19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 465/3517/19
провадження № 61-6572св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Черняк Ю. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),
відповідачі: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиков Іван Володимирович, ОСОБА_3 , приватне акціонерне товариство «Кредобанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Франківського районного суду м. Львова у складі судді Мартьянової С. М. від 29 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О., від 23 квітня 2025 року, і ухвалив таку постанову.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У червні 2019 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )звернувся з позовом до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчикова І. В., ОСОБА_3 , ПАТ «Кредобанк» про визнання правочинів недійсними.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 07 травня 2007 року між ним та ПАТ «Кредобанк» укладено три договори банківського рахунку у національній валюті, євро та доларах США. На підставі цих договорів банк відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 . Вказував, що 08 травня 2007 року між ним та відповідачем укладено договір банківського вкладу «Рантьє» № 2630/01/13085037. Відповідно до пункту 3.1 цього договору розмір процентної ставки, що нараховується на суму вкладу, становить 9,6 % річних (основна ставка); додаткова ставка за перший рік після укладення договору - 50 % від основної процентної ставки; за другий рік - 55 % від основної процентної ставки; за третій та наступні роки - 60 % від основної процентної ставки. Строк дії договору - до 08 травня 2027 року.
3. Позивач вказував, що крім цього 08 травня 2007 року ним укладено договір банківського вкладу «Рантьє» № 2630/01/3085042. Предметом договору були послуги банку з розміщення коштів в національній валюті на вкладному рахунку № НОМЕР_2 . Відповідно до пункту 3.1 договору розмір процентної ставки, що нараховується на суму вкладу, становить 9,6 % річних (основна ставка); додаткова процентна ставка за перший рік після укладення договору - 50 % від основної процентної ставки; за другий рік - 55 % від основної процентної ставки; за третій та наступні роки - 60 % від основної процентної ставки. Строк дії договору - до 08 травня 2027 року.
4. 07 травня 2007 року укладено договори про надання додаткових послуг з розрахункового обслуговування. Відповідно до умов цих договорів ПАТ «Кредобанк» зобов'язався надавати йому (позивачу) додаткові послуги, які полягають у здійсненні періодичних перерахувань коштів з поточного рахунку клієнта, що не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.
5. У травні 2007 року ним на підставі договорів банківського вкладу «Рантьє» залучено кошти у національній валюті на депозит на загальну суму
4 978 852,21 грн. Цей факт підтверджується виписками по особових рахунках
від 10 жовтня 2016 року за період з 07 травня 2007 року по 21 серпня 2010 року та з 21 серпня 2010 року по 10 жовтня 2016 року. 10 жовтня 2016 року він звернувся до ПАТ «Кредобанк» для отримання інформації про стан депозитних вкладів. 11 жовтня 2016 року банк повідомив, що 14 березня 2014 року на підставі платіжного доручення № 7419110 кошти у розмірі 12 923 891,01 грн перераховані з рахунку № НОМЕР_3 , відкритого на його ім'я (ОСОБА_1) в ПАТ «Кредобанк», на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на його ім'я у АТ «Артем-банк». На підставі заяв від 11 березня 2014 року про дострокове розірвання договорів банківських вкладів від 08 травня 2007 року закрито депозитні рахунки № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12.
6. Згідно з відповіддю банку, 11 березня 2014 року до ПАТ «Кредобанк» звернувся представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 із заявами про дострокове розірвання договорів банківських вкладів. В якості підтвердження повноважень останній надав оригінал нотаріально посвідченої довіреності. Водночас позивач стверджував, що він такої довіреності не видавав, а з ОСОБА_3 він не знайомий.
7. Також позивач зазначав, що з 09 жовтня 2008 року по 26 січня 2016 року він перебував у місцях позбавлення волі у Республіці Польща і не міг знаходитися у м. Ірпінь Київської області. Вказував, що, згідно зі спірною довіреністю, його особу встановлено на підставі паспорта НОМЕР_5 , виданого воєводою Лодзьким 11 лютого 2000 року. Однак, строк дії цього паспорта закінчився
11 лютого 2010 року, про що вказано у паспорті. Окрім вказаної довіреності від його імені вчинено й інші довіреності: 01 березня 2014 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І. В. посвідчено довіреність від його імені, якою уповноважено ОСОБА_3 на представництво його інтересів (реєстраційний номер у реєстрі нотаріальних дій 138); 03 березня 2014 року посвідчено доручення, зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій за № 141; 07 березня 2014 року посвідчено доручення на відкриття та розпорядження банківськими рахунками (номер у реєстрі нотаріальних дій 148). Діючи на підставі оскаржуваної довіреності, ОСОБА_3 подав до ПАТ «Кредобанк» заяви про дострокове розірвання договорів банківського вкладу № 2630/01/3085037 і № 2630/01/3085042 від 08 травня 2007 року. На підставі вказаних заяв у ПАТ «Кредобанк» закриті депозитні рахунки. Вважав недійсними вказані довіреності та заяви про дострокове розірвання договорів.
8. З урахуванням викладеного, позивач просив позов задовольнити: визнати недійсними довіреності на ім'я ОСОБА_3 , посвідчені приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Копейчиковим І. В., від 03 березня 2014 року, зареєстровану у реєстрі нотаріальних дій за № 141, від 07 березня 2014 року, зареєстровану у реєстрі нотаріальних дій за № 147, від 07 березня 2014 року, зареєстровану у реєстрі нотаріальних дій за № 148, від 01 березня 2014 року, зареєстровану у реєстрі нотаріальних дій за № 138; визнати недійсними заяви ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 від 11 березня 2014 року про дострокове розірвання договорів банківського вкладу від 08 травня 2007 року № 2630/01/3085037 та № 2630/01/3085042.
Справа розглядалася судами неодноразово
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) відмовлено.
10. Підставою для відмови у позові суд зазначив пропуск позивачем позовної давності, про застосування наслідків спливу якої відповідач подав відповідну заяву, та відсутність поважних причин для поновлення позовної давності.
11. Постановою Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу АТ «Кредобанк» задоволено. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2019 року скасовано та прийнято нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
12. Відмовивши в позові, суд апеляційної інстанції виходив з його недоведеності, а також зазначив, що задоволення позову не відновить порушене право позивача. Надані позивачем копії доказів, а саме: свідоцтва про звільнення від 26 січня 2016 року, відповіді Апеляційного суду м. Лодзь від 13 жовтня 2016 року, запиту про надання інформації про особу від 18 липня 2016 року, довідки про видачу паспортів позивачу від 12 березня 2020 року, не можуть бути прийняті як письмові докази, оскільки вони не легалізовані в установленому порядку та містять розбіжності, встановлені судами.
13. Постановою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
14. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції в порушення вимог процесуального закону поклав на позивача недосяжний стандарт доказування - обов'язок доказування вчинення ним дій, які він не вчиняв. Не погодився суд касаційної інстанції і з рішенням суду першої інстанції, який відмовив у позові за спливом позовної давності і не встановив чи порушене право позивача, не надав належної оцінки, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Суд першої інстанції не з'ясував позицію відповідача ОСОБА_3 , на ім'я якого видані довіреності, які оспорює позивач, а також нотаріуса, який посвідчував ці довіреності. Наголошено на необхідності встановити належних відповідачів у справі, обставини справи, оцінити докази у справі згідно з правилами оцінки доказів та стандарту доказування у цивільних справах, вирішити справу відповідно до норм матеріального та процесуального права з урахуванням завдань цивільного судочинства.
Основний зміст та мотиви оскаржених судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
15. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) задоволено частково.
16. Визнано недійсною довіреність від 07 березня 2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І. В. на довірену особу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_6 , та зареєстровану у реєстрі нотаріальних дій за № 147, виконану на бланку ВТР 422401, з моменту її нотаріального посвідчення.
17. Визнано недійсною довіреність від 01 березня 2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І. В. на довірену особу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_6 , зареєстровану у реєстрі нотаріальних дій за № 138, виконану на бланку ВТР 988191, з моменту її нотаріального посвідчення.
18. Визнано недійсною довіреність від 03 березня 2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І. В. на довірену особу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_6 , зареєстровану у реєстрі нотаріальних дій за № 141, виконану на бланку ВТР 988194, з моменту її нотаріального посвідчення.
19. Визнано недійсною довіреність від 07 березня 2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І. В. на довірену особу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_6 , зареєстровану у реєстрі нотаріальних дій за № 148, виконану на бланку ВТР 422402, з моменту її нотаріального посвідчення.
20. Визнано недійсними заяви ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1
від 11 березня 2014 року про дострокове розірвання договору банківського вкладу № 2630/01/3085037 від 08 травня 2007 року та № 2630/01/3085042 від 08 травня 2007 року.
21. У решті вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судового збору.
22. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 , на ім'я якого було видано оскаржувані довіреності, та
ПАТ «Кредобанк», оскільки останнім на підставі недійсних довіреностей було вчинено дії, а саме переведено кошти на інший рахунок в іншій банківській установі, та закриті депозитні рахунки, що відбулося поза волею позивача. У період підписання спірних довіреностей, позивач не міг перебувати та не перебував на території України, а тому спірні довіреності були укладені поза його волевиявленням.
23. Постановою Львівського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Кредобанк» задоволено частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2024 року в частині задоволення вимог до АТ «Кредобанк» скасовано та постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні позову до АТ «Кредобанк» відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
24. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не міг перебувати на території України та відповідно оформлювати довіреності на ім'я іншої особи у приватного нотаріуса Копейчикова І. В., а після закінчення строку дії паспорту, особі видається новий паспорт, а не продовжується наявний. На момент встановлення особи, яка виступала довірителем, дія паспорту закінчилася. Недотримання нотаріусом обов'язку при посвідченні довіреності установити особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії, і перевірити справжність її підпису шляхом його здійснення у присутності нотаріуса є підставою для визнання такої довіреності недійсною.
25. Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивач не заявив жодних позовних вимог до відповідача
АТ «Кредобанк», а тому суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги до АТ «Кредобанк».
Узагальнені доводи касаційної скарги
26. 21 травня 2025 року АТ «Кредобанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року у частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).
27. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій банк зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2201/15, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16?ц, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі
№ 522/1528/15-ц, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, від 25 січня
2022 року у справі № 143/591/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, від 16 листопада 2022 року
у справі № 911/3135/20, від 24 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17,
від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17, у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 465/7362/16-ц, від 11 березня 2020 року
у справі № 751/6176/17, від 19 серпня 2020 року у справі № 201/16327/16-ц,
від 24 лютого 2021 року у справі № 757/33392/16, від 24 лютого 2021 року у справі № 200/15072/16-ц, від 15 вересня 2021 року у справі № 404/8546/19, від 12 січня 2022 року у справі № 201/2760/20, від 31 травня 2022 року у справі № 638/20248/19, від 07 червня 2022 року у справі № 357/6909/19, від 13 липня 2022 року у справі № 761/28514/15, від 20 липня 2022 року у справі № 132/4437/18, від 14 вересня 2022 року у справі № 465/3517/19, від 20 вересня 2022 року у справі № 753/14137/18, від 05 жовтня 2022 року у справі № 757/34078/14-ц, від 30 серпня 2023 року у справі № 359/5357/20, від 17 січня 2024 року у справі № 581/283/21, від 21 лютого 2024 року у справі № 752/5230/13, від 28 лютого 2024 року у справі № 159/4766/21, від 22 січня 2025 року у справі № 759/13817/18, від 12 лютого 2025 року у справі № 369/1797/19, від 12 лютого 2025 року у справі № 727/3351/23, від 12 лютого 2025 року у справі № 750/3031/20, від 20 лютого 2025 року у справі № 296/4565/17, від 05 квітня 2025 року у справі № 916/2749/23, від 05 квітня 2025 року у справі № 916/2749/23, від 09 квітня 2025 року у справі № 756/14643/19 (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Крім того, вказує, що судові рішення ухвалено з порушенням територіальної юрисдикції. Разом з цим посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зловживання стороною позивача процесуальними правами та залишення позовної заяви без розгляду (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
28. У касаційній скарзі банк посилається на те, що суди попередніх інстанцій не виконали вказівок, які надав суд касаційної інстанції у постановівід 14 вересня 2022 року. При вирішенні спору суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 203, 215 ЦК України, а також статей 256, 261 ЦПК України.
29. Згідно з доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не врахували, що неможливо визнати недійсними правочини, виходячи із заявлених підстав позову - непідписання особою відповідного правочину. Законодавство містить вичерпний перелік випадків, коли правочин може бути визнано недійним, серед яких відсутня така підстава, як непідписання (невчинення) правочину, для якого визначено обов'язкову письмову форму. Відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов'язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність волевиявлення. Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним в силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів (щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину) або ж їх відновлювати.
30. Заявник вказує на те, що оспорювані правочини не можуть порушувати права/законні інтереси позивача, а позивачем обрано неналежний/неефективний спосіб захисту прав. У постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 465/7362/16-ц зроблено лише висновки про те, що довіреність на ім'я ОСОБА_3 не була та не є предметом розгляду у цій справі, позивачем не заявлено вимоги щодо визнання вищевказаної довіреності недійсною. Вказана постанова у зазначеній частині не містить преюдиційних обставин для розгляду цієї справи. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач не пояснив, які саме його суб'єктивні права чи законні інтереси було порушено і буде відновлено у спосіб визнання недійсним нібито незаконної нотаріальної дії. Після перерахування АТ «Кредобанк» грошових коштів позивача на його рахунок у АТ «Артем-Банк» позивач мав можливість розпоряджатися такими коштами на власний розсуд та, можливо, розпорядився. Протилежного позивачем не доведено. Вказане свідчить про відсутність порушеного права позивача в межах заявлених позовних вимог.
31. Також доводи касаційної скарги містять посилання на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано пропуск позивачем позовної давності, з приводу чого було заявлено у суді першої інстанції. Позивач, будучи вкладником, мав об'єктивну можливість дізнатися про стан своїх майнових прав - баланс свого рахунку. Обов'язок знати про стан своїх майнових прав (розумно цікавитися ними) випливає із загальновідомого принципу «власність зобов'язує». Однак позивач звернувся з цим позовом більше, ніж через п'ять років з моменту підписання оскаржуваних документів, тобто із спливом позовної давності.
32. АТ «Кредобанк»стверджує, що факт неможливості підписання позивачем довіреностей встановлено на підставі недопустимих доказів. Судом першої інстанції було безпідставно задоволено клопотання представників позивача про витребування матеріалів нотаріальних справ, оскільки такі клопотання були подані під час розгляду справи по суті, після скасування судових рішень Верховним Судом, тобто з порушенням частини першої статті 84 ЦПК України. Витребувані матеріали нотаріальних справ є недопустимими доказами відповідно до статті 78 ЦПК України. Надані позивачем докази не можуть вважатися допустимими та достовірними, адже є такими, що суперечать один одному, складені у неналежній формі та не відповідають вимогам законодавства, що є окремою підставою для відмови у позові. Позивачу відмовлено у позові про стягнення коштів у справі № 465/7362/16.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
33. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 465/3517/19.
34. У серпні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
35. Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
36. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 (ОСОБА_2) - ОСОБА_8 посилається на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, такими, що повністю враховують висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 вересня 2022 року у цій справі. Звертає увагу, що апеляційний суд дійшов висновку про те, що банк є неналежним відповідачем у справі, а тому відмовив у задоволені позовних вимог, заявлених до нього. Відповідно банк не має права на касаційне оскарження судових рішень, оскільки його права не порушені. У касаційній скарзі банк надає свою особисту правову оцінку спірним правовідносинам. Позиція банку у цій справі є суперечливою. Позивач вважає, що ним обрано ефективний спосіб захисту права, і у інший спосіб він захистити свої права не спроможний, враховуючи зокрема вже висловлену позицію та вказівки Верховного Суду у цій справі. Зміна правової позиції Верховного Суду не повинна призводити до погіршення становища позивача, який вже звертався до суду, якщо ця зміна сталася після подання позову.
37. Позивач зазначає, що існування оскаржуваних довіреностей безумовно порушує його права, зокрема право на вільне волевиявлення учасника правочину, яке має відповідати його внутрішній волі, право на непорушність приватної власності та право на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
38. 07 травня 2007 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 (ОСОБА_2) було укладено три договори банківського рахунку у національній валюті, євро та доларах США. На підставі вищевказаних договорів банк відкрив ОСОБА_1 (ОСОБА_2) поточний рахунок № НОМЕР_1 .
39. Також 07 травня 2007 року було укладено договори про надання додаткових послуг по розрахунковому обслуговуванню, відповідно до умов яких
ПАТ «Кредобанк» зобов'язався надавати позивачу додаткові послуги по розрахунковому обслуговуванню, які полягають у здійсненні періодичних перерахувань коштів з поточного рахунку клієнта, що не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.
40. 08 травня 2007 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 (ОСОБА_2) було укладено договір банківського вкладу «Рантьє» № 2630/01/3085037. Цього ж дня між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу «Рантьє» № 2630/01/3085042. Предметом цього договору були послуги банку по розміщенню коштів в національній валюті на вкладному рахунку № НОМЕР_2 в банку та їх повернення з обумовленими процентами.
41. 01 березня 2014 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І. В. було посвідчено довіреність від імені ОСОБА_1 щодо уповноваження ОСОБА_3 на представництво інтересів, реєстраційний номер 40734707, номер у реєстрі нотаріальних дій 138.
42. 03 березня 2014 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І. В. було посвідчено довіреність від імені ОСОБА_1 щодо уповноваження ОСОБА_3 на представництво інтересів, реєстраційний номер 40737075, номер у реєстрі нотаріальних дій 141.
43. 07 березня 2014 року приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиков І. В. посвідчив довіреність від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 на відкриття та розпорядження банківськими рахунками, реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер у реєстрі нотаріальних дій 147.
44. 07 березня 2014 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І. В. було посвідчено довіреність від імені ОСОБА_1 щодо уповноваження ОСОБА_3 на відкриття та розпорядження банківськими рахунками, реєстраційний номер НОМЕР_8 , номер у реєстрі нотаріальних дій 148.
45. 10 жовтня 2016 року позивач звернувся до банку із заявою про надання інформації щодо стану його депозитних вкладів, на яку отримав відповідь банку, що 11 березня 2014 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до банку зі заявами про дострокове розірвання договорів банківських вкладів позивача. На підставі вказаних заяв закрито депозитні рахунки № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12.
46. 14 березня 2014 року платіжним дорученням № 7419110 грошові кошти у розмірі 12 923 891,01 грн перераховані з рахунку № НОМЕР_3 , відкритого в АТ «Кредобанк», на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на його ім'я в АТ «Артем-банк».
47. Згідно з листом АТ «Артем-банк» від 09 лютого 2017 року № 325 на ім'я ОСОБА_1 був відкритий рахунок № НОМЕР_9 у національній валюті. 14 березня 2014 року згідно з платіжним дорученням № 7419110 грошові кошти були зараховані на цей рахунок.
48. 11 жовтня 2016 року АТ «Кредобанк» повідомив правоохоронні органи про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення за фактом перерахування коштів з рахунків, відкритих на ім'я позивача. За вказаним фактом розпочато досудове розслідування (кримінальне провадження
№ 12016140080003685), відомості про яке внесені 13 жовтня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що не заперечувалося сторонами справи.
49. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року (справа № 465/7362/16-ц) позов ОСОБА_1 задоволено.
50. Стягнуто з ПАТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 4 978 852,21 грн депозитних вкладів, 15 008 138,07 грн процентів за користування депозитним вкладом та 6 890,00 грн судового збору з розгляду справи.
51. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Кредобанк» задоволено.
52. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 - відмовлено.
53. Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2017 року залишено без змін.
54. Відмовляючи у задоволені позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не заявлено вимоги щодо визнання довіреності недійсною, довіреність не була та не є предметом розгляду у справі № 465/7362/16-ц. З таким висновком апеляційного суду погодився Верховний Суд.
55. У матеріалах цієї справи наявна посвідчена копія паспорта позивача з перекладом від 11 лютого 2000 року НОМЕР_5 , яка має запис «Дійсний до
11 лютого 2010 року» (в перекладі) та помітку «Анульовано» (в перекладі).
56. Згідно з протоколом судового засідання Львівського апеляційного суду
від 27 серпня 2020 року, суд оглянув оригінал цього паспорта, долучив копію та повернув оригінал.
57. На запит адвоката Бартош Тютюник від 12 жовтня 2016 року Апеляційним судом у м. Лодзь ІІ Кримінальний відділ повідомлено, що у справі № IV К 179/09 Окружного суду в Лодзі (ІІ АКА 129/16, попередньо ІІ АКА 256/13 Апеляційного суду в Лодзі) засуджений ОСОБА_1 , син ОСОБА_6 , був позбавлений волі в період з 01 грудня 2007 року 02 грудня 2007 року і з 09 жовтня 2008 року до
26 січня 2016 року.
58. У матеріалах справи міститься копія апостильованого перекладу довідки Слідчого арешту в Лодзі пенітенціарної служби від 17 березня 2020 року, згідно з якою позивач перебував в умовах пенітенціарної ізоляції у період від 10 жовтня 2008 року (затриманий 09 жовтня 2008 року) по 26 січня 2016 року, звільнений на перерву у виконанні покарання з пенітенціарного закладу Ілава.
59. Довідка Лодзинського воєводського управління в Лодзі від 12 березня 2020 року містить інформацію про те, що згідно з статтею 217 параграфу 2 пункту 2 Закону від 14 червня 1960 року - Адміністративно процесуальний кодекс (3б.з. від 2020 п., поз. 256) підтверджено, що позивачу (Польський персональний номер НОМЕР_14) в період від 2000 року до 2020 року видано три паспортних документа: НОМЕР_13 дійсний від 02 лютого 2000 року (скасований 18 вересня 2008 року); НОМЕР_10 дійсний від 08 вересня 2008 року (скасований
02 листопада 2016 року); НОМЕР_15 дійсний від 10 жовтня 2016 року (дійсний до 02 листопада 2026 року)
Позиція Верховного Суду
60. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
61. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
62. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
63. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
64. Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
65. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
66. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
67. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦКУкраїни, саме на момент вчинення правочину.
68. Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
69. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (стаття 244 ЦК України).
70. Згідно з частиною першою статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
71. Відповідно до частини першої статті 15 «Визнання документів» договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року, ратифікованого Постановою Верховної Ради № 3941-XII від 04 лютого 1994 року, документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом.
72. Згідно зі статтею 43 Закону України «Про нотаріат» не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
73. Встановлення нотаріусом особи іноземця здійснюється за національним паспортом іноземця або документом, що його замінює.
74. Відповідно до пункту 7.29 розділу 7 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5, якщо нотаріальна дія вчиняється для чи за участю іноземного громадянина, перевіряється законність його перебування в Україні.
75. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
76. Іноземцю відмовляється у перетині державного кордону, у разі якщо при перевірці паспортного документа уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України буде встановлена його недійсність та неприналежність відповідній особі (статті 10, 14 Закону України «Про прикордонний контроль»).
77. Відповідно до законодавства Республіки Польща, а саме Закону від 13 липня 2006 року «Про паспортні документи», паспорт дійсний протягом 10 років з дати його видачі (частина перша статті 32 вказаного Закону, https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU20061431027/T/D20061027L.pdf).
78. Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років.
79. Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції у цій справі та передаючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2022 року у цій справі № 465/3517/19 (провадження № 61-16816св20) звернув увагу судів попередніх інстанцій на те, що у матеріалах справи наявна посвідчена копія паспорта позивача з перекладом від 11 лютого 2000 року НОМЕР_5 , яка має запис «Дійсний до 11 лютого 2010 року» та помітку «Анульовано». Верховний Суд наголосив на тому, що позивач не має оригіналів оспорюваних довіреностей, а має лише копію однієї з них, оскільки посилається на те, що він їх не підписував та не уповноважував ОСОБА_3 на вчинення дій щодо переведення грошових коштів та закриття рахунків в банку. Представники банку ставили під сумнів достовірність наданих копій документів, проте належними і достовірними доказами не спростували твердження позивача.
80. Відповідно до положень частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
81. Слід також врахувати, що у грудні 2016 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сотника О. І. звертався до суду з позовом до
ПАТ «Кредобанк» про стягнення заборгованості за договорами банківських вкладів «Рантьє» № 2630/01/3085042 від 08 травня 2007 року та
№ 2630/01/3085037 від 08 травня 2007 року в сумі 4 978 852,21 грн і процентів за користування ними в розмірі 15 008 138,07 грн, а всього разом
19 986 990,28 грн (справа № 465/7362/16).
82. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, з висновком якого погодися й Верховний Суд у справі № 465/7362/16 виходив з того, що позивачем не заявлено вимоги щодо визнання довіреності недійсною.
83. Згідно з доводами позивача, мотиви відмови у задоволенні позовних вимог у справі № 465/7362/16 з посиланням на те, що ним не заявлено вимоги щодо визнання довіреності недійсною, стали підставою для звернення до суду з цим позовом з метою захисту його порушених прав.
84. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57),
від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89)).
85. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
86. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
87. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
88. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого щодо мотивів задоволення позовних вимог погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, взявши до уваги висновки Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 465/7362/16, обґрунтовано виходив з того, що права позивача підлягають захисту в обраний ним спосіб. Суди виконали вказівки, які містяться у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у цій справі № 465/3517/19 (провадження № 61-16816св20) і є обов'язковими для виконання в силу положень частини першої статті 417 ЦПК України.
89. Судами належним чином досліджені докази, зокрема: посвідчена копія паспорта позивача з перекладом від 11 лютого 2000 року НОМЕР_5 (на підставі якого було посвідчено оспорювану довіреність від 07 березня
2014 року), яка має запис «Дійсний до 11 лютого 2010 року» та помітку «Анульовано»; відповідь на запит адвоката Бартош Тютюник від 12 жовтня 2016 року Апеляційного суду у м. Лодзь ІІ Кримінальний відділ, в якій повідомлено, що у справі № IV К 179/09 Окружного суду в Лодзь (ІІ АКА 129/16, попередньо ІІ АКА 256/13 Апеляційного суду в Лодзі) засуджений ОСОБА_1 був позбавлений волі у період з 01 грудня 2007 року 02 грудня 2007 року і з 09 жовтня 2008 року до 26 січня 2016 року; копія апостильованого перекладу довідки Слідчого арешту в Лодзі пенітенціарної служби від 17 березня 2020 року, відповідно до якої позивач перебував в умовах пенітенціарної ізоляції в період від 10 жовтня 2008 року (затриманий 09 жовтня 2008 року) по 26 січня 2016 року, звільнений на перерву у виконанні покарання з пенітенціарного закладу Ілава; довідка Лодзинського воєводського управління в Лодзі від 12 березня 2020 року, яка містить інформацію про те, що позивачу (Польський персональний номер НОМЕР_14) у період від 2000 року до 2020 року видано три паспортних документа: НОМЕР_13 дійсний від 02 лютого 2000 року (скасований 18 вересня 2008 року); НОМЕР_10 дійсний від 08 вересня 2008 року (скасований 02 листопада 2016 року); НОМЕР_15 дійсний від 10 жовтня 2016 року (дійсний до 02 листопада 2026 року).
90. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не міг перебувати на території України, підписувати довіреності у 2014 році на ім'я іншої особи у приватного нотаріуса Копейчикова І. В., оскільки він перебував в місцях позбавлення волі на території Республіки Польща.
91. Нотаріусом було встановлено особу за паспортом серії НОМЕР_5 від 11 лютого 2000 року, який втратив свою чинність на момент нотаріального посвідчення оспорюваних довіреностей.
92. Враховуючи висновки Верховного Суду, які висловлені у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 465/7362/16 та у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у цій справі № 465/3517/19, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржених судових рішень у цій справі у зв'язку з неправильним обранням способу захисту порушеного права.
93. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
94. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
95. Однак згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
96. Судами встановлено, що позивач на час складання довіреностей та до 26 січня 2016 року перебував в умовах пенітенціарної ізоляції, а 10 жовтня 2016 року звернувся до АТ «Кредобанк» із запитом про стан його депозитних рахунків, на який отримав відповідь 11 жовтня 2016 року. З цього моменту позивачу стало відомо про порушення його прав.
97. Оскільки про порушення свого права позивач дізнався 11 жовтня
2016 року, а звернувся до суду з цим позовом у червні 2019 року, останній не пропустив позовну давність, про застосування наслідків спливу якої заявлено стороною спору.
98. Доводи касаційної скарги вказаних вище обставин не спростовують та значною мірою зводяться до переоцінки доказів у справі, не свідчать про наявність підстав для скасування правильних по суті рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
99. Слід також зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
100. Позивач звернувся до суду за місцезнаходженням одного з відповідачів - АТ «Кредобанк», за територіальною юрисдикцією Франківського районного суду м. Львова. Справа розглядалася судами неодноразово. Та обставина, що апеляційним судом було відмовлено у позові до відповідача АТ «Кредобанк» не свідчить про порушення судом першої інстанції територіальної підсудності при розгляді цієї справи.
101. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в оскаржених рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
102. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог, виконали вказівки, надані Верховним Судом у постанові від 14 вересня
2022 року у цій справі, які є обов'язковими до виконання в силу положень частини першої статті 417 ЦПК України.
103. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
104. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
105. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
106. З урахуванням доводів касаційної скарги,які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції (з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду) та постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Кредобанк» залишити без задоволення.
2. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2024 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
Ю. В. Черняк
В. В. Шипович