24 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 903/62/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Багай Н.О., Берднік І.С.
розглянувши у письмовому проваджені касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 (у складі колегії суддів: Розізнана І.В. (головуючий), Саврій В.А., Коломис В.В.)
та ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 (суддя Слободян О.Г.)
за скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз"
на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 76 775 555,33 грн
1. Короткий виклад обставин справи, що передували прийняттю оскаржуваних судових рішень
1.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.02.2024 у справі № 903/62/23 стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі - АТ "Волиньгаз", Відповідач, Боржник) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", Позивач, Стягувач, Скаржник-1) 55 104 808,38 грн основного боргу, 5 176 830,02 грн пені, 1 834 313,06 грн 3% річних, 14 659 603,87 грн інфляційних втрат, 939 400 грн витрат по сплаті судового збору, а всього 77 714 955,33 грн.
1.2. На виконання рішення суду 25.04.2024 видано судовий наказ № 903/62/23-1.
1.3. 18.06.2025 ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ ДВС, Скаржник-2) з заявою про примусове виконання рішення суду у справі №903/62/23. Стягувач вказав, що з урахуванням часткового погашення сума заборгованості за період з 01.03.2022 по 30.11.2022 становить 13 034 249,17 грн та не підлягає врегулюванню відповідно до Закону України від 14.07.2021 № 1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон № 1639-IX).
1.4. Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владиславом Сергійовичем (далі - Державний виконавець) розглянуто заяву Стягувача про примусове виконання судового наказу та 27.06.2025 винесено постанову № 78465095 про відкриття виконавчого провадження.
Як зазначено у вказаній постанові, сума заборгованості за період з 01.03.2022 по 30.11.2022 становить 13 034 249,17 грн, сума виконавчого збору - 1 303 424,92 грн.
1.5. Водночас Державним виконавцем було винесено постанови про стягнення з Боржника виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів Боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/ електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать Боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди Державного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка загалом становить 14 337 959,79 грн.
1.6. 04.07.2025 АТ "Волиньгаз" звернулося до Господарського суду Волинської області із скаргою на бездіяльність Державного виконавця щодо не зупинення виконавчого провадження №78465095 та не зняття арешту з грошових коштів/електронних грошей Боржника, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях.
АТ "Волиньгаз" вважає, що бездіяльність Державного виконавця, що полягає у не зупиненні виконавчого провадження №78465095 та не знятті арешту з грошових коштів/електронних грошей є незаконною та неправомірною, порушує права та інтереси АТ "Волиньгаз" на вільне користування такими грошовими коштами та майном, а також право на врегулювання такої заборгованості відповідно до Закону № 1639-IX.
Відповідач зазначив, що дія Закону № 1639 поширюється на спірні правовідносини, які виникли між ТОВ "Оператор ГТС України" та АТ "Волиньгаз" у період з травня по вересень 2021 року, заборгованість за який і становить суму основного боргу (55 104 808,38 грн).
За доводами Боржника, ТОВ "Оператор ГТС України" обізнане та не заперечує, що вказана заборгованість підлягає врегулюванню відповідно до Закону 1639-ІХ, та зазначає, що тільки після реалізації законодавчо передбаченого права на врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону №1639-IX Державний виконавець зможе продовжувати вчиняти виконавчі дії щодо стягнення залишку присудженої суми.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.07.2024, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025, скаргу АТ "Волиньгаз" на бездіяльність Державного виконавця задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність Державного виконавця у виконавчому провадженні №78465095 щодо не зупинення вчинення виконавчих дій щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області по справі № 903/62/23 про стягнення з АТ "Волиньгаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 77 714 955,33 грн до врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) АТ "Волиньгаз", яке бере участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону №1639-IX, та не зняття арешту з усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях та належать Боржнику АТ "Волиньгаз" у межах суми звернення стягнення (з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження) 14 337 959,79 грн.
