Справа № 283/317/25
Провадження №2/283/1318/2025
13 листопада 2025 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі головуючої судді Саланди О.М., за участю секретаря судового засідання Кравець Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» адвокат Тараненко А.І. звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що 25.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 901363947. Відповідно до договору кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 15 800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. На виконання умов кредитного договору 25.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачці грошові кошти в розмірі 15 800,00 грн. Позичальник зобов'язання за договором не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13 124,82 грн, що складається з 8 985,86 грн заборгованості за кредитом та 4 138,96 грн заборгованості за процентами. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року. У зазначеній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції, проте дата його укладення та номер залишилися незмінними: 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01. 14.06.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 14/06/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача на суму 13 124,82 грн. Після відступлення позивачу права грошової вимоги ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Юніт Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора.
Вимогами позову представник просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 13 124,82 грн, судові витрати в сумі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
03.10.2025 від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення проти позовних вимог зазначено, що відповідачкою строк дії кредитного договору не продовжувався, вона вважає нарахування процентів після закінчення строку дії договору незаконним, а неповідомлення її як сторони договору порушенням її прав. Оскільки позивачем не долучено доказів, що підтверджують її зобов'язання за кредитним договором саме на умовах, зазначених у договорі, які нею оспорюються та не визнаються в розмірі 15 800 грн, позивачем не доведено факту укладення кредитного договору між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 12.08.2025 з відповідачки приватним виконавцем стягнуто грошові кошти у сумі 6 422,46 грн. Відповідачка просить суд застосувати позовну давність до всіх вимог позивача, відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити розмір витрат на правову допомогу до 1 000 грн.
06.10.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
В обґрунтування зазначено, що, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Якщо позовна давність спливає під час дії воєнного або надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного чи надзвичайного стану. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії - з 28.11.2018 по 31.12.2024. Сторони виконали умови договору факторингу № 28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу № 28/1118-01, уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог за формою, встановленою у відповідному додатку, а отже, право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 05.05.2022, тобто після укладення кредитного договору № 901363947 від 25.11.2021. Відповідач не врахувала усі матеріали справи та помилково визначила, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Істотними умовами договору факторингу є предмет договору та ціна відступлення права вимоги. Оскільки сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, це підтверджує належне відступлення права вимоги. Крім того, сторони погодили викласти зазначені умови договору в реєстрі.
Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» у судове засідання не з'явився, згідно з поданим клопотанням просив розгляд справи проводити без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. 13.11.2025 від відповідачки надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Суд, відповідно до ст. 247 ЦПК України, розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі наявні докази у їх сукупності з нормами чинного законодавства України, всі обставини, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» підлягають задоволенню, з таких підстав.
Встановлено, що 25.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли правовідносини у сфері договірних зобов'язань шляхом укладення договору кредитної лінії № 901363947, відповідно до якого відповідачу надано кредит, сума кредитного ліміту - 15 800,00 грн.
Свої зобов'язання за договором ОСОБА_1 виконувала неналежним чином, порушуючи графік розрахунків, внаслідок чого утворилась заборгованість, що згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 901363947 становить 13 124,82 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 8 985,86 грн, заборгованість за відсотками - 4 138,96 грн.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року. У зазначеній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції, проте дата його укладення та номер залишилися незмінними.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01.
14.06.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 14/06/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Заборгованість відповідача згідно з Реєстром боржників становить 13 124,82 грн.
Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, шляхом подання доказів відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір та інші правочини.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від її вчинення, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, визначених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості.
Положення статті 629 Цивільного кодексу України встановлюють обов'язковість виконання договору, а тому порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за основним боргом, що становить 8 985,86 грн за договором № 901363947 від 25.11.2021.
Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, у тому числі щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами, з чим відповідачка погодилась, підписавши кредитні документи, таким чином погодилась з умовами сплати процентів за користування кредитними коштами, а отже, позовна вимога ТОВ «Юніт Капітал» щодо стягнення відсотків за договором № 901363947 від 25.11.2021 у розмірі 4 138,96 грн також підлягає задоволенню.
Щодо переходу до нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» прав первісних кредиторів у кредитних зобов'язаннях суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Згідно зі статтею 514, частиною першою статті 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, позивач правомірно набув право вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов'язання.
30.03.2020 був прийнятий Закон України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020, а відтак саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв'язку з уведенням на території України карантину. Строк дії карантину неодноразово продовжувався та закінчився 30.06.2023.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією рф проти України в Україні було запроваджено правовий режим воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його неодноразовими продовженнями, і станом на час розгляду справи воєнний стан продовжує діяти.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни, зокрема, до ЦК України щодо строків позовної давності. Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, перебіг позовної давності зупиняється на час дії такого воєнного стану.
З огляду на викладене та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом, строк позовної давності не пропустив.
Право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог за формою, встановленою у відповідному додатку до договору факторингу. Таким чином, право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 05.05.2022, тобто після укладення Кредитного договору № 901363947 від 25.11.2021. На підтвердження переходу права вимоги до позивача до позовної заяви долучено Акт приймання-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 14/06/24 від 14.06.2024.
Встановлено, що ОСОБА_1 припинила виконувати платежі, погоджені Графіком платежів за Кредитним договором.
Пунктом 1.5 Договору передбачено, що на умовах, викладених у пункті 1.6 Договору, до відносин між Сторонами застосовується умова нарахування процентів за ставкою 474,50 (чотириста сімдесят чотири цілих п'ять десятих) відсотків річних, що становить 1,30 відсотка на день від суми кредиту за час користування ним (далі - Базова процентна ставка).
Розмір процентів за один день користування кредитом становить: 8 985,86 грн (сума виданого кредиту) ? 1,30 (процентна ставка) / 100 = 116,82 грн. Нарахування вказаних процентів здійснювалось за період з 21.01.2022 по 17.02.2022, що підтверджується розрахунком заборгованості, підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога».
Під час укладення Договору відповідач ознайомилася з його текстом і змістом у повному обсязі, а також з паспортом споживчого кредиту; умови Договору жодним чином не порушують її законних прав та інтересів. Будь-яких заперечень щодо уточнення чи зміни умов Договору відповідач не висловлювала, з умовами погодилась, що підтверджується її підписами, а також наданою згодою на обробку персональних даних та доступ до кредитної історії.
Враховуючи викладене, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи.
Відповідач у відзиві вказала, що приватним виконавцем в рахунок погашення заборгованості стягнуто 6422,46 грн, на підтвердження надала копії квитанції про стягнення коштів за виконавчим провадженням.
З приводу наведеного, суд зазначає, що стягнення суми 6422,46 грн було здійснено в межах виконавчого провадження, яке було відкрите на виконання рішення, яке скасоване судом. Тому позивач не позбавлена права звернутися до суду із заявою про поворот виконання рішення.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У матеріалах справи наявні: договір про надання правничої допомоги № 17/06/24-02 від 17.06.2024, протокол погодження вартості послуг від 17.06.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 17.06.2024 на суму 5 000,00 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правничої допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи, предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5 000,00 грн, є співмірною та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 12, 23, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 280, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 901363947 від 25.11.2021 у розмірі 13 124 гривні 82 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати у розмірі 2 422 гривні 40 копійок, витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, оф. 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 .
Суддя: О. М. Саланда