12 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 904/3002/23 (904/6872/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 12.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025
у справі № 904/3002/23 (904/6872/23)
за заявою Приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича в інтересах позивача ОСОБА_1
до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика";
2) ОСОБА_2 ;
3) ОСОБА_3 ;
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Терміус";
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бігкомерц",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика" - арбітражна керуюча Венська Оксана Олександрівна,
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації прав
в межах справи №904/3002/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривер Бриз 2017"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика"
про визнання банкрутом,-
1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривер Бриз 2017" відкрито провадження у справі у справі № 904/3002/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика" (49000, місто Дніпро, вулиця Січеславська Набережна, будинок 29А, кімната 707; ідентифікаційний код 32745951).
2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2024р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігкомерц" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 р. у справі № 904/3002/23 задоволено, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023р. у справі № 904/3002/23 скасовано, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ривер Бриз 2017" у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика".
3. Під час перебування у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області справи № 904/3002/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика", приватний виконавець Сивокозов Олександр Миколайович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом в інтересах ОСОБА_1 до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика", відповідача-2 - ОСОБА_2 , відповідача-3 - ОСОБА_3 та відповідача-4 - ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації прав, відповідно до якого позивач просив суд:
- витребувати земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:03:196:0029; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1397780612101) від ТОВ "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика" (ідентифікаційний код юридичної особи 32745951) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
- визнати недійсним правочин про передану права власності на об'єкти нерухомого майна: житлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1709364612101 та земельної ділянк за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1397780612101 від ОСОБА_2 до ТОВ "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика", що документально оформлений рішенням №08/12/-2 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика" від 08.12.2022 року, підпис на якому нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Лозенко В.В., зареєстровано в реєстрі за №1332 та актом приймання-передавання нерухомого майна від ОСОБА_2 до ТОВ "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика" від 08.12.2022 року, підписи на якому нотаріально посвідчено приватним нотаріусом ДМНО Лозенко В.В. , зареєстровано в реєстрі за №1334, 1335.;
- скасувати державну реєстрацію права власності (номер відомостей про речове право: 48672636) на об'єкт нерухомого майна - житлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1709364612101) за ТОВ "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика" (ідентифікаційний код юридичної особи 32745951);
- визнати недійсним договір про припинення зобов'язання переданням відступного, що укладений 15.11.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б., реєстровано в реєстрі за №1046.;
- скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 44909476) на об'єкт нерухомого майна - житлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1709364612101) за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );
- скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 29212882) на об'єкт нерухомого майна - житлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1709364612101) за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у приватного виконавця Сивокозова О.М. перебувають виконавчі листи, видані Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська на виконання рішення вказаного суду від 19.10.2016 у справі № 201/872/16-ц про:
- стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" суми заборгованості за кредитним договором № СL-300/0254/2007 від 23 травня 2007 року у розмірі 20638,75 доларів США (двадцять тисяч шістсот тридцять вісім доларів США 75 центів), що дорівнює 472420,98 грн. (чотириста сімдесят дві тисячі чотириста двадцять грн. 98 коп.);
- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" суми заборгованості за кредитним договором № CM-SME300/096/2006 від 28 листопада 2006 року у розмірі 207204,74 доларів США (двісті сім тисяч двісті чотири доларів США 74 центи), що дорівнює 4742916,49 грн. (чотири мільйони сімсот сорок дві тисячі девятсот шістнадцять грн. 49 коп.);
- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" суми заборгованості за кредитним договором № ML-301/697/2007 від 29 листопада 2007 року в сумі 140240,78 доларів США (сто сорок тисяч двісті сорок доларів США 78 центів), що дорівнює 3210111,45 грн. (три мільйони двісті десять тисяч сто одинадцять грн. 45 коп.).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2023р. замінено сторону виконавчого провадження стягувача, по цивільній справі № 201/872/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, з Акціонерного товариства "ОТП Факторинг Україна" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Айквітас".
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2023р. замінено сторону виконавчого провадження стягувача, по цивільній справі № 201/872/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Айквітас" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Бігкомерц".
Отже, поточним стягувачем за виконавчими документами є ТОВ "Бігкомерц", яким 16.08.2023 року на виконання приватному виконавцю пред'явлено зазначені вище виконавчі документи.
Приватним виконавцем розпочато примусове виконання вказаних виконавчих документів та керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" 16.08.2023 винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень №72553798, 72553316, 72554097 та об'єднано виконавчі провадження у зведене виконавче провадження №72554175, відповідно до ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження".
В межах виконавчого провадження, виконавцю не вдалось встановити будь-яке майно боржника, на яке можливо звернути стягнення. Станом на день подання позову, боржник (позивач) не виконав свої зобов'язання, які випливають з рішення суду, а тому приватний виконавець пред'явив цей позов, який спрямований на повернення боржнику - ОСОБА_1 майна, яке раніше йому належало та протиправно вибуло з його власності, задля виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2016 у справі № 201/872/16-ц.
Таким чином, приватним виконавцем Сивокозовим Олександром Миколайовичем подано цей позов в інтересах ОСОБА_1 , який і є позивачем у справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024р., у справі № 904/3002/23 (904/6872/23): відмовлено у задоволенні позовної заяви Приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича в інтересах позивача ОСОБА_1 до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика"; відповідача-2 ОСОБА_2 ; відповідача-3 ОСОБА_3 ; відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Терміус" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації прав у повному обсязі; витрати зі сплати судового збору за подання позову залишено за позивачем; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 01.01.2024р.
5.1. По суті спору позов розглянуто не було. Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звернувшись до суду з позовом приватний виконавець діє не у своїх власних інтересах, а його права у цьому випадку ніким не порушені, оскільки він діє виключно задля виконання виконавчого документа, тож у позові слід відмовити з підстав відсутності порушеного права позивача, що є самостійною підставою для такої відмови.
6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі № 904/3002/23 (904/6872/23) скасовано.
Позовну заяву приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації прав - залишено без розгляду.
6.1. Постанова суду другої інстанції мотивована тим, що чинне законодавство України не наділяє державного/приватного виконавця правом звертатися до суду в інтересах інших осіб, зокрема з позовами в інтересах боржників у виконавчому провадженні.
Натомість, правом звернення з позовами про визнання фраудаторними правочинів, за якими боржник позбувся належного йому майна, з застосуванням наслідків недійсності такого правочину, за загальним правилом, наділений кредитор (стягувач у виконавчому провадженні), який у такому випадку здійснює захист власних прав та інтересів.
Крім того, суд другої інстанції зазначив, що у цьому випадку позов подано приватним виконавцем в інтересах боржника у виконавчому провадженні - ОСОБА_1 , який є громадянином Айзербайджанської республіки, та докази повідомлення якого про розгляд даної справи, у порядку встановленому процесуальним законом, а саме вручення позивачу ухвал по справі, як і позовної заяви, відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. До Верховного Суду від приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича надійшла касаційна скарга на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі №904/3002/23 (904/6872/23), у якій скаржник просить Суд скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
7.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник посилається на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що:
1) Судами першої та апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, постанові Верховного Суду у справі № 509/84/14-ц та у справі № 917/97/23 від 03.04.2024, згідно яких у приватного/державного виконавця наявне право звертатись до суду з позовом в інтересах інших осіб у виконавчому провадженні шляхом пред'явлення позовів в суді в інтересах учасників виконавчого провадження. Це є порушенням норми ч.4 ст.236 ГПК України.
2) Судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме положення ч.3 ст.4 ГПК України згідно з якою до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
3) Судами першої та апеляційної інстанції порушено приписи ч.ч. 10, 11 ст.11 ГПК України, що полягає в незастосуванні судами аналогії права та/чи аналогії закону і фактичній відмові у здійсненні правосуддя.
4) Судами першої та апеляційної інстанції порушено приписи ч.3 ст.86 ГПК України. Вказана норма зобов'язує суд при вирішення спору надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Також судами порушено ч.5 ст.236 ГПК України, яка встановлює, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Натомість в оскаржуваних судових рішеннях судами не надано жодної оцінки зібраним в справі доказам, що підставою для скасування рішень на підставі п.1 ч. 3 ст. 310 ГПК України.