Зобов'язано Державного виконавця сунути порушення (поновити порушене право АТ "Волиньгаз") шляхом: 1) зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №78465095 щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області у справі № 903/62/23 про стягнення з АТ "Волиньгаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 77 714 955,33 грн до врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) АТ "Волиньгаз", яке бере участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону №1639-IX та 2) зняття арешту з усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях та належать Боржнику у межах суми звернення стягнення 14 337 959,79 грн.
2.2. Суди попередніх інстанцій взяли до уваги, що АТ "Волиньгаз" включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, а вся сума основної заборгованості у розмірі 55 104 808,38 грн виникла та нарахована у період, на який поширюється дія Закону №1639-IX.
2.3. Позивач та Відділ ДВС не погодилися з такими судовими рішеннями та скористалися правом на їх касаційне оскарження.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор ГТС України" відкрито 04.11.2025 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
3.2. У касаційній скарзі Позивач просить Суд скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 і прийняти постанову, якою у задоволенні скарги АТ "Волиньгаз" на бездіяльність Державного виконавця відмовити повністю.
3.3. Підставами касаційного оскарження ТОВ "Оператор ГТС України" визначило помилковість висновків судів щодо застосування положень пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки, за його доводами, врегулюванню відповідно до Закону № 1639-IX підлягає виключно заборгованість, що виникла в період з 01.01.2020 по 28.02.2022 включно. Водночас судовим рішенням, що перебуває на виконанні Відділу ДВС, з Відповідача також стягнуто інфляційні втрати, 3% річних та пеня, що нараховані після 01.03.2022.
Скаржник-1 вважає, що зазначені нарахування не підпадають під регулювання спеціального Закону № 1639-IX та підстав для зупинення виконавчих дій не вбачає.
Також Позивач зазначає на помилковість застосування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.05.2025 у справі №903/421/24, від 12.12.2024 у справі №924/395/24, від 30.10.2023 у справі № 925/555/21 та від 09.04.2024 у справі №910/16181/18 з огляду на їх нерелевантність, а висновків з постанов від 20.06.2025 у справі №915/1270/20, від 11.07.2024 у справі №921/366/23, від 15.06.2023 у справі №904/5697/20, від 05.06.2025 у справі №905/738/23 з огляду на те, що вони не містять чіткого та однозначного правового висновку Верховного Суду стосовно того, що у виконавця виникає обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій у такому виконавчому проваджені.
3.4. У подальшому Судом отримано клопотання Скаржника від 17.11.2025 про передачу справи на розгляд палати, до якої входить колегія суддів, що розглядає справу № 903/62/23, для відступу від висновку щодо застосування пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 6 Закону України № 1639-ІХ, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 921/366/23. Водночас у вказаному клопотанні Скаржник зазначає, що постанова у справі № 921/366/23 не містить чіткого однозначного висновку щодо обов'язку виконавця зупинити виконавче провадження в частині стягнутих неустойки, інфляційних нарахувань, та процентів річних, нарахованих на заборгованість підприємства, включеного до Реєстру.
3.5. Касаційне провадження за касаційною скаргою Відділу ДВС відкрито 06.11.2025 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
3.6. Відділ ДВС у касаційній скарзі просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.
3.7. При цьому доводами Скаржника-2 є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень абзацу 8 статті 1 і абзацу 2 статті 6 Закону № 1639-ІХ, а також пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема і у випадках, коли заборгованість (інфляційні втрати та 3% річних) не може бути списана відповідно до вимог статті 6 вказаного Закону, оскільки основний борг не був сплачений станом на 31.12.2022, а також враховуючи, що така заборгованість (інфляційні втрати та 3% річних) виникла після 28.02.2022, тобто поза визначеними абзацом 8 статті 1 Закону №1639-ІХ межами.
Скаржник-2 вважає, що зазначені нарахування не підпадають під регулювання Закону № 1639-IX, тому підстав для зупинення виконавчих дій, за його доводами, немає.
3.8. АТ "Волиньгаз" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Оператор ГТС України" просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
3.9. У відзиві на касаційну скаргу Відділу ДВС Відповідач просить Суд закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наявність висновку Верховного Суду, про відсутність якого зазначав Скаржник-2 (у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2025 у справі № 903/421/24).
3.10. 18.11.2025 Судом отримано заперечення АТ "Волиньгаз" на клопотання Позивача про передачу справи на розгляд судової палати, які обґрунтовані наявністю правових висновків Верховного Суду у постановах, ухвалених також іншими судовими палатами та об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
3.11. Третя особа правом надати Суду відзив на касаційну скаргу не скористалася.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Розглянувши доводи касаційних скарг у письмовому провадженні, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах, відзивах на них та клопотаннях учасників доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
4.2. Відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуально кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.3. У касаційних скаргах ТОВ "Оператор ГТС України" та Відділ ДВС вказують на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування положень пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження". За доводами Скаржників, врегулюванню відповідно до Закону № 1639-ІХ підлягає виключно та заборгованість, яка виникла в період з 01.01.2020 по 28.02.2022 включно. Водночас судовим рішенням у цій справі № 903/62/23 з Відповідача стягнуто також інфляційні втрати, 3% річних та пеня, нараховані після 01.03.2022. Тому Скаржники вважають, що зазначені нарахування не підпадають під регулювання спеціального Закону № 1639-ІХ, а підстави для зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні відсутні.
4.4. З огляду на предмет касаційного перегляду, мотиви ухвалення судами оскаржуваних рішень, а також доводи, викладені у касаційних скаргах, перед Судом постає необхідність з'ясування питання щодо наявності/відсутності підстав, передбачених пунктом 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", які б об'єктивно зумовлювали зупинення вчинення виконавчих дій.
Зокрема підлягає правовій оцінці питання, чи охоплює дія Закону № 1639-ІХ лише основну заборгованість, що виникла у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 включно, чи також і додаткові нарахування (пеню, 3 % річних та інфляційні втрати) за той самий період. Тобто чи вказані часові межі застосовуються щодо всіх складових зобов'язання, чи лише щодо основного боргу, а додаткові стягнення можуть нараховуватись і після 28.02.2022, якщо вони є наслідком прострочення зобов'язання, що виникло у межах дії вказаного спеціального закону.
За результатами вирішення питання наявності підстав для зупинення виконавчих дій відповідно до пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", кваліфікації заборгованості, на яку поширюється дія Закону № 1639- ІХ, Верховний Суд зазначає наступне.
4.5. Відповідно до пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
У частині другій статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
За змістом частини четвертої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.
Частиною одинадцятою статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з таких підстав не підлягає.
4.6. Про наявність обставин, зазначених у пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" Державному виконавцю стало відомо у день отримання заяви ТОВ "Оператор ГТС України", оскільки останнім не заперечується та зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження, що заборгованість, стягнута з Боржника судовим рішенням у цій справі, частково підпадає під врегулювання Законом № 1639-ІХ, а частково виникла після 28.02.2022.
4.7. З огляду на це Державний виконавець постановою від 27.06.2025 відкрив виконавче провадження про стягнення заборгованості за період після 01.03.2022. Того ж дня (27.06.2025) Державний виконавець виніс постанову про арешт коштів та майна Боржника у межах необхідної до стягнення суми.
4.8. В абзаці 3 частини другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Проте під час відкриття виконавчого провадження виконавець вправі також винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій за наявності обставин, передбачених пунктом 15 частиною першою статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", що унеможливить винесення постанов про арешт майна (коштів) боржника на суми, що стягуються, які підлягають врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
4.9. Як випливає зі змісту пункту 4 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 15 частини першої статті 34 цього Закону є підставою для зняття арешту, накладеного виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на боржника. Така ситуація виникає коли дата винесення постанови про накладення арешту на майно/кошти боржника не співпадає з датою винесення постанови про зупинення виконавчих дій, оскільки таку дію виконавець вчиняє не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій статті цього 34 Закону.
4.10. 29.08.2021 набрав чинності вищевказаний Закон України № 1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", який визначає комплекс відповідних заходів організаційного та економічного характеру спрямованих на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості.
Положеннями статті 1 Закону № 1639-ІХ (у редакції від 29.08.2021 та до 19.08.2022) передбачено, що:
- заборгованістю суб'єктів ринку природного газу, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01.01.2020, не сплачена станом на розрахункову дату (абзаци 7, 8, 9 частини першої статті 1);
- процедура врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості (абзац 14 частини першої статті 1);
- реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (надалі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (абзац 15 частини першої статті 1);
- розрахункова дата - 31.12.2020 (абзац 16 частини першої статті 1).
4.11. З наведеного слідує, що Закон № 1639-ІХ (у редакції від 29.08.2021 та до 19.08.2022) визначав предметом врегулювання у спосіб проведення взаєморозрахунків та реструктуризації саме основну заборгованість операторів газорозподільних систем за послуги з транспортування природного газу, не сплачену станом на 31.12.2020.
4.12. Зі змісту рішення Господарського суду Волинської області у цій справі від 14.02.2024 вбачається, що основний борг АТ "Волиньгаз" у цій справі утворився у період з травня по вересень 2021 року.
4.13. 19.08.2022 набрав чинності Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", у преамбулі якого визначено, що цей Закон визначає особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування. Терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у законах України "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (Закон № 1639-ІХ), "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та інших законах України. Вказаним законом внесені зміни, зокрема, і до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
У статті 2 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" визначено гарантії, що надаються суб'єктам господарювання. Зокрема, у частині сьомій статті 2 цього Закону передбачено, що взаєморозрахунки в цілях реалізації заходів, передбачених цією статтею, проводяться у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень абзацу 4 частини другої статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" визначено, що порядок підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені), визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" були внесені зміни, зокрема, і до Закону № 1639-ІХ.
Так за змістом 14 Закону № 1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" з 19.08.2022) передбачено, що:
- взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості (абзац 2 частини першої статті 1);
- заборгованість (грошові зобов'язання) суб'єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01.01.2020, яка виникла з 01.01.2020 року по 28.02.2022 включно (абзац 8 частини першої статті 1);
- процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) за, зокрема, послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення (абзац 17 частини першої статті 1);
- учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем (абзац 21 частини першої статті 1);
- розрахункова дата - 31.12.2020 (крім випадків, якщо дата або підстава виникнення заборгованості (грошових зобов'язань) визначена цим Законом для виду заборгованості (абзац 19 частини першої статті 1).
4.14. Згідно зі статтею 2 Закону № 1639-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" з 19.08.2022) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за послуги з розподілу і транспортування природного газу.
4.15. Відповідно до положень частини першої статті 3 вказаного Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
4.16. Також Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" були внесені численні зміни до Закону № 1639-ІХ, зокрема статтю 6 викладено в такій редакції:
"На заборгованість за договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону, погашену до 31.12.2022, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню: за умови погашення основного боргу до 31.12.2022, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості".
4.17. У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 904/5697/20 зазначено, що законодавцем на державному рівні враховано обставини щодо неможливості підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки та саме з прийняттям Закону № 1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" з 19.08.2022) визначено порядок певних дій, спрямованих на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.
4.18. З наведеного вбачається, що Закон № 1639-ІХ (в редакції Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 19.08.2022) визначає предмет свого регулювання шляхом чіткого зазначення періоду, за який має бути врегульована заборгованість, а також її характеру.
4.19. Так, відповідно до абзацу восьмого частини першої статті 1 цього Закону визначається заборгованість операторів газорозподільних систем перед оператором газотранспортної системи за послуги з транспортування природного газу, що виникла саме у період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Такий підхід свідчить про законодавче обмеження як щодо суб'єктного складу боржників, так і щодо природи зобов'язань, які підлягають врегулюванню в межах встановленого правового механізму - шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації.
Правова конструкція цієї норми не передбачає включення до складу врегульованої заборгованості, обмеженої часовими межами, додаткових фінансових нарахувань, таких як пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, які за своєю природою є наслідком порушення основного грошового зобов'язання.
4.20. За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що з аналізу положень Закону № 1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" з 19.08.2022) та наведеного вище визначення процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу, викладеного у статті 1 цього Закону, вбачається проведення таких процедур врегулювання заборгованості: процедури взаєморозрахунків (стаття 4), процедури реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування (стаття 5), процедури списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування у разі її погашення (стаття 6).
Оскільки неустойка, інфляційні нарахування та проценти річних не підпадають під механізми врегулювання, передбачені статтями 4 і 5 цього Закону, такі нарахування не можуть розглядатися як частина заборгованості, яка відповідно до пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для зупинення виконавчих дій.
4.21. У зв'язку з цим Суд зазначає, що визначений Законом № 1639-ІХ період з 01.01.2020 по 28.02.2022 включно охоплює момент виникнення основного зобов'язання, але сам по собі не обмежує можливості нарахування фінансових зобов'язань, таких як пеня, інфляційні втрати чи три відсотки річних, які є наслідком його невиконання.
4.22. Отже, положення Закону України № 1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" поширюють свою дію як на основну заборгованість, нараховану за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 включно, так і на інші фінансові зобов'язання, що є похідними від неї, та які можуть бути нараховані також і після спливу цього періоду.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.06.2025 у справі № 915/1270/20 та підтверджуються усталеною практикою Верховного Суду з розгляду справ щодо подібних правовідносин.
4.23. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 921/366/23 в контексті аналізу змісту Закону № 1639-ІХ визначено, що положеннями відповідного Закону передбачений механізм урегулювання питань щодо основної заборгованості підприємств, включених до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а також підстави та передумови для списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на цю ж заборгованість, учасниками такої процедури врегулювання, визначеними статтею 1цього Закону.
4.24. Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі № 904/5697/20 зазначив, що наявність чи відсутність підстав для застосування статті 6 Закону № 1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" з 19.08.2022) щодо списання 3% річних, пені та інфляційних втрат, нарахованих на основний борг як за період з 01.04.2021 по 28.02.2022, так і за період після 01.03.2022, не є підставою для незастосування пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" щодо обов'язку виконавця зупинити вчинити виконавчі дії з примусового стягнення таких сум, оскільки їх облік та спосіб врегулювання здійснюється учасниками процедури врегулювання заборгованості визначеними Законом № 1639-ІХ.
4.25. У постанові від 12.12.2024 у справі № 924/395/24 Верховний Суд акцентував, що за умови перебування товариства в Реєстрі та віднесення суми основного боргу до передбаченої Законом № 1639-ІХ та ініційованої боржником процедури врегулювання, у приватного виконавця відповідно до положень пункту 15 частини першої статті 34 та частини четвертої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" був наявний обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому проваджені з виконання наказу також і в частині пені, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на основну заборгованість, і зняти арешт з майна та грошових коштів боржника у відповідній частині.
При цьому за обставинами вказаної справи № 924/395/24 пеню, інфляційні нарахування, проценти річних було стягнуто за період після 01.03.2022, і в цій частині приватного виконавця також було зобов'язано зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню та зняти арешт з майна та коштів, розміщених на розрахункових рахунках в банківських установах.
4.26. У справі № 905/738/23 (постанова від 05.06.2025) Верховний Суд також визнав необґрунтованими доводи скаржників про те, що суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані після 28.02.2022, не підлягають врегулюванню відповідно до Законом України № 1639-ІХ, вказавши, що положення цього Закону охоплюють не лише основну заборгованість, яка виникла у визначений період, а й усі фінансові зобов'язання, що є похідними від неї та безпосередньо пов'язані з її існуванням. При цьому колегія суддів касаційного суду зауважила, що зобов'язання зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат є наслідком прострочення виконання основного зобов'язання, що виникло у межах періоду, визначеного Законом, тому такі нарахування носять додатковий, а не самостійний характер, і правова природа їх тісно пов'язана з основною заборгованістю, яка вже підпадає під дію механізму врегулювання.
4.27. В такий спосіб Верховний Суд послідовно висновує, що зазначене відповідає меті прийняття Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", який спрямований на комплексне врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, а також узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у ряді постанов, зокрема від 30.10.2023 у справі № 925/555/21, від 09.04.2024 у справі № 910/16181/18, від 20.06.2025 у справі № 915/1270/20.
4.28. Наведене повністю спростовує доводи Відділу ДВС про відсутність висновків Верховного Суду щодо регулювання спірних та подібних до них правовідносин та, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги в цій частині.
4.29. З огляду на це Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанції, що пеня, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на основний борг, хоча і після 01.03.2022, та стягнуті рішенням суду від 14.02.2024, підлягають врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", тобто під час запровадження усього механізму врегулювання заборгованості, визначеного цим Законом.
4.30. Водночас колегія суддів зазначає про хибність доводів Скаржника-1 про те, що присуджені до стягнення з Відповідача нарахування не підпадають під регулювання спеціального Закону № 1639-IX та не свідчать про наявність підстав для зупинення виконавчих дій та, як наслідок, щодо безпідставності застосування судами попередніх інстанцій зазначених ним висновків Верховного Суду.
4.31. Відтак Державним виконавцем у цій справі допущено бездіяльність щодо не зупинення вчинення виконавчих дій та щодо не зняття арешту з майна і коштів Боржника у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду Волинської області від 14.02.2024 у справі № 903/62/23 в частині стягнення з АТ "Волиньгаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" присудженої заборгованості.
Тому, не зупинивши виконавче провадження щодо виконання вказаного судового наказу та вчинивши дії з накладення арешту на грошові кошти та майно Боржника, Державний виконавець порушив майнові права АТ "Волиньгаз" на врегулювання цих сум відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
4.32. Відповідно до частини другої статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Під час касаційного перегляду справи Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій вказаної норми процесуального закону.
4.33. Колегія суддів також звертається до висновків, викладених у пунктах 8.92 - 8.100 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.05.2025 у справі № 903/421/24:
"8.92. Зупинення вчинення виконавчих дій на час перебування АТ "ОГС "Волиньгаз" у Реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", є обмеженням, передбаченим Законом, дія якого поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов'язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
8.93. Отже, об'єднана палата зазначає, що виконавець (державний / приватний) не є учасником процедури врегулювання заборгованості, визначеної Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" і відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", а отже, у виконавця виник обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу.
8.94. З огляду на викладене, об'єднана палата погоджується з висновком суду першої інстанції, що приватний виконавець, який не є учасником процедури врегулювання заборгованості між сторонами та не уповноважений визначати її результати і хід проведення, встановивши що АТ "ОГС "Волиньгаз" включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, на підставі відповідної постанови НКРЕКП, та те що заборгованість за наказом Господарського суду Волинської області від 04.09.2024 №903/421/24, щодо якої боржником вживаються заходи із врегулювання відповідно до Закону України №1689-ІХ, зобов'язаний був зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні стосовно виконання цього наказу на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (за винятком витрат на оплату судового збору), а також відповідно до частини четвертої статті 35 цього Закону - зняти арешт з майна та грошових коштів боржника.
8.95. З урахуванням викладеного об'єднана палата виходить з того, що на момент відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця були наявні дві обов'язкові обставини для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, передбачені пунктом 15 частиною першою статті 34 Закону України "Про виконавче провадження:
1) перебування боржника - АТ "ОГС "Волиньгаз" в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу;
2) сума, що стягується за наказом №903/421/24 від 04.09.2024 підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
8.96. З огляду на встановлені у справі обставини та норми законодавства об'єднана палата зазначає, що виконавець мав чітко визначені обов'язки, прямо передбачені Законом України "Про виконавче провадження", зокрема пунктом 15 частини першої статті 34 цього Закону.
8.97. Закон не надає виконавцю повноважень оцінювати, тлумачити або перевіряти обсяг заборгованості, яка підлягає врегулюванню в межах процедури, передбаченої Законом №1639-ІХ. Визначення і затвердження розміру такої заборгованості здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1179 (на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків).
8.98. Самостійна оцінка приватним виконавцем того, яка частина заборгованості включається до врегулювання, по суті є виходом за межі його повноважень та втручанням у сферу компетенції інших органів. Така поведінка суперечить не лише положенням Закону №1639-ІХ, а й загальним принципам виконавчого провадження, які передбачають обов'язковість дотримання чітко визначеного порядку та меж повноважень.
8.99. У зв'язку з цим приватний виконавець, виявивши наявність вказаних законних передумов, був зобов'язаний зупинити виконавчі дії в межах виконавчого провадження на підставі пункту 15 частини першої статті 34 та частини 11 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження".
8.100. Враховуючи викладене, об'єднана палата дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення чинного законодавства - статті 34 та 35 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку із Законом №1639-ІХ - і дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для зупинення виконавчого провадження та зняття арешту і, відповідно, задоволення скарги АТ "ОГС "Волиньгаз" та відмови у задоволенні скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз України".".
4.34. Враховуючи, у тому числі, і вищевикладене, колегія суддів відхиляє клопотання ТОВ "Оператор ГТС України" про передачу справи на розгляд судової палати, до якої входить колегія суддів у цій справі № 903/62/23, та водночас зазначає наступне.
4.35. За приписами частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначених процесуальним законом. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.
4.36. Відповідно до частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
При цьому необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування. Така практика суду касаційної інстанції є усталеною, а відповідні висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, від 05.07.2022 у справі №904/3860/19, від 06.11.2025 у справі № 911/918/25, від 13.11.2025 у справі № 925/233/24, а також у постанові від 05.06.2025 у справі № 905/738/23, якою ТОВ "Оператор ГТС України" відмовлено у задоволенні клопотання про передачу справи зі спору, що виник з подібних правовідносин, на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
4.37. Положеннями частин першої, третьої й четвертої статті 303 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Зі змісту клопотання ТОВ "Оператор ГТС України" про передачу справи № 903/62/23 на розгляд судової палати вбачається, що заявник вбачає підстави для відступу від висновку щодо застосування пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 6 Закону України № 1639-ІХ, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 921/366/23, ухваленій колегією суддів, що входить до тієї ж палати, що і колегія суддів у цій справі № 903/62/23.
Проте під час касаційного перегляду справи встановлено, що подібні висновки містяться також у постановах Верховного Суду, ухвалених колегіями з інших судових палат (зокрема від 30.10.2023 у справі №925/555/21, від 05.06.2025 у справі № 905/738/23), а також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 16.05.2025 у справі № 903/421/24).
Оскільки наведене унеможливлює процесуальну можливість передачі справи № 903/62/23 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності (до якої входить колегія суддів у цій справі), Суд відмовляє у задоволенні відповідного клопотання Скаржника.
4.38. З огляду на викладене Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що скарга АТ "Волиньгаз" на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича під час виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.02.2024 у справі № 903/62/23 підлягає задоволенню, та зазначає, що наведені Скаржниками підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали місцевого господарського суду.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.4. Оскільки наведені Скаржниками підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, їх касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційних скарг відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржників.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 у справі № 903/62/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді Н. Багай
І. Берднік