20 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/21974/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А
та представників:
позивача - Колісник А. І., Ніколаєць В. І.
відповідача - Буній Г. Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 (головуючий - Корсак В. А., судді Буравльов С. І., Євсіков О. О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 (суддя - Котков О. В.)
у справі № 910/21974/21
за позовом ОСОБА_1
до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Дарниця - 2"
про визнання недійсним та скасування рішення суб'єкта господарювання
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Дарниця-2" про визнання недійсним та скасування рішення суб'єкта господарювання.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів членів ЖБК "Дарниця-2" від 05.11.2020, зокрема про зміну складу правління, про обрання голови правління, про зміну чисельності членів кооперативу позивач вважає такими, що сфальсифіковані, прийняті із грубим порушенням вимог законодавства, та такими, що прийняті неповноважним складом відповідного органу управління, позивачу не був відомий порядок денний зборів, проведені без наявності кворуму, у зв'язку з цим рішення підлягають визнанню недійсними та скасуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, з посиланням на статті 55,124 Конституції України, статті 15,16, 96-1 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 2, 6, 9, 12 Закону України "Про кооперацію" мотивовано тим, що спірними рішеннями позачергових загальних зборів членів Кооперативу не могли бути порушенні корпоративні права позивача, так як станом на дату їх прийняття, позивач не був членом Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
5. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, та постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 924/700/21, від 09.03.2023 у справі № 910/1442/22, від 04.07.2023 у справі № 910/1748/22, від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20, від 17.11.2022 у справі № 917/1523/21, від 16.12.2020 у справі № 910/14910/18, від 02.05.2018 у справі № 910/807/17, від 27.11.2018 у справі № 916/58/18.
7. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), а також необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).
Позиція інших учасників справи
8. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
9. 09.08.2004 Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією проведено державну реєстрацію Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2", номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - 10651200000000216.
10. Відповідно до пунктів 7.1 та 1.8 Статуту ОК "ЖБК "Дарниця-2", цей обслуговуючий кооператив здійснює обслуговування багатоквартирних будинків № 17, 19, АДРЕСА_1 , діє виключно в цілях управління зазначеними багатоквартирними будинками, а саме:
- забезпечує належне управління спільного майна;
- купує електричну енергію для забезпечення функціонування спільного майна;
- здійснює поточний ремонт багатоквартирних будинків.
11. Пунктом 1.9 Статуту передбачено, що Кооператив діє виключного за кошти, що надходять від власників/співвласників кварти та/або приміщень у будинку як сплата за відповідні послуги Кооперативу і за рахунок доходів та фінансової допомоги від добровільних внесків або дотацій Держави, отриманих Кооперативом відповідно до мети його діяльності.
12. Відповідно до пункту 3.3 Статуту в члени кооперативу приймаються громадяни, які набули права власності на житлове приміщення в будинках кооперативу, шляхом подання заяви в правління кооперативу та прийняття рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.
13. В пункті 3.4 Статуту членство в кооперативі припиняється з моменту відчуження членом кооперативу жилого приміщення, з моменту прийняття рішення загальними зборами кооперативу рішення про виключення з членів кооперативу, або у разі смерті фізичної особи та ліквідації юридичної особи, члену кооперативу.
14. Позивач посилається на те, що він є членом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Дарниця-2" з 1994 року та затверджений членом ЖБК "Дарниця-2" розпорядженням виконавчого комітету Київської міської ради від 16.01.1995 № 21.
15. 05.11.2020 відбулись позачергові Загальні збори членів цього Кооперативу, результати яких оформлені протоколом від 05.11.2020.
16. До порядку денного зборів було включено такі питання:
1) підтвердження даних про діючих членів ЖБК "Дарниця-2";
2) прийняття нових членів до ЖБК "Дарниця-2";
3) зміна кількості дійсних членів ЖБК "Дарниця-2" (з урахуванням новоприйнятих);
4) заслуховування голови правління ЖБК "Дарниця-2" ОСОБА_2 або іншого представника правління;
5) заслуховування ревізійної комісії ЖБК "Дарниця-2";
6) виступи членів ЖБК "Дарниця-2";
7) або їх представників. Регламент - 3 хв. на виступ, 3 хв. на відповіді на запитання;
8) обговорення питання довіри до діючого правління ЖБК "Дарниця-2" (якщо є бажаючі виступити, регламент - 2 хв. на виступ);
9) визначення загальної кількості членів правління ЖБК "Дарниця-2", затвердження шляхом голосування. Обрання нового складу правління;
10) обговорення питання довіри до ревізійної комісії ЖБК "Дарниця-2" (якщо є бажаючі виступити, регламент - 2 хв. на виступ);
11) визначення загальної кількості членів ревізійної комісії ЖБК "Дарниця-2". Обрання нового складу ревізійної комісії;
12) прийняття рішення про термінове проведення поглибленої ревізії фінансово-господарської діяльності ЖБК "Дарниця-2", звірки з постачальними організаціями (Київенерго, Київводоканал тощо) із зазначенням конкретних термінів такої ревізії;
13) прийняття рішення про скликання наступних черговий загальних зборів членів ЖБК "Дарниця-2" після проведеної ревізії, на яких оголосити її результати, прийняти кошторис кооперативу на наступний рік тощо;
14) обрання голови правління ЖБК "Дарниця-2";
15) інші нагальні питання щодо організації діяльності ЖБК "Дарниця-2";
16) оголошення рішення загальних зборів членів ЖБК "Дарниця-2". Затвердження шляхом голосування.
17. Позивач вважає, що рішення позачергових Загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2", оформлені протоколом від 05.11.2020, зокрема, про зміну складу правління, про обрання голови правління, про зміну чисельності членів кооперативу, прийняті із грубим порушенням вимог законодавства, неповноважним складом відповідного органу управління, тому такі рішення підлягають визнанню недійсними та скасуванню.
18. Також суди встановили, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.02.2022 № 299192640 вбачається, що 05.09.2017 внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 , підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу від 05.09.2017.
19. З цього ж реєстру вбачається, що 25.09.2017 до нього внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на зазначену квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25.09.2017.
Позиція Верховного Суду
20. Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
21. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
22. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
23. Так, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених у пункті 6 цієї постанови.
24. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
25. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
26. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
27. Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
28. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.
Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
29. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
30. Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:
- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу правовідносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин);
- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
31. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
32. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
33. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
34. Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
35. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.
Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.
36. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення у цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що в пункті 3.4 Статуту Кооперативу визначено, що членство в кооперативі припиняється з моменту відчуження членом кооперативу жилого приміщення, з моменту прийняття рішення загальними зборами кооперативу рішення про виключення з членів кооперативу, або у разі смерті фізичної особи та ліквідації юридичної особи, члену кооперативу.
37. При цьому суди зазначили, що наведений пункт Статуту відповідача не визнавався недійсним у судовому порядку.
38. Так, суди встановили, що з наявної у матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.02.2022 № 299192640 вбачається, що (1) 05.09.2017 внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 , підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 662, виданий 05.09.2017, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельнік О. В.; (2) 25.09.2017 внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 , підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 307, виданий 25.09.2017, видавник: приватний нотаріус Хіоніна Н. М.
39. Звідси суди дійшли висновку, що відчуживши 05.09.2017 ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 на дату прийняття оскаржуваних позивачем рішень, оформлених протоколом позачергових Загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" від 05.11.2020, припинив членство у ЖБК "Дарниця-2".
40. Відтак, з огляду на недоведеність факту членства ОСОБА_1 у Житлово-будівельному кооперативі "Дарниця-2" станом на дату прийняття рішень, оформлених протоколом позачергових Загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" від 05.11.2020, суди попередніх інстанцій не встановили наявності у позивача корпоративних прав на участь в управлінні та вирішенні питань діяльності Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2", зокрема і участі у прийнятті відповідних рішень загальних зборів членів кооперативу.
41. З огляду на наведене, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з тим, що спірними рішеннями не могли бути порушенні корпоративні права позивача, так як станом на дату їх прийняття, позивач не був членом Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2".
42. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.
43. Так, у справі № 904/10956/16, що переглядалась Великою Палатою Верховного Суду, предметом спору були вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю про продаж комплексу будівель і споруд ТОВ; про надання права підпису договору купівлі-продажу та всіх документів директору; про визнання недійсними попереднього договору і договору купівлі-продажу комплексу будівель і споруд, а також договору іпотеки; про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Неповідомлення позивача як учасника господарського товариства про скликання загальних зборів не було визначене єдиною підставою недійсності спірних рішень. Недійсність рішень загальних зборів була також обґрунтована тим, що ці рішення та спірні правочини суперечать інтересам товариства і його учасників, оскільки майно товариства було відчужено незаконно, за балансовою вартістю, що спричинило матеріальну шкоду товариству через неприбутковість спірних правочинів. Крім того, у справі № 904/10956/16 відповідачі не спростували доводи позивача і, заперечуючи проти задоволення позову, крім зазначення власного обґрунтування помилковості доводів позивача, не надали на підтвердження таких доводів конкретні докази, які суд міг би оцінити.
44. У справі № 923/876/16 оскаржувалися рішення загальних зборів учасників товариства, затверджені ними зміни до статуту, реєстрація змін до відомостей про юридичну особу і заявлялася вимога про визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства. Велика Палата Верховного Суду, скасувавши судові рішення попередніх інстанцій і направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, визначила юрисдикцію спору, вирішуючи спір по суті, перевірила правильність застосування судами норми щодо повідомлення особи про скликання загальних зборів і наявність порушеного права особи на участь в управлінні справами товариства (участь у зазначених зборах), виключення її зі складу учасників товариства (за відсутності його заяви про виключення), повноваження особи на продаж чи відступлення частки у статутному фонді товариства, установила факт незалучення до участі у справі осіб, які не були сторонами у справі, але рішення стосується їх прав та обов'язків, а також зауважила на обранні позивачем неналежного й неефективного способу захисту, оскільки задоволення його вимог не є підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань..
45. Так Верховний Суд зазначає, що Висновки Великої Палати Верховного Суду у наведених справах, стосувались застосування положень Закону України "Про господарські товариства", натомість у справі яка розглядається спірні правовідносини регулюються Законом України "Про кооперацію".
46. У справі № 924/700/21 учасник Товариства з обмеженою відповідальністю звернувся з позовом про визнання розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників. Позов мотивований тим, що позивач був засновником (учасником) ТОВ "Люкс-Рейзен", однак загальні збори виключили його з учасників через невнесення вкладу до статутного капіталу. Суд першої інстанції у справі № 924/700/21 відмовив у позові. Суд апеляційної інстанції це рішення скасував та ухвали нове - про задоволення позову.
47. Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення першої інстанції, у постанові від 31.08.2022, зокрема, зазначив, що у цій справі позивач обрав правильний спосіб захисту (визначення розміру статутного капіталу та часток учасників), але невірно сформулював свої позовні вимоги, без урахування тих змін у розмірі статутного капіталу та складі учасників, які відбулися після його виключення, а відповідно без урахування прав та інтересів інших учасників товариства.
48. У справі №910/1748/22 предметом розгляду були вимоги учасника товариства, який перебував на посаді директора, до товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсними рішень загальних зборів та скасування проведеної на їх підставі державної реєстрації змін відомостей про товариство. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як учасник товариства, частка якого у статутному капіталі складає 25%, не був належно та своєчасно повідомлений про скликання загальних зборів, у зв'язку з чим не був обізнаний із запланованим порядком денним відповідних зборів та не мав змоги належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядалися на зборах, а тому його права як учасника товариства з обмеженою відповідальністю на участь в управлінні товариством та одержання інформації про товариство, є порушеними, що є підставою для визнання рішень, прийнятих на вказаних загальних зборах, недійсними.
49. Вирішуючи питання про правомірність/неправомірність рішення загальних зборів про припинення повноважень директора товариства, Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 у справі №910/1748/22 зазначив, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Однак не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.
Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема право на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.
50. У справі № 910/10275/20 предметом спору були вимоги фізичної особи - учасника товариства до Товариства про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційного запису. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що спірне рішення загальних зборів учасників Товариства не відповідає вимогам законодавства, що діяло під час проведення загальних зборів, прийняте всупереч положенням статуту Товариства та порушує права і законні інтереси позивача як учасника Товариства на участь в його управлінні; у порушення вимог статей 31, 32, 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пунктів статуту Товариства позивач як учасник Товариства не отримував від іншого учасника вимоги про скликання загальних зборів учасників Товариства, а також не отримував відповідного повідомлення про проведення загальних зборів учасників, порядку денного і, відповідно, був позбавлений можливості як взяти участь у загальних зборах, так і ознайомитись з документами, внесеними на розгляд загальних зборів відповідно до порядку денного; враховуючи, що позивач володіє часткою статутного капіталу Товариства у розмірі 41%, загальні збори учасників останнього відбулися за відсутності кворуму, а тому за змістом ч.1 ст.33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту Товариства такі збори були неповноважними, а рішення, прийняті на таких зборах, порушують корпоративні права позивача. Господарський суд міста Києва рішенням від 13.01.2021 позовні вимоги задовольнив. Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.03.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
51. Верховний Суд у постанові від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20 погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оскільки безумовних підстав для скасування оскарженого рішення загальних зборів Товариства не встановлено.
52. У цій справі встановлено, що повідомлення про проведення загальних зборів було здійснено відповідно до вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пункту 10.12 Статуту. Доказів того, що учасник товариства повідомив юридичну особу про зміну свого місця проживання, позивачем не надано. Положеннями частини 5 статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідно до пункту 10.7 Статуту Товариства рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників. З питань визначення основних напрямів діяльності Товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту Товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу, а також при вирішенні питання про виключення учасника з Товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників Товариства. Оскільки на спірних загальних зборах учасників Товариства був присутній учасник, який володіє 59% статутного капіталу, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що кількість голосів останнього була достатньою для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів, які позивач просить суд визнати недійсними.
53. У справі № 917/1523/21 предметом спору були вимоги фізичної особи - учасника товариства до Товариства про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства, скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу та поновлення позивача на посаді директора Товариства. Позовні вимоги у цій справі обґрунтовані позивачем порушенням вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також Статуту Товариства під час скликання і проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства, які полягають у тому, що іншим учасником товариства було безпідставно одноособово скликано та проведено позачергові загальні збори, за умови належного повідомлення Товариством позивача про скликання позачергових загальних зборів. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.05.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 позов задоволено.
54. Верховний Суд, постановою від 17.11.2022 залишив в силі оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та погодився з висновками судів про наявність підстав для задоволення позову зазначивши, що учасник Товариства не мав підстав для скликання та проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства, оскільки директором на вимогу вказаного учасника уже було скликано загальні збори на іншу дату. При проведенні позачергових загальних зборів учасників товариства було допущено порушення, а саме: діючого директора (позивача) було звільнено за відсутності необхідної кількості голосів учасників. Звільнення директора можливе виключно за умови наявності рішення про це 100% голосів учасників Товариства, чого встановлено не було.
55. Так Верховний Суд зазначає, що відповідні висновки Верховного Суду обумовлені нормами спеціального закону, який регулює спірні у справах, наведених у пунктах 43-54 цієї постанови, а саме Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", дія якого не регулює правовідносини у справі, яка розглядається.
56. У справі № 910/14910/18 предметом розгляду були вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ТОВ "Аргос Стандарт" про визнання недійсним договору про відчуження частки в статутному капіталі Товариства; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства; скасування реєстраційної про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами до установчих документів щодо Товариства. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Вент Компані 2017" укладений директором ОСОБА_7 з перевищенням повноважень. Позивач не був повідомлений про проведення загальних зборів учасників ТОВ "Аргос Стандарт" 03.08.2018, у зв'язку з чим порушено його корпоративні права на участь в управлінні товариством. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір про відчуження частки в статутному капіталі ТОВ "Вент Компані 2017", укладений між ОСОБА_6 та ТОВ "Аргос Стандарт". Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Аргос Стандарт", оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Аргос Стандарт" № 27 від 03.08.2018. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
57. Верховний Суд постановою від 16.12.2020 скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2019 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Аргос Стандарт", оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Аргос Стандарт" № 27 від 03.08.2018, та розподілу судових витрат. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 в частині задоволення позову про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Аргос Стандарт", оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Аргос Стандарт" № 27 від 03.08.2018 залишив без змін.
58. Висновки Верховного Суду у цій справі стосувались застосування приписів Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) товариства та дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства.
59. У справі № 910/807/17 ОСОБА_8 звернулася з позовом до ТОВ "ІПП-Центр", ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання недійсним з моменту реєстрації статуту ТОВ "ІПП-Центр"; визнання недійсними з моменту прийняття рішень загальних зборів учасників ТОВ "ІПП-Центр", визнання недійсним договору від 13.08.2015 про відступлення шляхом дарування частки у статутному капіталі ТОВ "ІПП-Центр", укладеного між учасником товариства ОСОБА_9 та громадянином України ОСОБА_10 ; поновлення ОСОБА_8 у складі учасників ТОВ "ІПП-Центр" з моменту виключення; визнання за ОСОБА_8 права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "ІПП-Центр" у розмірі 50%; зобов'язання Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів та внести запис про поновлення ОСОБА_8 у складі учасників ТОВ "ІПП-Центр" з належною їй часткою у розмірі 50% в статутному капіталі товариства. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення від 19.12.2013 загальних зборів учасників ТОВ "ІПП-Центр", заяв про продаж часток учасниками товариства, договорів купівлі-продажу часток товариства, частки товариства були відчужені учасниками у наступних долях: ОСОБА_11 здійснив продаж частки на користь позивача у розмірі 18%, а за собою залишив 10%; ОСОБА_12 продав частку в розмірі 8,5%, а 20% залишив за собою; ОСОБА_9 продав ОСОБА_8 частку в розмірі 3,5% статутного капіталу, а 20% залишив за собою. Вказані обставини, на думку заявника, вказують на набуття ОСОБА_8 частки у статутному капіталі ТОВ "ІПП-Центр" у розмірі 50%. Позивачем зазначено, що рішення про виключення ОСОБА_8 зі складу учасників ТОВ "ІПП-Центр" було прийнято з порушенням вимог статуту відповідача-1 та чинного законодавства без належного повідомлення особи та за відсутності підстав для виключення учасника зі складу учасників товариства. Тобто, за твердженнями заявника, ці обставини призвели у подальшому до безпідставного перерозподілу часток у статутному капіталі товариства, що було здійснено на загальних зборах 23.03.2016.
60. Суди попередніх інстанцій, з висновками яких погодився і Верховний Суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходили з того, що ТОВ "ІПП-Центр" не повідомило позивача про проведення 10.02.2016 загальних зборів та їх порядок денний, що свідчить про порушення товариством статті 61 Закону України "Про господарські товариства" та пункту 11.4 статуту товариства. Крім того, товариством не надано доказів повідомлення позивача про проведення 15.04.2015 та 30.01.2014 загальних зборів учасників ТОВ "ІПП-Центр" та доказів на підтвердження систематичного невиконання позивачем чи неналежного виконання обов'язків учасника товариства чи вчинення дій, які перешкоджали досягненню цілей ТОВ "ІПП-Центр", а тому рішення про виключення позивача зі складу учасників ТОВ "ІПП-Центр" є таким, що суперечить приписам статті 64 Закону України "Про господарські товариства" та пункту 15.1 статуту товариства. З огляду на що суди також дійшли висновків, що подальший перерозподіл частки позивача між іншими учасниками ТОВ "ІПП-Центр" є незаконним, у зв'язку з чим визнали недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "ІПП-Центр", які оформлені протоколом від 10.02.2016 №01/2016, а позивач підлягає поновленню у складі учасників ТОВ "ІПП-Центр". Враховуючи, що рішення загальних зборів ТОВ "ІПП-Центр", які оформлені протоколами від 10.02.2016 № 01/2016 та від 23.03.2016 № 02/2016, на підставі яких було проведено реєстрацію змін до статуту ТОВ "ІПП-Центр", визнано судом недійсними, зміни до статуту, державна реєстрація яких проведена на підставі недійсних рішень вищого органу управління ТОВ "ІПП-Центр", також визнано судами недійсними.
61. У справі № 916/58/18 розглядались вимоги ОСОБА_13 до ОСОБА_14 та ТОВ "Главбуд Плюс" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Главбуд Плюс", оформленого протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ "Главбуд Плюс" від 20.11.2017. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач разом із відповідачем ОСОБА_14 є співзасновниками та учасниками ТОВ "Главбуд Плюс" з рівними частками статутного капіталу у розмірі 50 відсотків. Рішення загальних зборів засновників товариства, оформлене протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ "Главбуд Плюс" від 20.11.2017, порушує права позивача, так як в повідомленні загальних зборів відсутня інформація щодо питання про виключення ОСОБА_13 зі складу учасників товариства, тому, позивач вважає, що повідомлення є неналежним та є підставою для визнання рішення загальних зборів недійсним. Крім того, при прийнятті спірного рішення був присутнім лише учасник, який володів 50 відсотками голосів товариства, отже, рішення від 20.11.2017, а також всі інші, як похідні від нього документи, не відповідають вимогам статуту ТОВ "Главбуд Плюс" та чинному законодавству України. Рішенням Господарського суду Одеської області, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду позовні вимоги ОСОБА_13 задоволено у повному обсязі.
62. Верховний Суд постановою від 27.11.2018 залишив без змін рішення Господарського суду Одеської області та постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі № 916/58/18, зазначивши, що виключення учасника з товариства - це передбачена законом форма корпоративної відповідальності першого перед другим, спрямована на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за рішенням товариства за порушення учасником обов'язків, зокрема й щодо внесення вкладів до статутного капіталу. На відміну від виходу з товариства, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання учасника та можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами. Про виключення з товариства з обмеженою відповідальністю будь-кого з його учасників має бути прийнято відповідне рішення на загальних зборах учасників товариства в порядку, передбаченому законом та установчими документами. При цьому, у рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника. Під час вирішення питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства необхідно встановити, чи поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства або робить її практично неможливою. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що станом на дату проведення спірних зборів позивач (чи його уповноважений представник), який був відсутній на загальних зборах, мав статус учасника Товариства з часткою у статутному капіталі 50%. Наведена обставина, з урахуванням положень Закону України "Про господарські товариства" та Статуту Товариства свідчить про те, що прийняття 20.11.2017 загальними зборами рішення відбувалося за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення, що є безумовною підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону.
63. Так, Суд зазначає, що висновки Верховного Суду у наведених справах (пункти 59-62 цієї постанови) обумовлені нормами спеціального закону, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин та регулював відповідні правовідносини, а саме Закону України "Про господарські товариства", дія якого не регулює правовідносини у справі, яка розглядається.
64. Отже, справи № 904/10956/16, № 923/876/16, № 924/700/21, № 910/1748/22, № 910/10275/20, № 917/1523/21, № 910/14910/18, № 910/807/17, № 916/58/18 визначально різняться фактичними обставинами справи та нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин, тобто рішення у справах ухвалені за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення, та за відмінним нормативно-правовим регулюванням. А відтак вказані скаржником для порівняння судові рішення не є релевантними до обставин цієї справи.
65. Що стосується справи № 910/1442/22 Верховний Суд зазначає, що у наведеній справі предметом спору були вимоги про виключення позивачів зі складу членів (засновників) кооперативу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту створення юридичної особи відповідача його господарська діяльність не велася (не розпочиналася), будь-яких запрошень для участі у загальних зборах кооперативу позивачі не отримували, зв'язок з іншими членами та органами управління кооперативу в позивачів відсутній. У зв'язку з наведеним, спільним листом-вимогою від 28.10.2021 позивачі звернулися до членів кооперативу та, власне, відповідача з проханням скликати загальні збори членів кооперативу в термін до 30.11.2021 для розгляду питань про виключення позивачів зі складу членів кооперативу. До вказаного листа-вимоги позивачами долучено відповідні заяви від 28.10.2021 кожного з них, в яких позивачі, з урахуванням положень статті 13 Закону України "Про кооперацію" та пункту 4.7 Статуту відповідача, заявили про вихід зі складу засновників (членів) Кооперативу, у зв'язку з відсутністю господарської діяльності цієї юридичної особи. Проте загальні збори членів кооперативу проведено так і не було та жодної відповіді вони не отримали.
66. Верховний Суд у наведеній справі зробив висновок, що моментом виходу члена з кооперативу є дата подання ним заяви про вихід відповідній посадовій особі кооперативу або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Приписи цивільного законодавства та положення статуту кооперативу безпосередньо не пов'язують добровільний вихід члена кооперативу ні з рішенням зборів членів кооперативу, ні з внесенням змін до його установчих документів, тому зазначена заява є достатньою правовою підставою для припинення членства особи у кооперативі.
67. Так Суд зазначає, що хоча у наведеній справі № 910/1442/22 спірні правовідносини і регулювались положеннями Закону України "Про кооперацію", як і у справі, яка розглядається, однак висновки Верховного Суду у зазначеній справі зроблені за відмінних предмета і підстав позову та відмінних встановлених фактичних обставин справи, що виключає подібність правовідносин в порівнянні зі справою, яка розглядається.
68. Разом з цим, Верховний Суд констатує, що наведені скаржником у касаційній скарзі висновки узагальнено зводяться до необхідності дотримання процедури належного повідомлення учасника юридичної особи про проведення загальних зборів, що є складовою частиною реалізації таким учасником його корпоративних прав.
69. Однак, ці висновки стосуються ситуацій, в яких позивач підтверджує наявність у ного корпоративних прав та зазначає про їх порушення внаслідок недотримання визначеної нормами законодавства та/або положеннями статуту процедури проведення загальних зборів.
70. Втім, як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, станом на момент проведення спірних загальних зборів ОК "ЖБК "Дарниця-2", які оскаржуються позивачем, останній, з урахуванням положень чинного на час проведення загальних зборів Статуту відповідача, вже не був членом кооперативу, оскільки відчужив належну йому квартиру третій особі.
71. Так, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, встановлення судом обставин відсутності порушення корпоративних прав позивача виключає необхідність оцінки судом доводів щодо стверджуваних позивачем порушень порядку скликання та прийняття рішень органів управління юридичної особи.
72. Подібні висновки, зокрема, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 910/1442/22, є загальними та підлягають врахуванню під час вирішення корпоративних спорів, незалежно від суб'єктного складу сторін у справі та нормативно-правового регулювання правовідносин.
73. Окрім цього Верховний Суд зауважує, що посилання скаржника на загальні висновки у наведених постановах Верховного Суду самі по собі не підтверджують неправильне застосування чи порушення судами норм матеріального та процесуального права, натомість такі посилання носять суто декларативний характер. Відтак вказана скаржником підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, також не підтвердилася.
74. Згідно з пунктом 5 частин першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
75. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
76. Щодо оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.
77. Обґрунтовуючи наведену підставу касаційного оскарження, скаржник, зокрема стверджує, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
78. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
79. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
80. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
81. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
82. Саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
83. При цьому, Верховний Суд в силу приписів статті 300 ГПК України не вдається до переоцінки доказів та встановлених на підставі їх обставин, оскільки дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
84. Щодо аргументів скаржника про необґрунтованість відхилення судами першої і апеляційної інстанції клопотання про витребування у Державного архіву міста Києва та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Дарниця-2" доказів, Верховний Суд зазначає таке.
85. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
86. Отже, відповідно до наведеної норми процесуального права підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені.
87. Так у касаційній скарзі скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання позивача про витребування у Державного архіву міста Києва: копії рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.01.95 № 21 "Про надання квартир членам ЖК "Дарниця-2" у будинках №№ АДРЕСА_1 " із додатками; копії рішення (копії рішень) виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів про надання квартир членам ЖК "Дарниця-2" у будинках №№ АДРЕСА_1 у частині, що стосується ще сімох фізичних осіб - засновників (членів) ЖБК "Дарниця-2", які не вказані у рішенні виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.01.95 № 21 "Про надання квартир членам ЖК "Дарниця-2" у будинках №№ АДРЕСА_1 ". А також про витребування у відповідача: доказів підписання вимог про скликання позачергових загальних зборів членів ЖБК "Дарниця-2" однією третиною членів ЖБК "Дарниця-2" станом на 05.10.2020; доказів сповіщення про проведення 05.11.2020 позачергових загальних зборів членів ЖБК "Дарниця-2" тих осіб, які є членами і "власниками-членами" ЖБК "Дарниця-2", але не проживають за адресами квартир, належних їм у будинках ЖБК "Дарниця-2"; протокол (протоколи) загальних зборів членів ЖБК "Дарниця-2", що відбулися 05.11.2020, у редакції (редакціях), підписи під якою (якими) засвідчені нотаріусом (нотаріусами) у період із 06.11.2020 по 15.12.2020 (до дати нотаріально посвідчення протоколу із завідомо неправдивими відомостями 16.12.2020), у тому числі протокол загальних зборів членів ЖБК "Дарниця-2" від 05.11.2020 із нотаріально засвідченими підписами, що був поданий до Дарницької райдержадміністрації міста Києва до 07.12.2020 для реєстрації внесення змін до ЄДРПОУ; відомості про адресу місцезнаходження, прізвище, ім'я, по батькові та інші службові реквізити нотаріуса (нотаріусів), який (які) у період із 06.11.2020 по 15.12.2020 нотаріально засвідчував (засвідчували) підписи під протоколом (протоколами) позачергових загальних зборів членів ЖБК "Дарниця-2", що відбулися 05.11.2020 для отримання від нього (них) копії (копій) протоколу (протоколів) загальних зборів членів ЖБК "Дарниця-2" від 05.11.2020 в редакції (редакціях), що відмінні від поданої до Дарницької райдержадміністрації міста Києва до 07.12.2020; списки реєстрації учасників зібрання 05.11.2020, які були складені перед його початком з відображенням осіб, які покинули зібрання та осіб, які прибули на зібрання після початку із зазначенням часу вибуття (прибуття); список 214-ти осіб, виключених із числа членів Житлово-будівельного кооперативу "Дарциця-2"; на "загальних зборах членів Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" від 5 листопада 2020 року" та документально підтверджені причини і обставини їх виключення зі складу членів кооперативу; список 186-ти осіб, які визначені у сфальсифікованому протоколі у редакції від 16.12.2020 як "діючі члени", "дійсні члени", "актуальні члени" та не були виключені зі складу членів Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2"; список документів, що додавались до заяви державному реєстратору про внесення змін до відомостей про ЖБК "Дарниця-2", у задоволенні якої (заяви) відмовлено державним реєстратором 07.12.2020.
88. Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано у Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Дарниця-2". Також витребувано у Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Дарниця-2" належним чином засвідчені документи, а саме: протокол загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Дарниця-2" від 05.11.2020 та додатки до нього; повідомлення про проведення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Дарниця-2" 05.11.2020 із доказами його надіслання та вручення ОСОБА_1 (в тому числі, листи - запрошення на загальні збори та докази їх надіслання та вручення ОСОБА_1 ). В іншій частині клопотання відмовлено.
89. Разом з цим, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів зазначив, що доводи апелянта про необхідність витребування додаткових доказів колегія вважає необґрунтованими та відхиляє, оскільки що жодна зі сторін не оскаржує той факт, що позивач отримав у 1995 році квартиру як член ЖБК, яку пізніше приватизував та продав у 2017 році. Отже, відсутні будь-які підстави витребовувати документи у Державному архіві міста Києва та відповідача. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що судом першої інстанції витребовувались у Державної районної в місті Києві державної адміністрації копії реєстраційної справи ЖБК "Дарниця-2" зі всіма документами, на підставі яких відбулись реєстраційні дії (яка міститься в матеріалах справи).
90. Верховний Суд зазначає, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права.
Подібні висновки містяться у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та постановах Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23.
91. При цьому, що сама по собі незгода позивача із відмовою у задоволенні клопотання про витребування доказів не може бути підставою для висновку, що судами допущено у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскаржених судових рішень.
92. З огляду на наведене, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та підстави відмови у задоволенні позову, Верховний Суд не вбачає процесуальних порушень з боку судів першої і апеляційної інстанцій при відмові у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування зазначених вище доказів.
93. Наведені у касаційній скарзі доводи за своїм змістом фактично зводяться виключно до незгоди скаржника з наданою судами першої і апеляційної інстанцій оцінкою наявних у справі доказів та встановленими обставинами, та спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 ГПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
94. Відтак, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
95. Так, зміст оскаржуваних рішення суду першої інстанції і постанови суду апеляційної інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судами обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень у цій справі.
96. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
97. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
98. За таких обставин, перевіривши застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
99. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
100. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
101. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
102. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
103. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
104. За таких обставин, доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим касаційна скарга в частині оскарження рішення місцевого суду і постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Розподіл судових витрат
105. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/21974/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/21974/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/21974/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О. М. Баранець
О. О. Мамалуй