Справа № 159/2813/25
Провадження № 2/159/1149/25
25 листопада 2025 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Грідяєвої М.В.
при секретарі Шокот С.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ковель в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на частки майна,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на частки майна, вказуючи на те, що вона перебувла з ОСОБА_2 у шлюбі з 04.11.1990 року, який рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області розірвано. Домовитися з відповідачем про добровільний поділ спільного майна не можливо. В період шлюбу набуте: земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 0710400000:09:009:0003 (акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0711 га серія ВЛ №073921 від 27.07.2004 року на підставі договору дарування від 22.07.2004 року виданого ОСОБА_2 ) та будинок АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 (рішення Ковельської міської ради від 30.10.2006 року №458). Нерухомість знаходиться у власності та фактичному користуванні відповідача. Вважає, що відмова відповідача про добровільний поділ спільного майна суперечить її інтересам. Посилається на ст.ст.60, 70, 71 СК України, ст.ст.368, 372 ЦК України, Постанову Верховного суду від 04.10.2023 року в справі №691/1240/18 щодо визначення ідеальної частки подружжя в майні без його реального поділу і залишенні майна в їх спільній частковій власності. Зазначає, що понесла судові витрати, судовий збір в розмірі 9084 грн. Просить визнати за нею права власності на 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,06 га кадастровий номер 0710400000:09:009:0003 за адресою АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача судові витрати в сумі 9084 грн.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, згідно письмової заяви просить розглянути справу без її участі, позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення, просить судові витрати залишити за нею.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд ухвалив слухати справу заочно.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на частки майна обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Статті 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими: 1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.
Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Судом, згідно наданих письмових доказів встановлено, сторони знаходились у шлюбі з 04.11.1990 року, який розірвано рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.04.2025 року. Під час знаходження у шлюбі, сторонами придбано: будинок АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконкому Ковельської міської ради, який був зареєстрований 02.11.2006 року за відповідачем ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу та земельна ділянка площею 0,06 га кадастровий номер 0710400000:09:009:0003 за адресою АДРЕСА_1 , яка зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку на підставі договору дарування від 22.07.2004 року №2723.
Враховуючі, що будинок придбано сторонами під час знаходження у шлюбі, правовідносини сторін регулюється нормами ст.ст.57,60 СК України, а саме загальними правилами, що майно набуте під час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності, відповідачем не доведено, що майно набуте за його власні кошти, а тому суд погоджується з твердженням позивача, що відповідно до ст.60 СК України, вказане майно, набуте подружжям за час шлюбу та належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності.
Також суд погоджуються з твердженням позивача, що у разі поділу нерухомого майна у вигляді будинку, що є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, тобто по 1\2 частки за кожним.
Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Шлюбного договору та домовленості про порядок поділу майна між сторонами не укладалось, подружжям не внесено на депозит суду відповідної грошової суми.
Відповідно до ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Відповідно до ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Згідно з усталеною судовою практикою щодо застосування частини п'ятої статті 71, статті 365 ЦК України суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій.
Визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов.
Вимоги позивача щодо земельної ділянки, яка належить відповідачу на підставі договору дарування, також обґрунтовані, незважаючи на п.2 ч.1 ст.57 СК України, про належність майна на праві особистої приватної власності чоловіку. дружини, як таке, що, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю, споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Системний аналіз змісту наведених норм ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 04.10.2023 року в справі №691/1240/18).
Враховуючи встановлення правового статуту будинку, як спільної сумісної власності подружжя й, відповідно, визнання за сторонами права власності по 1/2 частини будинку, тобто набуття права власності позивачем на частку в будинку, до позивача переходить право власності на відповідну частку земельної ділянки під будинком.
Таким чином спірне майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки позивача та відповідача є рівними, в зв'язку з чим належним способом захисту права позивача та відповідача є визнання майно спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ними права власності на 1\2 ідеальну частку майна.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, в зв'язку з задоволенням позову, з відповідача на користь позивача повинен був стягнутий судовий збір сплачений позивачем при поданні позову, який позивач просив залишити за нею.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.364, 365, 370, 372, 377, 368 ЦК України, ст.120 ЗК України, ст.ст.57, 60, 63, 70, 71 СК України, ст.ст.12, 81, 89, 141, 263, 265, 268, 280-282, 354, ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на частки майна - задовольнити.
Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянки площею 0,06 га кадастровий номер 0710400000:09:009:0003 за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1\2 частку земельної ділянки площею 0,06 га кадастровий номер 0710400000:09:009:0003 за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1\2 частку земельної ділянки площею 0,06 га кадастровий номер 0710400000:09:009:0003 за адресою АДРЕСА_1 .
Залишивши майно: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,06 га кадастровий номер 0710400000:09:009:0003 за адресою АДРЕСА_1 у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішення складено 25.11.2025 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Ковельського міськрайонного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя:М. В. ГРІДЯЄВА