12 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 917/45/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 12.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.03.2025 (в частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Полтавській області)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025
у справі № 917/45/25
за заявою Головного управління ДПС у Полтавській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВГ-ГРУП"
про відкриття провадження у справі про банкрутство,-
1. Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, заявник, ініціюючий кредитор) звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВГ-ГРУП" (далі - ТОВ "ЛВГ-ГРУП", боржник) відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), згідно з якою просить:
відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛВГ-ГРУП";
визнати кредиторські вимоги ГУ ДПС у Полтавській області до ТОВ "ЛВГ-ГРУП" у загальному розмірі 1 164 560,47 грн., з яких 771 300,77 грн. - основний платіж, 355 491,32 грн. - штрафні санкції та 37 768,38 грн. - пеня;
визнати витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство ТОВ "ЛВГ-ГРУП" у господарському суді в загальному розмірі 102 280,00 грн., що складаються з 30 280,00 грн. витрат на сплату судового збору та 72 000,00 грн. - авансування винагороди арбітражного керуючого із внесенням суми витрат до реєстру вимог кредиторів, у порядку черговості, визначеному КУзПБ;
вжити заходів до забезпечення вимог кредитора - ГУ ДПС у Полтавській області в порядку ст.40 КУзПБ;
призначити арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "ЛВГ-ГРУП" Боровика Руслана Леонідовича.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.03.2025 у справі №917/45/25, зокрема:
відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛВГ-ГРУП";
визнано кредиторські вимоги ГУ ДПС у Полтавській області у розмірі 771 300,77 грн основного боргу;
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ТОВ "ЛВГ-ГРУП";
введено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "ЛВГ-ГРУП";
розпорядником майна ТОВ "ЛВГ-ГРУП" призначено арбітражного керуючого Боровика Руслана Леонідовича з наданням йому повноважень відповідно до положень КУзПБ;
встановлено основну грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "ЛВГ-ГРУП" із розрахунку трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу (ч.2 ст.30 КУзПБ);
розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 15.05.2025 о 10:00год.
2.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.03.2025 виправлено описку в пункті 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Полтавської області (вступна та резолютивна частина) від 04.03.2025 у справі №917/45/25 та пункті 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Полтавської області від 04.03.2025 у справі №917/45/25, виклавши п.2 у наступній редакції: "Визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області (м.Полтава, вул.Європейська, 4, код ЄДРПОУ ВП 44057192) у розмірі 771 300,77 грн. основного боргу, 30 280 грн. витрат по сплаті судового збору та 72 000 грн. авансування винагороди арбітражного керуючого. Ініціюючий кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника (штрафні санкції, пеня) у межах строку, встановленого частиною першою ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства"; усе інше - по тексту без змін.
3. За результатом розгляду заяви ГУ ДПС у Полтавській області про відкриття провадження у справі про банкрутство та доданих до неї документів, Господарським судом Полтавської області встановлено обґрунтованість тверджень ГУ ДПС у Полтавській області про наявність у боржника - ТОВ "ЛВГ-ГРУП" грошових зобов'язань у загальному розмірі 771 300,77 грн. (що становить суму основного боргу), строк виконання яких настав. Місцевим господарським судом у підготовчому засіданні не було встановлено підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛВГ-ГРУП", визначених частиною 6 ст.39 КУзПБ. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛВГ-ГРУП" та визнання кредиторських вимог ГУ ДПС у Полтавській області в розмірі 771 300,77 грн. основного боргу, 30 280,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 72 000,00 грн. авансування винагороди арбітражного керуючого (з урахуванням ухвали Господарського суду Полтавської області від 27.03.2025 про виправлення описки).
4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.03.2025 у справі №917/45/25 залишено без змін.
5. Апеляційний господарський суд визнав правильним висновок суду першої інстанції про те, що заявлена кредитором заборгованість з пені і штрафних санкцій не є грошовим зобов'язанням у розумінні ст.1 КУзПБ, а відтак не може бути предметом судового розгляду при ініціюванні відкриття у справі про бвнкрутство.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. До Верховного Суду від Головного управління ДПС у Полтавській області надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.03.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 у справі №917/45/25 в частині невизнання кредиторських вимог ГУ ДПС у Полтавській області, а саме: 355491,32 грн - штрафних санкцій, 37768,38 грн - пені та винести в цій частині нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВГ-ГРУП" у загальному розмірі 1164560,47 грн, з яких: 771300,77 грн - основний платіж, 355491,32 грн - штрафні санкції, 37768,38 грн - пеня.
6.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст. 1 КУзПБ у справах про банкрутство щодо невизнання кредиторських вимог в частині заявлених сум пені та штрафних санкцій.
-Вказує, що судами порушено статті 73, 86, 236 ГПК України.
-Скаржник зазначає, що з огляду на ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс), судом прийнято до уваги вимоги ініціюючого кредитора лише в частині суми основного боргу у розмірі 771300,77 гривень. Вимоги, в частині заявлених сум штрафних санкцій - 354658,52 грн, пені - 37516,98 грн судом при постановлені зазначеної ухвали до уваги не взято, зазначивши, що останні є предметом судового розгляду в процедурі розпорядження майном боржника в порядку ст. 45 Кодексу.
-Скаржник просить Суд врахувати ту обставину, що подання заяви про додаткові грошові вимоги до боржника, які вже були предметом розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛВГ-ГРУП» тягнуть за собою накладення додаткового фінансового тягара на контролюючий орган, який звернувся до суду за захистом своїх порушених прав боржником, а саме несплата грошових зобов'язань перед державою.
-Скаржник звертає увагу на те, що вказані невизнані штрафні санкції та пеня не є додатковими грошовими вимогами, а становлять загальну суму податкового боргу перед контролюючим органом, на підтвердження чого до суду першої інстанції надано весь необхідний перелік документів та довідок, що підтверджує обґрунтованість кредиторських вимог, підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
7. Відзиву не надано.
Провадження у Верховному Суді
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №917/45/25 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025.
9. Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області, яка подана на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.03.2025 (в частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Полтавській області) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 у справі №917/45/25 та призначено до розгляду касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області у справі № 917/45/25 на 12 листопада 2025 року о 12:30 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
10. Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на таке.
11. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
12. Враховуючи наведені положення ст. 300 ГПК України (межі перегляду справи в суді касаційної інстанції), Верховний Суд перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень лише в частині невизнання кредиторських вимог ГУ ДПС у Полтавській області до ТОВ "ЛВГ-ГРУП" у частині 355 491,32 грн штрафних санкцій та 37 768,38 грн пені.
13. Як уже зазначалось, за результатом розгляду заяви ГУ ДПС у Полтавській області про відкриття провадження у справі про банкрутство та доданих до неї документів, Господарським судом Полтавської області визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Полтавській області до боржника - ТОВ "ЛВГ-ГРУП" у розмірі 771 300,77 грн (що становить суму основного боргу), строк виконання яких настав.
14. Тож, у цьому випадку слід з'ясувати чи є предметом розгляду грошові вимоги ініціюючого кредитора в частині штрафних санкцій та пені, які заявлені одночасно із грошовими вимогами, які є грошовим зобов'язанням в розумінні абз.5 ч.1 ст.1 КУзПБ, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні.
15. Згідно статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
16. Порядок подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також перелік документів, які мають бути додані до вказаної заяви, визначені статтею 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
17. За змістом частини першої статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов'язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.
18. Згідно правових висновків Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
19. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
20. Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
21. Судова палата також зауважила, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
22. Згідно частини другої статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
23. Частинами першою, другою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником, а стосовно боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі - також органом (суб'єктом), уповноваженим управляти державним майном, у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); найменування органу (суб'єкта), уповноваженого управляти державним майном щодо боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів. До заяви кредитора - контролюючого органу, уповноваженого відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, іншого органу, який відповідно до закону здійснює контроль за справлянням інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів щодо стягнення (погашення) податкового боргу або іншої заборгованості у встановленому законодавством порядку.
24. Відповідно до приписів абз. 1 ч. 3 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, якими визначено вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, вказано, що заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
25. Згідно ч. 8 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про визнання вимог кредитора та їх розмір.
26. Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань.
27. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
28. Відповідно до частин першої - п'ятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
29. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов'язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
30. Таким чином, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).
31. Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
32. Отже, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21).
33. Поряд з викладеним, Суд зазначає, що у разі заявлення у господарській справі (у справі про банкрутство тощо) багатоскладової грошової вимоги (про стягнення, про визнання грошових вимог), тобто вимоги, сума якої має багато складових за підставами виникнення кожної із них: сум заборгованості за кожним зобов'язанням боржника (якщо їх декілька), сум, які підлягають нарахуванню за наслідками невиконання (несвоєчасного виконання - прострочення) кожного із зобов'язань в залежності від їх виду та правової природи (проценти річні, інфляційні втрати, штрафи, пені, неустойки тощо), заявник (у цій справі Кредитор), відповідно до покладеного на нього за законом обов'язку, обґрунтовуючи належним чином грошові вимоги та надаючи докази на їх підтвердження має надати, окрім безпосередньо основних доказів (договорів, накладних, актів, інших первинних документів), також обґрунтований розрахунок суми вимоги із зазначенням назви та розміру її складових, обґрунтування для вимог щодо кожної з яких має міститися в позовній заяві (заяві). Цей висновок узгоджується, зокрема, з положеннями пункту 3 частини третьої статті 162 ГПК України.
34. При розгляді вимог (кредиторських вимог) на суд покладений обов'язок дослідити та оцінити цей розрахунок на рівні з іншими доказами, надавши оцінку обґрунтованості, підставності та доведеності доказами у справі кожної із складових суми вимог, заявленої до стягнення (для визнання у справі про банкрутство), з чітким розмежуванням за наведеним принципом як визнаної, так і відхиленої частини вимог заявника.
35. При цьому, що стосується як розрахунку, наданого заявником (стягувачем кредитором), так і того розрахунку, що наводить суд при дослідженні та оцінці наданого заявником розрахунку, відхиляючи/задовольняючи вимоги (повністю або частково), то ці розрахунки мають не тільки відповідати наданим у справі доказам, а і бути такими чіткими та зрозумілими, щоб ні у сторін, ні у судів, що здійснюють перегляд відповідного судового рішення, не виникало сумнівів та/або неоднозначного розуміння щодо: визнаної/відхиленої суми вимог, підстави та правової природи її виникнення, а також підстави для її визнання/відхилення (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №904/5874/19).
36. Так, судом першої інстанції було зазначено, що з огляду на ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства у якій визначено, серед іншого, що до складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, вимоги ініціюючого кредитора підлягають визнанню лише в частині суми основного боргу у розмірі 771300,77 гривень, а вимоги, в частині заявлених сум штрафних санкцій - 354658,52 грн, пені - 37516,98 грн судом при постановлені зазначеної ухвали до уваги не взято та зазначено, що останні є предметом судового розгляду в процедурі розпорядження майном боржника в порядку ст. 45 Кодексу.
37. Касаційний господарський суд не може погодитись із такими висновками, з огляду на таке.
38. Дійсно КУзПБ у частині 2 статті 45 передбачає право ініціюючого кредитора заявити додаткові грошові вимоги у межах строку, передбаченого частиною 1 зазначеної статті, тобто протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
39. Водночас, суди не врахували, що додаткові грошові вимоги передбачені у частині 2 статті 45 КУзПБ не слід ототожнювати із нарахованими пенею і штрафними санкціями за невиконання основного грошового зобов'язання, визнаного судом у підготовчому засіданні.
40. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постанові від 16.08.2024 у справі №903/806/21) право на заявлення додаткових грошових вимог до боржника мають також інші (окрім ініціюючого) кредитори, позаяк прямої заборони подати заяву з додатковими кредиторськими вимогами чинне законодавство не містить. Така заява з додатковими кредиторськими вимогами до боржника також повинна бути оплачена відповідним судовим збором, ставка якого становить аналогічне значення до звичайної заяви з кредиторськими вимогами до боржника і до такої заяви застосовуються такі ж самі вимоги, як і до звичайної заяви з кредиторськими вимогами.
41. Слід звернути увагу, що згідно п. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
42. Водночас, принцип процесуальної економії господарського судочинства, це загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків. Згідно з позицією, висловленою в ухвалі Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №9901/20/21, принцип процесуальної економії спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду справи (вирішення спору) та зменшення судових витрат.
43. На виконання вимог п.2 ст.34 КУзПБ ініціюючим кредитором сплачено судовий збір за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛВГ-ГРУП» у розмірі 30280,00 грн та здійснено авансування винагороди арбітражному керуючому в сумі трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень у розмірі 72000,00 гривень.
44. Невизнання судом кредиторських вимог, заявлених при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛВГ-ГРУП», а саме: штрафних санкцій - 354658,52 грн, пені - 37516,98 грн змушує ГУ ДПС у Полтавській області повторно звертатися до суду для визнання додаткових кредиторських вимог та сплати додаткового судового збору за подання вказаної заяви.
45. Тож, судам було слід врахувати ту обставину, що подання заяви про додаткові грошові вимоги до боржника (штрафні санкції та пеня), що застосовані до вже розглянутих при відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛВГ-ГРУП» грошових вимог, порушують принцип процесуальної економії господарського судочинства та тягнуть за собою накладення додаткового фінансового тягара на ГУ ДПС у Полтавській області, який звернувся до суду за захистом порушених прав боржником, а саме несплата грошових зобов'язань перед державою.
46. У контексті правовідносин у цій справі слід визнати, що вказані штрафні санкції та пеня не є додатковими грошовими вимогами, у розумінні частині 2 статті 45 КУзПБ, а становлять загальну суму грошових вимог ГУ ДПС у Полтавській області, яка складається з основного боргу (податковий борг) у розмірі 771300,77 грн, штрафних санкцій - 354658,52 грн, пені - 37516,98 грн, що були нараховані за невиконання основного зобов'язання
47. Суди безпідставно послались на ст. 1 КУзПБ, як на підставу нездійснення розгляду у підготовчому засіданні штрафних санкцій та пені, заявлених в порядку абз. 1 ч. 3 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, не врахувавши, що ініціюючий кредитор заявив штрафні санкції та пеню одночасно із основним грошовим зобов'язанням, невиконання якого і спричинило застосування відповідних санкцій.
48. Положення КУзПБ, які регулюють процедуру відкриття провадження у справі про банкрутство, не містять заборони або обмеження, щодо заявлення неустойки (штрафу, пені) разом з основним зобов'язанням, а навпаки, зобов'язують кредитора надати відомості щодо його вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
49. Положення ст. 1 КУзПБ щодо не включення до грошового зобов'язання неустойки та інших фінансових санкцій, визначених на дату подання заяви до господарського суду, визначають поняття грошового зобов'язання та його складу та не є тотожні поняттю розміру вимог кредитора, яке міститься в частині третій ст. 34 КУзПБ, якою встановлені вимоги до заяви ініціюючого кредитора.
50. За таких обставин, хоча неустойка (штраф, пеня) не включаються до складу грошових зобов'язань боржника (ст. 1 КУзПБ), разом з тим такі вимоги можуть бути включені до заяви кредитора одночасно із вимогами, які є грошовим зобов'язанням в порядку наведеної норми та розглянуті судом при відкритті провадження у справі про банкрутство.
51. З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість розгляду штрафних санкцій та пені у складі заявлених кредиторських вимог ГУ ДПС у Полтавській області. Апеляційний господарський суд, погодившись із такими висновками, вказаних порушень не усунув.
52. Виявлені порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.
53. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли підтвердження, отже наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
54. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
55. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
56. Відповідно до частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
57. Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги частково знайшли підтвердження, тому Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.03.2025 (в частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Полтавській області) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 слід скасувати, а справу у справі №917/45/25 передати на новий розгляд у скасованій частині до Господарського суду Полтавської області
Розподіл судових витрат
58. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1.Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.03.2025 (в частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Полтавській області) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 у справі №917/45/25 скасувати.
3. Справу №917/45/25 в частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Полтавській області передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік