19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 753/23291/21
провадження № 61-6946св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Черняк Ю. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги: акціонерного товариства «ОТП Банк» та товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.; ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Белінський Віктор Анатолійович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 червня 2025 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.; товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Белінський Віктор Анатолійович, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М., і виходив з такого.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «ОТП Банк» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 19 березня 2007 року між ним та АТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір
№ ML-009/070/2007, за умовами якого він отримав у кредит кошти в сумі
89 550,00 дол. США.
3. У зв'язку з невиконанням умов договору рішенням Дарницького районного суду від 13 липня 2015 року з нього та ОСОБА_2 стягнуто на користь
АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором.
4. Вказував, що 19 липня 2021 року він подав відповідачу заяву з додатками про реструктуризацію кредитної заборгованості згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та внесеними змінами до «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування», які надають позичальнику право на проведення реструктуризації зобов'язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, оскільки кредитні правовідносини, які існують між сторонами, підпадають під дію зазначеного закону.
5. 30 липня 2021 року відповідач відмовив йому у проведенні реструктуризації, посилаючись на те, що він не подав довідку про склад сім'ї та про його доходи і доходи членів його сім'ї. Вважав зазначену відмову неправомірною, з огляду на те, що він подав належні та достатні документи для здійснення реструктуризації кредиту.
6. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати дії АТ «ОТП Банк» щодо відмови у проведенні реструктуризації неправомірними та зобов'язати
АТ «ОТП Банк» провести реструктуризацію кредитної заборгованості.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 , звертаючись до банку із заявою про реструктуризацію, не додав до заяви: інформацію про членів його сім'ї та майновий стан поручителя (чоловіка/дружини/дітей); не долучив довідку про доходи позичальника, майнового поручителя і членів сім'ї; не надав розширеної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї позичальника та/або майнового поручителя. З урахуванням наведеного, дії АТ «ОТП Банк» при розгляді заяви позивача про проведення реструктуризації заборгованості за кредитом були вчинені у повній відповідності до вимог Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, частини сьомої Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», підстав для визнання їх неправомірними немає.
9. Постановою Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року залишено без змін.
10. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не подав відповідачу у справі: документи про склад сім'ї, видані уповноваженими на це особами, та документи про доходи іпотекодавця (позичальника), у зв'язку з чим відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про реструктуризації боргу.
11. Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
12. Скасовуючи судове рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції розглянув справу у судовому засіданні, призначеному на
28 червня 2023 року, за відсутності учасника справи ОСОБА_1 та його представника, належним чином не повідомлених про дату, місце і час судового засідання, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
13. Постановою Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано неправомірними дії АТ «ОТП Банк» щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні реструктуризації зобов'язань, передбачених кредитним договором № ML?009/070/2007 від 19 березня 2007 року. Зобов'язано АТ «ОТП Банк» провести реструктуризацію зобов'язань, передбачених кредитним договором № ML-009/070/2007 від 19 березня 2007 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
14. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанцій не врахував право позивача на проведення реструктуризації кредитної заборгованості, а також зазначення ним у заяві про реструктуризацію усіх обов'язкових реквізитів, визначених підпунктом 4 пункту 7 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», та надання із заявою документів, що підтверджують інформацію, зазначену у ній. Водночас, відповідач не надав достатніх та переконливих доказів на підтвердження того, що він у передбаченому законом порядку пред'являв до ОСОБА_1 вимогу про надання документів, відсутність яких стала підставою для відмови у задоволенні заяви про проведення реструктуризації заборгованості. Інших підстав для відмови у проведенні реструктуризації кредитної заборгованості відповідач не зазначав.
15. Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 червня 2025 року залучено до участі у справі ТОВ «Діджи Фінанс» у якості правонаступника відповідача
АТ «ОТП Банк». Заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення призначено до розгляду.
16. Суд апеляційної інстанції, з урахуванням договору про відступлення права вимоги від 22 жовтня 2021 року, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс», та того, що спірні правовідносини допускають процесуальне правонаступництво, вважав, що наявні правові підстави для залучення до участі у справі ТОВ «Діджи Фінанс», як правонаступника АТ «ОТП Банк».
17. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 23 червня
2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на подачу доказів понесення витрат на правничу допомогу. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з правонаступника АТ «ОТП Банк» - ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 7 000,00 грн - витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, 9 000,00 грн - витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, 9 000,00 грн - витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
18. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, враховуючи складність справи, обсяг наданої правничої допомоги, та не відповідає критерію розумності та справедливості, у зв'язку із чим підлягає зменшенню.
Узагальнені доводи касаційних скарг
19. 30 травня 2025 року (до залучення правонаступника відповідача) АТ «ОТП Банк» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
20. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду банк зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у справі № 902/1331/22, у постановах Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 612/808/18, від 14 липня 2020 року у справі № 686/23977/18, від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17, від 19 серпня 2020 року у справі № 639/6295/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 14 березня 2024 року у справі № 522/11722/21, від 20 травня 2025 року у справі № 274/3369/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі. А також зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. На обґрунтування вимог касаційної скарги АТ «ОТП Банк» зазначило, що суд апеляційної інстанції не урахував, що ОСОБА_1 подав позов до неналежного відповідача, оскільки АТ «ОТП Банк» ще 22 жовтня 2021 року відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Діджи Фінанс», про що було повідомлено позичальника.
22. Акцентує увагу, що АТ «ОТП Банк» не є кредитором за кредитним договором, а тому не може провести реструктуризацію зобов'язань, передбачених кредитним договором.
23. 30 травня 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
24. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16?ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у справі № 902/1331/22, у постановах Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 612/808/18, від 14 липня 2020 року у справі № 686/23977/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 639/6295/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17, від 14 березня 2024 року у справі № 522/11722/21, від 20 травня 2025 року у справі № 274/3369/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. А також зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Касаційна скарга ТОВ «Діджи Фінанс» обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що АТ «ОТП Банк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки відступило свої права за кредитним договором та договором іпотеки, укладеними із ОСОБА_1 , на підставі договору
від 22 жовтня 2021 року.
26. Зауважує, що позивачу було відомо про зміну кредитора у спірному зобов'язанні Більш того, 02 липня 2024 року судом було замінено стягувача з
АТ «ОТП Банк» на ТОВ «Діджи Фінанс» у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа по справі № 753/22586/14-ц. У липні 2024 року
ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до ОСОБА_1 з позовною заявою про стягнення сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (справа
№ 753/14758/24), а у серпні 2024 року - з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 753/3854/24).
27. 03 липня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат
Белінський В. А., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалуКиївського апеляційного суду від 03 червня 2025 року, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
28. Підставою касаційного оскарження ухвалиКиївського апеляційного суду від 03 червня 2025 року заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не повідомив його про розгляд заяви про залучення до участі у справі ТОВ «Діджи Фінанс» як правонаступника АТ «ОТП Банк». Посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також відсутність висновку Верховного Суду у питанні застосування статей 55, 128, 129, 130, частини другої статті 223, частини першої статті 372 ЦПК України у подібних правовідносинах щодо обов'язку суду повідомляти учасників справи про дату, час і місце судового засідання або викликати їх для участі в розгляді питання про залучення до участі у справі правонаступника відповідної сторони чи третьої особи шляхом надсилання судових повісток, відкладати розгляд справи з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому судової повістки.
29. Зазначає, що підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі, чого суд апеляційної інстанції не перевірив. Вважає, що апеляційний суд безпідставно розглянув заяву ТОВ «Діджі Фінанс» про залучення до участі у справі правонаступника позивача, не перевірив виконання заявником вимог частини другої статті 183 ЦПК України.
30. 14 липня 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення заяви про розподіл судових витрат, а у випадку неможливості відмови у задоволенні заяви - зменшити суму витрат на правничу допомогу до 2 000,00 грн.
31. Підставами касаційного оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року заявник зазначає порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 9014/459/21, у додаткові постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого
2022 року у справі № 925/1545/20, у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15, від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, від 08 квітня 2020 року у справі
№ 922/2685/19, від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, у додатковій постанові Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17,
від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
32. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув судові витрати з ТОВ «Діджі Фінанс», яке не приймало участі у справі в судах попередніх інстанцій та було залучено лише після винесення оскаржуваних судових рішень.
33. Також зауважує, що докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу були подані з пропуском строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Вважає, що позивачем не зазначено поважних причин неможливості подання таких доказів, датованих
2022-2023 роками, до закінчення судових дебатів. Розмір стягнутих судом апеляційної інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним з наданими послугами та їх необхідністю. Більш того, до суми судових витрат, які підлягають розподілу, безпідставно включено гонорар успіху.
34. 23 липня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат
Белінський В. А., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 23 червня 2025 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
35. Підставами касаційного оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року заявник зазначає порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 459/2048/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15, від 10 травня 2018 року у справі № 520/4043/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 644/3191/17, від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 26 червня 2019 року у справі № 127/22347/14-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 2-1978/11, від 12 грудня 2019 року у справі № 1522/6062/12, від 22 квітня 2020 року у справі № 522/19433/17, від 13 листопада 2020 року у справі № 266/3497/17, від 25 листопада 2020 року у справі № 2-2960/2010, від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 від 14 вересня 2023 року у справі № 910/11027/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та його представника належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання. Крім того вказує, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
36. ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що стаття 55, частина перша статті 270 ЦПК України не містять положень щодо можливості вирішення питання процесуального правонаступництва під час ухвалення додаткового рішення і таке питання судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не вирішувалось, а відповідно суд не повинен був досліджувати обставин щодо процесуального правонаступництва і відображати їх в тексті оспорюваної постанови.
37. Додатково зауважує про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, стягнення значно меншої суми судових витрат на оплату правової (правничої) допомоги адвоката, ніж була заявлена позивачем, безпідставного втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
38. Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2025 року касаційну скаргу
АТ «ОТП Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року залишено без руху для усунення недоліків.
39. Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/23291/21 за касаційною скаргою ТОВ «Діджи Фінанс» на постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
40. Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюАТ «ОТП Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року.
41. 02 липня 2025 року матеріали цивільної справи № 753/23291/21 надійшли до Верховного Суду.
42. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Белінський В. А., на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 червня 2025 року
43. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Діджи Фінанс» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року.
44. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Белінський В. А.,на додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 23 червня 2025 року.
45. Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Продовжено до 15 липня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Белінський В. А., строк на подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» на постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року.
Короткий зміст відзивів на касаційні скарги та клопотань
46. 15 липня 2025 року ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Белінський В. А., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ «ОТП Банк» на постанову Київського апеляційного суду
від 01 травня 2025 року, у якому зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що він, як споживач фінансових послуг, які йому надає відповідач у справі АТ «ОТП Банк», мав право на подачу заяви про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором. З огляду на те, що кредитор (АТ «ОТП Банк») не пред'являв йому вимоги про надання додаткових документів про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) і членів його сім'ї, суд законно визнав відмову відповідача неправомірною. Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, не надав відповідних заперечень, доводів, доказів, у зв'язку з чим апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що саме АТ «ОТП Банк» має відповідати за позовом. Вважає наведену банком практику Верховного Суду нерелевантною спірним правовідносинам.
47. 15 липня 2025 року ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Белінський В. А., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» на постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року, у якому послався на те, що в оскаржуваній постанові Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ТОВ «Діджі Фінанс». Навпаки, суд апеляційної інстанції визнав неправомірними дії саме АТ «ОТП Банк» щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні реструктуризації зобов'язань, передбачених вищезазначеним кредитним договором, зобов'язав АТ «ОТП Банк» провести реструктуризацію зобов'язань, передбачених кредитним договором. Наведену заявником практику Верховного Суду вважає нерелевантною спірним правовідносинам.
48. 15 липня 2025 року ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Белінський В. А., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс»на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року, у якій, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні. Зауважує, що ТОВ «Діджі Фінанс» зазначає у касаційній скарзі обставини, які не були встановлені судом апеляційної інстанції, а також подає нові докази, які не були подані ним чи АТ «ОТП Банк» до судів попередніх інстанцій.
49. 15 липня 2025 року ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Белінський В. А., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду заяву про розподіл судових витрат у суді касаційної інстанції на суму 178 000,00 грн, у якій зазначає, що докази понесення таких втрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
50. 05 серпня 2025 року ТОВ «Діджі Фінанс» через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ТОВ «Діджі Фінанс», у якому зазначає, що доводи відзиву не спростовують вимог касаційної скарги товариства.
51. 15 липня 2025 року та 11 серпня 2025 року ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Белінський В. А., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційних проваджень за касаційними скаргами АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджі Фінанс», посилаючись на те, що у постановою Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки ТОВ «Діджі Фінанс», а наведена заявниками практика Верховного Суду є нерелевантною спірним правовідносинам.
52. 06 серпня 2025 року та 21 серпня 2025 року ТОВ «Діджі Фінанс» таАТ «ОТП Банк» подали до Верховного Суду заперечення та додаткові пояснення, у яких посилаються на безпідставність вимог заяви ОСОБА_1 про закриття касаційних проваджень за їхніми касаційними скаргами. Крім того, ТОВ «Діджі Фінанс» та АТ «ОТП Банк» подали до суду свої заперечення на заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
53. 21 серпня 2025 року АТ «ОТП Банк» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу АТ «ОТП Банк», у якому посилається на безпідставність та необґрунтованість його доводів.
54. 28 серпня 2025 року ТОВ «Діджі Фінанс» через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року, у якому просить суд відмовити у задоволенні скарги, з огляду на необґрунтованість її доводів. Акцентує увагу на тому, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи те чи були вони фактично понесені, а також оцінювати їх необхідність.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
55. 19 березня 2007 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-009/070/2007, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у кредит кошти в сумі 89 550,00 дол. США, з цільовим призначенням для купівлі квартири.
56. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2015 року у справі № 753/22586/14 позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 48 144,81 дол. США, заборгованість за відсотками у розмірі
3 909,66 дол. США, а всього 52 054,47 дол. США, що в еквіваленті до гривні станом на 16 вересня 2014 року складає 676 092,30 грн, та пеню у розмірі 468,91 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
57. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором та судових витрат скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2015 року залишено без змін.
58. Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2015 року у незміненій після апеляційного перегляду частині, рішення Апеляційного суду міста Києва
від 11 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня
2017 року залишено без змін.
59. ОСОБА_1 , як споживач фінансових послуг, 19 липня 2021 року подав
АТ «ОТП Банк» заяву про проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором.
60. До заяви про проведення реструктуризації ОСОБА_1 додав такі документи: копію його паспорту; копію витягу з Єдиного державного реєстру від 15 липня 2021 року щодо АТ «ОТП Банк»; копію кредитного договору № ML-009/070/2007 від 19 березня 2007 року; копію довідки про реєстрацію його місця проживання; копію інформаційної довідки № 266507267 від 19 липня 2021 року.
61. Банк (кредитор) відмовив у задоволенні вказаної заяви у зв'язку з невиконанням позивачем вимог закону та ненаданням до заяви таких документів: документ про склад сім'ї, виданий уповноваженими на це законодавством особами, документи про доходи іпотекодавця (позичальника) та про доходи членів його сім'ї (у разі наявності).
62. 22 жовтня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає у повному обсязі, а новий кредитор набуває право вимоги у повному обсязі первісного кредитора за наступними договорами: кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 № МL-009/070/2007 від 19 березня 2007 року; договором іпотеки, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 № PCL-009/070/2007 від 19 березня 2007 року.
Позиція Верховного Суду
63. Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
64. Згідно з положеннями пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
65. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
66. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
67. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
68. Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
69. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
70. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
71. Спірні правовідносини стосуються реалізації позивачем права на реструктуризацію зобов'язання за договором про споживчий кредит, передбаченогопунктом 7 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
72. 13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року. Цим законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7.
73. Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:
- наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника;
- відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 01 січня
2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;
- виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
74. Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
75. Згідно з підпунктом 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
76. Відповідно до підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов'язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника); інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса), у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).
77. Закон України «Про споживче кредитування» визначає вичерпний перелік обставин, при яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» критеріям (незалежно від дати укладення договору), та підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника:
- у разі пропуску позичальником строків на подачу заяви кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»);
- у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).
78. Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації.
79. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об'єкт нерухомого майна, віднесений до об'єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб'єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації.
80. Згідно з підпунктом 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у заяві про проведення реструктуризації позивач саме на вимогу кредитора мав надати документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї.
81. На таких акцентах наголошував Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 722/479/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 555/1434/22.
82. Встановивши, що ОСОБА_1 , як споживач фінансових послуг, мав право на подачу заяви про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № ML-009/070/2007 від 19 березня 2007 року, що не оспорювалося відповідачем, та 19 липня 2021 року подав АТ «ОТП Банк» заяву про проведення реструктуризації заборгованості з відповідними додатками, що підтверджують його особу та майновий стан, а банк не пред'являв ОСОБА_1 вимогу про надання інших документів (документів про склад сім'ї та про доходи іпотекодавця (позичальника) і членів його сім'ї), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність відмови кредитора у проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором.
83. Колегія суддів враховує, що згідно з доводами касаційних скарг АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджі Фінанс», які стали підставою для відкриття касаційних проваджень у цій справі, висновки суду апеляційної інстанції в частині наявності правових підстав для проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором № ML-009/070/2007 від 19 березня 2007 року цими учасниками справи в касаційному порядку не оспорюються.
84. Фактично доводи касаційних скарг АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджі Фінанс» зводяться до порушення прав кредитора та не залучення до участі у справі
ТОВ «Діджі Фінанс», яке набуло права кредитора за кредитним договором
№ МL-009/070/2007 від 19 березня 2007 року та договором іпотеки
№ PCL-009/070/2007 від 19 березня 2007 року.
85. Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
86. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
87. Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині першій статті 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
88. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
89. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
90. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
91. З матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 2021 року між
АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає у повному обсязі, а новий кредитор набуває право вимоги у повному обсязі на належне первісному кредиторові за наступними договорами: кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 № МL-009/070/2007 від 19 березня
2007 року; договором іпотеки, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 № PCL-009/070/2007 від 19 березня 2007 року.
92. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
93. За змістом частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
94. Виходячи зі змісту процесуального законодавства, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв'язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов'язків попередньої особи.
95. Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 червня 2025 року залучено до участі у справі ТОВ «Діджи Фінанс» у якості правонаступника відповідача
АТ «ОТП Банк».
96. Судом апеляційної інстанції правильно враховано, що на під час розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій АТ «ОТП Банк» приймав участь у справі як кредитор, відповідач, подавав відзив на позовну заяву та викладав заперечення щодо дотримання позивачем вимог пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» при зверненні до банку із заявою про проведення реструктуризації кредитної заборгованості, не повідомляв суд про відступлення ним свого права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними із ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Діджі Фінанс».
97. Лише 22 травня 2025 року до апеляційного суду надійшла заява ТОВ «Діджи Фінанс» про залучення його як правонаступника. У заяві товариство просило залучити до участі у справі № 753/23291/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії правонаступника відповідача - ТОВ «Діджи Фінанс». У зазначеній заяві ТОВ «Діджи Фінанс», послаючись на положення частини першої статті 512, частини першої статті 514, статті 1077 ЦК України, статті 55 ЦПК України, визнавало, що усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
98. Належних, достатніх та достовірних доказів того, що позивачу було відомо про заміну кредитора у зобов'язанні до подання позову у цій справі та ухвалення рішення суду першої інстанції, який з урахуванням положень статті 51 ЦПК України, має право на залучення співвідповідачів та заміну неналежного відповідача, апеляційним судом не встановлено та матеріали справи таких доказів не містять.
99. З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи за участю відповідача АТ «ОТП Банк» та залучення його правонаступника ТОВ «Діджі Фінанс» за клопотанням останнього в порядку статті 55 ЦПК України.
100. Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
101. Щодо оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року колегія суддів зауважує наступне.
102. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (частина третя статті 259 Цивільного процесуального кодексу України).
103. Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
104. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
105. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).
106. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
107. Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
108. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
109. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
110. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
111. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
112. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
113. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
114. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
115. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
116. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
117. Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
118. Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
119. ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268).
120. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
121. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
122. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, що переглядається в касаційному порядку, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що професійну правничу допомогу позивачу у судах попередніх інстанцій надавав адвокат Белінський В. А. Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, та урахувавши заперечення АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджі Фінанс» щодо розміру судових витрат, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав заявлену позивачем суму до відшкодування завищеною. Судом правильно враховано складність справи, обсяг наданої правничої допомоги та з огляду на критерії розумності і справедливості загалом обґрунтовано стягнуто на користь позивача в порядку розподілу судових витрат 25 000,00 грн (7 000,00 грн витрат на правову допомогу у суді першої інстанції + 9 000,00 грн витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції + 9 000,00 грн у суді касаційної інстанції).
123. Зазначений розмір судових витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям реальності таких витрат, з урахуванням тривалості розгляду справи у судах трьох інстанцій та обсягу наданих юридичних послуг, а також розумності їх розміру, з огляду на характер спору (реструктуризація кредитної заборгованості) та статус позивача, як споживача фінансових послуг.
124. Посилання суду апеляційної інстанції на врахування у сумі відшкодування розміру судових витрат на професійну правничу допомогу гонорару успіху адвоката є помилковим, однак з огляду на погоджений сторонами договору про надання правової допомоги та додаткових угод до нього розмір гонорару успіху (20 500,00 грн, 25 000,00 грн, 25 000,00 грн) такі витрати не були враховані при визначення розміру судових витрат, які підлягають розподілу у порядку статті 141 ЦПК України. Відтак, зазначене не призвело до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому відсутні правові підстави для скасування додаткової постанови апеляційного суду з цих підстав.
125. Посилання касаційної скарги ТОВ «Діджі Фінанс» на відсутність правових підстав для поновлення позивачу строку на подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів відхиляє. Суд апеляційної інстанції розглянув заяву позивача про поновлення процесуального строку, перевірив фактичні обставини, на які посилався ОСОБА_1 , як на підставу поновлення пропущеного строку, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість поновлення такого строку.
126. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
127. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
128. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилаються заявники у касаційних скаргах.
129. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
130. Крім того, безпідставними є посилання ОСОБА_1 на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах.
131. Характер доводів касаційних скарг ОСОБА_1 свідчить про необхідність здійснення переоцінки обставин справи та наданих доказів на обґрунтування підстав для залучення до участі у справі правонаступника кредитора, що переглядається в касаційному порядку, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України виходить за межі касаційного перегляду справи.
132. В контексті доводів касаційних скарг ОСОБА_1 про розгляд питання про залучення правонаступника АТ «ОТП Банк» та ухвалення додаткового судового рішення у справі без його участі, колегія суддів зауважує, що справа, яка переглядається в касаційному порядку, перебувала в провадженні суду з
2021 року, інтереси позивача у справі представляв адвокат Белінський В. А., який має електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та за допомогою якого неодноразово подавав до суду відповідні процесуальні документи, зокрема клопотання про долучення доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу від 08 травня 2025 року та заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат від 12 травня 2025 року. Крім того, заява ТОВ «Діджі Фінанс» була направлена позивачу на зазначену ним адресу його місця проживання.
133. Колегія суддів ураховує, що у заяві про ухвалення додаткового судового рішення від 12 травня 2025 року, а також у заяві про розгляд справи без участі від 12 травня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діяв адвокат Белінський В. А., просив суд здійснювати розгляд питання про розподіл судових витрат в порядку ухвалення додаткового судового рішення у його відсутності та відсутності його представника.
134. З урахування наведеного, відсутні правові підстави для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали від 03 червня 2025 року та додаткової постанови
від 23 червня 2025 року за відсутності сторони позивача.
135. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
136. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
137. З урахуванням доводів касаційних скарг АТ «ОТП Банк», ТОВ «Діджи Фінанс», ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Белінський В. А., які стали підставою для відкриття касаційних проваджень у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.
Щодо клопотань ОСОБА_1 про закриття касаційних проваджень за касаційними скаргами АТ «ОТП Банк», ТОВ «Діджи Фінанс»
138. Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
139. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження у справі та враховуючи доводи, якими заявники обґрунтовували підстави для касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції, визначених не лише пунктом 1, а й пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність перевірки матеріалів справи.
140. Під час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг АТ «ОТП Банк», ТОВ «Діджи Фінанс», однак зазначені цими заявниками доводи підлягали перевірці. Водночас колегія суддів погодилася з правомірністю залучення судом апеляційної інстанції правонаступника кредитора АТ «ОТП Банк» - ТОВ «Діджі Фінанс», у зв'язку з чим безпідставними є посилання ОСОБА_1 на наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Діджи Фінанс».
141. З урахуванням наведеного, клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційних проваджень за касаційними скаргами АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі пунктів 3, 5 частини першої статті 396 ЦПК України є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційні скарги акціонерного товариства «ОТП Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Белінський Віктор Анатолійович, залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 03 червня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
Ю. В. Черняк
В. В. Шипович