Справа № 569/20985/25
19 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючої судді Балацької О.Р.,
з участю секретаря судового засідання Бугайчук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» про відшкодування шкоди, завданої ДТП,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» про відшкодування шкоди, завданої ДТП, в якій позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 52 096 грн. 74 коп. Позовні вимоги мотивує тим, що 04.09.2024 р. у м. Рівне сталася ДТП за участю його автомобіля Skoda Oktavia та автомобіля Audi A4 під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» за полісом № ЕР-221135834. Внаслідок ДТП його транспортному засобу завдано матеріальних збитків на суму 52 096 грн. 74 коп., що підтверджується звітом про оцінку. Позивач зазначає, що вина ОСОБА_2 підтверджена сукупністю доказів, зокрема постановою поліції про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та постановою Рівненського апеляційного суду від 03.04.2025 р., якою встановлено причинно-наслідковий зв'язок між його діями та ДТП. Відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування з підстав відсутності постанови за ст. 124 КУпАП, на думку позивача, суперечить положенням ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та усталеній судовій практиці, оскільки наявність постанови у справі про адміністративне правопорушення не є необхідною умовою встановлення цивільно-правової відповідальності винної особи, а презумпція вини покладає на завдавача шкоди обов'язок доведення її відсутності, чого відповідач не зробив. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у повному обсязі та понесені ним судові витрати.
Представник ПрАТ СК «Інтер-Поліс», ознайомившись із позовом, у своєму відзиві заперечує проти його задоволення, вказуючи, що відповідальність за шкоду, завдану внаслідок ДТП 04.09.2024 р., має нести винна особа, а позивач не довів ані свого права власності на пошкоджений транспортний засіб, ані наявності повноважень отримувати страхове відшкодування замість його власника ТОВ «Еліт Кар Трейд», чим порушив вимоги ст. 33, 34, 35 Закону № 1961-IV; крім того, позивач не забезпечив можливість огляду пошкодженого автомобіля страховиком, провів оцінку збитків неналежним способом, звіт складено з порушенням Методики товарознавчої експертизи, що унеможливило визначення розміру шкоди у встановленому законом порядку та є підставою для відмови у виплаті відповідно до ст. 37 Закону № 1961-IV. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач подав відповідь на відзив та не погоджується з доводами відзиву, оскільки на момент настання ДТП був законним володільцем транспортного засобу, що підтверджується довіреністю та тимчасовим дозволом ПК № 33535, наданими страховику, а відповідно до ст. 386, 395, 396, 398 ЦК України та правового висновку Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 р. у справі № 597/1070/15-ц, особа, яка володіє майном на законній підставі, має самостійне право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну, тому твердження відповідача про відсутність у позивача права на отримання страхового відшкодування є безпідставними.
ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 01 жовтня 2025 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2025 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 43-44)
У судове засідання позивач не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 47)
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 46)
Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.
Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.
За таких обставин у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 04 вересня 2024 року у м. Рівне по вул. Чорновола, 93 Г сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Skoda Oktavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача - ОСОБА_1 , та автомобіля Audi A4, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Унаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , як особи, відповідальної за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-221135834, укладеним із ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС». (а.с. 10) Дійсність зазначеного страхового полісу відповідач не заперечує.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Однак ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» відмовило у виплаті, посилаючись на відсутність документів, що встановлюють цивільно-правову відповідальність водія ОСОБА_2 у даній ДТП. (а.с. 6) У зв'язку з цим позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.
За наслідками ДТП працівниками поліції щодо ОСОБА_2 було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Постанова набрала законної сили згідно з рішенням Рівненського міського суду від 26 травня 2025 року у справі № 569/20962/24. Вказаним рішенням було відмовлено громадянину ОСОБА_2 у задоволенні адміністративного позову про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та залишено без змін постанову серії БАБ № 514391 про визнання винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 грн. 00 коп. Згідно з постановою 4 вересня 2024 р. о 16 год. 08 хв. він керував транспортним засобом в місті Рівне, перехрестя вулиця В.Чорновола та проїзду до вулиці Пасхальна порушив правила обгону, а саме здійснив обгін на перехресті вулиця Чорновола та проїзду до вулиці Пасхальна, чим порушив п. 14.6 "а" ПДР і вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. (а.с. 7-9)
Стосовно позивача ОСОБА_1 04 березня 2024 року було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2024 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності. Однак постановою Рівненського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року вказану постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. (а.с. 12-13)
У мотивувальній частині постанови апеляційного суду зазначено, що дії водія ОСОБА_2 , який, керуючи автомобілем Audi A4, державний номер НОМЕР_2 , порушив вимоги ПДР, здійснивши перетин суцільної лінії горизонтальної розмітки 1.1 та в'їхавши на напрямний острівець, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі спричиненням ДТП.
Позивач звернувся до Департаменту патрульної поліції із заявою про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, однак отримав відповідь про неможливість притягнення у зв'язку із спливом строків, визначених ст. 38 та ч. 7 ст. 247 КУпАП. (а.с. 14-15)
Згідно зі звітом про оцінку, вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Oktavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 52 096 грн. 74 коп. (а.с. 17-28)
Будь-яких доказів, що спростовують вину водія ОСОБА_2 у спричиненні ДТП, відповідачем суду не надано.
ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 22 ЦК України визначено порядок відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1 187 ЦК України).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України: «Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».
Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з ст. 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум. зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У статті 29 Закону № 1961-IV зазначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом № 1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком.
Встановивши фактичні обставини, перевіривши належним чином доводи сторін і надані на їх підтвердження докази, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ Страхова Компанія «ІНТЕР-ПОЛІС». Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо відсутності у позивачаправа власності на пошкоджений транспортний засіб та права отримувати на правових підставах страхове відшкодування замість його власника ТОВ «Еліт Кар Трейд». Оскільки позивач був законним володільцем транспортного засобу, що підтвердив страховою довіреністю та Тимчасовим дозволом ПК № 33535, який виданий на ім'я ОСОБА_1 як підстава володіння автомобілем.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
У зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211 грн. 20 коп.
Крім того, стягненню підлягають документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу позивача.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як зазначено у ч. 4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Так, на підтвердження своїх витрат на правову допомогу представником позивача - адвокатом Савурко О.В. долучено до матеріалів справи витяг з договору б/н про надання правничої допомоги від 04 листопада 2025 року, ордер про надання правничої допомоги серії ВК № 1196698, акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно Договору від 04.11.2025 р., з якого вбачається, що витрати на правову допомогу становлять 8 000 грн. 00 коп.
Суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною. Враховуючи зазначене суд вважає, що співмірним розміром відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу є сума 6 000 грн. 00 коп., яка є доведеною, документально обґрунтованою та такою, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
За таких обставин на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу за відповідача в розмірі 6 000 грн. 00 коп., у стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» про відшкодування шкоди, завданої ДТП задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 52 096 (п'ятдесят дві тисячі дев'яносто шість) гривень 74 копійки.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.11.2025 р.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство Страхова Компанія «ІНТЕР-ПОЛІС», місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 69, м. Київ, 01033, ЄДРПОУ 19350062.
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА