18 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4313/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Гурська А.С.,
від третьої особи-1: не з'явився,
від третьої особи-2: Нестеренко А.В.,
від третьої особи-3: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервісгруп"
на рішення Господарського суду міста Києва (Курдельчук І.Д.)
від 10.06.2025 (повний текст складений 17.06.2025)
та постанову Північного апеляційного господарського суду (Мальченко А.О., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)
від 14.08.2025 (повний текст складений 19.08.2025)
у справі за позовом Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервісгруп"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Державної податкової служби України;
2) Головного управління ДПС у Полтавській області
та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання недійсним договору в частині та стягнення грошових коштів,
Короткий зміст позовних вимог
1. Комунальне підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервісгруп" (далі - Відповідач, Скаржник), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Державної податкової служби України, 2) Головного управління ДПС у Полтавській області, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у м. Києві про визнання недійсним договору в частині та стягнення грошових коштів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір № 140 від 18.04.2024 у спірній частині укладено з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки закупівля поставленого Відповідачем товару, який віднесено до Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 р. № 1447, не підлягала оподаткуванню ПДВ, як передбачено підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України). Всупереч зазначеній нормі до ціни договору було включено ПДВ у сумі 303 813, 08 грн, що зумовлює існування підстав для визнання такого договору недійсним у частині включення ПДВ до загальної ціни договору та, як наслідок, для повернення продавцем на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно набутих коштів у сумі ПДВ.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/4313/25 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним пункт 3.1 Договору про закупівлю №140 від 18.04.2024 в частині включення до договірної ціни (вартості товару) суми податку на додану вартість у розмірі 303 813, 08 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:
- відповідно до Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447, система ультразвукова діагностична медична Apogee 6500 входить до переліку медичних виробів, які звільняються від оподаткування ПДВ на підставі підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, оскільки передбачена у Переліку №1447 з назвою медичного виробу «Апарат ультразвукової діагностики», тому суд дійшов висновку про безпідставне включення до ціни договору суми податку на додану вартість;
- при цьому, судом взято до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 про те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку;
- відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 303 813,08 грн на підставі ст. 1212 ЦК України, суд дійшов висновку про передчасність таких вимог, з огляду на встановлені судом обставини перерахування спірної грошової суми у повному обсязі як податку на додану вартість до державного бюджету та відсутності доказів проведення коригування податкових зобов'язань на суму податку на додану вартість у розмірі 303 813, 08 грн.
5. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення грошових коштів у розмірі 303 813,08 грн та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
6. В свою чергу Відповідач, частково не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині визнання недійсним пункту 3.1 Договору про закупівлю № 140 від 18.04.2024 та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на Позивача.
7. 14 серпня 2025 року Північним апеляційним господарським судом було винесено постанову, якою:
- апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/4313/25 в оскаржуваній частині залишено без змін;
- апеляційну скаргу Позивача задоволено частково;
- рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 303 813,08 грн - скасовано, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 303 813,08 грн;
- ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі №910/4313/25 - змінено та викладено резолютивну частину ухвали у такій редакції:
"1. задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервісгруп" про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
2. залишити без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервісгруп" про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу".
- стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3 792,60 грн 60 судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 5 688,90 грн судового збору за апеляційний перегляд спору;
- заяву Позивача про розподіл судового збору та витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, витрати Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн покладено на Відповідача.
8. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким:
- суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним пункту 3.1 договору № 140 від 18.04.2024 в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 303 813, 08 грн.;
- використання лікарських засобів та медичних виробів закладами охорони здоров'я та використання лікарських засобів та медичних виробів для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я є двома різними умовами застосування підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, тож судом відхилено доводи Відповідача про відсутність необхідної умови для застосування підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України;
- суд відхилив доводи Відповідача щодо відсутності у Держаудитслужби компетенції фіксувати порушення Податкового законодавства, оскільки, розглядаючи вимоги про невідповідність пункту 3.1 Договору про закупівлю №140 від 18.04.2024, суд самостійно встановив порушення сторонами вимог Податкового кодексу, що є достатньою правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині;
- оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ при тому, що відповідний товар був звільнений від оподаткування ПДВ, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення 303 813,08 грн, так як неповернення Відповідачем Позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення Відповідача за рахунок Позивача поза підставою, передбаченою законом;
- обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді стягнення 303 813,08 грн у порядку статті 1212 ЦК України є належним, оскільки за наслідками судового провадження було визнано недійсною лише умову пункту 3.1 спірного договору в частині, у цілому ж правочин залишається чинним, тобто грошові кошти, перераховані Позивачем Відповідачу в якості ПДВ не можуть бути повернуті в порядку реституції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
9. 26 серпня 2025 року Відповідач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 (в частині) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 у справі №910/4313/25, в якій просить:
- скасувати вищезазначені постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним пункту договору та стягнення грошових коштів;
- ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" - відмовити повністю;
- судові витрати покласти на Позивача.
10. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) - неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX далі - ПК України та положень Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447 (щодо правомірності застосування пільги по звільненню від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України лікарських засобів та медичних виробів).
11. 30 вересня 2025 року Відповідач у межах встановленого Верховним Судом строку із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
12. 18.04.2024 між Комунальним підприємством "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради", як замовником, та ТОВ "Медсервісгруп" укладено договір №140 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у 2024 році замовнику товар: Код ДК 021:2015 (CPV 2008) - 33110000-4 - Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини (Ультразвукова діагностична система), а саме - Система ультразвукова діагностична медична Apogee 6500, що зазначено в специфікації, яка додається до цього договору і є його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його.
13. Згідно із пунктом 3.1. Договору загальна ціна договору становить 4 644 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 303 813, 08 грн.
14. Договір набрав чинності з моменту його підписання і діяв до 31.12.2024, а в частині гарантійних умов - до повного виконання зобов'язань (пункт 10.1. Договору).
15. Між Позивачем та Відповідачем підписано специфікацію до Договору, в якій сторонами погоджено поставку товару, а саме: Система ультразвукова діагностична медична Apogee 6500 1 шт. на загальну суму 4 644 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 303 813, 08 грн.
16. 12.06.2024 згідно із видатковою накладною №12 ТОВ "Медсервісгруп" поставило, а Комунальне підприємство "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" прийняло товар: Система ультразвукова діагностична медична Apogee 6500 1 шт. на загальну суму 4 644 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 303 813, 08 грн.
17. 12.06.2024 платіжною інструкцією №382 Комунальне підприємство "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" оплатило поставлений товар у повному обсязі.
18. У період з 18.11.2024 по 21.11.2024 Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області Державної аудиторської служби України була проведена перевірка закупівель у діяльності Позивача. За її результатами складено акт №201631-28/59 від 21.11.2024 "Про результати перевірки закупівель Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" за період з 20 березня 2024 року по 18 листопада 2024 року", яким зафіксовані порушення норм законодавства України у сфері закупівель і оподаткування при укладенні договору про закупівлю №140 від 18.04.2024, унаслідок чого Комунальному підприємству "2-а міська клінічна лікаря Полтавської міської ради" завдано матеріальної шкоди (збитків) в обсязі необґрунтовано сплаченого ПДВ за ставкою 7% на загальну суму 303 813,08 грн.
19. 18.11.2024 та 27.11.2024 Комунальне підприємство "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" зверталося до ТОВ «Медсервісгруп» із листами за вих. №01-05/2289-15 та №01-05-2370-15, в яких просило повернути грошові кошти у розмірі безпідставно сплаченого ПДВ - 303 813, 08 грн.
20. Ці вимоги Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» залишені ТОВ «Медсервісгруп" без задоволення.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
21. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
22. Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога про визнання недійсним пункту договору поставки в частині включення до ціни договору суми ПДВ, а також стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України сплаченого Позивачем Відповідачу ПДВ у складі ціни товару.
23. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, вказуючи на неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України та положень Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447.
24. Скаржник вказує, що спір у справі стосується правильності застосування пільги по звільненню від сплати податку на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України лікарських засобів та медичних виробів на підставі підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України.
25. За твердженням Скаржника суди попередніх інстанцій при застосуванні положень вказаної норми не врахували, що для застосування вказаної в ній пільги необхідною умовою є мета (цілі) використання медичних виробів.
26. У контексті наведених Скаржником тверджень Суд зазначає таке.
27. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
28. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
29. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
30. Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
31. Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
32. Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.
33. За змістом підпунктів а) і б) пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
34. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
35. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
36. Пунктами 30.1-30.2, 30.9 статті 30 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
37. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
38. Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
39. Відповідно до підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
40. Аналіз вказаної норми свідчить, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України за наявності одночасно таких трьох умов:
1) медичні вироби постачаються для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;
2) медичні вироби призначені для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я;
3) медичні вироби входять до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України, а саме - Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 р. № 1447 (далі - Перелік).
41. У разі відсутності однієї із зазначених умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
42. При цьому Суд зауважує, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб'єкт отримувача таких товарів, а й призначення товарів - надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
43. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставне включення до ціни Договору суми податку на додану вартість, оскільки предметом Договору є закупівля для Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" апарату ультразвукової діагностики, який включено до Переліку, отже відноситься до медичних виробів, які звільняються від оподаткування ПДВ на підставі підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.
44. Як вбачається з оскаржуваних рішень, Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що з жодних документів, які були оприлюднені Позивачем на сайті Prozorro та при виконанні Договору, Позивач жодного разу не доводив до відома Відповідача, що закуповує товар у Відповідача для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, та Позивач не є спеціалізованим закладом охорони здоров'я, а здійснює свою діяльність для забезпечення загальних потреб населення щодо одержання медичної допомоги.
45. Суд першої інстанції залишив поза увагою вказані доводи Відповідача.
46. Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Відповідач також вказував на неправильне застосування судом першої інстанції до спірних відносин положення підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, оскільки під час розгляду спору не було встановлено здійснення закупівлі "для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України", тобто, судом не встановлено обставин, за яких майно, що є предметом закупівлі, не оподатковується ПДВ.
47. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи Відповідача про те, що необхідною умовою для застосування підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України є встановлення обставин здійснення закупівлі для визначеної у вказаному пункті мети.
48. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку, що використання лікарських засобів та медичних виробів закладами охорони здоров'я та використання лікарських засобів та медичних виробів для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, є двома різними умовами застосування підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України; і оскільки Позивач є закладом охорони здоров'я, та ним здійснено закупівлю медичного виробу, що є у Переліку, то судом першої інстанції правильно застосовано підпункт 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
49. Отже, в оскаржуваних рішеннях у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій надали оцінку обставинам, які підтверджують відповідність правовідносин, що склалися між сторонами, двом зазначеним у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України умовам, а саме: відповідність суб'єкта - отримувача товару, та відповідність товару - включення медичного виробу до Переліку.
50. Проте питання наявності третьої умови для застосування підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, а саме - призначення медичного виробу для відповідної мети використання - залишилося недослідженим та не було враховано судами обох інстанцій.
51. Однак, враховуючи положення підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, встановлення такої обставини, як призначення медичних засобів саме для надання медичної допомоги фізичним особам, які у зв'язку із здійсненням заходів із надання відсічі збройної агресії рф зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, є обов'язковою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість на підставі цієї норми.
52. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанції норми матеріального права, а саме підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.
53. Суди обох інстанцій у справі, що розглядається, не врахували, що однією з обов'язкових умов для звільнення від оподаткування податком на додану вартість на підставі підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України є встановлення певного призначення медичних засобів - надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
54. Всупереч положенням вказаної норми суди не дослідили наявність чи відсутність такої обставини, як призначення поставленого медичного засобу, та дійшли передчасного висновку про наявність підстав для звільнення від оподаткування ПДВ.
55. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
56. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог у цій справі є передчасними та необґрунтованими, оскільки судами неправильно застосовано норму матеріального права та не з'ясовано усіх обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
57. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
58. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
59. З урахуванням викладеного вище, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 у справі №910/4313/25 та направлення справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
60. Під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, надати оцінку визначальним аргументам учасників справи, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення фактичних обставин, прав та обов'язків сторін. Залежно від встановленого та відповідно до чинного законодавства суд апеляційної інстанції має вирішити спір, належним чином обґрунтувавши мотиви й підстави такого вирішення.
Судові витрати
61. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервісгруп" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 у справі №910/4313/25 скасувати.
3. Справу №910/4313/25 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова