65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"25" листопада 2025 р. Справа № 916/831/25(916/4617/25)
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянувши заяву Акціонерного товариства “Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 03351208) про видачу судового наказу за вх. № 4753/25 від 17.11.2025
до боржника: Спільного українсько-турецького підприємства “Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства (65033, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 31; ідентифікаційний код юридичної особи: 24532055)
про стягнення 60 846, 50 грн
Акціонерне товариство “Одесагаз» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою, сформованою в системі “Електронний суд» 17.11.2025 (вх. № 4753/25 від 17.11.2025), про видачу судового наказу про стягнення з Спільного українсько-турецького підприємства “Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за договором № 009026 у загальному розмірі 60 846, 50 грн, а також витрат з оплати судового збору в розмірі 242, 24 грн.
Заявлені вимоги обґрунтовано неналежним виконанням боржником зобов'язань за договором № 009026 розподілу природного газу в частині оплати за період з грудня 2023 року по вересень 2025 року (включно).
До заяви про видачу судового наказу заявник додав: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; довіреність; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; претензію № 785 від 01.10.2025; заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим); акт звірки взаємних розрахунків по стану за період: травень 2023 - серпень 2025; акти наданих послуг з розподілу природного газу; список згрупованих відправлень; опис вкладення у цінний лист; постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Одесагаз» № 2763 від 22.12.2021; постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу»; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 07.11.2025; квитанцію № 5082004 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.
Відповідно до ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно зі ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
З аналізу вищенаведених норм законодавства випливає, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору та інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Частиною 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тобто, однією з основних умов задоволення заяви про видачу судового наказу у розумінні ст. 12 ГПК України є безспірність предмету заявлених вимог. У той самий час заявлення вимог конкретно неузгоджених сторонами (у тому числі їх розміру) призводить до виникнення між ними відповідного спору.
При цьому, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статті 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин.
В обґрунтування заяви про видачу судового наказу заявником зазначено про укладення договору розподілу природного газу № 009026 на підставі заяви-приєднання боржника, умови, форма та текст якого розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 та затверджено Постановою НКРЕКП «Про затвердження типового договору розподілу природного газу» № 2498 від 30.09.2015.
Заявником надано акти наданих послуг з розподілу природного газу від 31.12.2023 на суму 7806, 58 грн, від 31.01.2024 на суму 34, 24 грн, від 29.02.2024 на суму 34, 24 грн, від 31.03.2024 на суму 34, 24 грн, від 30.04.2024 на суму 34, 24 грн, від 31.05.2024 на суму 34, 24 грн, від 30.06.2024 на суму 34, 24 грн, від 31.07.2024 на суму 34, 24 грн, від 31.08.2024 на суму 34, 24 грн, від 30.09.2024 на суму 34, 24 грн, від 31.10.2024 на суму 34, 24 грн, від 30.11.2024 на суму 34, 24 грн, від 31.12.2024 на суму 34, 24 грн, від 31.01.2025 на суму 34, 24 грн, від 28.02.2025 на суму 34, 24 грн, від 31.03.2025 на суму 34, 24 грн, від 30.04.2025 на суму 34, 24 грн, від 31.05.2025 на суму 34, 25 грн, від 30.06.2025 на суму 34, 24 грн, від 3,1.07.2025 на суму 34, 24 грн, від 31.08.2025 на суму 34, 24 грн, від 30.09.2025 на суму 34, 24 грн.
За результатом здійсненого перерахунку вказаних сум в актах наданих послуг з розподілу природного газу, судом встановлено, що розмір такої суми становить 8525, 62 грн.
Тобто, заявник просить видати судовий наказ про стягнення заборгованості в сумі 60 846, 50 грн, тоді як додані акти наданих послуг підтверджують надання таких послуг на суму 8525, 62 грн.
Таким чином, заявником не надано належних доказів, які підтверджують безспірність вимог.
У заяві про видачу судового наказу заявник посилається на договір № 009026 розподілу природного газу, однак до вказаної заяви не додає.
А відтак вимоги за заявою про видачу судового наказу не мають ознак безспірності в розумінні ч. 1 ст. 12 ГПК України.
Зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та розмір якої підтверджується доданими до заяви документами.
Згідно з ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 148 ГПК України, що відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
При цьому, суд повідомляє, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2025 відкрито провадження у справі № 916/831/25 про банкрутство Спільного українсько-турецького підприємства “Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном СП “Одеські дріжджі» строком на 170 календарних днів до 10.10.2025; призначено розпорядником майна боржника СП “Одеські дріжджі» арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича.
У відповідності до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено відомості які зазначаються у заяві кредитора та документи, що додаються до неї.
Керуючись ст. ст. 147, 148, 150-154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Акціонерному товариству “Одесагаз» у видачі судового наказу про стягнення з Спільного українсько-турецького підприємства “Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за договором № 009026 у загальному розмірі 60 846, 50 грн.
Ухвала набирає законної сили 25 листопада 2025 року у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів відповідно до ст. ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.О. Мусієнко