-В обґрунтування пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що судова практика щодо можливості подачі позову в інтересах боржника склалась по- перше: у цивільному судочинстві, а по-друге в справах пов'язаних, в тому числі, із оскарженням фраудаторних правочинів. В нашому випадку справа розглядається за правилами господарського судочинства (через те що на час подачі позову щодо останнього незаконного недобросовісного володільця майна було порушено справу про банкрутство), а також за індикаційним позовом. Саме через ці обставини практика Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається виконавець, не є ідентичною (тотожною) до поточного спору, але зроблені висновки та встановлені принципи є дотичними, та дозволяють застосувати їх до спірних правовідносин, а саме в принципі, що виконавець під час виконання судового рішення у певних правовідносинах є особою, яка має право подавати позови в інтересах інших осіб, оскільки ГПК України не визначає коло осіб які мають право звертатись з позовом в інтересах інших осіб, а лише відсилає до осіб право яких визначено законом. Тому, відповідно виконавець наполягає на тому, що він є тією особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб у певних правовідносинах в розумінні ч. 3 ст. 41 ГПК (особи, що звертаються до суду в інтересах інших), ч. 5 ст. 53 ГПК (набуття статусу позивача), ч. 3-5 ст. 55 ГПК (права осіб, які звернулись в інтересах інших) на підставі висновків зроблених ВП ВС. У зв'язку з чим виконавець вважає, що суди попередніх інстанцій здійснили фундаментальне порушення процесуального законодавства (ст. 11 ГПК України) та відмовили у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
-Скаржник вказує, що фактично відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, який підлягає прямому застосуванню. Проте із висновків і принципів ВП ВС витікає, що виконавець під час здійснення ним повноважень, має право подавати позови в інтересах боржника, навіть в супереч його волі. Вважає за можливе розглянути зазначену справу із застосуванням ст. 11 ГПК України (незастосування якої оскаржується виконавцем) де виконавець у якого перебуває на виконанні судове рішення, має право подавати індикаційний позов від імені боржника, з метою витребування майна із чужого незаконного володіння в межах окремої процедури виконавчого провадження щодо звернення стягнення на інше майно боржника, у тому числі якщо воно перебуває в інших осіб або належить боржникові від інших осіб, або боржник володіє ним спільно з іншими особами.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
8. ТОВ "Науково-виробничий експертно-технічний центр "Промдіагностика" подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін
Провадження у Верховному Суді
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3002/23 (904/6872/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025.
10. Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі №904/3002/23 (904/6872/23) та призначено до розгляду касаційну скаргу приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича у справі №904/3002/23 (904/6872/23) на 12 листопада 2025 року о 12:40 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
11. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
12. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
13. Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
14. Предметом касаційного розгляду у цій справі є наявність або відсутність правових підстав для звернення приватного виконавця до суду з вимогою про визнання договору, укладеного боржником з метою уникнення звернення стягнення на майно, недійсним.
15. Приватний виконавець, хоча і є суб'єктом незалежної професійної діяльності, проте уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
16. Тому на приватного виконавця, так само як і на державного виконавця, поширюються приписи частини другої статті 19 Конституції України, які передбачають обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб (чи прирівняних до них осіб) діяти відповідно до належних їм повноважень, які зазвичай визначаються законом.
17. У правових відносинах, які існують у цій справі, приватний виконавець є суб'єктом владних повноважень та на нього поширюються правила статті 19 Конституції України. Згідно з цими приписами органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Слід відзначити, що питання здійснення представництва інтересів інших осіб неодноразово були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду в контексті права на звернення до суду прокурора в інтересах інших осіб, а отже уніфікація зазначених підходів щодо підтвердження права на представництво, визначення процесуального статусу учасників процесу відповідає завданням досягнення правової визначеності.
19. Повноваження виконавця на вчинення виконавчих дій наведені у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" через визначення переліку прав і обов'язків виконавця.
20. Зокрема, у частині першій статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
21. У частині третій зазначеної статті визначені права виконавця у виконавчому провадженні, де в пункті 22 вказано, що виконавець може здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
22. Разом з тим, у Законі України "Про виконавче провадження" не визначені: 1) порядок звернення державного/приватного виконавця до суду щодо визнання недійсними правочинів здійснених до моменту відкриття виконавчого провадження; 2) можливість виконавця оскаржувати судові рішення у справах у яких не був учасником не тільки він, а і особа в інтересах, якої він виступає; 3) процесуальні повноваження та обмеження виконавця, який виступає в інтересах особи; 4) можливість виконавця визнавати недійсними правочини, які вчинені поза періодом існування виконавчого провадження.
23. Відповідно до частин першої-третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
24. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
25. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
26. Згідно з частинами першою, третьою статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
27. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
28. У ч.ч. 1, 2 ст. 44 ГПК України визначено, що усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).
Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (процесуальна дієздатність).
Питання участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб врегульовано статтею 53 Господарського процесуального кодексу України:
1. У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
2. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.
3. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
5. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
6. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.
29. Отже, виходячи з аналізу цієї статті, особа має право звертатися до суду в інтересах інших осіб виключно у випадках, встановлених законом, а також з урахуванням процесуальних особливостей передбачених для окремих суб'єктів (органів державної влади, органи місцевого самоврядування, прокурора, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тощо).
30. Процедура виконавчого провадження є істотною гарантією прав його сторін (стягувача і боржника). Внутрішньою формою діяльності будь-якого державного органу (у тому числі державної виконавчої служби чи приватного виконавця) є встановлений законом порядок здійснення низки однорідних процесуальних дій, її організація, внутрішня структура, тобто процесуальна форма. Процесуальна форма діяльності виконавця визначається як встановлений законодавством порядок, згідно з яким відбувається діяльність, спрямована на реалізацію функцій та виконання завдань щодо примусового виконання судових рішень.
31. Тож основною метою діяльності виконавця та його безпосереднім завданням є сприяння виконанню судових рішень, які на підставі статті 129-1 Конституції України є обов'язковими на всій території України. Для досягнення зазначеної мети виконавець зобов'язаний вживати всіх заходів, передбачених законом, у межах своєї компетенції.
32. За змістом пункту 1 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" до заходів примусового виконання рішень належить звернення стягнення на майно боржника, у тому числі якщо воно перебуває в інших осіб.
33. Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб'єкти у разі здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов'язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.
34. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов'язаний ухвалити рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти / електронні гроші, що знаходяться на рахунках / електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав (частина третя статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").
35. Укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").
36. Оскільки в статті 9 Закону Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано алгоритм дій не учасників виконавчого провадження, а безпосередньо виконавця та уповноважених органів і установ, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.09.2025 у справі №367/252/24 виснувала, що правочини щодо майна боржника, які призвели до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, можуть бути визнані недійсними судом за зверненням виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження щодо конкретного боржника.
37. Водночас очевидно, що таке звернення повинне відбуватися в порядку позовного провадження, оскільки чинним процесуальним законодавством іншого механізму для визнання правочину недійсним не передбачено. Таке фундаментальне питання, як встановлення дійсності або недійсності правочину, потребує дотримання засад змагальності і не може бути вирішене судом за зверненням виконавця на стадії виконання судового рішення в іншій справі.
38. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець реалізовує покладені на нього державою функції та забезпечує дотримання принципу обов'язковості судових рішень. Засобом забезпечення виконання судового рішення може вважатися й звернення виконавця до суду з позовом про визнання вчиненого боржником на шкоду стягувачу правочину недійсним.
39. У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.09.2025 у справі №367/252/24 підтримала сформульовані нею у постанові від 08.06.2022 року у справі № 2-591/11 висновки про те, що покладення тягаря щодо повернення майна боржника (спонукання до оспорення фраудаторного правочину, тобто ініціювання наступних судових процесів) на кредитора, який уже виграв попередній судовий процес щодо стягнення суми боргу і правомірно очікує від держави вчинення усіх можливих дій на забезпечення виконання судового рішення компетентними органами, нівелює сутність конституційного права кредитора на судовий захист та суперечить правилам статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України.
40. Верховний Суд враховує, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має не особистий, а винятково службовий інтерес, який полягає у виконанні покладених на нього державою посадових обов'язків і досягненні такого результату, за якого судове рішення буде виконаним.
41. Водночас, забезпечення найбільш сприятливої ситуації для досягнення виконання судового рішення відповідає не лише інтересам суспільства, яке, безумовно, зацікавлене в підтриманні правопорядку в державі, а й майновим та/або немайновим інтересам стягувача у виконавчому провадженні.
42. Наведене не означає, що виконавець у виконавчому провадженні зобов'язаний діяти лише в інтересах стягувача, адже всі виконавчі дії повинні вчинятися з дотриманням прав усіх сторін виконавчого провадження, зокрема й боржника. Проте, оскільки метою здійснення виконавчого провадження є повне та своєчасне виконання судового рішення, то вжиття виконавцем усіх необхідних заходів для досягнення цієї мети потрібно розглядати як таке, що відповідає як загальним засадам принципів верховенства права і обов'язковості судових рішень, так і правомірним інтересам стягувача у конкретному виконавчому провадженні.
43. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.09.2025 у справі №367/252/24 виснувала, що виконавець має право звернутися до суду з позовом щодо оспорення фраудаторного правочину саме в інтересах стягувача у виконавчому провадженні.
44. При цьому, слід відзначити, що Велика Палата Верховного Суду уточнила у наведеній постанові власні висновків, сформульовані у раніше прийнятій постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі № 2-591/11, отже посилання скаржника у касаційній скарзі на висновки у справі № 2-591/11 касаційний господарський суд до уваги не бере.
45. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.09.2025 у справі №367/252/24 наголосила, що за захистом своїх невизнаних, оспорених або порушених прав має насамперед звертатися особа, чиї права не визнаються, оспорюються або порушуються. У цьому випадку такою особою, безумовно, є кредитор - стягувач у виконавчому провадженні.
46. Проте якщо стягувач з певних причин за захистом своїх прав у спосіб оспорення фраудаторного правочину не звертається, то такий позов може пред'явити виконавець, оскільки таке право йому надано законом, а саме частиною четвертою статті 9 Закону України "Про виконавче провадження".
47. Висновок у подібних правовідносинах сформулював також і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/97/23, зазначивши, що виконавець, в тому числі приватний, має право представляти інтереси стягувача у спірних правовідносинах виключно в порядку встановленому господарським процесуальним законодавством із зазначенням стягувача у відповідному процесуальному статусі.
48. Наведені висновки не були враховані під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
49. Разом з тим, висновки апеляційного господарського суду у оскаржуваній постанові в контексті повернення без розгляду позовної заяви у цій справі суд касаційної інстанції вважає правильними, проте не може у повній мірі погодитись із мотивами винесеного судового рішення апеляційним господарським судом.
50. У справі, яка переглядається, виконавець пред'явив позов в інтересах боржника, а не стягувача, що є підставою для залишення без розгляду позовної заяви виконавця.
51. Отже, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 10.09.2025 у справі №367/252/24 про право виконавця на звернення до суду з позовом щодо оспорення фраудаторного правочину виключно в інтересах стягувача у виконавчому провадженні, відповідно, подання виконавцем позову в інтересах боржника має наслідком або повернення позовної заяви заявникові на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 ГПК України, або (якщо провадження вже відкрите) залишення її без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
52. Ураховуючи викладене, положення пункту 3 частини першої статті 308, статті 311 ГПК України та наведені висновки про право виконавця на звернення до суду з позовом щодо оспорення фраудаторного правочину саме в інтересах стягувача у виконавчому провадженні, оскаржувана постанова підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а резолютивна частина оскаржуваної постанови - залишенню без змін.
53. Дійшовши висновку про залишення касаційної скарги приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича без задоволення, а оскаржуваної постанови без змін, однак з мотивів, викладених в цій постанові, чим обумовлена зміна мотивувальної частини оскаржуваної постанови, витрати зі сплати судового збору за подання ним касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1.Касаційну скаргу приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 №904/3002/23 (904/6872/23) залишити без змін, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік