ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.11.2025Справа № 910/9934/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Дочірнього підприємства «Савсервіс Карпати»
до Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард»
про стягнення 871 322, 53 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Дочірнє підприємство «Савсервіс Карпати» (далі - позивач, ДП «Савсервіс Карпати») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» (далі - відповідач, ПрАТ «Агрохолдинг Авангард») про стягнення 871 322,53 грн, з яких: 862 622,53 грн майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, та 8 700,00 грн витрат, що пов'язані із встановленням розміру шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як власник транспортного засобу, з вини водія якого сталась дорожньо-транспортна пригода, має відшкодувати позивачу, як власнику пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригода транспортного засобу, різницю між фактичним розміром шкоди з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком відповідача, відповідно до ст.ст. 1187, 1194 Цивільного кодексу України.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/9934/25 та справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою суду від 13.08.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 5 (п'ять) днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання суду письмової заяви, до якої долучити докази про вжиття заходів досудового врегулювання спору, про які зазначалось у позовній заяві.
Позивачем, у строк встановлений судом, подано заяву про усунення недоліків позовної заяви з долученням відповідних документів та повідомлено, що при виставленні відповідачу наданої претензії про відшкодування завданого збитку від 28.04.2025 № 28/04-ЮР, позивач користувався даними звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, копія якого була отримана в страховій компанії - ПрАТ «СК Еталон», однак, оскільки позивач не був замовником вказаного звіту, у нього відсутній оригінал цього звіту, та беручи до уваги, що відповідач відповіді на претензію не надав, шкоди не відшкодував, позивач в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України замовив у судового експерта Вербова В.В. висновок експерта № 106 від 21.07.2025, який був поданий до суду із позовною заявою, та на який позивач посилається як на доказ, що підтверджує суму завданої йому шкоди.
Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу; повідомлено сторін, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач в свою чергу має право подати заперечення на відповідь на відзив позивача.
Також, вказаною ухвалою суду попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи та ухвалено, що всі заяви, клопотання, заперечення подати до суду в строк до 25.09.2025.
Зазначена ухвала суду була доставлена сторонам через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) 26.08.2025 о 16:58, що підтверджується відповідними повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, у зв'язку з чим, приймаючи до уваги вимоги положення частини шостої ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвала суду про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) від 25.08.2025 вважається врученою позивачу та відповідачу 26.08.2025.
09.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що:
- сума заявлена до відшкодування позивачем є необґрунтованою та такою що не підтверджена належними доказами, а єдиним документом, на який посилається позивач в частині розміру завданої шкоди - є висновок експерта № 106 від 21.07.2025 з додатками, який складається у разі проведення судової авто товарознавчої експертизи, а звіт оцінювача за результатами проведення оцінки КТ3, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою. Відповідач не був повідомлений про здійснення огляду пошкодженого транспортного засобу, тому був позбавлений можливості подавати клопотання, зауваження, ставити запитання експерту;
- згідно даних реєстру атестованих судових експертів (https://rase.minjust.gov.ua/page/112), Вербов В.В. не є фахівцем державної спеціалізованої установи, а його свідоцтво дозволяє проводити виключно визначення вартості КТ3 та розміру збитку (Індекс та вид експертної спеціальності: 12.2 Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу), отже вартість матеріального збитку, який визначено у висновку становить 410 590,57 грн;
- за змістом п.п. 8.2, 8.3 розділу VIII Методики вартість матеріального збитку, завданого власнику КТ3, визначається на момент пошкодження транспортного засобу, а не на момент проведення дослідження - 21.07.2025, як це здійснено Вербовим В.В ;
- при оцінці збитку на замовлення позивача, відповідач не запрошувався ні на огляди автомобіля марки IVECO номерний знак НОМЕР_1 оцінювачем, ні на дефектування цього автомобіля на СТО, що передбачено п. 5.2 Методики, тому, на думку відповідача, не всі зафіксовані під час оглядів та дефектування вказаного автомобіля пошкодження виникли під час та у результаті ДТП, що сталося 21.12.2024. Деякі пошкодження автомобіля марки IVECO номерний знак НОМЕР_2 мали місце до 21.12.2024 (день ДТП), а деякі позиції (0749 крило Л (5040 90869) - злами та розриви профіля, відсутні фрагменти (фото № 33-34;38-39); 0765 бризковик П Л (5040 73983) - розриви профіля (фото № 39); 0787 облиц 3 Л боковини (5041 67503) - відсутнє (фото № 23), з слів представника власника та виходячи з зони пошкодження, розбите та залишилось на місці ДТП; 0793 клиновий замок 3 Л (5040 08818) - злами профіля (фото № 35); 0799 ущільнювач 3 Л (5042 01120) - відсутній (фото № 23), з слів представника власника та виходячи з зони пошкодження, розірваний та залишився на місці ДТП) щодо ремонту вказаного автомобіля не мають відношення до зазначеного ДТП, що в цілому завищують вартість ремонту. Зазначені у п. 1.3 дослідницької частини висновку складові автомобіля та відображені на фототаблиці додатку не відповідають опису;
- позивачем не обґрунтовано об'єм необхідних робіт та запасних частин, що прямо пов'язані із ДТП, що відбулось 21.12.2024, та не надано жодних доказів здійснення ремонтних робіт на відновлення пошкодженого автомобіля, які б перевищували ліміт відповідальності страховика;
- вартість запасних частин, не відповідає ринковим цінам, сума завданої шкоди завищена, оскільки вона не відповідає характеру та об'єму завданої шкоди, та має на меті отримання додаткової вигоди та покращення стану тих елементів автомобіля, можливе пошкодження яких не перебувало у причинного-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулась 21.12.2024;
- долучений до матеріалів справи висновок експерта не є доказом в розумінні статей 76-78 ГПК України, та не може братись до уваги при розгляді справи, як такий, що визначає реальну суму шкоди.
19.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що
- присутність заінтересованих осіб, згідно з п. 5.2. Методики, не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби. Відповідач не навів об'єктивного підтвердження того, що його відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених у висновку експерта розрахунків;
- відповідач не заперечив, що на час ДТП (21.12.2024) йому належав автомобіль марки INTERCARGO TRUCK, номерний знак НОМЕР_3 , керування яким здійснював його працівник - ОСОБА_2 , і, як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, в силу положень статей 1187, 1194 ЦК України, зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка підлягає також зменшенню на суму франшизи. Верховний Суд України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зазначив, що «суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з товариства, працівник якого є винуватцем ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати);
- враховуючи умови частин першої та п'ятої ст. 101 ГПК України, у висновку експерта № 106, зазначено, що такий підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок; у висновку серед нормативних актів, якими керувався експерт при вирішенні поставлених питань, зазначено Методику, в п. 1.1. якої вказано, що вона розроблена згідно із Законами України «Про судову експертизу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна;
- відповідач не надав до суду жодних доказів, на підставі яких можна було б встановити, зокрема вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, що є порушенням частини першої ст. 74 ГПК України;
- відповідно до висновку експерта № 106 вартість матеріального збитку не визначалася експертом такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ, тому посилання відповідача на п. 8.2. Методики є невірним;
- автомобіль позивача IVECO 260 S 50 Stralis, р/н НОМЕР_2 на момент його огляду експертом 24.06.2025 не був відремонтований, тому експерт визначав вартість по цінах, що діяли у червні 2025 року, що підтверджується ремонтною калькуляцією № 06/106/25 від 10.07.2025 (ціни станом на 18.06.2025);
- у вступній частині висновку зазначено яку освіту має судовий експерт Вербов В.В. та на підставі яких документів він діяв. Судово-експертну діяльність відповідно до частини першої ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», здійснюють також судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, їх територіальних філій, експертних установ комунальної форми власності, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом
За приписами частини п'ятої ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
21.12.2024 біля 16.40 год. водій ОСОБА_2 на а/д М-06 738км+ 612м, керуючи автомобілем марки INTERCARGO TRUCK номерний знак НОМЕР_4 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, при зустрічному роз'їзді не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення з транспортним засобом марки IVECO номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 ,, який рухався в зустрічному напрямку, що призвело до механічних пошкоджень даних транспортних засобів з матеріальними збитками, травмовані відсутні. Такими своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 10.01.2025 у справі № 306/2659/24 (Провадження № 3/306/53/25) водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого настала ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Станом на момент ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу INTERCARGO TRUCK, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , була застрахована Страховою компанією «ЕТАЛОН» (ЄДРПОУ 20080515) за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 220196099), що підтверджуєтеся скріншотом із загальнодоступного сайту МТСБУ https://policy.mtsbu.ua/ «Перевірка чинності полісу внутрішнього страхування».
За вказаним полісом № 220196099, Страховою компанією «ЕТАЛОН» (ЄДРПОУ 20080515) було виплачено позивачу страхове відшкодування у загальному розмірі 160 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1428 від 02.06.2025 на суму 60 000,00 грн, № 1432 від 03.06.2025 на суму 50 000,00 грн та № 1436 від 50 000,00 грн (призначення платежу: страхове відшкодування по Дог. ЕР-220196099 зг. с/а 3661/01/50, д/н НОМЕР_2 ), копії яких надані в матеріли справи.
Позивачем, як замовником, було укладено з Фізичною особою-підприємцем Вербовим В.В, як виконавцем або судовим експертом, Договір № 10625 від 16.06.2025 на проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження, автомобіля IVECO 260 S 50 Stralis, р/н НОМЕР_2 та надання висновку експерта за ціною 8 700,00 грн, яка була оплачена судовому експерту в повному обсязі, що підтверджується наданою в матеріали справи платіжною інструкцією № 108 від 20.06.2025.
Як зазначає позивач, ним було отримано Висновок експерта № 106 від 21.07.2025, згідно якого:
1. Пошкодження автомобіля IVECO 260 S 50 Stralis, р/н НОМЕР_2 , внаслідок ДТП 21.12.2024, які визначені при його дослідженні 24.06.2025 - зазначені у п. 1.3. дослідницької частини даного висновку та відображені на фотографіях фототаблиць додатку.
2. Вартість відновлювального ремонту автомобіля IVECO 260 S 50 Stralis, р/н НОМЕР_2 , на момент дослідження становить: 1 022 622,53 грн.
3. Вартість матеріального збитку, який заподіяно власнику автомобіля IVECO 260 S 50 Stralis, р/н НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження у ДТП 21.12.2024, на момент дослідження становить 410 590,57 грн.
4. Ринкова вартість автомобіля IVECO 260 S 50 Stralis, р/н НОМЕР_2 , в цінах на 21.12.2024 (без врахування пошкоджень отриманих в і внаслідок ДТП 21.12.2024), становила: 1 463 909,80 грн.
Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 31327205 від 25.04.2025 (https://opendatabot.ua/), власником автомобіля вантажного INTERCARGO TRUCK, номер державної реєстрації НОМЕР_4 , є ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» (відповідач).
30.04.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією від 28.04.2025 № 28/01-ЮР про відшкодування завданого збитку, в якій просив виплатити суму, що є різницею між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
Вказана претензія була надіслана на адресу місцезнаходження ПрАТ «Агрохолдинг Авангард», зазначену в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на дату направлення, що підтверджується наданими в матеріали справи копіями опису вкладення у цінний лист 0311511166468, накладної Укрпошта № 0311511166468 від 30.04.2025 та фіскального чеку від 30.04.2025.
Як вбачається з матеріалів справи, претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та виконання, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За приписами частини першої ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 частини другої ст. 22 ЦК України).
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п. 69 частини першої ст. 1 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1909-IX), страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (п. 50 частини першої ст. 1 Закону № 1909-IX).
Згідно з абз. 3 частини першої ст. 89 Закону № 1909-IX, страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.
За приписами ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Згідно зі ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.
Згідно з п. 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.04.2024 № 3720-IX, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону (вводиться в дію з 1 січня 2025 року), продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.
Таким чином, до правовідносин за полісом № ЕР-220196099 застосовуються норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно з ст. 3 Закону № 1961-IV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону № 1961-IV).
Частиною першою ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.п. 1, 3 частини першої ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала транспортним засобом INTERCARGO TRUCK, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , водія ОСОБА_2 , встановлена у судовому порядку.
Частиною четвертою ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, у разі якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
Слід зазначити, що спеціальні норми Закону № 1961-IV обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до п. 32.4, п. 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як встановлено, станом на момент ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу INTERCARGO TRUCK, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , була застрахована Страховою компанією «ЕТАЛОН» (ЄДРПОУ 20080515) за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 220196099), що підтверджуєтеся скріншотом із загальнодоступного сайту МТСБУ https://policy.mtsbu.ua/ «Перевірка чинності полісу внутрішнього страхування».
При цьому, відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону № 1961-IV, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Як встановлено судом, за полісом № ЕР-220196099 Страховою компанією «ЕТАЛОН» (ЄДРПОУ 20080515) було виплачено позивачу страхове відшкодування у загальному розмірі 160 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1428 від 02.06.2025 на суму 60 000,00 грн, № 1432 від 03.06.2025 на суму 50 000,00 грн та № 1436 від 50 000,00 грн (призначення платежу: страхове відшкодування по Дог. ЕР-220196099 зг. с/а 3661/01/50, д/н НОМЕР_2 ).
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.
Позивачем в якості доказу розміру відшкодування завданої в результаті ДТП шкоди надано, Висновок експерта № 106 від 21.07.2025, складений судовим експертом Вербовим В.В.
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду (частини перша, п'ята та шоста ст. 101 ГПК України)
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частиною першою ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (частина друга ст. 98 ГПК України).
Згідно з частиною третьою ст. 98 ГПК України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Водночас господарський суд враховує, що відповідно до ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Дослідивши наданий позивачем висновок експерта, суд встановив, що він відповідає вимогам, передбаченим ст. 101 ГПК України та Інструкцією з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.07.2017 № 591.
Також у наданому висновку зазначено про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 Кримінального кодексу України.
Заперечуючи проти наданого позивачем висновку експерта, відповідач зазначав, що згідно даних реєстру атестованих судових експертів, Вербов В.В. не є фахівцем державної спеціалізованої установи, а його свідоцтво дозволяє проводити виключно визначення вартості КТ3 та розміру збитку (Індекс та вид експертної спеціальності: 12.2 Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу), отже вартість матеріального збитку, який визначено Вербовим В.В. у висновку становить 410 590,57 грн;
Однак, кваліфікація судового експерта Вербова В.В. зазначена у самому висновку та включає в себе повну вищу технічну освіту за спеціальністю «Механізація сільського господарства», кваліфікацію інженера-механіка, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку заподіяного власнику транспортного засобу». Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 467 від 01.06.2001, видане на підставі рішення ЦЕКК при Міністерстві юстиції України, продовжене у 2004, 2007, 2010, 2013, 2016, 2019, 2023 роках. Відповідно до ст.16 Закону України «Про судову експертизу» термін дії свідоцтва - безстроковий. Сертифікат вищого ступеню Союзу експертів України № 93 від 21.06.2013. Свідоцтво про проходження стажування з теоретичних, організаційних і процесуальних питань судової експертизи № 43 від 02.06.2022, видане Інститутом права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України. Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 236 від 15.02.2002, видане Фондом державного майна України. Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 2333-ПК від 29.11.2023 ФДМУ. Стаж експертної роботи з 2001 року.
Копії Сертифікату вищого ступеню Союзу експертів України № 93 від 21.06.2013 та Свідоцтва про проходження стажування з теоретичних, організаційних і процесуальних питань судової експертизи № 43 від 02.06.2022, виданого Інститутом права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України, долучені позивачем до матеріалів справи.
Також, відповідач зазначав, що на його переконання деякі пошкодження автомобіля мали місце на день ДТП, а деякі позиції щодо ремонту автомобіля не мають відношення до зазначеного ДТП, що в цілому завищують вартість ремонту, проте доказів на підтвердження вказаних доводів відповідачем надано не було.
Слід зазначити, що присутність заінтересованих осіб, згідно з п. 5.2. Методики, не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби, при цьому відповідачем не наведено об'єктивного підтвердження того, що його відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених у висновку експерта розрахунків.
Документів в обґрунтування вірної, на думку відповідача, вартості відновлювального ремонту автомобіля IVECO 260 S 50 Stralis, р/н НОМЕР_2 , в матеріали справи надано не було.
Приймаючи до уваги викладене, суд доходить висновку, що наданий позивачем висновок експерта є належним та допустимим доказом у справі.
Так, згідно Висновку експерта № 106 від 21.07.2025, вартість відновлювального ремонту автомобіля IVECO 260 S 50 Stralis, р/н НОМЕР_2 , на момент дослідження становить: 1 022 622,53 грн.
Слід зазначити, що судом прийнято до уваги попереднє посилання позивача у претензії про відшкодування завданого збитку на звіт Страхової компанії «ЕТАЛОН» № 1659 про оцінку вартості (розміру) збитку, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, однак, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
Окрім того, вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу згідно зазначеного звіту № 1659 становить 1 054 989,40 грн, тоді як згідно Висновку експерта № 106 від 21.07.2025 - становить 1 022 622,53 грн.
Частиною першою ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до часини першої ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Заперечень того, що ОСОБА_2 є водієм транспортного засобу INTERCARGO TRUCK номерний знак НОМЕР_4 , та працівником ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» відповідачем заявлено не було.
Відповідач є власником транспортного засобу INTERCARGO TRUCK номерний знак НОМЕР_4 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 31327205 від 25.04.2025 та не заперечується відповідачем.
Таким чином, страховик за договором обов'язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу та франшизи, а решту - зобов'язаний сплатити відповідач у справі.
Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Тобто, в даному випадку на відповідача покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.
З огляду на наведені норми закону, відповідач відповідно до вимог ст.ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України несе відповідальність лише в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу.
Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає, та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц встановлено наступне - відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Як зазначалось, Страхова компанія «ЕТАЛОН» (ЄДРПОУ 20080515) при виплаті страхового відшкодування обмежена нормами Закону № 1961-IV, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до п. 32.4, п. 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відтак, винна в ДТП особа відшкодовує різницю між страховою виплатою та завданим збитком, якщо розмір завданого збитку складається з платежів, які не покриваються страховою компанією. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.12.2022 № 369/13458/20, від 09.11.2022 № 366/2985/19, від 09.11.2022 № 497/470/2021, від 28.09.2022 № 727/182/21, від 21.09.2022 № 486/716/20.
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
У постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 753/4696/16-ц зазначено, що якщо розмір завданої шкоди перевищує належним чином визначену страхову суму (регламентну виплату), відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов'язання за участі деліквента (особи, яка винна у скоєнні ДТП) та потерпілого. Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком, відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Також, слід зазначити, що Верховним Судом України у справі № 6-691цс15 у постанові від 02.12.2015 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Наявними у справі платіжними інструкціями № 1428 від 02.06.2025 на суму 60 000,00 грн, № 1432 від 03.06.2025 на суму 50 000,00 грн та № 1436 від 50 000,00 грн підтверджується, що Страхова компанія «ЕТАЛОН», на виконання своїх зобов'язань як страховика за полісом № ЕР-220196099, виплатило позивачу ліміт відповідальності - у розмірі 160 000,00 грн страхового відшкодування.
Оскільки у відповідності до Висновку експерта № 106 від 21.07.2025 загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля IVECO 260 S 50 Stralis, р/н НОМЕР_2 , на момент дослідження становить: 1 022 622,53 грн, а страховиком відповідача - Страховою компанією «ЕТАЛОН» за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР-220196099) у відповідності до вимог ст. 29 Закону № 1961-IV виплачено позивачу страхове відшкодування у сумі 160 000,00 грн, суд дійшов висновку, що в силу положень ст.ст. 1172, 1194 ЦК України у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, а саме у розмірі 862 622,53 грн (1 022 622,53 грн - 160 000,00 грн).
За приписами частини першої ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, суд наголошує, що враховуючи положення частини першої ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практику Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04) та у рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29, усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 8 700,00 грн витрат на проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження.
Частиною першою ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2 частини третьої ст. 123 ГПК України).
Відповідно до п. 1 частини п'ятої ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Судом було враховано висновок експерта долучений позивачем.
Відповідно до платіжної інструкції № 108 від 20.06.2025 позивачем було перераховано ФОП Вербов В.В. суму коштів у розмірі 8 700,00 грн за проведення експертного дослідження автомобіля.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частина третя ст. 98 ГПК України).
У зв'язку з задоволенням позовних вимог, витрати на проведення експертизи у розмірі 8 700,00 грн та судовий збір у розмірі 10 455,87 грн ((862 622,53 грн + 8 700,00 грн) х 1,5% х 0,8), розрахований з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8 згідно Закону України «Про судовий збір», покладаються на відповідача.
Також, у позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач вже поніс і очікує понести в зв'язку із розглядом справи: судовий збір за подання позову.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Савсервіс Карпати» до Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» про стягнення 871 322,53 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» (адреса: 03115, місто Київ, проспект Берестейський, буд. 121В, офіс 106; ідентифікаційний код 00851519) на користь Дочірнього підприємства «Савсервіс Карпати» (адреса: 03115, місто Київ, вулиця Кирила Розумовського Гетьмана, буд. 27; ідентифікаційний код 30387458) 871 322 (вісімсот сімдесят одна тисяча триста двадцять дві) грн 53 коп., з яких: 862 622 (вісімсот шістдесят дві тисячі шістсот двадцять дві) грн 53 коп. майнової шкоди (збитків) та 8 700 (вісім тисяч сімсот) грн 00 коп. витрат на проведення експертизи, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 455 (десять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн 87 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.11.2025.
Суддя М.Є. Літвінова