Справа № 161/21580/25
Провадження № 2/161/6928/25
24 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №07.10.2024-100001572 від 07.10.2024 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6000 грн. строком на 124 дні.
У зв'язку з неналежним виконанням взятих зобов'язань за договором у останнього станом на дату звернення позивача до суду утворилась заборгованість у розмірі 16200 грн.
З наведених мотивів та підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у вказаній сумі, а також суму судових витрат у справі.
Ухвалою суду від 03.11.2025 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз'яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.
Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
За погодженням представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору №07.10.2024-100001572 від 07.10.2024 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6000 грн. строком на 124 дні зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с.11-14).
Згідно п. 3.1 Публічної пропозиції ТОВ «Споживчий центр», позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти (а.с. 11).
Позивач виконав свою частину умов кредитного договору у повному обсязі та перерахував відповідачу суму кредиту.
Відповідач у повному обсязі та належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, у тому числі, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на дату звернення заборгованість по кредиту становить 16200 грн., яка складається з: 6000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 5580 грн. заборгованості за процентами, 3000 грн. неустойки, 540 грн. комісії за надання кредиту, 1080 грн. - комісії за обслуговування кредиту (а.с.10).
Дослідженими судом доказами підтверджено, що відповідач на підставі укладеного кредитного договору отримав кредит в розмірі 6 000 гривень, однак в обумовлений договором строк кредит не повернув, а тому позов в частині вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту підлягає до задоволення.
Враховуючи розмір процентної ставки (п. 6 Заявки до кредитного договору) та умови договору вимоги про стягнення заборгованості по процентах також підлягають до задоволення.
Комісія за надання кредиту передбачена п. 8 Заявки до Кредитного договору.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема за надання кредиту.
З Кредитного договору вбачається, що кредитором встановлена одноразова комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування, відповідач, підписуючи кредитний договір, погодився з цією умовою договору, а тому виходячи із положень чинного законодавства та існуючої судової практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову в частині стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 540 грн.
Щодо стягнення заборгованості за додатковою комісією.
Згідно п.9 Заявки до Кредитного договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 540 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Згідно з довідкою розрахунком ТзОВ «Споживчий центр» заборгованість відповідача по додатковій комісії за кредитним договором становить 1080 гривень.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов'язаних із цим обмежень для банку.
На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст.1та ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина першастатті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (такий правовий висновок викладений в п. 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (такий правовий висновок викладений в п. 31.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19).
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (пункти 29-31).
Відповідно до частин 1 та 2ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Суд зазначає, що умова кредитних договорів щодо обов'язку відповідача сплачувати банку щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості по суті є платою позичальника за надання інформації щодо її кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена законом, та плату за дії, які вчиняються позичальником на користь кредитодавця, є прямою економічною метою останнього і не становлять платної банківської послуги. А тому, такі умови кредитного договору є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
З наведених мотивів суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимог стягнення з відповідача додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 3000 грн. за неналежне виконання зобов'язання суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а в подальшому його дія неодноразово продовжувалася. Дія воєнного стану в Україні наразі триває.
Оскільки неустойка позивачем нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов'язку її сплати.
Відтак, вимоги позову про стягнення неустойки до задоволення не підлягають.
З наведених мотивів суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» 12 120 грн. заборгованості за кредитним договором.
На підставі ч. 1 ст.141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1812,31 грн.(12120 грн. х 2422,40 грн./ 16200 грн.).
На підставі ст.ст. 509,526,527,530,1048,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,77,81,141,247,259,263-268, 280, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №07.10.2024-100001572 від 07.10.2024 року у розмірі 12 120 (дванадцять тисяч сто двадцять) грн. 00 грн.
Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1812 (одна тисяча дванадцять) грн. 31 коп.
В задоволені решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (м. Київ, вул. Саксаганського 133-А, код ЄДРПОУ 37356833).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення суду складено 24 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк