8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3455/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (Україна, 61037, Харківська область, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, код ЄДРПОУ 31557119),
до Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Олена" (Україна, 61144, місто Харків, вулиця Героїв Праці, будинок 25/71, код ЄДРПОУ 24660474),
про стягнення грошових коштів,-
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ:
На розгляд Господарського суду Харківської області надійшов позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Олена" про стягнення 141 930,48 грн заборгованості за теплову енергію, яка витрачається на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року.
25.09.2025, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3455/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 ГПК України від учасників даної справи не надходило.
03.10.2025 через систему "Електронний Суд" відповідачем сформовано заяву (вх. № 22944) в якій визнає в повному обсязі позовні вимоги.
Одночасно, з посиланням на складну фінансову ситуацію, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду, шляхом встановлення графіку сплати грошових коштів у сумі 141 930,48 грн рівними платежами строком на дванадцять місяців.
06.10.2025 через систему "Електронний Суд" позивачем сформовано заяву (вх. № 23059) у відповідності до якої не заперечує проти розстрочення виконання рішення суду.
Крім того, позивач, з посиланням на норми Закону України "Про судовий збір", які передбачають алгоритм по поверненню 50% сплаченого судового збору у разі визнання позову відповідачем, просить суд повернути йому з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 211,20 грн.
08.10.2025 ухвалою суду прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи клопотання Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Олена" (вх. № 22944 від 03.10.2025). Прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вх. № 23059 від 06.10.2025).
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов публічного індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку.
Позиція відповідача.
Відповідач повністю визнав позовні вимоги.
Одночасно просить суд розстрочити виконання рішення по справі №922/3455/25 на дванадцять місяців шляхом встановлення періодів і сум по сплаті заборгованості у сумі 141 930,48 грн.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.06.2025 року, є власником нежитлових приміщень підвалу № I - XIV, XVII - XIX площею 615,0 кв. м, 1-го поверху № 1-9, 11, 12,14, 21-37, 39-40 площею 579,5 кв.м в літ А-10, за адресою: вул. Героїв Праці, буд. 25/71, секція Д в місті Харкові (а. с. 29, том 1).
Теплопостачання у місті Харкові здійснює Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі».
На підставі частини 5 статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022), на офіційному сайті Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір, а. с. 22, том 1), який є публічним договором приєднання, набувши, за думкою останнього, чинності для відповідача з 01.12.2021 через (акцептування) отримання останнім послуги по постачанню теплової енергії у опалювальних періодах 2023-2025 року.
Доводячи свою позицію щодо постачання теплової енергії у опалювальних періодах 2023-2024 року; 2024-2025 року до приміщення споживача за адресою: вул. Героїв Праці, буд. 25/71, секція Д у місті Харкові, до матеріалів позову позивач надає акт № 175/14746 від 29.08.2023 про готовність до опалювального періоду 2023-2024 та акт № 175/2603 від 30.08.2024 про готовність до опалювального періоду 2024-2025 (а. с 37-38, том 1).
Як на підтвердження факт отримання споживачем теплової енергії за адресою: вул. Героїв Праці, буд. 25/71, секція Д в місті Харкові в період з 2023 по 2025 роки, позивач надає до позову примірник акту про підключення споживача № 175/1952 від 26.10.2023, акту про відключення споживача № 175/1969 від 26.03.2024, акту №175/5005 від 29.10.2024 про підключення споживача та примірник акту № 175/6019 від 15.04.2025 про відключення споживача (а. с. 39 розворот сторінки, том 1).
Позивач, в рамках виконання умов договору, сформував та надіслав відповідачу рахунки фактури за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2023 по квітень 2025, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.46-51, том 1).
Крім того, до позову надані відомості до показань приладу обліку теплової енергії Supercal 531 до приміщення споживача за адресою: вул. Героїв Праці, буд. 25/71, секція Д в місті Харкові (а. с. 40-45, том 1).
За наведених обставин, позивач вказує, що по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість в сумі 141 930,48 грн за теплову енергію, яка витрачається на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року.
З метою досудового врегулювання спору, позивач сформував та надіслав відповідачу лист вимогу № 58-58/1292 від 06.08.2025 з проханням погасити у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, заборгованість зі сплати вартості спожитої теплової енергії у сумі 141 930,48 грн.
Вище викладені обставини послугували підставою для звернення позивачем до суду для захисту прав та інтересів підприємства - позивача про стягнення заборгованості за договором комунальних послуг.
Відповідач, до розгляду справи по суті, скерував до суду клопотання (вх. № 22944 від 03.06.2025) про визнання позовних вимог. Одночасно просив суд розстрочити виконання рішення суду про стягнення 141 930,48 на 12 місяців рівними платежами по 11 827,54 грн кожний.
Позивач виразив відсутність у нього заперечень на клопотання відповідача про розстрочення рішення суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом судового розгляду у даній справі є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію, яка витрачається на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року за публічним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як передбачено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За договором енергопостачання одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (частина 1 статті 714 Цивільного кодексу України).
Згідно з частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Забезпечення безперервного постачання теплової енергії до житлових та нежитлових приміщень у місті Харкові здійснює комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", правовідносини з яким регулюються на договірній підставі, тобто шляхом укладання договору із споживачем такої послуги.
Відповідач є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон № 2189-VІІІ), який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).
Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Закону № 2189-VІІІ за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).
Згідно із Законом № 2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та №1023.
Відповідно до Правил, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022:
- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;
- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);
- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.
- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону № 2189-VІІІ (у редакції змін внесених Законом № 1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Водночас, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.
Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон № 2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 908/3233/20 та від 14.12.2023 у справі № 908/2078/22.
На підставі частини 5 статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року за № 1023), на офіційному сайті Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" - www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет, 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (договір ), який набрав чинності з 01.12.2021.
Відповідно до положень пункту 51 договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до пункту 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Відповідно пункту 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.
Згідно пунктом 32 договору, плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
У пункті 34 договору передбачено, що споживач здійснює плату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Факт надання послуги з постачання теплової енергії позивачем відповідачу за період з жовтня 2023 по квітень 2025, та відповідно акцептуванням останнім умов, як-то передбачено пунктом 4 договору, свідчать наявні в справі примірники актів про підключення споживача № 175/1952 від 26.10.2023, про відключення споживача №175/1969 від 26.03.2024, № 175/5005 від 29.10.2024 про підключення споживача та акту № 175/6019 від 15.04.2025 про відключення споживача за адресою: вул. Героїв Праці, буд. 25/71, секція Д в місті Харкові.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення відповідачем (колективним споживачем у розумінні Закону № 2189-VІІІ) дій, передбачених у пункті 42 Правил № 830, суд дійшов до висновку, що відповідач акцептував публічний індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, шляхом отримання таких послуг з жовтня 2023 по квітень 2025.
Наявні в матеріалах справі рахунки фактури за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2023 по квітень 2025 підтверджують фактичні об'єми поставленої позивачем на користь відповідача теплової енергії та визначають тариф на формування заборгованості за теплову енергію. Жодних доказів того, що відповідач звертався до позивача щодо невідповідності розміру тарифу на житлово-комунальні послуги у спірний період, матеріали справи не містять. Зауважень щодо теплової енергії (її об'ємів чи невірно здійснених розрахунків) від відповідача не надходило.
Зазначені рахунки фактури були надіслані відповідачу поштовим шляхом, що підтверджується матеріалами справи. Факт направлення рахунку на адресу відповідача є достатнім для того, щоб вважати ці документи такими, що направлені належним чином, оскільки отримання цих первинних документів відповідачем перебуває поза межами контролю позивача.
Заперечень з боку відповідача щодо отримання від позивача послуг з постачання теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке розташоване в багатоквартирному будинку за адресою: вул. Героїв Праці, будинок 25/71, секція Д в місті Харкові, матеріали справи не містять.
При цьому, як свідчать матеріали справи, нарахування за нежитлове приміщення за адресою: вулиця Героїв Праці, будинок 25/71, секція Д в місті Харкові проводились у відповідності до показань приладу обліку теплової енергії Supercal 531. При цьому, в матеріалах справи наявні відомості обліку споживання теплової енергії (а. с. 40-45, том 1) по особовому рахунку відповідача.
Відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав, виставлені позивачем рахунки - фактури за період з жовтня 2023 по квітень 2024 року не сплатив, а відтак за останнім обліковується заборгованості за період: з жовтня 2023 по квітень 2024 року по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 141 930,48 грн,
Систематичні неплатежі з боку споживачів за надану теплову енергію призводять до неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, перешкоджають надходженню грошових коштів до бюджету і порушує інтереси Харківської міської ради, як органу місцевого самоврядування, і безпосередньо зачіпає інтереси держави.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач отримав комунальну послугу та свого обов'язку по перерахуванню коштів за надані комунальні послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а відтак порушив договірні зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, суд, вважає, що є всі правові підстави для захисту прав та інтересів позивача, шляхом стягнення заборгованості в сумі 141 930,48 грн.
Однак, відповідачем 03.10.2025 через систему "Електронний Суд" сформовано заяву (вх. № 22944) в якій останній, з посиланням на складну фінансову ситуацію, просить суд розстрочити виконання рішення суду, шляхом встановлення графіку сплати грошових коштів у сумі 141 930,48 грн рівними платежами строком на дванадцять місяців.
Позивач у заяві (вх. № 23059 від 06.10.2025) вказав на відсутність у нього заперечень з приводу розстрочення відповідачу виконання рішення суду строком на дванадцять місяців.
Розглянувши заяву відповідача (вх. № 22944 від 03.10.2025) щодо надання розстрочення виконання рішень суду по цій справі, виходить з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційним Судом України у пункті 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012 у справі № 1-26/2021 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
В обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення відповідач посилається на важке фінансове становище.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд відзначає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. Тобто підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 у справі № 1-7/2013 підставою для застосування відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє станом на сьогоднішній день.
Відповідна обставина впливає на економічну ситуацію в Харківському регіоні, оскільки здійснювати підприємницьку діяльність у місті Харкові, який є прифронтовим містом і зазнав великого негативного впливу з боку військових дій, доволі важко.
Судом, при розгляді заяви також враховано, що відповідач визнає наявність обов'язку погащення заборгованості у даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання.
На думку суду, надання розстрочки виконання судового рішення надасть відповідачу можливість погашення присуджених до стягнення сум без значного одноразового фінансового навантаження, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів. Натомість, відкриття виконавчого провадження матиме наслідком нарахування державним/приватним виконавцем виконавчого збору, що стане додатковим тягарем для заявника (боржника), враховуючи розмір заборгованості з якої буде вираховуватись виконавчий збір.
Відтак, представлені відповідачем в обґрунтування своєї заяви доводи свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об'єктивних обставин, що виключають можливість відповідачем належним чином виконати зобов'язання щодо негайного виконання рішення суду у даній справі.
Наразі суд вважає, що розстрочення виконання рішення суду надасть можливість ефективно виконати рішення суду зберігаючи ресурси для існування підприємства відповідача у період воєнного стану враховуючи відсутність можливостей для повноцінного ведення господарської діяльності. При цьому в даному випадку надання розстрочки виконання рішення відповідає збалансованості та інтересам сторін, оскільки забезпечити виконання рішення, а позивач (як стягувач) отримає таке виконання з чітко визначеними строками.
Суд, аналізуючи ступень вини відповідача у виникненні цього спору, враховуючи, що розстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь позивача, що зумовлює загальний висновок про те, що розстрочення виконання рішення у даній справі не призведе до істотного порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року прав позивача на отримання коштів і тим самим захисту майнового права та його інтересу. Тобто справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.
Враховуючи зазначене вище, оцінивши наведені відповідачем посилання на обставини, які на його думку ускладнюють виконання рішення суду, надані ним до заяви документи, суд дійшов висновку, що наведені доводи підтверджують наявності виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання, а відтак заява Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Олена" (вх. № 22944 від 03.10.2025) про розстрочення виконання рішення, підлягає задоволенню із встановленням, визначеного у заяві графіку погашення заборгованості, із врахуванням судом дати постановлення рішення у даній справі.
При цьому, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
IV.СУДОВІ ВИТРАТИ.
Розподіл витрат на оплату судового збору.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, суд зазначає наступне.
В матеріалах справи міститься заява позивача (вх. № 23059 від 06.10.2025) у відповідності до якої, з посиланням на норми Закону України «Про судовий збір», які передбачають алгоритм по поверненню 50% сплаченого судового збору у разі визнання позову відповідачем, просить суд повернути йому з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 211,20 грн.
За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поряд з цим, статтею 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Стаття 130 Господарського процесуального кодексу України регламентує розподіл судових витрат у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 1 названої статті у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, частина 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлює спеціальні правила, які стосуються певних окремих випадків розподілу судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Такі положення статті 130 Господарського процесуального кодексу України кореспондуються зі частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", де, зокрема відзначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 Господарського процесуальног окодексу України до питань, що суд вирішує при ухваленні судового рішення є, зокрема питання розподілу судових витрат.
Запровадження законодавцем можливості повернути з Державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору позивачу у передбачених частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України випадках встановлює практичну реалізацію завдань господарського судочинства, які направлені на своєчасний, неупереджений та справедливий розгляд справи у відповідності з реалізацією прав самих учасників справи, зокрема шляхом визнання позову до початку розгляду справи по суті тощо.
Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки в матеріалах справи міститься клопотання відповідача про визнання ним позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність застосування положень частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", та повернення позивачу з Державного бюджету України 50% розміру судового збору у сумі 1 211,20 грн, відповідно до платіжної інструкції № 17115 від 22.08.2025, оригінал якої знаходиться у позивача, чим задовольняє заяву позивача (вх. № 23059 від 06.10.2025).
Інша частина судового зборув розмірі 1 211,20 грн, враховуючи повне задоволення позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 2 частини 1 статті 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Олена" (Україна, 61144, Харківська область, місто Харків, вулиця Героїв Праці, будинок 25/71, код ЄДРПОУ 24660474) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, Харківська область, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість у сумі 141 930,48 грн за теплову енергію, яка витрачається на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 1 211,20 грн.
Задовольнити заяву Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Олена" (вх. № 22944 від 03.10.2025) про розстрочення виконання рішення.
Розстрочити виконання рішення по справі № 922/3455/25 на дванадцять місяців шляхом встановлення сплати грошових коштів у сумі 141 930,48 грн, в наступному порядку:
1) до 24.12.2025 - 11 827,54 грн та судовий збір в сумі 1 211,20 грн;
2) до 24.01.2026 - 11 827,54 грн;
3) до 24.02.2026 - 11 827,54 грн;
4) до 24.03.2026 - 11 827,54 грн;
5) до 24.04.2026 - 11 827,54 грн;
6) до 24.05.2026 - 11 827,54 грн;
7) до 24.06.2026 - 11 827,54 грн;
8) до 24.07.2026 - 11 827,54 грн;
9) до 24.08.2026 - 11 827,54 грн;
10) до 24.09.2026 - 11 827,54 грн;
11) до 24.10.2026 - 11 827,54 грн;
12) до 24.11.2026 - 11 827,54 грн.
Повернути Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" (61037, харківська область, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 31557119) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, сплачений згідно платіжної інструкції № 17115 від 22.08.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення направити учасникам справи в порядку частини 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "25" листопада 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко