24 листопада 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1235/24
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши клопотання ТОВ "Амальгама Люкс" про стягнення судових витрат (вх. № 16442/24 від 30.12.2024) у справі № 915/1235/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард" про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення збитків в загальному розмірі 309686,81 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард" про усунення перешкод у користуванні ТОВ "Амальгама Люкс" нерухомим майном шляхом зобов'язання відповідача демонтувати за власний рахунок металеві труби з частковою теплоізоляцією з частини нерухомого майна, розміщеного за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108/2, а саме з 7 стовпів споруди № 49 та стягнення з відповідача збитків у розмірі 309686,81 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ТОВ "Асгард" за відсутності будь-яких договірних відносин з позивачем та за відсутності будь-яких інших правових підстав незаконно використовує для власних господарський потреб частину нерухомого майна позивача, а саме трансформаторну підстанцію, яка розміщена за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108/2, яка складається безпосередньо з трансформаторної підстанції, літери "Ттр", технологічної споруди № 49 та покриття за літерою "І", огорож та хвірток, чим створює перешкоди у користуванні позивачу своїм майном, що в свою чергу створює загрозу безпечній та безперешкодній експлуатації трансформаторної підстанції та може завдати значних збитків позивачу, як виробничому підприємству. Позивач вказує, що у невизначений ним період часу, на частині нерухомого майна позивача, а саме на 7 (семи) стовпах технологічної споруди № 49, без його згоди як відповідачем поряд з навантаженими напругою кабельними трасами були протиправно розміщені металеві труби з частковою теплоізоляцією, які поєднали між собою суміжні об'єкти нерухомого майна за адресою: м. Миколаїв, вул. Богородична, 32, належні суміжному власнику - ТОВ "Асгард". З метою фіксації факту незаконного використання відповідачем частини нерухомого майна позивача, 02.08.2024 року позивачем, із залученням незалежного представника Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області старшого експерта судових експертиз Советского В.А., проведено візуальне обстеження нерухомого майна, розміщеного за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108/2, про що складено відповідний акт.
Також позивач вказує, що внаслідок вказаних порушень позивачем понесені витрати по залученню експертів для підтвердження факту порушення та встановлення суми упущеної вигоди внаслідок безпідставного використання майна позивача в загальній сумі 23600,00 грн., крім того, згідно зі звітом про оцінку майнового права - упущеної вигоди від використання об'єкту нерухомого майна - 7 (семи) елементів споруди № 49, що розташовані за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Мала Морська, 108/2, за період 02.04.2017 року по 31.08.2024 року розмір збитків складає 286086,81 грн. без ПДВ, що разом складає 309686,81 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1235/24 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 04.11.2024 р. об 11:30.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2024 р. у справі № 915/1235/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
09.12.2024 р. від представника позивача - Фігеля С.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог про усунення перешкод (вх. № 15496/24), в якій позивач просить закрити провадження у справі № 915/1235/24 в частині немайнової вимоги про усунення перешкоди у користуванні ТОВ "Амальгама Люкс" нерухомим майном шляхом зобов'язання ТОВ "Асгард" демонтувати за власний рахунок металеві труби з частковою теплоізоляцією з частини нерухомого майна, розміщеного за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108/2, а саме з 7 (семи) стовпів споруди № 49, у зв'язку з відмовою позивача від цієї позовної вимоги та стягнути з відповідача судові витрати. Вказана заява зумовлена добровільним виконанням відповідачем зазначеної позовної вимоги про усунення перешкоди у користуванні ТОВ "Амальгама Люкс" нерухомим майном, зокрема, внаслідок демонтажу відповідачем металевих труб з частковою теплоізоляцією з частини нерухомого майна, розміщеного за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108/2, а саме з 7 (семи) стовпів споруди № 49.
Під час підготовчого засідання 19.12.2024 р. представник позивача Фігель С.І. підтримав заяву про відмову від частини позовних вимог та у зв'язку з цим просив залишити без розгляду заяву від 01.11.2024 р. про зменшення позовних вимог та заяву від 04.11.2024 р. про повернення судового збору.
Вищевказане клопотання позивача про залишення без розгляду заяви від 01.11.2024 р. про зменшення позовних вимог (вх. №13413/24) та заяви від 04.11.2024 р. про повернення судового збору (вх. №13428/24) судом було задоволено, про що у підготовчому засіданні 19.12.2024 р. судом постановлено протокольну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2024 р. закрито провадження у справі № 915/1235/24 в частині позовних вимог ТОВ "Амальгама Люкс" до ТОВ "Асгард" про усунення перешкод у користуванні майном у зв'язку з відмовою позивача від вказаних позовних вимог.
30.12.2024 р. від представника позивача - Фігеля С.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх. № 16442/24), в якій позивач просить стягнути з відповідача ТОВ "Асгард" судові витрати у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині немайнової позовної вимоги, а саме 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 7500,00 грн. - 50% відсотків витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2025 р. по справі № 915/1235/24 підготовче засідання відкладено на 06.02.2025 р. о 15:00 з огляду на клопотання відповідача та позицію позивача, при цьому постановлено підготовче провадження провести в розумний строк, понад встановлений ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2025 р. у справі № 915/1235/24 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті на 24.04.2025 року о 14:30.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2025 р. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард" про стягнення збитків в загальному розмірі 309686,81 грн. відмовлено, витрати по сплаті судового збору за вказані позовні вимоги покладено на позивача, відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард" про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши клопотання позивача про стягнення судових витрат (вх. № 16442/24 від 30.12.2024 р.) у зв'язку з відмовою від позовних вимог в порядку ч. 3 ст. 130 ГПК України, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2024 р. від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном (вх. № 15496/24), яка була прийнята судом. Так, ухвалою суду від 19.12.2024 р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "Амальгама Люкс" до ТОВ "Асгард" про усунення перешкод у користуванні майном у зв'язку з відмовою позивача від вказаних позовних вимог.
Так, при поданні позовної заяви (вх. №12072/24 від 08.10.2024) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6138,64 грн. за дві вимоги (майнового характеру про стягнення збитків та немайнового характеру про усунення перешкод) згідно з платіжною інструкцією № 9457 від 02.10.2024 р. При цьому, враховуючи те, що вказана позовна заява подана позивачем через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС, ставка судового збору за вимогу немайнового характеру у даному випадку становить 2422,40 грн. (3028,00 грн. х 0,8).
Разом з тим у відповідності до положень ч. 1 ст. 130 ГПК України, що кореспондуються з ч. 4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Так, наведені положення ГПК наділяють позивача правом на повернення з держбюджету лише 50 відсотків від сплаченого при подачі позову судового збору у разі відмови позову до початку розгляду справи по суті.
Наразі слід зазначити, що при закритті провадження у справі в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України судом не вирішено питання про повернення позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору за звернення до суду з немайновою вимогою. При цьому приписи ч. 1 ст. 130 ГПК України, що кореспондуються з ч. 4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", наділяють суд правом вирішити питання про повернення 50% сплаченого судового збору у випадку відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті незалежно від наявності клопотання сторони.
Крім того, положення ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не містять імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 910/14479/21та у поставові Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у справі №904/4796/23.
Отже, враховуючи зазначені положення законодавства та з огляду на те, що судом прийнято відмову позивача від частини позовних вимог, і провадження у справі в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном закрито, відповідно суд вважає за можливе повернути позивачу з державного бюджету України 50% сплаченого позивачем судового збору за подачу позову з вимогою немайнового характеру, що дорівнює 1211,20 грн. (2422,40 грн. х 50%).
Стосовно решти 50% сплаченого позивачем судового збору за вимогу про усунення перешкод у користуванні майном суд зауважує наступне.
У статті 130 ГПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Так, у відповідності до вимог частини третьої статті 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Зазначена норма частини третьої статті 130 ГПК України застосовується як підстава для відшкодування судових витрат лише в разі, коли позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 199/9188/16-ц.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, в заяві про відмову від позову в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном, яку представник позивача 06.12.2024 подав до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС, позивач ставив питання про покладення на відповідача судових витрат, оскільки відмова позивача від немайнової вимоги зумовлена добровільним виконанням відповідачем вказаної вимоги, зазначаючи, що з відповідача підлягають стягненню сплачений судовий збір за 1 немайнову вимогу та 7500,00 грн. - 50% витрат на професійну правничу (правову) допомогу. При цьому позивач послався на положення ч. 3 ст. 130 ГПК України, вказуючи на те, що він не підтримує свої позовні вимоги у вищевказаній частині внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення цього позову.
Також в заявленому клопотанні про стягнення судових витрат (вх. № 16442/24 від 30.12.2024 р.) позивач просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір за 1 немайнову вимогу - 2422,40 грн. та 7500,00 грн. - 50% витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Враховуючи те, що позивач відмовився від позову в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном у зв'язку з добровільним виконанням відповідачем вказаних вимог після прийняття судом позовної заяви у даній справі до розгляду, господарський суд, враховуючи повернення позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за вимогу немайнового характеру, доходить висновку про те, що сплачений позивачем судовий збір в іншій частині 50% за подання позовної заяви немайнового характеру, підлягає стягненню з відповідача відповідно до положень другого речення ч. 3 ст. 130 ГПК України.
Стосовно вимоги про покладення на відповідача 7500,00 грн., що дорівнює половині (50%) понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу за подання позову, суд зауважує наступне.
Згідно ч. 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У поданому клопотанні про стягнення судових витрат позивач зазначив, що докази понесення таких витрат знаходяться у матеріалах справи, зокрема, витрати на правову допомогу оплачені за платіжними інструкціями № 9455 від 02.10.2024 року та № 9663 від 15.11.2024 року. Під час підготовчого засідання 07.04.2025 року представник позивача повідомив, що про розмір судових витрат зазначено та надано платіжні доручення і розрахунки, також повідомив, що після розгляду справи будуть надані акти виконаних робіт, а в позовній заяві було зазначено попередній розрахунок судових витрат.
Також під час розгляду справи в судовому засіданні 03.07.2025 представником позивача було повідомлено про те, що акти виконаних робіт щодо правничої допомоги будуть подані до суду позивачем після ухвалення рішення.
З огляду на вищевикладене, під час ухвалення господарським судом рішення по даній справі питання стосовно розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.
Так, 01.08.2025 від представника позивача - Фігеля С.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про долучення доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, яку сплатив позивач (вх. № 11255/25), до якої надано копію акту здачі-прийняття виконаних робіт № 8 від 30.07.2025 року до договору № ЮО-566 від 05.01.2024 року на суму 15000,00 грн., які були сплачені позивачем за платіжними інструкціями № 9455 від 02.10.2024 року та № 9663 від 15.11.2024 року.
Так, в постанові від 01.07.2024 у справі № 910/290/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду встановив обґрунтованість розподілу судових витрат, у т.ч. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у разі закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після відкриття провадження у справі. Наразі ВС вказав, що відповідно до частини третьої статті 130 ГПК України судові витрати позивача не відшкодовуються відповідачем лише у разі відмови позивача від позову. Натомість, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Враховуючи вищенаведене, а також повідомлення з боку позивача про надання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу після ухвалення рішення, господарський суд вважає, що є підстави для постановлення додаткової ухвали щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном через відмову від вказаної частини вимог.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2024 між адвокатом Фігелем Сергієм Івановичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс» (клієнт) укладено договір №ЮО-566 про надання правової допомоги від 05.01.2024 р., відповідно до умов п. 1.1. якого, предметом цього договору є надання адвокатом правової допомоги клієнту, а саме, здійснення захисту прав та представництво інтересів клієнта в усіх державних органах та установах, недержавних організаціях усіх видів власності, а також в судах усіх юрисдикцій, в тому числі, на стадії апеляційного і касаційного провадження.
Згідно з п. 2.1. договору згідно з досягнутою сторонами домовленістю адвокат зобов'язується здійснити захист прав, свобод і законних інтересів клієнта, зокрема: представництво його інтересів в усіх судах України (судах першої інстанції, апеляційних та касаційних інстанцій), органах МВС України та в усіх органах прокуратури; в державних органах і установах, недержавних організаціях, підприємствах усіх видів власності; перед фізичними та юридичними особами, а також не юридичними особами.
Пунктом 2.2.передбачено, що під час здійснення захисту прав клієнта та представництва його інтересів адвокат зобов'язується виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ЦК України та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2.5.3. договору клієнт зобов'язується оплатити гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання згідно з рахунками та актами виконаних робіт, підписаними клієнтом та адвокатом.
Згідно з п. 3.1. договору для виконання умов цього договору товариство з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс» (клієнт) надає адвокату Фігелю Сергію Івановичу право здійснювати захист його прав, свобод і законних інтересів та представництво його інтересів в усіх державних і недержавних установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в тому числі і в органах державної влади та управління, зокрема, в слідчих органах МВС України (в тому числі під час досудового слідства), а також бути представником клієнта в судах всіх інстанцій при розгляді цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ, включаючи стадії апеляційного і касаційного провадження та виконання рішень, перегляду постанови, рішення, ухвали, розгляду постанови за нововиявленими та винятковими обставинами з усіма правами наданими законом позивачу, відповідачу, свідку, третій особі, скаржнику, потерпілому, стягувану, боржнику, заявнику, зацікавленій особі, за виключенням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій, які згідно з чинним законодавством клієнт має виконувати лише особисто.
Для цього адвокату Фігелю Сергію Івановичу надається право від імені клієнта подавати листи, заяви, звернення, скарги будь-якого змісту та отримувати відповіді на них; отримувати довідки, документи, висновки спеціалістів та експертів; завіряти своїм підписом будь-які документи та/або їх копії; розписуватися за клієнта; проводити переговори, приймати рішення; пред'являти претензії та позови, звертатися зі скаргами, заявами та клопотаннями, в тому числі з вимогами про накладення арешту та заборони на відчуження майна; звертатися із заявами про притягнення до матеріальної і кримінальної відповідальності в правоохоронні та інші державні органи; звертатися в органи виконавчого провадження з відповідними заявами; знайомитись з матеріалами справ правоохоронних та судових органів, робити з них витяги, виписки, знімати копії, отримувати копії судових рішень (вироків), ухвал, постанов та інших документів, що є у справі, приймати участь у судових засіданнях, подавати докази та брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання, скарги та відводи, давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, потерпілому та іншим особам, які беруть участь у справі, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, заперечувати щодо дій головуючого, брати участь в прийнятті рішення, знайомитись з протоколом про вчинення окремої процесуальної дії і подавати письмові зауваження до нього, знайомитись з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення (вироки), ухвали, постанови суду в апеляційному та касаційному порядку, подавати заяву про перегляд рішення, ухвали, постанови суду за новоявленими та винятковими обставинами, бути учасником виконавчих дій з усіма правами сторони, оплачувати державне мито, судові збори та інші збори, платежі, користуватись іншими процесуальними правами, встановленими законом, а також виконувати всі інші дії з усіх питань, пов'язаних з веденням справ у судах України, в держаних та недержавних органах та організаціях; подавати адвокатські запити до державних та не державних установ та організацій, фізичних та юридичних осіб. Повноваження адвоката як представника клієнта можуть доповнюватись додатковими угодами, а також посвідчуватись довіреністю. Надані адвокату права є чинними до припинення дії цього договору.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін. До суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.
В подальшому, на виконання умов договору адвокатом сформовано рахунок № 7 від 02.10.2024 на суму 10000,00 грн. та рахунок №9 від 14.11.2024 на суму 5000,00 грн.
Вказані рахунки були сплачені позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями №9455 від 02.10.2024 на суму 10000,00 грн. та №9663 від 15.11.2024 на суму 5000,00 грн.
30.07.2025 між адвокатом Фігель С.І. та ТОВ «Амальгама Люкс» складено та підписано акт №8 здачі-приймання виконання робіт за договором про надання правової допомоги №ЮО-566 від 05.01.2024, відповідно до якого адвокатом було в повному обсязі виконано роботи по рахунках №7 від 02.10.2024 року та №9 від 14.11.2024 року до договору про надання правової допомоги №ЮО-566 від 05.01.2024, а саме: надання клієнту правової (правничої) допомоги у Господарському суді Миколаївської області у справі №915/1235/24 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та стягнення збитків, зокрема: складання позовної заяви та інших документів у межах відповідної справи, подання позову, додаткових пояснень, представництво клієнта у судових засіданнях на загальну вартість 15000,00 грн.
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі N 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Отже, виходячи з наведеного та конкретні обставини даної справи, суд вважає, що визначений позивачем розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд даної справи в суді в сумі 15000,00 грн., який є фіксованим, відповідає критеріям пропорційності, розумності та справедливості, протилежного відповідачем не доведено.
Так, ухвалою суду від 19.12.2024 р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "Амальгама Люкс" до ТОВ "Асгард" про усунення перешкод у користуванні майном у зв'язку з відмовою позивача від вказаних немайнових вимог за заявою від 09.12.2024.
Наразі, враховуючи приписи ч. 3 ст. 130 ГПК України, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 50% витрат на правову допомогу у розмірі 7500,00 грн., оскільки відмова позивача від частини позовних вимог про усунення перешкод обумовлена добровільним виконанням відповідачем цієї вимоги.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає, що заява Товариству з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард" понесених позивачем судових витрат у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині немайнової позовної вимоги, а саме 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 7500,00 грн. - 50% відсотків витрат на професійну правничу (правову) допомогу, підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача витрат по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 7500,00 грн., в іншій частині у задоволенні заяви слід відмовити з огляду на повернення позивачу 50% сплаченого судового збору з державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 221, 234, 244, Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -
1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 119; e-mail: office@amalgamalux.com; код ЄДРПОУ 32719869) з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області (54055, м. Миколаїв, пр. Центральний, 141-В; код ЄДРПОУ 37992030) судовий збір в сумі 1211/одна тисяча двісті одинадцять/грн. 20 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією № 9457 від 02.10.2025 р. на суму 6138,64 грн., оригінал якої знаходяться в матеріалах справи.
2. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" про розподіл судових витрат у справі № 915/1235/25 (вх. №16442/24 від 30.12.2024) задовольнити частково.
3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард" (54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 16; e-mail: ndv.odin@gmail.com; код ЄДРПОУ 32819626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 119; e-mail: office@amalgamalux.com; код ЄДРПОУ 32719869) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211/одна тисяча двісті одинадцять/грн. 20 коп., витрати на сплату правової (правничої) допомоги (50%) в сумі 7500/сім тисяч п'ятсот/грн. 00 коп.
Додаткова ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Додаткову ухвалу підписано 24.11.2025 р.
Суддя Л.М. Ільєва