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, передбаченого п.1 ч.1 ст.176 КПК України, свідчить систематичність та тяжкість вчинених ОСОБА_5 , кримінальних правопорушень.
Неможливість обрання до підозрюваного, запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що на час звернення з клопотанням до слідчого судді не надходило відповідних клопотань від поручителів.
Про неможливість обрання ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді застави свідчить те, що підозрюваний не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні корисливого злочину, що зважаючи на систематичність вчинення злочинів корисливої спрямованості є єдиним джерелом його доходу є матеріальні блага, отримані злочинним шляхом, які не можуть бути внесені як застава з метою забезпечення покладених на нього обов'язків.
Крім того, про неможливість обрання, запобіжного заходу як домашній арешт, який передбачений п.4 ч.1 ст.176 КПК України, свідчить відсутність постійного місця проживання, відсутність стійких соціальних зв'язків, систематичне скоєння кримінальних правопорушень, принципове ігнорування встановлених норм моралі в суспільстві, а також те, що існує можливість його переховування від органів досудового слідства або суду.
У зв'язку з чим, з метою захистити громадян і суспільство від злочинних посягань, та з метою присікти злочинну діяльність ОСОБА_5 , слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
За правилами частини 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що з урахуванням встановлених ризиків та даних про особу підозрюваного ОСОБА_5 для гарантування виконання покладених на нього обов'язків, останньому необхідно визначити заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного слідчий суддя не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити .
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, починаючи з 25.11.2025 року 18 год.00 хв. - з часу його затримання, до 24 січня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 грн.00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, р/р UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження по справі №1-кс/334/2973/25, ЄУН 334/9902/25.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали, тобто до 24 січня 2026 року.
В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
1) не відлучатись з населеного пункту, в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця перебування;
3) утримуватися від спілкування із свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні. З моменту звільнення з під-варти у зв'язку із внесенням застави ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій отримується підозрюваний.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1